Ухвала суду № 140312316, 29.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/29332/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42026000000000274 від 03.03.2026, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 , представник власника майна - адвокат ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту, на вилучене 28.05.2026 під час обшуку житлового приміщення, за адресою проживання ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 (що розташовується на земельних ділянках з кадастровими номерами 3220888001:01:006:0593, 3220888001:01:006:0594), а саме на: мобільний телефон SAMSUNG GALAXY S25+ S/N НОМЕР_6, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сімкартою НОМЕР_3 , належний ОСОБА_6 , планшет Samsung TABS9+ imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , належний ОСОБА_6 , ноутбук DELL S/N 78GQKW2 моделі: P116G, належний ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що зазначене майно відповідає ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, підлягає арешту.

У судовому засіданні прокурор групи прокурорів клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник власників майна - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. У письмових запереченнях, наданих у судовому засіданні вказав, що щодо вилученого мобільного телефону в протоколі обшуку зазначено про наявність логічного захисту у вигляді паролю, однак паралельно у протоколі вказано, що на телефоні вже виявлена інформація, яка має значення для досудового розслідування. Така ж сама інформація міститься у протоколі обшуку і щодо вилучених планшету та ноутбуку. Також, у судовому засіданні вказав, що майно вилучене та перебуває в органу досудового розслідування вже досить довгий час, інформація з мобільного телефону вже скопійована та оглянута, однак щодо планшету та ноутбуку такий огляд станом на сьогоднішній день не проведено.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши клопотання та заперечення представника власника майна, та дослідивши долучені до них матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України (далі - ГСУ) здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42026000000000274 від 03.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

З матеріалів клопотання вбачається, що службові особи ТОВ «Носівка Агролідер» (код ЄДРПОУ 44261768) та ПрАТ «Носівкасервіс» (код ЄДРПОУ 03058514), вступивши в змову зі службовими особами ДП «Чайка» (код ЄДРПОУ 31245250) (далі - ДП) з залученням підконтрольних осіб налагодили стійкий протиправний механізм фактичного безоплатного користування державними сільськогосподарськими землями вказаними приватними підприємствами.

Також встановлено, що у період 2024 - 2025 років фактичний бенефіціарний власник ТОВ «Носівка Агролідер» та ПрАТ «Носівкасервіс» ОСОБА_7 уклав ряд договорів з директором ДП «Чайка» ОСОБА_8 на надання послуг з обробки та засіву державних сільськогосподарських земель, без сплати за послуги останнім, чим було штучно сформовано заборгованість ДП перед зазначеними приватними підприємствами.

В подальшому, на стадії збору врожаю, службові особи ДП реалізовували сільськогосподарську продукцію на користь ТОВ «Носівка Агролідер» та ПрАТ «Носівкасервіс» як «незавершене виробництво сільськогосподарської продукції» на суму боргу перед останніми, що призвело до нанесення збитків ДП у розмірі приблизно 109 млн грн.

Органом досудового розслідування встановлено, що до налагодження вищевказаного протиправного механізму можуть бути причетні, зокрема: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає у домоволодінні, що розташоване на земельних ділянках з кадастровим номером: 3220888001:01:006:0593 площею 0.0694 (належить на праві власності) та 3220888001:01:006:0594 площею 0,054 га (належить на праві власності матері ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), займана посада - заступник директора ДП «Чайка» (ЄДРПОУ 31245250).

У ході досудового розслідування, у кримінальному провадженні, 28.05.2026 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 (земельні ділянки з кадастровими номерами 3220888001:01:006:0593, 3220888001:01:006:0594), за адресою, що на праві власності належать ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

В ході обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон SAMSUNG GALAXY S25+ S/N НОМЕР_6, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сімкартою НОМЕР_3 належний ОСОБА_6 , планшет Samsung TABS9+ imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 належний ОСОБА_6 , ноутбук DELL S/N 78GQKW2 моделі: P116G належний ОСОБА_6 .

У клопотанні зазначено, що під час проведення обшуку не вдалося зняти інформацію з виявленої техніки, в якій може міститися інформація в електронному вигляді, яка може стосуватись злочинної діяльності осіб, які причетні до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

Постановою слідчого від 28.05.2026 року вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

На даний час прокурор вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В контексті зазначеної у клопотанні прокурора мети накладення арешту, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, застосування якого допускається виключно за умови доведення стороною обвинувачення наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації чи конфіскації як виду покарання, або арешт є необхідним для забезпечення інших цілей, визначених законом. При цьому відповідно до вимог ст. 173 КПК України саме на прокурора покладається обов`язок довести необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на те, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, а також зазначає про необхідність накладення арешту з метою його збереження та забезпечення можливої конфіскації, мотивуючи це ризиком його відчуження, поділу або вчинення інших реєстраційних дій.

Разом із тим наведені доводи є декларативними та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Як убачається з матеріалів клопотання, зазначене майно є вилученим під час проведення обшуку. При цьому щодо мобільного телефону у протоколі обшуку зазначено, що на ньому встановлено логічний захист у вигляді паролю, однак при цьому на ньому виявлено інформацію, яка, на думку сторони обвинувачення, має значення для досудового розслідування. Щодо планшету та ноутбуку також наведено посилання на наявність інформації, яка може мати доказове значення.

Разом із тим, самі лише наведені у протоколі обшуку відомості про можливе перебування на електронних пристроях інформації, яка може мати значення для кримінального провадження, без належного обґрунтування того, яким саме чином зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та чому існує необхідність у застосуванні щодо нього саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт, не є достатніми для висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

При цьому слідчий суддя бере до уваги, що вилучене майно перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування протягом тривалого часу. Водночас щодо планшету та ноутбуку, як зазначено стороною захисту та не спростовано під час судового розгляду, відповідні процесуальні дії з дослідження їх вмісту станом на час розгляду клопотання не проведені. Наведена обставина сама по собі не свідчить про відсутність доказового значення такого майна, однак у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження не дає підстав вважати доведеною необхідність його арешту саме на даному етапі досудового розслідування.

Щодо мобільного телефону слідчий суддя також враховує наведені у протоколі обшуку відомості про наявність на ньому інформації, яка може мати значення для кримінального провадження, а також доводи представника власника майна щодо проведеного органом досудового розслідування копіювання та огляду такої інформації. Разом із тим ці обставини підлягають оцінці не ізольовано, а в сукупності з іншими матеріалами, наданими на обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідності арешту майна та відповідних ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Таким чином, з огляду на зміст клопотання та наданих на його обґрунтування матеріалів, слідчий суддя доходить висновку, що стороною обвинувачення не наведено достатніх конкретних обставин, які б у своїй сукупності свідчили про необхідність застосування арешту до вилучених мобільного телефону, планшету та ноутбуку та виправдовували б подальше обмеження прав їхнього власника.

А, тому, враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання прокурора є необґрунтованим, подані на його підтвердження матеріали не містять достатніх фактичних та правових підстав для застосування арешту майна, у зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_10