Рішення № 140310927, 05.10.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/874/26

Провадження № 2/467/661/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05.10.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

29.06.2026 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №75815629 від 08.07.2021 року у розмірі 10443,59 грн, витрати на сплату судового збору 2662,40 грн та витрати на правову допомогу 9000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.07.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір №75815629.

Згідно умов вказаного договору, відповідачу надано позику в розмірі 4000,00 грн зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% за кожен день користування позикою.

30.12.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №30-12/2021, відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75815629.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75815629.

Заборгованість за договором №75815629 від 08.07.2021 року не погашена, в зв`язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним договором становить 10443,59 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6308,35 грн; інфляційні збитки 116,83 грн, нараховані 3% річних 18,41 грн.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь зазначену заборгованість.

Ухвалою судді від 01.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за адресою реєстрації рекомендованими поштовими відправленнями, які було повернуто до суду Укрпоштою з відміткою про відсутність відповідача за місцем проживання. Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за адресою реєстрації, однак не з`явився в судове засідання без повідомлення причин. Відзив відповідачем не подано, у зв`язку з чим, за відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи, справа розглядається в порядку ст. 280 ЦПК України шляхом ухвалення заочного рішення на підставі доказів, що є у справі.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд в свою чергу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 08.07.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75815629 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Відповідно до п. 2 договору позики, сторони встановили наступні параметри та умови позики: сума позики 4000,00 грн; строк позики (строк договору) 30 днів; процентна ставка (базова)/день 1,99%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,7% в день (не застосовуються в період карантину).

Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; позичальник ознайомився на сайті з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів»; до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі (п. 5 договору).

Як передбачено п. 12 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказаний договір позики підписано ОСОБА_1 та представником позикодавця електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

До позовної заяви позивачем надано Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджені директором товариства наказом №11/02/2021 від 11.02.2021.

Пунктами 6.1., 6.2 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які затверджені рішенням загальних зборів учасників товариства протоколом №11/02/2021 від 11 лютого 2021 року встановлено, що за користування позикою позичальник сплачує товариству проценти у розмірах, визначених у договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного Договору позики.

Проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою.

Згідно з пунктом 6.5. Правил, у разі неповернення / повернення не в повному розмірі / несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або й

частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Таким чином у договорі встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації (продовження строку користування позикою). Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями після користування позикою у визначений договором строк.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надавши відповідачу грошові кошти в обумовленому Договором розмірі, що підтверджується довідкою №КД-000163319/ТНПП від 06.05.2026 року ТОВ «ФК «Фінекспрес» про прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення платіжної операції, дата операції 08.07.2021 року; сума 4000,00 грн; отримувач Тищенко Дмитро - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Успішна видача зазначених кредитних коштів підтверджена інформацією первісного кредитора ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» №19/05/26-50 від 19.05.2026 року.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» за договором №75815629 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 30.12.2022 року становить 1038,35 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6308,35 грн - заборгованість за відсотками. Відсотки за понадстрокове користування не нараховувалися. Розрахунок виконаний з урахуванням здійснених відповідачем платежів на погашення заборгованості у загальному розмірі 2778,05 грн, у тому числі 07.08.2021 року 1910,40 грн, 21.09.2021 року 867,65 грн.

Також, судом встановлено, що 30.12.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №30-12/2021 за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу №30-12/2021 від 30.12.2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №75815629 в сумі 1038,35 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6308,35 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором №75815629, станом на 10.03.2023 року вбачається, що сума заборгованості відповідача за договором позики становить 10443,59 грн, яка складається з: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6308,35 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги. Крім того, ТОВ «Вердикт Капітал» нараховано за період 30.12.2021-23.02.2022 18,41 грн - 3% річних та 116,83 грн інфляційні збитки.

Крім того, судом встановлено, що 10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках до цього договору та сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі і порядку, визначених цим договором.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №75815629 в сумі 10443,59 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6308,35 грн - заборгованість за відсотками; 135,24 грн - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що свідчить акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023 року.

Отже, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №75815629 від 08.07.2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 17.06.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором позики №75815629 від 08.07.2021 року в розмірі 10443,59 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6308,35 грн - заборгованість за відсотками; 18,41 грн - 3% річних, 116,83 грн - інфляційні збитки.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною першою статті 1077 та ст. 1078 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.

Оцінюючи доводи відповідача щодо відсутності доказів перерахування їй кредитних коштів суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Згідно ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно п. 5 розділу VІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», чинної станом на час платежу, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Враховуючи викладене, а також те, що первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є фінансовою, а не банківською установою, довідка надавача платіжних послуг про здійснення переказу грошових коштів є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Таким чином, позивачем належно доведено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та передало відповідачу грошові кошти в сумі 4000,00 грн 08.07.2021 року.

За розрахунком первісного кредитора відповідач здійснив платежі на погашення заборгованості у загальному розмірі 2778,05 грн, які віднесено у рахунок погашення заборгованості за процентами.

Доказів повернення відповідачем кредитних коштів чи сплати процентів за користування ними в іншому розмірі матеріали справи не містять.

За таких обставин суд встановив, що відповідачем не виконувалися належним чином умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка за розрахунком становить 10443,59 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6308,35 грн - заборгованість за відсотками; 18,41 грн - 3% річних, 116,83 грн - інфляційні збитки.

З огляду на зазначене, відсутність доказів на спростування сум заборгованості, суд зробив висновок про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у вказаному розмірі.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, суд враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

З матеріалів справи встановлено, що 01.07.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги. Вартість та види послуг визначені у прайс-листі АО «Лігал Ассістанс», затвердженому Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 року. Обсяг виконаних робіт визначений у Витязі з Акту №22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 року, та у заявці на надання юридичної допомоги №1811 від 01.05.2026 року, згідно з якими позивачу надано правову допомогу на суму 9000,00 грн.

За змістом зазначених документів Адвокатським об`єднанням АО «Лігал Ассістанс» надано позивачу наступні послуги, вартість яких заявлена до відшкодування: надання усної консультації 2 години вартістю 1500,00 грн на суму 3000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 2 годин вартістю 3000,00 грн на суму 6000,00 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем було документально доведено розмір витрат на правничу допомогу адвоката у даній справі на загальну суму 9000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 826/15063/18.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надаючи оцінку зазначеним доказам щодо часу на надання правничих послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим надання правничої допомоги саме за цими видами послуг не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, позовна заява не є складною за своєю суттю, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у цих справах є типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ. З іншого боку, слід врахувати ціну позову у цій справі 10443,59 грн, тож витрати на правничі послуг у даному випадку майже дорівнюють сумі позову, що не є співмірним.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи викладене, пропорційність витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору та до ціни позову, розмір задоволених позовних вимог, категорію та складність справи, яка є типовою та по якій наявна усталена судова практика, суд дійшов висновку про необхідність тягнення на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, стягнувши їх з відповідача у розмірі 4000,00 грн.

Також, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором №75815629 від 08.07.2021 року в розмірі 10443 (десять тисяч чотириста сорок три) гривні 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрований по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, та судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Арбузинським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене іншими учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О.Догарєва