Ухвала суду № 140310885, 02.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа 127/22720/26

Провадження 1-кс/127/10065/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

заявника ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 19.06.2026 про вчинення кримінального правопорушення, за фіксації судового розгляду технічними засобами,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 19.06.2026 про вчинення кримінального правопорушення.

Скарга мотивована тим, що 19 червня 2026 року заявником на адресу Територіального управління ДБР та Генеральної прокуратури було направлено офіційну заяву про можливе вчинення, на думку заявника, тяжких кримінальних правопорушень суддею Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_6 .

Уповноважені особи ТУ ДБР м. Хмельницька (Четвертого відділу з дислокацією у м. Вінниця) отримали вказану заяву, що підтверджується офіційною реєстрацією за номером 2694зкп/х Однак, у порушення імперативних вимог ст. 214 КПК України, відомості про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) протягом 24 годин внесені не були, досудове розслідування не розпочато, а заявнику не було вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Суть заяви про кримінальне правопорушення, на думку заявника, полягає в умисному зловживанні владою та службовим становищем суддею ОСОБА_5 в інтересах представника відповідача адвоката ОСОБА_6 та його довірителів ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ).

Злочинне позбавлення житла власника неповнолітньої дитини: суддя ОСОБА_5 , за повної відсутності будь-якого з позивачів чи відповідачів у судових засіданнях, незаконно ухвалила дві мирові угоди. Ці ухвали стали інструментом легалізації злочинних діянь відповідачів. Це відбулося саме в той момент, коли родина заявника у той же час у судді ОСОБА_5 , намагалася виселити вказану особу з оселі, де будували та проживали понад 20 років. У зв`язку зі смертю чоловіка заявника (батька дитини), заявник переоформила спадщину на неповнолітнього сина. Суддя ОСОБА_5 своїми протиправними ухвалами фактично позбавила дітей житла.

Легалізація кредитного шахрайства: на підставі цих протиправних схем відповідачі незаконно заволоділи викраденим паспортом заявника, який офіційно перебуває в розшуку як речовий доказ у кримінальному провадженні № 12020020010000279 від 07.02.2020 року за ч. 1 ст. 185 КК України. У 2020 році невідомими фінансові компанії на цей викрадений паспорт було незаконно оформлено кредити великі суми. Суддя ОСОБА_5 під час судового засідання 18.06.2026 р. відверто підіграла адвокату ОСОБА_6 , який приніс у залу суду викрадений паспорт заявника під відеозапис брехав суду, а поліції надав завідомо неправдиві свідчення мов де взяв паспорт не може розповісти- безпідставно посилався на «адвокатську таємницю», щоб приховати викрадений документ. Суддя свідомо відмовилася викликати поліцію за номером «102» та відмовилася на безліч офіційних запитів витребувати оригінал паспорта, чим легалізувала фінансове шахрайство, а також адвокат ОСОБА_6 , приніс підроблені ним та суддею документи, неочікуючи що заявник буде витребовувати іх оригінал в залі суду, клопотання заявника на принесення оригіналів суддя відмовила, згідно яких законів не пояснила.

Попри надання суду всіх офіційних заперечень, доказів та подання апеляційної скарги, суддя ОСОБА_5 фізично ховає матеріали цивільної справи та умисно не направляє їх до суду апеляційної інстанції. Це робиться з єдиною метою заблокувати перегляд її незаконних рішень, не дати колегії суддів апеляційного суду встановити справедливість, та допомогти адвокату ОСОБА_6 та кримінальним рецидивістам уникнути відповідальності.

Вказані дії судді ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 , на думку заявника, містять очевидні ознаки тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 КК України (зловживання владою), ст. 366 КК України (службове підроблення), ст. 384 КК України (введення суду в оману) та ст. 396 КК України (приховування злочину).

Щодо невнесення відомостей до ЄРДР: Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви зобов`язаний внесить відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 810/3429/18 чітко вказує: діючий КПК не передбачає права правоохоронних органів проводити будь-яку перевірку заяв перед їх внесенням до ЄРДР. Слідчий суддя зобов`язаний лише перевірити факт подання заяви та факт її нереєстрації правоохоронцями.

Щодо ненадання Пам`ятки потерпілої: Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 55 КПК України, права та обов`язки потерпілого виникають з моменту подання заяви про злочин, і такій особі невідкладно вручається пам`ятка про процесуальні права. Ігнорування цієї норми з боку ДБР є прямим обмеженням мого доступу до правосуддя.

Щодо блокування апеляції суддею першої інстанції: Стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційне оскарження рішення суду. У Постанові Верховного Суду від 23.01.2024 року у справі № 757/2733/21-к зазначено, що навмисне утримування матеріалів справи суддею першої інстанції та створення штучних перешкод для їх направлення до суду апеляційної інстанції є формою зловживання службовим становищем та прямим порушенням конституційного принципу доступності правосуддя.

Рішення ЄСПЛ у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine): Суд наголосив, що повна бездіяльність правоохоронних органів щодо реєстрації заяв про злочини, вчинені суддями або посадовими особами, та блокування розслідування є прямим порушенням Статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на ефективний засіб юридичного захисту).

Рішення ЄСПЛ у справі «Bellet v. France»: Право на суд та доступ до правосуддя не є декларативними. Якщо суддя першої інстанції фізично блокує матеріали справи, унеможливлюючи її перегляд судом вищої інстанції, держава порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.

На підставі вищевикладеного, заявник ОСОБА_3 просила слідчого суддю визнати протиправною бездіяльність уповноважених службових осіб ТУ ДБР м. Хмельницька ( Четвертого відділу з дислокацією у м. Вінниця), яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення за заявою ОСОБА_3 від «19» червня 2026 року, зобов`язати уповноважених службових осіб ТУ ДБР м. Хмельницька ( Четвертого відділу з дислокацією у м. Вінниця) невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту отримання ухвали суду, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відомості про вчинення кримінальних правопорушень суддею ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_6 за фактом можливого зловживання владою, службового підроблення, приховування викраденого майна, покривання фінансових махінацій на 6000000,00грн та умисного блокування направлення матеріалів цивільної справи до апеляційного суду, розпочати досудове розслідування та зобов`язати уповноважених службових осіб ТУ ДБР м. Хмельницька (Четвертого відділу з дислокацією у м. Вінниця) з моменту отримання ухвали суду надати заявнику та її сину Витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження та Пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілої відповідно до вимог ч. 8 ст. 55 КПК України.

Заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримала за обставин викладених у ній та просила задовольнити.

Слідчий ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечив проти задоволення скарги, слідчому судді пояснив, що в ході перевірки заяви, інформації яка б вказувала на вчинення кримінального правопорушення не встановлено, а тому підстав для внесення відомостей до ЄРДР у даному випадку немає. Просив слідчого суддю відмовити у задоволенні скарги. Надав слідчому судді додаткові письмові матеріали на підтвердження своїх доводів.

Дослідивши матеріали скарги та заслухавши пояснення учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи вищенаведене, судовий розгляд здійснювався за фіксації процесу технічними засобами.

Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Таким чином, вимоги ч. 1 ст. 303 КПК України передбачають, що на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду, слідчим суддею встановлено, що 19 червня 2026 року заявником на адресу Територіального управління ДБР було направлено офіційну заяву про можливе вчинення, на думку заявника, тяжких кримінальних правопорушень суддею Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_6 .

Уповноважені особи ТУ ДБР м. Хмельницька ( Четвертого відділу з дислокацією у м. Вінниця) отримали вказану заяву, що підтверджується офіційною реєстрацією за номером 2694зкп/х.

Разом з тим, із листа за підписом заступника керівника слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_9 від 2694зкп/х/14-01-04-48421/2026 від 11.07.2026 вбачається, що обставин які б вказували на вчинення кримінального правопорушення не встановлено, у зв`язку із чим, підстав для внесення відомостей до ЄРДР, на даний час, не вбачається.

З огляду на обставини встановлені під час судового розгляду слідчий суддя при ходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Як вірно зауважив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) у Листі від 12.01.2017 N 9-49/0/4-17) «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», питання правової оцінки заяви чи повідомлення на предмет обґрунтованості викладених у них відомостей, що свідчать саме про кримінальне правопорушення, є складним і неоднозначним, і воно характеризує стан судової практики розгляду аналізованої категорії скарг.

Так, «у слідчій і в судовій практиці щодо цього питання є щонайменше два підходи. Згідно з першим передбачається так зване автоматичне внесення відомостей про кримінальне правопорушення, якщо такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення. Цей підхід не передбачає оцінки відповідної заяви чи повідомлення на предмет того, що викладені відомості дають підстави констатувати певні ознаки складу злочину. У свою чергу, другий підхід не передбачає автоматичного внесення відомостей, викладених у будь-яких заявах чи повідомленнях - вносяться лише визначені як такі, що, на думку суб`єкта, який їх вносить, дійсно можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення». ВССУ, наводячи приклад, що в окремих випадках слідчі судді перевіряють не лише факт реагування чи не реагування на заяву про кримінальне правопорушення, а й здійснюють аналіз причин, внаслідок яких належне реагування не було забезпечено, категорично не заперечував можливість такої судової практики.

Перший підхід, по суті є формальним, і полягає у тому, що будь-яка заява (повідомлення), що має назву (якщо це письмовий документ) чи якщо його так називає заявник (в усній формі) «заява (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення» абсолютно незалежно від змісту такого повідомлення, мають спричиняти внесення уповноваженими особами (слідчим чи прокурором) відомостей з такої заяви (повідомлення) до ЄРДР та початок досудового розслідування.

Для суду очевидно, що обрання такого формального підходу спричиняє ряд негативних наслідків як для держави так і для суспільства, і може в окремих випадках зумовлювати внесення до ЄРДР явно недоречних відомостей.

У зв`язку із цим слідчий суддя дотримується іншого підходу - змістовного. Такий підхід базується на нормах чинного законодавства виходячи з наступного.

Кримінальний Кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (частина 1 статті 1 КК України). Для здійснення цього завдання Кримінальний Кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (частина 2 статті 1 КК України). Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (частина 1 статті 11 КК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.

Чинним КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 1 статті 214 КПК України). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 2 статті 214 КПК України).

Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.

Так, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4, 5 частини 5 статті 214 КПК України).

Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною у згаданому Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017, за якою КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. Вказана інформація необхідна для (1) визначення того, що ставиться питання про вчинення саме кримінального правопорушення, та (2) можливості спрямувати орган досудового розслідування на його розкриття, зібрання відповідних доказів.

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_10 від 17.06.2020, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту». Також і Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа N 761/20985/18, провадження N 51-8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...».

Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК.

Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Згідно з правовим висновком, наведеним у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 в справі № 556/450/18 підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо).

При цьому слідчий суддя зауважує, що такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею Кримінального кодексу України.

Проте, слідчий суддя доходить висновку щодо відсутності в заяві ОСОБА_3 від 19.06.2026 про вчинення кримінального правопорушення достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про те, що було вчинено саме кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя наголошує, що закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.

Вирішальним чинником для внесення відомостей до ЄРДР за повідомленням є саме наявність у цьому повідомленні обставин, які свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документа. Ініціювати процедуру кримінального переслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, а також є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Згідно з ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Такі приписи процесуального закону узгоджуються із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Розглядаючи скаргу, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), №15007/02, пп.74-75, рішення від 7 грудня 2006)», відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. theUnitedKingdom)» від 28 травня 1985, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.

Одним із таких обмежень є неможливість ініціювання кримінального провадження шляхом внесення відомостей до ЄРДР без належних на те підстав.

У п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01)» від 6 вересня 2005 року, суд висловив позицію, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 р., заява N 37437/97).

З урахуванням викладеного, слідчий суддя доходить висновку щодо відсутності в заяві ОСОБА_3 від 19.06.2026 про вчинення кримінального правопорушення, на даний час, достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про те, що описані в ній події свідчать, що було вчинено саме кримінальне правопорушення, а тому подана до суду скарга є недоведеною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, слідчий суддя враховує, що відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого чи прокурора;

1-1) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що в поданій ОСОБА_3 заяві не вбачається обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та не наведено об`єктивних даних, які б свідчили про реальну необхідність внесення відомостей до ЄРДР, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 19.06.2026 про вчинення кримінального правопорушення, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 306, 307, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи четвертого СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 19.06.2026 про вчинення кримінального правопорушення відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя