Рішення № 140309670, 05.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5683/26

Провадження № 2/201/4207/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

21.04.2026 ОСОБА_1 звернулася до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей (а.с. 14). В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що 25.07.2015 вона та відповідач зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Колядівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області, актовий запис № 2. У шлюбі в сторін народилися дві доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 15.01.2026 у справі № 201/14823/25 шлюб між сторонами розірвано. Сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Діти проживають разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження цього позивачка посилається на довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та договір оренди квартири від 03.11.2025. Позивачка вказує, що з листопада 2025 року відповідач належної участі в утриманні спільних дітей не бере, чим порушує їхнє право на належний рівень життя та не виконує покладеного на нього законом обов`язку. Крім того, позивачка зазначає, що відповідач є здоровим і працездатним, інших осіб на утриманні не має, володіє транспортним засобом, проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області на посаді поліцейського-водія взводу № 1 (автомобільного) батальйону конвойної служби № 1 та має постійний дохід. На її думку, сплата відповідачем аліментів у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) забезпечить рівність батьків у виконанні обов`язку з утримання дітей.

Предмет позову

Позивачка просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.04.2026 і до повноліття дітей.

Заяви учасників процесу по суті справи

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України не скористався, доказів на спростування доводів позивачки не надав.

У заяві від 29.09.2026 відповідач зазначив, що проти позову не заперечує (а.с. 45).

Рух справи

Ухвалою судді Наумової О.С. від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 26.05.2026; відповідачу роз`яснено право подати відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали (а.с. 32).

29.09.2026 позивачка подала до суду заяву, у якій просила розглянути справу за її відсутності у зв`язку із сімейними обставинами (а.с. 44).

Відповідач ОСОБА_2 29.09.2026 також подав до суду заяву, у якій, посилаючись на сімейні обставини, просив розглянути справу за його відсутності та зазначив, що проти позову не заперечує (а.с. 45). Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується змістом цієї заяви, у якій зазначено номер справи, дату та час судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

25.07.2015 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Колядівської сільської ради Новоайдарського району Луганської області, про що складено актовий запис № 2. Після реєстрації шлюбу дружина взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_6 ». Зазначене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Старобільськ Луганської області народилася ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , виданому 13.11.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоайдарського районного управління юстиції у Луганській області (актовий запис № 68), батьком дитини записаний ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Новоайдар Луганської області народилася ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 07.06.2017 Новоайдарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області (актовий запис № 43), її батьками записані відповідач і позивачка (а.с. 14).

На день ухвалення рішення старшій доньці сторін виповнилося 10 років, молодшій 9 років; обидві належать до вікової групи дітей від 6 до 18 років. Повноліття ОСОБА_3 досягне ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 02.06.2035.

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 15.01.2026 у справі № 201/14823/25 шлюб між сторонами розірвано. Цим рішенням установлено, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться (а.с. 24-26).

Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.12.2025 № 1201-5003901268, № 1201-5003901270 та № 1201-5003901272 позивачка ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи. Їхнє зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання (перебування) АДРЕСА_1 . У довідках, виданих на дітей, законним представником, який супроводжує малолітню дитину, зазначено матір ОСОБА_1 (а.с. 6-9).

Відповідно до договору оренди квартири від 03.11.2025 позивачка як орендар отримала у тимчасове платне користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира призначена для проживання самої орендаря та вичерпного кола осіб, кількість яких одночасно не може перевищувати трьох (п. 2.1 договору). Орендна плата становить 8 000 грн на місяць (п. 5.1 договору); крім того, орендар щомісяця відшкодовує орендодавцю житлово-комунальні платежі (п. 5.6 договору) (а.с. 19-21).

Наведені докази у сукупності підтверджують, що після припинення сімейних відносин сторін їхні неповнолітні доньки проживають разом із матір`ю, яка забезпечує їх житлом і несе витрати на його оренду.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відмітками про реєстрацію місця проживання в його паспорті громадянина України (а.с. 56) та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.05.2022 № 1201-5001535994. У довідці фактичним місцем проживання відповідача на час її видачі зазначено: АДРЕСА_4 (а.с. 8). Нині відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_5 , яку він сам зазначив у заяві від 29.09.2026, тобто окремо від дітей.

Згідно з роздруківкою з офіційного вебсайту Національного агентства з питань запобігання корупції щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік, поданої ОСОБА_2 12.03.2026, відповідач продовжує виконувати функції держави (а.с. 15-17).

За даними декларації у 2025 році відповідач отримав заробітну плату (грошове забезпечення) від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866) у розмірі 450 202 грн. Крім того, він отримав соціальні виплати з бюджетів 1 000 грн від ГУНП в Дніпропетровській області та 2 000 грн від Відділу соціальних послуг Новоайдарської селищної ради, грошову допомогу «Зимова підтримка» 1 000 грн і «Національний кешбек» 4 561 грн від Міністерства економіки України, а також інвестиційний прибуток 2 446 грн і сплачені пенсійні внески 5 150 грн від ТОВ «Керуючий адміністратор пенсійних фондів «Паритет».

Отже, середньомісячний розмір нарахованого відповідачу у 2025 році грошового забезпечення становив близько 37 517 грн (450 202 грн : 12).

Відповідно до тієї ж декларації відповідачу на праві власності належать житловий будинок загальною площею 40 кв. м у смт Новоайдар Луганської області (набутий 20.12.2018), земельна ділянка площею 19 515 кв. м у Старобільському районі Луганської області (набута 30.04.2021) та легковий автомобіль NISSAN TIIDA 2008 року випуску (набутий 29.01.2022).

Відомостей про наявність у відповідача інших дітей, непрацездатних членів сім`ї чи інших осіб, яких він за законом зобов`язаний утримувати, а також про захворювання чи інвалідність, що обмежували б його працездатність, матеріали справи не містять; відповідач на такі обставини не посилався.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Відповідно до ч. 10 ст. 7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ч. 2 ст. 64 Конституції України права, передбачені її статтями 51 і 55, у тому числі право на судовий захист, не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-XII, у ч. 1 ст. 3 встановлює, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. За змістом ч. 2 цієї статті розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України).

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

За змістом ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у нього майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем витрати платника аліментів, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2026 становить 3 512 грн. Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину цього віку становить 1 756 грн, а на двох дітей 3 512 грн на місяць.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України). Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (ч. 2 ст. 183 СК України). Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (ч. 3 ст. 183 СК України).

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 6-1798цс16: аліменти на двох і більше дітей визначаються судом у єдиній частці від заробітку (доходу) платника, яка стягується до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України та ч. 1 ст. 161 ЦПК України той із батьків, з ким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у порядку наказного провадження у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Отже, частка в 1/3 заробітку (доходу) платника є визначеним законодавцем орієнтиром розміру утримання двох дітей, а судова практика в цій категорії справ є усталеною.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони; обставину, про яку стверджує сторона, потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про її існування з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) наголосив, що нормами СК України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах на дитину зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них вона проживає. У цій же постанові Верховний Суд визнав неспроможними посилання на відсутність доказів працевлаштування відповідача, оскільки саме відповідач, маючи обов`язок у змагальному процесі доводити свої твердження (ст.ст. 12, 81 ЦПК України), не надав доказів того, що не працює.

У постанові від 27.05.2020 у справі № 712/4702/19 (провадження № 61-929св20) Верховний Суд зазначив, що надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину. У цій же постанові Верховний Суд, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, нагадав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, а найважливіші інтереси дитини за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 54, від 07.12.2006).

Оцінюючи докази відповідно до ст. 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд визнає досліджені докази належними, допустимими й достовірними, а в сукупності достатніми для вирішення спору.

Судом установлено, що сторони є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами розірвано, вони проживають окремо, а діти проживають з матір`ю, яка забезпечує їх житлом та утриманням. Домовленості про сплату аліментів сторони не досягли, доказів надання відповідачем коштів на утримання доньок після листопада 2025 року матеріали справи не містять.

За таких обставин позивачка як той із батьків, з ким проживають діти, має право на стягнення з відповідача аліментів, а обраний нею спосіб у частці від заробітку (доходу) відповідає ч. 3 ст. 181 СК України.

Визначаючи розмір аліментів, суд ураховує, що відповідач є особою працездатного віку (45 років), проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області та має стабільний дохід: лише його грошове забезпечення за 2025 рік становило 450 202 грн, тобто в середньому близько 37 517 грн на місяць. Відповідачу належать житловий будинок, земельна ділянка та легковий автомобіль. Інших дітей чи осіб, яких він зобов`язаний утримувати, відповідач не має, доказів незадовільного стану здоров`я або скрутного матеріального становища не надав.

Водночас суд бере до уваги вік і потреби дітей (10 та 9 років), відсутність у матеріалах справи доказів наявності в них власного доходу чи майна, а також те, що діти разом із матір`ю є внутрішньо переміщеними особами та проживають в орендованому житлі, орендна плата за яке становить 8 000 грн на місяць. Це покладає на позивачку як на того з батьків, з ким проживають діти, значне матеріальне навантаження.

Розмір аліментів у 1/3 частині заробітку (доходу) відповідача відповідає визначеному законодавцем орієнтиру утримання двох дітей, є необхідним і достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку та водночас не порушує балансу інтересів сторін, оскільки за відповідачем залишаються дві третини його доходу. З урахуванням рівня доходу відповідача аліменти в такому розмірі навіть після утримання податків і зборів перевищуватимуть як мінімальний гарантований, так і мінімальний рекомендований розмір аліментів на двох дітей, що відповідає найкращим інтересам дітей.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, правом на подання відзиву та доказів на підтвердження обставин, які відповідно до ст. 182 СК України могли б свідчити про необхідність визначення аліментів у меншому розмірі, не скористався, а в заяві від 29.09.2026 зазначив, що проти позову не заперечує.

Оскільки аліменти стягуються на двох дітей, суд відповідно до ч. 2 ст. 183 СК України визначає єдину частку від заробітку (доходу) відповідача на їх утримання, яка стягуватиметься до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Подальше стягнення аліментів на молодшу доньку здійснюватиметься відповідно до ч. 3 ст. 183 СК України або в розмірі, визначеному судом за позовом будь-кого з батьків. Таке визначення строку стягнення не звужує обсягу позовних вимог, а узгоджує його з імперативними приписами ст. 183 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти підлягають стягненню від дня пред`явлення позову, тобто з 21.04.2026 дня надходження позовної заяви до суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, § 58, від 10.02.2010).

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позов задоволено, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026 (пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»), що становить 1 331,20 грн (3 328 грн ? 0,4).

Інших судових витрат сторони не понесли; у позовній заяві позивачка зазначила, що витрат на професійну правничу допомогу не понесено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 27 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст. 7, 141, 180183, 191 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 21 квітня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною, ОСОБА_3 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 05 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова