Рішення № 140309669, 02.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Номер провадження 2/201/4549/2026

ЄУН 523/5981/26

Соборний районний суд міста Дніпра

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Заочне

02.10.2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра

у складі головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ»,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

установив:

I. Стислий виклад позиції учасників справи

Позивач - ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (далі Відповідач, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ»), треті особи: ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ), відповідно до якої Позивач просить суд:

-визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 51515, вчинений 26.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості в розмірі 9 692,50 грн;

-стягнути з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти, які були фактично стягнуті в межах виконавчого провадження № 63301307 з примусового виконання виконавчого напису № 51515, у розмірі 9 011,48 грн (дев`ять тисяч одинадцять гривень 48 копійок);

-стягнути з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 400,00 грн; судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 331,20 грн (у разі відмови судом у звільненні Позивача від його сплати).

Як на підставу своїх вимог Позивач посилався на ті обставини, що між сторонами було укладено кредитний договір в електронній формі №2326912 від 25.09.2019 року. 26.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис за № 51515 про стягнення з Позивача на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості у розмірі 9 692,50 грн. На підставі зазначеного виконавчого напису 15.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. було відкрито виконавче провадження № 63301307. Позивач вважає, що виконавчий напис за № 51515 від 26.09.2020 року вчинено з грубими порушеннями чинного законодавства. Матеріали, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, не містять беззаперечних доказів, а саме: надісланої стороні претензії про дострокове повернення позики, доказів отримання такої вимоги Позивачем, розрахунків саме таких сум, які підлягають стягненню . Окрім того, кредитний договір не був посвідчений нотаріально. Зазначає, що у разі визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підстава, на якій Відповідач набув кошти Позивача в межах виконавчого провадження, відпадає. Таким чином, стягнуті з Позивача грошові кошти підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як безпідставно набуте майно. Відтак, Позивач має право на повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 9 011,48 грн.

II. Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання

1.Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 31.03.2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Соборного районного суду міста Дніпра.

2.Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 05.05.2026 року позовну заяву залишено без руху.

3.15.05.2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків

4.Ухвалою суду від 18.05.2026 року відкрито провадження у справі, та призначено судове засідання. Судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

5.03.06.2026 року справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

6.18.06.2026 року, 02.07.2026 року та 27.07.2026 року повторно витребувано докази та відкладено судове засідання.

7.Ухвалою суду від 13.08.2026 року до ОСОБА_2 застосовано заходи процесуального примусу та відкладене судове засідання.

8.Відповідач у судові засідання не з`являвся, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку шляхом отримання ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток у зареєстрованому електронному кабінеті в ЄСІТС. Причини неявки суду Відповідачем суду не повідомлено. Клопотань чи заяв не надходило.

9.Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

10.Позивач та його представник у судове засідання не з`явились. Представник надав заяву в якій просив розглядати справу за їх відсутності, позов просив задовольнити повністю на підставі доданих до позову документів. Проти заочного рішення не заперечує.

11.Треті особи до судового засідання не з`явились, про місце, день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

12.З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

IІІ. Установлені судом фактичні обставини

13.Між ОСОБА_1 та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» було укладено кредитний договір в електронній формі № 2326912 від 25.09.2019 року.

14.26.09.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис № 51515, яким звернуто стягнення: «з громадянина(-ки) України, яким(якою) є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження невідомо, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , фактичне місце роботи невідоме, який (-а) с Боржником за Кредитним договором 2326912 від 25.05.2019 року, укладеним з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», ідентифікаційний код юридичної особи 41346335, місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Якова Самарського, бул. 124, реквізити: IBAN НОМЕР_2 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО: 305299, далі іменований Стягувач, заборгованість за Кредитним договором 2326912 від 25.05.2019 року. Строк платежу за Кредитним договором 2326912 від 25.01.2019 року настав. Боржником допущено прострочения платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період 25.05.2019 року по 31.01.2020 року, Сума заборгованості складає 7 892,50 (Сім тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 50 копійок), в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 3.500,00 (Три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок); прострочена заборгованість за комісію становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок); прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 3 262,58 (Три тисячі двісті шістдесят дві гривні 58 копійок); строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок); строкова заборгованість за комісією становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок); строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 (Нуль гривень 00 строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 1 129,92 (Одна тисяча сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки).

15.Загальна сума, що підлягає стягненню - 9 692,50 (Дев`ять тисяч шістсот дев`яносто дві гривні 50 копійок)».

16.Вказаний виконавчий напис був пред`явлений до виконання приватному виконавцю округу міста Києва Дорошкевича В.Л., постановою якого 15.10.2020 року було відкрито виконавче провадження № 63301307.

17.15.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевича В.Л. винесено Постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

18.Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевича В.Л. від 15.10.2020 року винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

19.Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевича В.Л. від 29.10.2020 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендія та інші доходи боржника.

20.Згідно з інформацією, що надана боржнику Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., станом на 06.03.2026 року зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» вже стягнуто грошові кошти в загальному розмірі 9 011,48 грн, які перераховано у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», з яких: 7 283,16 грн - сума боргу, яка перерахована на рахунок стягувача ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ»; 1 000,00 грн - витрати виконавчого провадження (в тому числі повернення авансового внеску стягувача в розмірі 300,00 грн.); 728,32 грн. - основна винагорода приватного виконавця.

ІV. Оцінка суду

ІV.1 Щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

21.Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

22.За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

23.Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

24.Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

25.Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

26.Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

27.Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

28.Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

29.Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

30.Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

31.Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

32.Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

33.Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

34.Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

35.Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

36.З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

37.Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

38.Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

39.Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

40.Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - «Перелік»).

41.Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 (надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».

42.Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту: «Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

43.Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

44.Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, пункти 1 і 2 Постанови № 662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

45.Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

46.При прийнятті постанови 22.02.2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

47.Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

48.Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

49.Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному віснику України 21.03.2017 року.

50.Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

51.Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 04.04.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

52.Отже, станом на 26.09.2020 року (день вчинення спірного виконавчого напису № 51515) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

53.Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.

54.За змістом зазначених вимог чинного законодавства, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

55.Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

56.Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави дійти висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

57.Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

58.Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

59.Отже, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

60.Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

61.Такий висновок щодо застосування вказаних норм матеріального права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

62.Водночас, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

63.Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19.09.2018 (провадження № 14-12559св18).

64.Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

65.Доказів укладення нотаріально посвідченого договору з Позивача з відповідачем суду не представлено.

66.Також, Відповідачем не надано суду ані розрахунку заборгованості Позивача перед Відповідачем, ані копію вимоги про добровільне її погашення із доказами вручення Позивачу, не зазначено і строк за який ця сума заборгованості виникла, що підтверджувало б безспірність заявлених вимог.

67.Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому кредитором нотаріусу Кредитному договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору, викладеного вище обґрунтування, має кредитор при зверненні до нотаріуса.

68.Зазначені обставини свідчать про те, що при вчиненні нотаріусом оспорюваного виконавчого напису не було перевірено чи не сплив трирічний строк з моменту виникнення права пред`явлення вимоги, що є грубим порушенням вимоги ст. 88 Закону «Про нотаріат» та абзацу третього п.п. 3.1 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 282/20595.

69.Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

70.Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18.07.2006 року № 63566/00, § 23).

71.Ураховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

ІV.2. Щодо вимоги про повернення незаконно стягненого за виконавчим написом

72.Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

73.Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

74.Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

75.Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

76.Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 року у справі №910/1531/18, 08.09.2021 року у справі №201/6498/20.

77.З врахуванням наведеного, підстава, на якій Відповідач стягнув з Позивача грошові кошти відсутня, оскільки зазначений вище виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже Позивач має право на повернення стягнутих коштів.

V. Розподіл судових витрат між сторонами

78.Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

79.Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

80.При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

81.Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

82.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

83.Частиною п`ятою ст. 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

84.Згідно з частиною шостою ст.137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

85.При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

86.Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

87.Вказане кореспондується з позицією ВС, викладеною у Постанові від 23.11.2020 року у справі № 638/7748/18.

88.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

89.Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

90.Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

91.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

92.На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

93.Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

94.Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

95.У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

96.На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

97.Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

98.Водночас представник Позивача не надав договору про надання професійної правничої допомоги, що позбавляє суд можливості встановити умови розрахунку на задані адвокатом послуги, що є підставою для відмови в задоволенні позову і в цій частині.

99.Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн за подання позивачем позовної заяви, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на викладене, керуючись статтями 5, 10, 13, 141, 158, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

1.Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ», третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити повністю.

2.Визнати таким, що не підлягає виконанню Виконавчий напис № 51515, вчинений 26.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості в розмірі 9 692,50 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ 41346335) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), безпідставно набуті кошти, які були фактично стягнуті в межах виконавчого провадження № 63301307 з примусового виконання виконавчого напису № 51515, у розмірі 9 011,48 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ 41346335) на користь держави зі сплати судового збору в розмірі 1 331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.В. Давидовська