YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Львівська область

/

Господарський суд Львівської області

Рішення № 140308267, 22.09.2026, Господарський суд Львівської області

Дата ухвалення

22.09.2026

Номер справи

914/3224/24

Номер документу

140308267

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ТРОСТЯНЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА СТРИЙСЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2) ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ДНІСТРОВСЬКЕ"
3) ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
4) ПРОФКОМ КОЛЕКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТРОЯНДА
5) Львівська обласна прокуратура

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 Справа № 914/3224/24

За позовом: Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області

до відповідача-1: ОСОБА_1

до відповідача-2:Фермерського господарства "Дністровське"

третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області

про: зобов`язання вчинити дії

Суддя Ділай У.І.

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від прокуратури: Ю.А.Машталяр;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024, справу №914/3224/24 розподілено судді Т.Я.Риму.

Ухвалою від 02.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.01.2025.

Ухвалами від 30.01.2025, від 05.03.2025, від 26.03.2025, від 09.04.2025, від 07.05.2025 розгляд справи відкладено.

Ухвалою від 11.06.2025 (суддя Т.Я.Рим) суд повернувся на стадію підготовчого провадження у справі №914/3224/24 та зупинив провадження у справі до закінчення перегляду Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/511/24.

У зв`язку із призначенням судді Т.Я. Рима на посаду судді Західного апеляційного господарського суду, 29.12.2025 за розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Львівської області проведено повторний автоматизований розподіл справа. За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи справу №914/3224/24 розподілено судді У.І.Ділай.

30.04.2026 надійшло клопотання Львівської обласної прокуратури про поновлення провадження у справі, в якому повідомляється про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 11.06.2026 суддею У.І.Ділай прийнято до провадження справу №914/3224/24.

Ухвалою від 11.06.2026 провадження у справі № 914/3224/24 поновлено. Призначено судове засідання на 04.06.2026.

Ухвалами від 04.06.2026, від 30.06.2026 та від 28.07.2026 розгляд справи відкладено.

Ухвалою від 03.09.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2026.

Представник прокуратури в судовому засіданні від 22.09.2026 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

17.09.2026 від позивача до суду надійшла заява, відповідно до якої Тростянецька сільська рада просить здійснювати розгляд справи у відсутності представника органу місцевого самоврядування, а також, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Додатково позивач повідомив, що відповідачі не зверталися до сільської ради із будь-якими пропозиціями щодо добровільного врегулювання спірних правовідносин, самостійного виконання зобов`язань та вирішення спору за взаємною згодою сторін, і такі перемовини не ведуться.

Відповідачі та третя особа в судове засідання від 22.09.2026 явку повноважних представників не забезпечили.

У процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з позовом, Львівською обласною прокуратурою при виконанні повноважень, встановлено порушення інтересів держави під час відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області.

Так, щодо земельної ділянки кадастровий номер 4623087600:12:000:0534 встановлено, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , наказом ГУ Держземагентства у Львівській області від 21.02.2014 №ЛВ/4623087600:12:000/00001724 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої на території Стільської сільської ради (за межами населених пунктів) Миколаївського району. Орієнтовний розмір земельної ділянки 22,8271га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Наказом ГУ Держземагентства у Львівській області від 28.03.2014 №ЛВ/4623087600:12:000/00002364 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 20,8271га (кадастровий номер 4623087600:12:000:0534), для ведення фермерського господарства, строком на 20 років, розташовану на території Стільської сільської ради (за межами населених пунктів) Миколаївського району.

25.06.2014 між ГУ Держземагентства у Львівській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п.п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства кадастровий номер 4623087600:12:000:0534, загальною площею 20,8271га, з яких 20,8271 га рілля, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

Договір укладено на 20 років (п.8 договору).

Відповідно до п.15,16 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 01.02 для ведення фермерського господарства).

Актом прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди землі, ГУ Держземагентства у Львівській області передав, а ОСОБА_1 прийняв в оренду строком на 20 років земельну ділянку кадастровий номер 4623087600:12:000:0534, площею 20,8271 га, для ведення фермерського господарства.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано 18.07.2014 за ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право 6425850.

Також щодо земельної ділянки кадастровий номер 4623087600:13:000:0679 прокуратурою встановлено, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , наказом ГУ Держземагентства у Львівській області від 21.02.2014 № ЛВ/4623087600:13:000/00001723 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої на території Стільської сільської ради (за межами населених пунктів) Миколаївського району. Орієнтовний розмір земельної ділянки 11,8493 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Наказом ГУ Держземагентства у Львівській області від 28.03.2014 № ЛВ/4623087600:13:000/00002363 «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 11,8493 га (кадастровий номер 4623087600:13:000:0679), для ведення фермерського господарства, строком на 20 років, розташовану на території Стільської сільської ради (за межами населених пунктів) Миколаївського району.

25.06.2014 між ГУ Держземагентства у Львівській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п.п.1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства кадастровий номер 4623087600:13:000:0679, загальною площею 11,8493 га, з яких 11,8493 га рілля, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

Договір укладено на 20 років (п. 8 договору).

Відповідно до п.п.15, 16 договору земельна ділянка ередається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 01.02 для ведення фермерського господарства).

Актом прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди землі, ГУ Держземагентства у Львівській області передав, а ОСОБА_1 прийняв в оренду строком на 20 років земельну ділянку кадастровий номер 4623087600:13:000:0679, площею 11,8493 га, для ведення фермерського господарства.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано 18.07.2014 за ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право 6426782.

За твердженням прокуратури вищевказані накази ГУ Держземагентства у Львівській області (про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду) не відповідають вимогам законодавства, зокрема ст. ст.116, 123, 134 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), ст. ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», а укладені на їх підставі договори оренди є нікчемними, земельні ділянки підлягають поверненню, а речові права на земельні ділянки скасуванню. Із системного аналізу законодавства слідує, що громадянин має право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Прокуратура звернула увагу, що до виділення ОСОБА_1 спірних земельних ділянок (28.03.2014), останньому вже були надані в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, зокрема:

1) земельна ділянка кадастровий номер 4622787200:08:000:0013 площею 40 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 09.12.2013 № ЛВ/4622787200:08:000/00000993);

2) земельна ділянка кадастровий номер 4622787100:04:000:0008 площею 6,4108 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 17.12.2013 № ЛВ/4622787100:04:000/00001174);

3) земельна ділянка кадастровий номер 4622783100:11:000:0113 площею 21,3886 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 07.03.2014 № ЛВ/4622783100:11:000/00001911);

4) земельна ділянка кадастровий номер 4622788500:06:000:0075 площею 11 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 09.12.2013 № ЛВ/4622788500:06:000/00000992);

5) земельна ділянка кадастровий номер 4622788500:06:000:0076 площею 9 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 09.12.2013 № ЛВ/4622788500:06:000/00000991);

6) земельна ділянка кадастровий номер 4622780400:09:000:0003 площею 18,8791 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 17.12.2013 № ЛВ/4622780400:09:000/00001147);

7) земельна ділянка кадастровий номер 4622780400:09:000:0002 площею 30,079 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 17.12.2013 № ЛВ/4622780400:09:000/00001148);

8) земельна ділянка кадастровий номер 4623087200:07:000:0093 площею 13 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 12.12.2013 № ЛВ/4623087200:07:000/00001022);

9) земельна ділянка кадастровий номер 4623087200:07:000:0094 площею 29 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 12.12.2013 № ЛВ/4623087200:07:000/00001028);

10) земельна ділянка кадастровий номер 4623082000:03:000:0375 площею 21,4474 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 12.12.2013 № ЛВ/4623082000:03:000/00001021);

11) земельна ділянка кадастровий номер 4622787300:07:000:0013 площею 50,2793 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 07.03.2014 № ЛВ/4622787300:07:000/00001913);

12) земельна ділянка кадастровий номер 4623082000:04:000:0345 площею 2,255 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 28.01.2014 № ЛВ/4623082000:04:000/00001491);

13) земельна ділянка кадастровий номер 4623087200:07:000:0095 площею 17 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 28.01.2014 № ЛВ/4623087200:07:000/00001489);

14) земельна ділянка кадастровий номер 4622183000:18:000:0173 площею 11,62 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 28.03.2014 № ЛВ/4622183000:18:000/00002379);

15) земельна ділянка кадастровий номер 4622183000:18:000:0174 площею 12,9832 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 28.03.2014 № ЛВ/4622183000:18:000/00002380);

16) земельна ділянка кадастровий номер 4623086800:04:000:0033 площею 13,3842 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 28.03.2014 № ЛВ/4623086800:04:000/00002367);

17) земельна ділянка кадастровий номер 4623086600:06:000:0200 площею 19,0142 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 28.03.2014 № ЛВ/4623086600:06:000/00002365);

18) земельна ділянка кадастровий номер 4623082000:04:000:0341 площею 20,9615 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 28.03.2014 № ЛВ/4623082000:04:000/2372).

Таким чином прокуратура зазначила, що до виділення ОСОБА_1 спірних земельних ділянок (28.03.2014), останньому вже було надано в оренду 18 земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства загальною площею 347,7023га.

Окрім цього, прокуратура зауважила, що після отримання в оренду спірних земельних ділянок кадастровий номер 4623087600:12:000:0534 площею 20,8271 га та кадастровий номер 4623087600:13:000:0679 площею 11,8493 га, ГУ Держгеокадастру у Львівській області були передані ОСОБА_1 в оренду ще 6 земельних ділянок загальною площею 300,0139 га, зокрема:

1) земельна ділянка кадастровий номер 4622782000:21:000:0015 площею 71,1850 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 23.05.2014 № 13-579/16-14-СГ);

2) земельна ділянка кадастровий номер 4623086400:07:000:0028 площею 55,8167 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 06.05.2014 № 13-284/16-14-СГ);

3) земельна ділянка кадастровий номер 4623087200:04:000:0005 площею 111,3958 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 12.05.2014 № 13-409/16-14-СГ);

4) земельна ділянка кадастровий номер 4623082400:18:000:0003 площею 14,8895 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 12.05.2014 № 13-408/16-14-СГ);

5) земельна ділянка кадастровий номер 4623082400:15:000:0080 площею 12,0751 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 12.05.2014 № 13-407/16-14-СГ);

6) земельна ділянка кадастровий номер 4623082400:21:000:0074 площею 34,6518 га (наказ ГУ Держземагентства у Львівській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 21.05.2014 № 13-554/16-14-СГ).

Прокуратура вважає, що поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, ОСОБА_1 отримано в оренду 26 земельних ділянок в межах Жовківської, Куликівської, Добросинсько-Магерівської, Кам`янка-Бузької, Великомостівської, Тросянецької, Розвадівської та Миколаївської територіальних громад для ведення фермерського господарства загальною площею 680,3926 га.

Натомість прокуратура зазначила ОСОБА_1 лише 25.02.2016 зареєстровано Фермерське господарство «Дністровське» (ідентифікаційний код 40298380). Відповідно до п. 1.5. Статуту Фермерського господарства «Дністровське», господарство здійснює діяльність, використовуючи ділянки, які орендує засновник на підставі договорів оренди, в тому числі спірні земельні ділянки кадастровий номер 4623087600:12:000:0534 площею 20,8271 га та кадастровий номер 4623087600:13:000:0679 площею 11,8493 га.

Разом з тим, прокуратура звернула увагу, що відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяв ОСОБА_1 призвело до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів. При цьому, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Прокуратура вважає, що ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до законодавства, міг і повинен був знати про те, що громадянин може набути земельну ділянку державної форми власності для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів лише один раз, а тому спірні земельні ділянки вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки зазначеної особи під час набуття права користування спірними земельними ділянками під обґрунтований сумнів.

Як зазначила прокуратура, накази ГУ Держземагентства у Львівській області від 28.03.2014 № ЛВ/4623087600:12:000/00002364 та від 28.03.2014 № ЛВ/4623087600:13:000/00002363, якими ОСОБА_1 затверджено проекти землеустрою та передано в оренду спірні земельні ділянки є незаконними, водночас вичерпали свою дію укладенням договорів оренди спірних земельних ділянок. Окремі позовні вимоги щодо визнання наказів ГУ Держземагентства у Львівській області недійсними та їх скасування не є необхідним, доцільним та ефективним способом захисту в даній справі.

Подаючи позов, прокуратура просить:

1.Зобов`язати ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Дністровське» повернути Тростянецькій сільській раді Стрийського району Львівської області земельну ділянку кадастровий номер 4623087600:12:000:0534 площею 20,8271 га, яка знаходиться на території Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області.

2.Усунути перешкоди власнику територіальній громаді в особі Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 4623087600:12:000:0534 площею 20,8271 га, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 4623087600:12:000:0534 площею 20,8271 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 390111046230) за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 6425850 від 18.07.2014).

3.Зобов`язати ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Дністровське» повернути Тростянецькій сільській раді Стрийського району Львівської області земельну ділянку кадастровий номер 4623087600:13:000:0679 площею 11,8493 га, яка знаходиться на території Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області.

4.Усунути перешкоди власнику територіальній громаді в особі Тростянецької сільської ради Львівського району Львівської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 4623087600:13:000:0679 площею 11,8493 га, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 4623087600:13:000:0679 площею 11,8493 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 390104546230) за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 6426782 від 18.07.2014).

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що листом від 15.10.2024 № 15/11160вих-24 до Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області у якому проінформовано про виявлені порушення. У відповідь Тростянецькою сільською радою Стрийського району Львівської області в листі від 01.11.2024 № 02-21/1422 зазначено, що сільській раді не відомі обставини надання спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 . Водночас, сільська рада висловила готовність до участі в перевірках компетентних органів, уповноважених на визначення законності передачі в оренду земельних ділянок, а також до вжиття заходів у межах наданих повноважень. Проте, сільська рада не здійснила захист інтересів держави щодо припинення протиправного використання земельної ділянки та її повернення у судовому порядку. Таким чином прокуратура вважає, що бездіяльність органу місцевого самоврядування в частині не звернення до суду і з позовною заявою про повернення земельної ділянки свідчить про не здійснення нею захисту та поновлення порушених інтересів територіальної громади та є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів держави за наявності для цього підстав.

Тростянецька сільська рада підтримала позов прокуратури та просила його задоволити.

Відповідач-2 заперечив проти позову, зазначивши таке.

Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» (далі - Закон № 1012-VIII) який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 ЗК України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: «передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва».

З 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). При цьому положеннями пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1012-VIII визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.

Фізичні та юридичні особи, які до набрання чинності цим Законом № 1012-VIII, у встановленому земельним законом порядку отримали дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Оскільки гр. ОСОБА_1 отримав спірні земельні ділянки до набрання чинності Законом № 1012-VIII, правочин на підставі якого набуто право на спірну земельну ділянку є саме оспорюваним, що свідчить про помилковість доводів позивача щодо нікчемності такого правочину.

ФГ «Дністровське» вважає помилковим твердження прокуратури про нікчемність укладеного між сторонами договору оренди з огляду на викладене, а також те, що обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидним, адже встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що спірний договір оренди є оспорюваним, що в свою чергу, спростовує обставину нікчемності правочину.

ФГ «Дністровське» зазначило, що гр. ОСОБА_1 було вчинено весь комплекс передбачених законом заходів для належного набуття та оформлення свого права на земельну ділянку кадастрові номери 4623087600:13:000:0679; 4623087600:12:000:0534. Тоді як позивач не навів достатніх підстав для позбавлення відповідача його права користування цими земельними ділянками.

При цьому, відповіда-2 повідомив, що реєстрація ФГ «Дністровське», з огляду на соціальноекономічні події в державі здійснена 25.02.2016, тобто протягом розумного строку, а отже умови закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства є виконаними. Отже, враховуючи, що на момент звернення гр. ОСОБА_1 з заявою про отримання в оренду спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства у 2014 році, а ФГ «Дністровське», створене у 2016 році, надання гр. ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду на позаконкурентних засадах не суперечить нормам чинного законодавства.

Натомість, відповіда-2 вважає, що позивач не надав доказів порушень процедури або неналежного виконання зобов`язань. Ствердження про «формальний підхід» при розгляді заяв ОСОБА_1 є суб`єктивними і не підкріплені документами. Закон не вимагає від заявника надавати детальне обґрунтування розміру ділянки або доводити наявність техніки на етапі подачі заяви.

Третя особа надала пояснення по суті спору, зазначивши, що ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держземагенства у Львівській області із клопотаннями про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою отримання в оренду земельних ділянок та з клопотаннями про затвердження таких документацій. Разом з тим, надати копії таких матеріалів на сьогодні є не можливим, оскільки відповідно до Акту № 9 від 07.12.2020 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» знищено шляхом спалювання листування з підприємствами, організаціями, установами та громадянами з питань землеустрою, охорони земель та розпорядження землями с/г призначення державної власності за 2014 рік (копія витягу з Акту № 9 долучено до письмових пояснень).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством (ч.7 ст.24 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції» (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суд.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.

Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

В даному випадку, як зазначив прокурор у позовній заяві, незаконна передача в оренду спірних земельних ділянок безумовно становить суспільний інтерес.

Згідно з ст.5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями) визначено статус сільських, селищних, міських рад, як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.ч.1, 9 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Сільські, селищні, міські ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч.1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

При цьому, враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, територіальна громада Стрийського району, як власник земельної ділянки делегує Тростянецькій сільській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади, як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, Тростянецька сільська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах.

Підставою для представництва інтересів держави у даному випадку є бездіяльність Тростянецької сільської ради та суспільну важливість повернення землі до комунальної власності та відновлення законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - розпорядження землями значної площі в межах територіальної громади, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

Так, листом від 15.10.2024 № 15/11160вих-24 до Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області у якому проінформовано про виявлені порушення.

У відповідь Тростянецькою сільською радою Стрийського району Львівської області в листі від 01.11.2024 № 02-21/1422 зазначено, що сільській раді не відомі обставини надання спірних земельних ділянок в оренду Козаку Б.Р. Водночас, сільська рада висловила готовність до участі в перевірках компетентних органів, уповноважених на визначення законності передачі в оренду земельних ділянок, а також до вжиття заходів у межах наданих повноважень.

Проте, сільська рада не здійснила захист інтересів держави щодо припинення протиправного використання земельної ділянки та її повернення у судовому порядку.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, сілська рада самоусунулася від покладених на неї повноважень у сфері земельних правовідносин, до цього часу не вжито заходів цивільно-правового характеру шляхом звернення до суду про витребування від відповідача земельної ділянки, чим порушуються інтереси Стрийської територіальної громади, та як наслідок й інтересів держави в цілому.

Відтак, прокурором здійснені всі можливі заходи щодо повідомлення уповноваженого органу про виявлені порушення законодавства та можливості захистити інтереси територіальної громади в судовому порядку.

За таких умов, бездіяльність уповноваженого державного органу щодо звернення до суду з позовом вказує на нездійснення цим органом захисту інтересів держави та є підставою для представництва прокурором в суді інтересів держави в даному випадку.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, надаючи висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру», вказала, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися, як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави тощо), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на зазначене, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор підставно звернувся до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство».

Відповідно до статті 31 ЗК України, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Згідно частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 3 статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частиною 1 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частинами 2 та 3 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Так, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

В той же час, спеціальним законом, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України є Закон України «Про фермерське господарство».

Частинами 1, 2 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відтак, саме з метою забезпечення реальної можливості для ведення фермерського господарства, як об`єднання членів сім`ї та родичів для спільного здійснення сільськогосподарської підприємницької діяльності, положеннями статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство» та статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України передбачено право громадян на отримання не на конкурентних засадах у власність або в оренду земельної ділянки державної власності, але не в будь-якій кількості та не в будь-яких розмірах.

За змістом частин 1, 2 та 7 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Отже, спеціальний Закон визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Крім того, частина 2 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

За наслідками розгляду заяви та поданих документів орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» та статті 123 Земельного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду України від 23.12.2016 у справі №635/6568/15-ц, від 11.05.2016 у справі №6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі №6-248цс16, постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №924/863/17, від 23.05.2018 у справі №389/29/17-ц, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15, від 29.01.2020 у справі №927/83/19, від 15.01.2020 у справі №698/119/18.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяв ОСОБА_1 призвело до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Із системного аналізу положень статей 1, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» та статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України слідує, що право на отримання земельної ділянки державної власності громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, а також Верховний Суд у постановах від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц, від 07.03.2023 у справі №922/3108/19, від 14.03.2023 у справі №922/1974/19, від 07.06.2023 у справі №922/3737/19, від 13.06.2023 у справі №908/1445/20.

Разом з цим, необхідно зазначити, що для створення та ведення фермерського господарства на підставі наказів ГУ Держземагенства у Львівській області ОСОБА_1 вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності. На підтвердження подано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до долучених до матеріалів справи наказів ГУ Держземагентства у Львівській області, до виділення ОСОБА_1 спірних земельних ділянок 28 березня 2014 року, останньому вже були надані в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, зокрема: