Рішення № 140307730, 05.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2026Справа № 910/16546/25

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

за участі третьої особи. яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

1. Комунальне підприємство "Київський метрополітен"

2. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Інвест"

про стягнення заборгованості у розмірі 96 739,50 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2025 року Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Управління реклами) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Інвест" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 96 739,50 грн, з яких 83 737,50 грн скаладає основна заборгованість, 9 458,41 грн - пеня, 1 205,41 грн - три проценти річних та 2 338,18 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання договірних обов`язків за договором № 1207-19 від 02.10.2019.

Ухвалою суду від 07.01.2026 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Київський метрополітен" та Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама".

22.01.2026 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до суду надійшли письмові пояснення, в яких останнє просило суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.01.2026 виправлені описки, допущені в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 07.01.2026.

КП «Київський метрополітен» через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 16.02.2026 подало до суду пояснення, в яких просило задовольнити позову Управління реклами в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, у зв`язку із відсутністю зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний суд», ухвала від 05.01.2026 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 03039, Україна, місто Київ, вулиця Голосіївська, будинок 7, корпус 3.

Проте, поштовий конверт було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з підстави - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, у силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про неможливість вручення поштового відправлення особі за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.01.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач/новий кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Інвест" (далі - відповідач/боржник), Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - попередній кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - балансоутримувач) було укладено Договір №1207-19 (далі - Договір), відповідно до умов якого попередній кредитор за згодою боржника та балансоутримувача відступає (передає), а новий кредитор набуває права та обов`язки попереднього кредитора з нарахування і отримання плати за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва за договором від 14.12.2007 № 1207 (включно з усіма додатковими угодами та додатками до нього) (далі - Основний договір), який укладено між балансоутримувачем та боржником, за винятком експлуатаційних прав та обов`язків балансоутримувача за Основним договором відносно балансоутримувача.

Регулювання правовідносин, пов`язаних з розміщенням рекламного засобу на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва здійснюється на підставі Закону України "Про рекламу" (далі - Закон), Закону України "Про транспорт", Закону України "Про автомобільний транспорт", Закону України "Про міський електричний транспорт", Закону України "Про автомобільні дороги", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Порядку погодження розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 - №35/2212 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1.3 Договору відступлення права вимоги з нарахування і отримання плати за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу на транспорті комунальної власності територіальної громади м. Києва за договором від 14.12.2007 № 1207 відбувається з наступними умовами щодо реалізації прав по Основному договору: попередній кредитор нараховує та отримує плату за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу на транспорті комунальної власності, передбачену Основним договором та набуті відповідно до договору № 14/02/13 від 18.02.2013 про відступлення прав та обов`язків кредитора за договором від 14.12.2007 № 1207 про розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, по 30 червня 2019 року включно, а новий кредитор з 01 липня 2019 року і до закінчення строку дії Основного договору (пункт 1.3.2 Договору).

Пунктами 2.3.2 та 2.3.3 Договору визначено, що новий кредитор має право нараховувати та отримувати від боржника плату за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу на транспорті комунальної власності у розмірі, яка визначається відповідно до Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 № 2341, не пізніше 20-го числа поточного місяця включно. Вимагати від балансоутримувача та боржника виконання зобов`язань, які передбачені цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1 Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання за цим Договором.

Згідно з пунктом 4.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами та Акту приймання-передачі документів, передбачених підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 цього Договору, і діє до закінчення строку дії Основного договору та повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

31.12.2013 було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 1207 від 14.12.2007 (далі - Додаткова угода), відповідно до умов якої, у зв`язку зі змінами Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, зокрема, повноваження з управління якими здійснюють районні в місті Києві державні адміністрації, за розміщення реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, а також за розміщення реклами в ліфтах жилих будників комунальної власності міста Києва, затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2012 № 838, внесеними згідно з Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.11.2013 № 2030, сторони виклали п. 3.1 Договору у такій редакції: "Сторона 2 здійснює Стороні 1 щомісячні платежі за даним Договором наступним чином: "Вид рекламного засобу: Проекційна установка на станціях метрополітену; Станція метрополітену, на якій розміщено РЗ, площею одного РЗ - 3,06 кв.м.: Площа Льва Толстого, у кількості 6 шт., акт про введення в експлуатацію від 17.12.2008 плата за місяць без ПДВ за 1 кв.м. площі РЗ - 2 937,60 грн; Театральна, у кількості 6 шт., акт про введення в експлуатацію від 16.12.2008 плата за місяць без ПДВ за 1 кв.м. площі РЗ - 2 937,60 грн; Хрещатик, у кількості 6 шт., акт про введення в експлуатацію від 16.12.2008 плата за місяць без ПДВ за 1 кв.м. площі РЗ - 2 937,60 грн; Політехнічний інститут, у кількості 6 шт., акт про введення в експлуатацію від 27.06.2008 плата за місяць без ПДВ за 1 кв.м. площі РЗ - 2 937,60 грн; Майдан Незалежності, у кількості 5 шт., акт про введення в експлуатацію від 08.12.2008 плата за місяць без ПДВ за 1 кв.м. площі РЗ - 2 448,00 грн".

Відповідно до пункту 2 загальна вартість послуг згідно цієї Додаткової угоди складає 14 198,40 грн, крім того ПДВ 2 839,68 грн, і становить 17 038,08 грн за місяць.

На виконання умов Договору, відповідачу були виставлені рахунки за період з 01.12.2024 по 30.11.2025 до Договору № 1207 тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу від 14.12.2007 щодо плати за тимчасове користування місцями № 1207 відносно проекційних установок на станціях метрополітену: (15.3000 кв.м., 5 шт.) станція метро "Майдан Незалежності"; (18.3600 кв.м., 6 шт.) станція метро "Площа Українських героїв"; (18.3600 кв.м., 6 шт.) станція метро "Політехнічний інститут"; (18.3600 кв.м., 6 шт.) станція метро "Театральна", станція метро "Хрещатик".

Вищезазначене підтверджується Довідкою про стан розрахунків ТОВ "Транс-Інвест" з Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по рахункам-фактурам за тимчасове користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів на транспорті, відповідно до якої станом на 01.12.2025 заборгованість складає 83 737,50 грн.

Ураховуючи неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 83 737,50 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також 9 458,41 грн пені, 2 338,18 грн інфляційних втрат та 1 205,41 грн три проценти річних.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про рекламу" реклама на транспорті - це реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про рекламу" встановлено, що розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті втручання у форму та зміст реклами забороняється.

Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до позовної заяви долучено виставлені відповідачу помісячно рахунки на оплату за спірний період, а також розрахунки коригування до зазначених рахунків.

Строк виконання відповідачем вищевказаного грошового зобов`язання на час звернення позивача до суду з даним позовом є таким, що настав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У пункті 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача за Договором, яка складає 83 737,50 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а відповідач, у свою чергу, не надав доказів на спростування наявності вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги про стягнення вказаної суми заборгованості, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 9 458,41 грн пені.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Пунктом 6.2 Основного договору визначено, що за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів відповідно пункту 3.1 Сторона-2 сплачує пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

Оскільки розмір нарахованої позивачем пені відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 458,41 грн пені, у зв`язку з чим ця вимога підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 205,41 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 338,18 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Судом перевірено розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, і встановлено їх законність, обґрунтованість та арифметичну вірність, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 1 205,41 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 338,18 грн також підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення заборгованості у розмірі 96 739,50 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Інвест" (03039, Україна, місто Київ, вулиця Голосіївська, будинок 7, корпус 3; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33052003) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, Україна, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41348526) 83 737,50 грн заборгованості, 9 458,41 грн пені, 1 205,41 грн три проценти річних, 2 338,18 грн інфляційних втрат та 3 028,00 грн судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ