Ухвала суду № 140306564, 02.10.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/43/14-ц

номер провадження 4-с/695/19/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі судді Апанасенко К.І., за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії/ бездіяльність державного виконавця Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (стягувач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб),

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Литвин О.П. звернулася до суду з указаною скаргою, в якій просила скасувати арешт житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 , накладений постановою ВДВС Золотоніського МРУЮ від 24.02.2015 у виконавчому провадженні № 46587599, зареєстрований 24.02.2015 Золотоніським міськрайонним управлінням юстиції (реєстраційний номер запису про обтяження 8840845).

Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 і зараз не може розпоряджатися ним у зв`язку із тим, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про арешт нерухомого майна заявниці на підставі постанови ВДВС Золотоніського МРУЮ № 46587599 від 24.02.2015. Арешт накладено в межах виконавчого провадження №46587599, в якому виконується рішення суду про стягнення зі скаржника кредитної заборгованості на суму 31 549,77 грн на користь АТ «БМ Банк». Банк, за чиїм позовом постановлено судове рішення і який виступав стягувачем у виконавчому провадженні, було ліквідовано. Тому на даний час відсутня особа, яка би могла прийняти відповідне виконання рішення суду, і водночас скаржник обмежена в своїх майнових правах через накладений на її нерухоме майно арешт. Останній порушує вимоги законів України у сфері власності та Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ухвалою судді від 01.07.2026 поновлено строк звернення до суду зі скаргою, прийнято до розгляду вказану скаргу, залучено до участі в справі державного виконавця Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Гончаренка Юрія Івановича.

У заяві від 21.07.2026 Золотоніський відділ ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишив питання щодо можливості задоволення скарги на розсуд суду. Пояснив суду, що у зв`язку з несплатою скаржником ОСОБА_1 стягуваної у виконавчому провадженні суми боргу у виконавця відсутні підстави скасовувати накладений у межах виконавчого провадження арешт нерухомого майна. Також звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 заявляє вимоги про скасування арешту майна, водночас скарга не містить вимоги визнати незаконними певні дії або бездіяльність державного виконавця.

Ухвалою суду від 06.08.2026 залучено до участі в справі в якості стягувача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та зобов`язано Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити матеріали виконавчого провадження №46587599 з примусового виконання виконавчого листа № 695-43-14ц, виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області 01.04.2014, та копію відповідних матеріалів надати суду.

Оскільки Золотоніський відділ ДВС у Золотоніському районі Черкаської області не відновив матеріали виконавчого провадження, ухвалою суду від 15.09.2026 його було зобов`язано надати всі наявні відомості з автоматизованої системи виконавчого провадження щодо ВП № 46587599.

18.09.2026 Золотоніський ВДВС надав суду відповідний витяг із АСВП (а.с. 141).

Призначені по справі судові засідання неодноразово відкладалися у зв`язку з необхідністю залучення до участі в справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, витребуванням в органі виконання судових рішень матеріалів виконавчого провадження.

У судове засідання 02.10.2026 не з`явився скаржник та її представник, остання надала суду додаткові пояснення по справі, просила скаргу задовольнити та проводити розгляд справи без їх участі.

У судове засідання не з`явився представник стягувача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, надав суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких АТ «БМ Банк» прийняв рішення про добровільне припинення банківської діяльності без ліквідації юридичної особи, тому у Фонду гарантування вкладів відсутня інформація щодо обставин даної справи.

У судове засідання не з`явився представник Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. При вирішенні скарги покладається на розсуд суду, надав письмові пояснення по справі.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд установив такі обставини виконавчого провадження, що мають значення для вирішення скарги.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини будинку від 08.06.2007, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської міської державної нотаріальної контори, та свідоцтва про право на спадщину від 18.09.2025, виданого Другою Золотоніською державною нотаріальною конторою (копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а.с. 19, 21-24).

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.03.2014 по справі № 695/43/14-ц, яке набрало законної сили 31.03.2014, із ОСОБА_1 на користь АТ «БМ Банк» (код за ЄДРПОУ 33881201) стягнено заборгованість за кредитним договором на загальну суму 31 237,37 грн, а також судовий збір на суму 312,40 грн (а.с. 149).

1 квітня 2014 року, на виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.03.2014 по справі № 695/43/14-ц, судом першої інстанції видано виконавчий лист № 695-43-14-ц.

У період часу із 19.02.2015 по 02.06.2015 на виконанні у Золотоніському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Черкаській області перебувало виконавче провадження № 46587599 по виконавчому листу № 695-43-14-ц, виданому 01.04.2014 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, що підтверджено листом Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області № 79252 від 03.12.2025 (а.с. 141).

Зокрема, 19 лютого 2015 року державним виконавцем заступником начальника відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області Гончаренком Ю.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46587599 з виконання виконавчого листа від 1 квітня 2014 року № 695-43-14-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «БМ Банк» коштів у розмірі 31 549,77 грн.

24.02.2015 державним виконавцем у межах указаного ВП винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у зв`язку з тим, що боржник добровільно не виконав рішення, сума звернення стягнення 34 741,74 грн (а.с. 141).

24.02.2015 указаний арешт майна було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 24).

Керуючись вимогами п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, 02.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Отже, виконавчий документ було повернуто стягувачеві без виконання.

Згідно з постановою про повернення виконавчого листа стягувачеві від 02.06.2015 останній можна пред`явити для виконання до 02.06.2016 (а.с. 141).

За визнанням боржника ОСОБА_1 та Золотоніського ВДВС, виконавчий лист не виконано на сьогоднішній день.

Як зазначає Національний банк України у листі від 19.12.2025 № 14-0005/97251, 06.11.2018 Правління Національного банку України прийняло рішення № 749-рш Про відкликання банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у Акціонерного товариства БМ БАНК у зв`язку з припиненням здійснення вказаним банком банківської діяльності без припинення юридичної особи. Станом на 19.12.2025 Державний реєстр банків містить відомості про те, що 06.11.2018 АТ БМ БАНК виключено з Державного реєстру банків на підставі вказаного рішення (а.с. 14-16).

Як випливає з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вказаного вище листа НБУ, правонаступник юридичної особи АТ БМ БАНК - Акціонерне товариство БМ-2018, код за ЄДРПОУ 33881201 (у свою чергу - правонаступник ТОВ БМ Банк), було припинено в результаті ліквідації; припинення юридичної особи було зареєстровано 23.03.2021 (а.с. 14-18).

Отже, юридична особа стягувач у виконавчому провадженні № 46587599, під час примусового виконання якого накладено арешт на нерухоме майно заявниці, припинена 23.03.2021.

Суд відмічає, що ліквідація це такий спосіб припинення юридичної особи, який здійснюється без правонаступництва. Юридична особа є такою, що припинена, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України).

Значить, правонаступник у стягувача у виконавчому провадженні № 46587599 відсутній.

Представник ОСОБА_1 адвокат Литвин О.П. у грудні 2025 року та січні 2026 року зверталася до Золотоніського відділу ДВС із заявою, в якій повідомляла про припинення стягувача у виконавчому провадженні (а.с. 29-30). Також вона просила зняти арешт із нерухомого майна скаржника.

На вказану заяву Золотоніський ВДВС листом № 1043 від 12.01.2026 відмовив у скасуванні арешту, покликаючись на відсутність підстав у державного виконавця вчиняти дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, оскільки судове рішення не виконано (а.с. 11-12).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд керується такими нормами права.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 1 квітня 2014 року № 695-43-14-ц, пред`явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом «Про виконавче провадження» № 606-XIV, який втратив чинність 5 жовтня 2016 року.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Схожі за змістом приписи містяться у ст. 56 чинного Закону «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом. Тобто правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі ст. 30 Закону № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно зі ст. 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно з ст. 48 цього Закону.

У Законі № 1404-VIII (чинний на момент розгляду справи судом) відсутня норма, аналогічна нормі ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у ст. 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в ст. 37.

Частина 1 ст. 47 Закону № 606-XIV визначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2).

Саме на цій підставі і відбулося повернення виконавчого листа стягувачеві у ВП № 46587599 постановою державного виконавця від 02.06.2015, тобто завершення виконавчого провадження за правилами Закону № 606-XIV .

Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи у суді визначені у ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII.

Зокрема, згідно з п. 3 ч.1 ст. 39 указаного Закону припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника є підставою закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Частиною другою статті 40 Закону №1404 передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 по справі №2/1522/11652/11 зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та, відповідно, різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV (ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII).

Водночас у ч. 5 ст. 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII).

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом із цим, повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу постановою державного виконавця від 02.06.2015 не могло бути підставою для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 на момент винесення цієї постанови.

Водночас за обставинами даної справи на даний час наявні підстави для закінчення виконавчого провадження. Такою підставою є ліквідація стягувача у виконавчому провадженні АТ «БМ Банк» (п. 3 ч.1 ст. 39 Закону «Про виконавче провадження»).

Ліквідація як форма припинення юридичної особи не передбачає правонаступництва в цивільних правах та обов`язках юридичної особи, що ліквідується, та, відповідно, не допускає можливості правонаступництва стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Як установив суд, представник ОСОБА_1 адвокат Литвин О.П. у січні 2026 року зверталася до Золотоніського відділу ДВС із заявою, в якій повідомляла про припинення стягувача у виконавчому провадженні (а.с. 29-30). Подаючи заяву про зняття арешту з майна, представник ОСОБА_1 вказала, що стягувач у виконавчому провадженні, яке є завершеним, ліквідований, і надала відділу ДВС відповідні докази (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Однак Золотоніський відділ ДВС не закінчив виконавче провадження й відмовився знімати арешт із майна боржника.

Суд зауважує, що Законом України «Про виконавче провадження» чітко й однозначно не врегульовано відносини щодо припинення заходів із примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з ліквідацією стягувача після повернення йому виконавчого документа, а також по закінченню строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Однак цитовані вище положення п. 3 ч.1 ст. 39, ч. 2 ст. 39 Закону «Про виконавче провадження» (в чинній редакції) зобов`язують державного виконавця закінчити виконавче провадження № 46587599. У такому разі воно підлягає закінченню, а арешт майна має бути скасований згідно з нормами ч. 1 ст. 40 указаного Закону.

Щодо покликання представника скаржника на положення пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, то суд відмічає наступне.

Указана правова норма передбачає можливість винесення державним виконавцем постанови про зняття арешту з майна після повернення виконавчого документа стягувачу за наявності обставин, визначених частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), але за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).

У матеріалах справи відсутня постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження із ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що за чинною редакцією Закону «Про виконавче провадження» (ч. 3 ст. 40) в разі повернення виконавчого листа з підстави відсутності в боржника майна державний виконавець має винести постанову про стягнення виконавчого збору, якщо його не стягнуто. Водночас в редакції вказаного Закону № 606-XIV такі норми були відсутні.

Комплексне тлумачення положень чинного Закону «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень дозволяє дійти висновку, що в ситуації, що має місце за обставинами виконавчого провадження № 46587599, коли стягувач ліквідований і його заміна не є можливою у виконавчому провадженні, при надходженні до державного виконавця відповідних підтверджуючих документів слід було би стягнути із ОСОБА_1 виконавчий збір і витрати виконавчого провадження та закінчити виконавче провадження, чого зроблено не було.

Суд відмічає, що в матеріалах справи відсутня інформація про перехід до інших осіб від стягувача права вимоги до боржника ОСОБА_1 щодо боргу, який стягується у межах виконавчого провадження № 46587599, а також про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 46587599.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, залучений до розгляду цієї скарги як стягувач, заперечень проти задоволення скарги не висловив.

Строк повторного пред`явлення до виконання виконавчого документа у ВП №46587599 закінчився. Учасники провадження не оспорюють той факт, що станом на дату звернення до суду зі скаргою виконавчий лист № 695-43-14-ц від 01.04.2014 повторно стягувачем до примусового виконання не пред`являвся.

У такому разі обмеження власника ОСОБА_1 у розпорядженні її майном у спосіб його арешту не виконує і не може виконати тієї задачі, заради якої арешт було застосовано у 2015 році державним виконавцем, а саме - забезпечити виконання судового рішення. Адже на даний час відсутній і не може з`явитися знову стягувач та іпотекодержатель, на чию користь арештовано майно боржника ОСОБА_1 , а строк пред`явлення до виконання виконавчого листа закінчився. Відповідно, відсутня легітимна мета, заради досягнення якої власник нерухомого майна обмежується у своїх правомочностях.

Суд наголошує на тому, що відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Зазначені приписи покладають на державу, у т.ч. на суд позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (постанови Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №2-356/12, від 03.11.2021 у справі №161/14034/20, від 22.12.2021 у справі №645/6694/15).

Як зазначає Верховний Суд у свої постанові від 13.07.2022 по справі № 2/0301/806/11, застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Як указано вище, свою функцію в межах ВП № 46587599 арешт майна боржника вже не виконує.

Слід звернути увагу на те, що надаючи відповідь на заяву ОСОБА_1 про скасування арешту майна та надаючи пояснення суду в даному судовому провадженні, Золотоніський ВДВС не вказав на наявність несплачених боржницею виконавчих витрат чи виконавчого збору у виконавчому провадженні, не висловив заперечень проти задоволення скарги. У суду відсутні відомості про існування виконавчих проваджень, пов`язаних із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Золотоніський ВДВС висловив зауваження з приводу поданої скарги, указавши на не заявлення скаржником вимог про визнання бездіяльності чи дій державного виконавця незаконними. У цьому зв`язку суд зауважує, що подібна формальність не може стати на перешкоді захисту цивільних прав скаржника, оскільки саме такий захист прав є основним завданням суду при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Зважаючи на все викладене вище, суд вважає, що наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) не скасованого арешту майна боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, закінчення строків повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, ліквідації стягувача, відсутності майнових претензій до боржника з боку можливих правонаступників у праві майнової вимоги до боржника на суму боргу 31 549,77 грн, а також за відсутності претензій по стягненню виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в його постановах від 17.04.2024 по справі № 580/1528/23, від 13.07.2022 по справі №2/0301/806/11.

Судові витрати по справі не заявлялися.

Керуючись ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 321 ЦК України, ст. 39-40 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 2, 259-261, 353-354, 447 - 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії/ бездіяльність державного виконавця Золотоніського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (стягувач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, накладений постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції Гончаренка Ю.І. про арешт майна боржника від 24.02.2015 у виконавчому провадженні №46587599 (реєстраційний номер запису про обтяження 8840945).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя К.І. Апанасенко