Рішення № 140305706, 29.09.2026, Тетіївський районний суд Київської області

29.09.2026 Провадження по справі № 2/940/427/26

Справа № 940/473/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Авілової Т.А.

прокурора Шевченка В.О.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Неживка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Тетіївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тетіїв, Київської області.

Позов мотивований тим, що в позивачки є онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ЇЇ батьком є син позивачки, ОСОБА_2 , який є відповідачем. Матір`ю малолітньої дитини є ОСОБА_5 , яку рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 31.08.22 в справі № 734/3953/21, позбавлено батьківських право щодо доньки ОСОБА_3 .

Онука проживає з позивачкою та її чоловіком ОСОБА_6 , та перебуває на їх утриманні та вихованні.

З 2023 відповідач самоусунувся від виконання батьківських, взагалі не цікавиться життям доньки, не піклується про її здоров`я, матеріально не забезпечує.

Однією з причини неналежного виконання батьківських обов`язків з боку відповідача, є зловживання останнім алкогольними напоями.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання обов`язків пов`язаних з вихованням дитини, зокрема не виховує дитину, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, не створює належні умови для розвитку її природних здібностей, не поважає гідність дитини, не готує її до самостійного життя та працю, тому наявні всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.

У зв`язку із вищевикладеним, з метою захисту прав та законних інтересів дитини, позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.03.2026 відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області 15.05.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Неживок І.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Позивачка зазначила, що відповідач знає про те, що в суді відбувається розгляд даної справи.

Крім того, представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути аліменти з відповідача на утримання малолітньої дитини на користь позивачки.

Прокурор Шевченко В.О. у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не прибув, про дату та час слухання справи повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Будь-яких клопотань від відповідача до суду не надходило.

Представник третьої особи виконавчого комітету Тетіївської міської ради Меленчук О.П. у судовому засіданні проти позову не заперечував, зазначив, що в найкращих інтересах малолітньої дитини є доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який являється рідним братом відповідача ОСОБА_2 повідомив, що його брат майже не приймав участі в утриманні та вихованні дитини, дитиною займається позивачка та її чоловік ОСОБА_6 , у відповідача є ще троє старших дітей. Крім того, зазначив, що відповідач зловживає алкоголем. Вважає, що відповідач не зміне своєї поведінки по відношенню до доньки ОСОБА_8 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який являється батьком відповідача ОСОБА_2 та чоловіком позивачки, повідомив, що його син не займається вихованням доньки ОСОБА_8 , дитина перебуває повністю на утриманні його та позивачки. У догляді за малолітньою дитиною їм допомогає їхня донька, яка проживає за кордоном. Жодного інтересу до дитини відповідач не проявляє.

У судовому засіданні під час опитування малолітньої дитини ОСОБА_3 , яке проводилось за участю психолога ОСОБА_9 , дитина повідомила, що їй шість років, вона знає, що перебуває у суді. Серед присутніх дитина впізнала бабусю ОСОБА_1 та дідуся ОСОБА_6 , але показуючи на бабусю, назвала її «мамою». Імен бабусі та дідуся самостійно не назвала. На запитання щодо батька дитина називала його лише словом «батько», не змогла назвати його імені та не відповіла коли його бачила востаннє. Водночас у відповідях дитини наявні відомості про окремі позитивні контакти з батьком, однак вони не займають такого самого місця у структурі її сприйняття значущих дорослих, як взаємини з бабусею, дідусем та ОСОБА_10 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка являється сестрою відповідача ОСОБА_2 та донькою позивачки, повідомила, що починаючи з народження дитини відповідач жодної участі у вихованні та утриманні не приймав, зловживав алкогольними напоями, батькам доглядати за дитиною не допомагав, забезпеченням дитини займається безпосередньо вона та її батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Вважає, що відповідач не зміне свого ставлення до дитини.

Суд, враховуючи пояснення учасників, їх представників, показання свідків, пояснення дитини, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У судовому засіданні встановлено, що батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.04.2020 року (а. с. 13).

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 31.08.22 в справі № 734/3953/21, ОСОБА_5 позбавлено батьківських право щодо доньки ОСОБА_3 (а. с. 57-58).

Позивачка ОСОБА_1 є рідною бабою малолітньої ОСОБА_3 , та матір`ю відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження відповідача серії НОМЕР_2 від 17.02.2026 року (а. с. 11).

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачкою, що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 29 від 29.01.2026 виданого відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Тетіївської міської ради (а. с. 14).

Відповідно до долучених до матеріалів справи характеристик, виданих ЗДО (ясла-садок) «Веселка» Тетіївської міської ради та гуртками, встановлено, що саме бабуся та дідусь забезпечують належні умови для проживання дитини, піклуються про її стан здоров`я, духовний та фізичний розвиток, постійно взаємодіють із педагогічним колективом закладу дошкільної освіти, забезпечують відвідування дитиною додаткових розвиваючих занять та гуртків, а також приділяють багато часу вихованню та навчанню дитини. Батька ОСОБА_2 у закладі дошкільної освіти вихователі з 2025 року жодного разу не бачили (а. с. 15-17).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тетіївської міської ради щодо розв`язання спору про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 147 від 30.04.2026, встановлено, що ОСОБА_2 своєю поведінкою свідомо нехтує обов`язками щодо виховання своєї малолітньої дитини, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень дитині, не турбується про стан її здоров`я. За результатами засідання комісії з питань захисту прав та інтересів дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав щодо його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 62-65).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В силу ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч. 2 та ч. 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов`язані забезпечити здобуття дитиною загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові від 04.03.2021 в справі №756/6112/18, провадження Ne61-12087св20 Верховний Суд вказав, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.01.2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

11.07.2017 Європейським Судом з прав людини винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-12, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач ОСОБА_2 за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без поважних причин залишивши дитину без батьківської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачкою доведено, що поведінка відповідача відносно його доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Ухвалюючи дане рішення, суд керується тим, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у її долі.

Водночас, суд вважає за доцільне, роз`яснити відповідачу положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 180 Сімейного кодексу (СК) України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України) .

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Приймаючи до уваги те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд вважає за доцільне стягувати із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у справі суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення судовий збір в сумі 1331,20 грн за позовну вимогу в частині позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 1331,20 грн за позовну вимогу в частині стягнення аліментів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 141, 258, 263-265, 354-356 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 151, 164, 166, 180-182, 191 СК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Тетіївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити сторонам у справі, що відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.03.2026 до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 05 жовтня 2026 року.

Суддя Р.В. Самсоненко