Рішення № 140303371, 30.09.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/914/26

Провадження № 2/515/1527/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2026 року позивачки через свого представника звернулися до суду з позовом до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно. Свої вимоги мотивували таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області помер ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, і на 1/2 частку магазину «Тарас», розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Іншим співвласником майна є ОСОБА_2 (матір ОСОБА_1 ), оскільки вказаний магазин вона із спадкодавцем побудували за час перебування у шлюбі.

Позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємиця за законом першої черги, звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирілу О.П. із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючого документу, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно та невизначення часток померлого.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради № 103 від 24 квітня 2008 року, вирішено оформити право приватної власності на нежитлову будівлю-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

У подальшому було отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07 травня 2008 року серії НОМЕР_1 , форма власності приватна, спільна сумісна. Однак, правовстановлюючий документ був втрачений спадкодавцем за життя, збереглася лише його копія.

Враховуючи, що правовстановлюючий документ втрачено, а визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту, позивачі просять визнати за ними право власності на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташований за адресою: по АДРЕСА_1 , по 1/2 частці за кожним.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2026 року справу передано у провадження судді Луцюка В.О.

Відповідно до ухвали судді від 29 травня 2026 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ухвали суду від 25 червня 2026 року за клопотанням сторони позивача витребувано у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області.

08 липня 2026 року надійшла витребувана інформація (вх. № 5032/26-Вх 08.07.2026).

Згідно з ухвалою суду від 27 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Від представника позивачів - адвоката Давиденко К.В. надійшла заява, в якій він просив справу слухати у його та позивачів відсутність, позовні вимоги підтримали (вх. №6413/26-Вх 27.08.2026).

Представник відповідача Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Логінов О.Г. надав суду заяву, у якій просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю (вх. №6274/26-Вх 24.08.2026).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області помер ОСОБА_3 , про що Виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради на підставі актового запису № 286 видано 22 серпня 2025 року свідоцтво серії НОМЕР_2 (а.с. 22).

Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, і на 1/2 частку магазину «Тарас», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на праві приватної спільної власності на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 07 травня 2008 року відповідно до рішення Татарбунарської міської ради № 103 від 24 квітня 2008 року. Право спільної сумісної власності зареєстровано ТОВ «Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 07 травня 2008 року, реєстраційний номер: 23164192, номер запис у Книзі: 114 (а.с. 19).

Іншим співвласником майна є ОСОБА_2 (матір ОСОБА_1 та позивачка у справі).

22 червня 2023 року на замовлення ОСОБА_3 виготовлено технічний паспорт на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким магазин має площу 75,0 кв.м та складові: А - магазин, площею основи забудови 51,6 кв.м; а - навіс, площею основи забудови 8,2 кв.м; а1 - навіс, площею основи забудови 9,5 кв.м; а 2 - ганок, площею основи забудови 5,8 кв.м; а3 - ганок, площею основи забудови 2,3 кв.м; а4 сходи, площею основи забудови 1,2 кв.м, рік спорудження 2001 (а.с. 14-18).

Ринкова вартість житлового будинку з будівлями та спорудами станом на 22 червня 2026 року становить 575 971 грн, що підтверджено звітом про незалежну ринкову вартість, виготовленого ФОП ОСОБА_4 (а.с. 41-42).

Спадкоємицею першої черги за законом є донька спадкодавця та позивачка у справі ОСОБА_1 . На підтвердження родинних відносин позивачкою надано: копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області 13 жовтня 2006 року на підставі актового запису № 381 від 20 жовтня 1990 року, відомості про батьків: ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 ; копію актового запису про шлюб № 3100, вчиненого 26 листопада 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, на підтвердження зміни прізвища з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 (а.с. 8-9).

Позивачка ОСОБА_1 30 вересня 2025 року звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька та отримала Свідоцтво право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0440 га, розташованої по АДРЕСА_1 , 1/2 житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 та на житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 (спадкова справа №113/2025). (а.с. 67,69,70 )

Інші спадкоємці: дочка померлого - ОСОБА_7 заявою від 30 вересня 2025 року до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. відмовилася від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син померлого ОСОБА_8 , подав аналогічну заяву до нотаріуса, якою відмовився від прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; мати померлого ОСОБА_9 , заявою від 30 вересня 2025 року до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. відмовилася від прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_3 (а.с.54,55,56 ) .

ОСОБА_10 30 вересня 2025 року звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та отримала Свідоцтво право на спадщину за заповітом на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . (спадкова справа № 113/2025) (а.с. 72).

ОСОБА_10 подала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги визнала повністю, на прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_3 не претендує, оскільки вони не є родичами (вх. № 7366/26-Вх 30.09.2026).

Згідно з постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. від 26 лютого 2026 року, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку магазину «Тарас», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на частку нерухомого майна на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 та її реєстрації у Державному реєстрі речових прав.

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст. 1217 ЦК України.

В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини, за нормою ст. 1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини - ст. 1222 ЦК України.

Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

По положенню ст. 1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Конституцією України передбачено захист права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти с своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК України).

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

У частині 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження належності нерухомого майна спадкодавцю позивачкою надано:

копію заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 09 квітня 2008 року на ім`я міського голови про оформлення права власності на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташований по АДРЕСА_2 та видачу Свідоцтва про право власності на підставі акту державної приймальної комісії РДА від 26 січня 2001 року (а.с. 24);

копію рішення Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради від 28 квітня 2008 року № 103, згідно з яким вирішено оформити Свідоцтво про право приватної власності на нежитлову будівлю магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 (на території Татарбунарського районного ринку) на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зобов`язано БТІ підготувати Свідоцтво про право приватної власності (а.с.13).

Земельна ділянка для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, на якій розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », площею 0,0107 га, з кадастровим номером: 5125010100:02:004:0210, надана Татарбунарською міською радою у строкове, платне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 11 березня 2021 року строком на 5 років, до 11 березня 2026 року, з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації, що вбачається з копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №251241636, датою формування: 05 квітня 2021 року (а.с. 10).

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст.16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність.

Згідно з ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішення суду.

Виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 цього Кодексу.

У відповідності до ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Зважаючи на викладене вище, оцінивши докази у їх сукупності, оскільки розмір часток у спільній сумісній власності на магазин між співвласниками не встановлено, то їхні частки є рівними і становлять 1/2 кожного.

За встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи, що спадкодавець за життя правомірно набув у власність 1/2 частку магазину, позивачка ОСОБА_1 довела наявність майна та підстави його успадкування, позивачка ОСОБА_2 у свою чергу право власності на частину нерухомого майна, а також неможливість вирішення спору в інший спосіб за відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій та втрати правовстановлюючого документа, подальшої реєстрації прав власності на нерухоме майно, що перешкоджає реалізації позивачами права власності та свідчить про обрання ними ефективного способу захисту свого права, який відповідає вимогам ст.15, 16 ЦК України, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На прохання позивачів суд не стягує з відповідача судові витрати.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 200, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частку магазину «Тарас», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 1/2 частку магазину «Тарас», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 05 жовтня 2026 року.

Суддя В.О. Луцюк