Рішення № 140302715, 02.10.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4778/26

пр.№ 2/464/3158/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02.10.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючої судді Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання Гуцул В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач ТзОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом, поданим представницею Танцуріною Є.В., до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за договором № 519220-КС-001 про надання кредиту від 15.12.2024 у розмірі 20 590 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.12.2024 між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 519220-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого ТзОВ «Бізнес Позика» надало позичальниці грошові кошти (кредит) у розмірі 5 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальниця зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за його користування у порядку та на умовах, визначених цим договором. Вказує, що позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальниці грошові кошти в розмірі 5 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку останньої, однак відповідачка належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, відтак станом на 05.06.2026 виникла заборгованість за договором у загальному розмірі 20 590 грн, яка підлягає стягненню. Заявила клопотання про витребування доказів, що містять банківську таємницю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представниця позивача Танцуріна Є.В. у судове засідання не з`явилась, разом із позовною заявою подала клопотання про розгляд цивільної справи без участі сторони позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровувала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За умовами ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням наявності всіх наведених вище умов суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи неявку сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому, Законом України «Про споживче кредитування» встановлено, що споживчий кредит (кредит) це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 13 Закону «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1046, 1048, 1049 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

15.12.2024 між ТзОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 519220-КС-001 про надання кредиту, шляхом підписання такого електронним підписом позичальниці, відтвореним з використанням одноразового ідентифікатора UA-6096, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого ТзОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) надало останній грошові кошти (кредит) у розмірі 5 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальниця зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Умовами договору визначено строк надання кредиту, що становить 16 тижні, термін дії договору (дата повернення кредиту) 06.04.2025. Тип процентної ставки фіксована, у розмірі 1 % в день. Також визначено розмірі комісії за надання кредиту, що становить 1 000 грн.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Встановлено, що ТзОВ «Бізнес Позика» в повному обсязі виконано умови укладеного договору, шляхом перерахування грошових коштів (кредиту) у розмірі 5 000 грн на картковий рахунок позичальниці НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТзОВ «ПрофітГід».

За відсутності доказів на спростування факту отримання відповідачкою кредитних коштів, беручи до уваги вище встановлені обставини, суд вказані докази визнає належним, у зв`язку з чим відсутні підстави для вирішення клопотання про витребування інформації, що містить банківську таємницю, адже надані докази надають можливість встановити дійсні фактичні обставини справи.

Водночас, відповідачка, отримавши грошові кошти, взяті на себе за укладеним договором зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку із чим згідно з розрахунком позивача станом на 11.06.2026 виникла заборгованість за договором у загальному розмірі 20 590 грн, з яких: 5 000 грн тіло кредиту, 12 090 грн відсотки, 1 000 грн комісія; 2 500 грн відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України.

Проте суд не може в повій мірі погодитись із наданим розрахунком заборгованості з огляду на наступне.

Окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачки 2 500 грн заборгованості за відсотками річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, у відповідності до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, заявлена представницею позивача заборгованість за відсотки річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 2 500 грн не підлягатиме стягненню з відповідачки на користь ТзОВ «Бізнес Позика».

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачка порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором № 519220-КС-001 від 15.12.2024 у розмірі 18 090 грн є підставними та обґрунтованими, а тому позов необхідно задовольнити частково.

Окрім цього, з урахуванням приписів п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, пропорційно задоволенню позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 339,14 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 89, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 519220-КС-001 про надання кредиту від 15.12.2024 у розмірі 18 090 (вісімнадцяти тисяч дев?яноста) гривень.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 339 (двох тисяч трьохсот тридцяти дев?яти) гривень 14 (чотирнадцяти) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 02 жовтня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуюча Людмила САБАРА