Рішення № 140301479, 24.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/10296/26

Провадження № 2/204/5730/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ярошенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про визнання трудових відносин припиненими, -

В С ТА Н О В И В:

20 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про визнання трудових відносин припиненими, в якій просив визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Шахта ім. М.С. Сургая» припиненими з 18 серпня 2026 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Позивач, ОСОБА_1 , працював у відповідача з 2005 року, з 12 березня 2018 року виконував роботу гірника очисного забою підземного 5 розряду з повним робочим днем в шахті. З початком повномасштабної агресії Російської Федерації щодо України на території міста Вугледар Донецької області, де було розташоване підприємство, значно погіршилася безпекова ситуація. Фактична діяльність підприємства із видобутку вугілля припинилася у лютому 2022 року. З 01 жовтня 2024 року місто Вугледар є тимчасово окупованою територією. З огляду на характер діяльності підприємства його релокація неможлива, відновлення фактичних трудових відносин до звільнення міста неможливе. Маючи намір офіційно оформити звільнення з роботи для подальшого працевлаштування, позивач 03 серпня 2026 року спрямував на офіційну електронну адресу відповідача заяву про звільнення за ст. 38 Кодексу законів про працю України. Поштову адресу на підконтрольній Україні території відповідач не зафіксував у державних реєстрах та не повідомив на загал. Жодних відповідей на неї, реагування у будь-який інший спосіб позивач не отримав. За даними веб-порталу Пенсійного фонду України, позивач продовжує перебувати у статусі «найманий працівник». Враховуючи те, що трудові відносини між сторонами фактично відсутні, але процедура припинення таких відповідно до законодавства України не виконана, наявне порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника. Визначаючи дату припинення трудових відносин, позивач враховує приписи ст. 38 КЗпП України щодо строку повідомлення роботодавця про намір звільнитися: два тижні, починаючи з 03 серпня 2026 року, тому, на думку сторони відповідача, трудові відносини слід визнати припиненими з 18 серпня 2026 року. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року у вказаній справі було відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством «Шахта ім. М.С. Сургая» (код ЄДРПОУ 40695853) та за період своєї роботи працював на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 9-12).

У позовній заяві ОСОБА_1 наполягав на тому, що з 01 жовтня 2024 року м. Вугледар Донецької області, де було розташоване підприємство, є тимчасово окупованою територією, а тому, з огляду на характер діяльності підприємства, відновлення фактичних трудових відносин до звільнення міста неможливе.

Так, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376 (зі змінами), місто Вугледар Вугледарської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області з 24 лютого 2024 року по 30 вересня 2024 року відносилось до територій активних бойових дій, а з 01 жовтня 2024 року до теперішнього часу відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

03 серпня 2026 року ОСОБА_1 на електронну адресу Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» (surgaya123@ukr.net) було направлено заяву від 03 серпня 2026 року про звільнення його з роботи гірника очисного забою підземного 5 розряду з повним робочим днем в шахті за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), що підтверджується відомостями з електронної пошти позивача (а.с. 5). Однак, відповіді від відповідача на заяву позивача про звільнення не надходило.

Таким чином, судом встановлено, що незважаючи на написання позивачем заяви про звільнення з посади гірника очисного забою підземного 5 розряду за власним бажанням від 03 серпня 2026 року, позивач до теперішнього часу не звільнений з вказаної посади.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Так, згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП України закріплено, що однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Позивач, який бажає звільнитися з ДП «Шахта ім. М.С. Сургая», не може цього зробити через відсутність будь-яких засобів зв`язку з підприємством, тобто позивач позбавлений можливості розірвати трудові відносини з відповідачем у спосіб, передбачений КЗпП України.

Конституційне право громадян на працю означає можливість кожного заробляти собі на життя працею, вільно вибирати професію чи спеціальність відповідно до своїх здібностей і бажань, реалізовувати свої бажання щодо зайняття працею за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності або самостійно забезпечувати себе роботою.

За змістом ст. 22 КЗпП України та відповідно до положень Конституції України вбачається, що будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, суд вважає, що обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 в інший спосіб, окрім як звернутися до суду, не може захистити свої трудові права та ці права є порушеними, суд приходить до переконливого висновку, що вони підлягають судовому захисту.

Вирішуючи питання щодо дати визнання трудових відносин припиненими, суд бере до уваги, що позивач 03 серпня 2026 року повідомив роботодавця про свій намір припинити трудові відносини за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), а також те, що у встановлений законом строк відповідач не вчинив дій щодо звільнення позивача, а тому суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо визначення датою припинення трудових відносин 18 серпня 2026 року.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не бажаючи працювати на посаді гірника очисного забою підземного 5 розряду не має можливості розірвати трудовий договір з незалежних від нього підстав в порядку передбаченому зазначеними вище законодавчими актами, суд вважає заявлені позовні вимоги про визнання трудових відносин припиненими обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з чим слід визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Шахта ім. М.С. Сургая» припиненими з 18 серпня 2026 року.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги немайнового характеру про визнання трудових відносин припиненими задоволені та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 22, 38 КЗпП, та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та Державним підприємством «Шахта ім. М.С. Сургая» (ЄДРПОУ - 40695853) припиненими з 18 серпня 2026 року внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» (місцезнаходження: 85670, Донецька область, Волноваський район, м. Вугледар, ЄДРПОУ - 40695853) на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез