Ухвала суду № 140296969, 30.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25396/18

Провадження по справі № 1-кп/752/791/26

У Х В А Л А

"30" вересня 2026 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2 ,

в ході проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №12018100010010043, дані про яке 01.11.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

встановив:

У жовтня 2023 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт стосвоно ОСОБА_3 . У період з 6 лютого 2025 по обвинувачений перебував у розшуку, як особа, ухиляєтья від суду.14.10.2025 розшук ОСОБА_3 буо припинено.

У підготовчому судовому захисник заявив клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна караність вчиненого ОСОБА_3 діяння, яке кваліфіковано за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника. Не наполягав на судовому розгляді, просив закрити кримінальне провадження стосовно нього.

Прокурор не заперечувала закриття провадження з підстави, викладених захисником у клопотанні.

Розглянувши клопотання захисника, вислухавши думку прокурора з приводу заявленого клопотання, дослідивши матеріали судового провадження, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.283 КПК України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді або на його припинення шляхом закриття.

Згідно із ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.

Такими підставами є втрата чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння та закінчення строків давності.

Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні №12018100010010043 від 01.11.2018 ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 31.10.2018 о 23 годині, перебуваючи у гіпермаркеті «Ашан» намагався таємно викрасти товар - рюкзак «Everhill», вартістю 388,33 грн., шкарпетки - 28,33грн. та шапку - 49,92 грн, але був затриманий працівниками охорони, після того, як не сплативши за товар, пройшов касову зону. Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 15 ч.1 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст. 4 КК України, злочинність та караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.

Водночас відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

При цьому відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК України та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, Законом України № 3886-IX від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09 серпня 2024 року, внесено зміни до КУпАП. Відповідно до вказаного Закону діяння, пов`язані з викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з моменту набрання чинності Законом вважаються дрібним викраденням чужого майна, відповідальність за що передбачена ст. 51 КУпАП, тобто перестали бути кримінально караними.

Як було зазначено вище, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні замаху та таємне викрадення чужого майна на суму 461,58 грн.

Відповідно до пункту 5 підрозділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 31.10.2018 складав 1841 грн.

Виходячи із зазначеного, соціальна пільга у 2018 році становила 920,50 грн.

Таким чином, для настання кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна у 2018 році його вартість мала перевищувати 920,50 грн. Вартість майна, яке намагався викрасти ОСОБА_6 , складала 461, 58 грн., тобто була нижче визначеного законом відповідного мінімуму.

Вказані обставини є такими, що дають підстави вважати, що у разі застосування положень Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року до діянь, вчинення яких інкримінуються ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні, перестали бути кримінально караним. Тобто, наявні підстави для застосування положень ч.1 ст.5 КК України.

Згідно із приписами п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Враховуючи, що діяння, вчинення яких інкримінуються ОСОБА_3 на даний час перестали бути кримінально караними, кримінальне провадження стосовно нього підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Цивільній позов не заявлено, процесуальні витрати відсутні. Питання про речові докази підлягають вирішенню у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись Законом України № 3886-IX від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст. 58 Конституції України, ч.6 ст. 3, ч.2 ст. 4, ч.1 ст. 5 КК України, п.4-1 ч. 1 ст.284, 372, 479-2 КПК України, суд

постановив:

Кримінальне провадження №12018100010010043, дані про яке 01.11.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1