Рішення № 140295927, 02.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2026 року Справа № 903/728/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпетролцентр, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства Волиньвугілля, м. Нововолинськ, Волинська обл.

про стягнення 209 723,23 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.07.2026 через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпетролцентр до Державного підприємства Волиньвугілля про стягнення 209 723,23 грн, з яких: 184 000,00 грн основного боргу, 1966,03 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 066,93 грн інфляційних втрат, 19 660,27 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору № УПЦ-1952 від 10.03.2026 в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу: строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу. Встановлено позивачу: строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.

18.08.2026 надійшов відзив відповідача, в якому він вказує, що ДП «Волиньвугілля» не заперечує факт отримання товару та наявність основної заборгованості перед позивачем у розмірі 184 000,00 грн. Водночас відповідач не погоджується із заявленими додатковими нарахуваннями у повному розмірі та вважає, що при визначенні належної до стягнення суми судом мають бути враховані як помилки у здійсненому позивачем розрахунку, так і конкретні обставини, що мають істотне значення для визначення справедливого та співмірного розміру відповідальності. Відповідач вважає, що позивачем невірно визначено початок прострочення та розрахунок 3 % річних, пені, а тому заявлені ТОВ «УКРПЕТРОЛЦЕНТР» позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Просить суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК України зменшити належну до стягнення пеню до 1 950,90 грн або до іншого розміру, який суд визнає справедливим, розумним та співмірним обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи господарський суд,

в с т а н о в и в:

10.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛЦЕНТР» (далі - Постачальник) та Державним підприємством «Волиньвугілля» (далі - Покупець) укладено договір № УПЦ-1952 (далі - Договір) .

Згідно з п. 1.1., 1.2, 1.4 Договору Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти Товар. Найменування Товару вказано в Специфікації до Договору. Кількість: згідно Специфікації (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору загальна сума Договору 184000 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору Покупець проводить оплату за товар після отримання товару протягом 7 банківських днів.

Місце поставки (передачі) товарів: 45400, Волинська обл., м.Нововолинськ, вул.Луцька, 1 (п.5.2).

Пунктом 7.1 Договору визначено, що в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

Згідно з п. 7.2. Договору види порушень та санкцій за них, встановлені Договором: за невиконання чи не належне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно п.10.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони) та діє до 31.12.2026, але у будь-якому випадку до виконання повних зобов`язань.

Згідно Специфікації Постачальник мав поставити Покупцю Бензин А-95-Євро5 1300 л та Паливо дизель ДП-Євро5 1000 л. Вартість Товару згідно Специфікації та п. 3.2. Договору складає 184 000 грн. 00 коп.

Договір та Специфікацію було підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками без будь яких зауважень.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар (паливо дизельне, бензин) об`ємом 2300 л загальною вартістю 184000 грн, що підтверджується видатковою накладною №1131 від 12.03.2026, підписаною сторонами, а також актом прийому-передачі талонів на відпуск ПММ від 12.03.2026. Жодних зауважень щодо кількості та якості товару Покупцем не заявлялося.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №737 від 12.03.2026 на загальну суму 184000 грн.

Позивач зазначає, що отриманий товар відповідачем був прийняти без претензій та не оплачений. Строк оплати за рахунком №737 від 12.03.2026 настав 23.03.2026. Станом на 30.07.2026 заборгованість відповідача складає 184000 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договорів поставки, які предметом судового розгляду не були, недійсними в судовому порядку не визнавалися.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Накладна це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Суд зазначає, що видаткова накладна №1131 від 12.03.2026 на поставку товару та акт прийому-передачі талонів на відпуск ПММ від 12.03.2026 підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень та заперечень.

У відзиві на позовну заяву ДП «Волиньвугілля» не заперечує факт отримання товару та навність заборгованості у розмірі 184000 грн за товар.

На день розгляду спору, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 184000 грн, не заперечена відповідачем, підтверджена матерілами справи, є підставною та підлягає до стягнення з відповідача. Позов в частині стягнення 184000 грн заборгованості суд задовольняє.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У зв`язку із простроченням виконання зобов`язання, згідно наданого розрахунку позивач нарахував відповідачу 19 660,27 грн пені, 1966,03 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 23.03.2026 по 30.07.2026 та 4 066,93 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2026 по 30.06.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.2. Договору за невиконання чи не належне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що з відповідно до статей 7, 15, 41, 56 Закону України "Про Національний банк України" та з метою розвитку і модернізації платіжної інфраструктури України в системі електронних платежів Національного банку України шляхом запровадження міжнародного стандарту ISO 20022-1:2013 "Фінансові послуги - Універсальна схема повідомлень фінансової індустрії", що був прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації, Правління Національного банку України прийняло постанову "Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України" від 16.09.2021 № 93, відповідно до якої Національний банк України з 01 квітня 2023 року запроваджує систему електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) нового покоління - СЕП-4.0 та не використовує діюче покоління СЕП - СЕП-3.3 для виконання міжбанківських платіжних операцій; банки України, Державна казначейська служба України, Національний депозитарій України з 01 квітня 2023 року виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій.

Тобто з 01.04.2023 в Україні система переказів функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022, що означає - здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, не чекаючи ранку чи закінчення вихідних.

Таким чином, з 01.04.2023 року в Україні скасовано поняття "банківський день". А відтак з 01.04.2023 банківський день рівнозначний календарному дню.

Судом встановлено, що визначення терміну «банківський день» у договорі не міститься.

Враховуючи умови п. 4.2 Договору, відповідно до якого Покупець проводить оплату за товар після його отримання протягом 7 банківських днів та беручи до уваги те, що товар по видатковій накладній №1131 передано відповідачу 12.03.2026, строк оплати отриманого товару за договором - до 19.03.2026 включно.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені та 3% річних в межах заявлених позовних вимог, беручи до уваги п.4.2 Договору, суд дійшов висновку про підставність нарахованих позивачем 19 660,27 грн пені та 1966,03 грн процентів за користування чужими грошовими коштами (3 % ріних) за період з 23.03.2026 по 30.07.2026.

Нараховані позивачем 4066,93 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2026 по 30.06.2026 є арифметично та методологічно правильними, підставними та підлягають до стягнення з відповідача.

З огляду на викладене, доводи ДП «Волиньвугілля» щодо початку періоду прострочення відповідача є необґрунтованими.

Водночас, позивачем при визначенні ціни позову, неправильно обчислено загальну суму, заявлену до стягнення з відповідача (184 000,00 боргу + 1966,03 грн процентів за користування чужими грошовими коштами + 4 066,93 грн інфляційних втрат + 19 660,27 грн пені = 209693,23 грн). Позивач просить стягнути з відповідача 209723,23 грн, а тому у зв`язку із помилкою в розрахунку, у позові в частині стягнення 30,00 грн слід відмовити.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства, просить зменшити належну до стягнення пеню до 1 950,90 грн або до іншого розміру, який суд визнає справедливим, розумним та співмірним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Такими чином вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №922/1608/19 викладена правова позиція про те, що зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Також суд зауважує, що відповідно до сталої судової практики Верховного Суду, штрафні санкції не можуть мати карального характеру, а повинні виконувати лише компенсаційну функцію для захисту інтересів кредитора від невиконання зобов`язань боржником.

Так, у п. п. 105-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Суд враховує, що ДП «Волиньвугілля» є державним підприємством паливно-енергетичного комплексу та має офіційно підтверджений статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (витяг з наказу Міністерства енергетики України від 17.11.2025 №458). Разом з тим на даний час підприємство перебуває у складному фінансовому становищі, накладено арешт на грошові кошти ДП «Волиньвугілля» в межах суми 57009794,46 грн, що підтверджується постановою державного виконавця від 08.05.2026 у виконавчому провадженні №77189356. Крім того, у даному випадку період виникнення заборгованості перед позивачем є незначним.

На думку суду, стягнення заявленої суми пені за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позивача. Крім того, за рахунок стягнення інфляційних втрат позивач отримає компенсацію від знецінення грошових коштів.

Отже, з огляду заявлену до стягнення суму пені з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також враховуючи те, що відповідач є державним підприємством, яке перебуває у складному фінансовому становищі, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи зменшити розмір пені на 50%, які за розрахунком суду становлять: 9830,13 грн пені.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 184000 грн заборгованості, 1966,03 грн 3% річних, 4066,93 грн інфляційних втрат та 9830,14 грн пені, а отже і про їх задоволення. Відтак, у позові в іншій частині суд відмовляє.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що ТОВ «Укрпетролцентр» подано позовну заяву до господарського суду через підсистему «Електронний суд», у відповідності до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», яка визначає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а тому позивачу за подання позову належало сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн (3328,00 грн х 0,8). Позивач має право звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору з бюджету України.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову, витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог: 2662,02 грн - на відповідача, 0,38 грн - на позивача. При цьому, судовий збір, який сплачений за позовними вимогами, у яких відмовлено внаслідок зменшення розміру пені відшкодовується з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Волиньвугілля (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпетролцентр (01042, м. Київ, б. Приймаченко Марії, буд. 1/27, офіс 404, код ЄДРПОУ 43699122; рахунок IBAN НОМЕР_1 , АБ «УКРГАЗБАНК», код банку 320478) 184000 грн заборгованості, 1966,03 грн 3% річних, 4066,93 грн інфляційних втрат та 9830,14 грн пені, всього 199863,10 грн (сто дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот шістдесят три грн 10 коп).

3. Стягнути з Державного підприємства Волиньвугілля (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпетролцентр (01042, м. Київ, б. Приймаченко Марії, буд. 1/27, офіс 404, код ЄДРПОУ 43699122; рахунок IBAN НОМЕР_1 , АБ «УКРГАЗБАНК», код банку 320478) 2662,02 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Відмовити у решті позовних вимог.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Суддя С. В. Бідюк