Рішення № 140295752, 23.09.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/639/26

№ провадження 2/196/648/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Кузнецової Г.С.,

учасники справи та представники учасників справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

представник позивачки - адвокат Бойко Юрій Олександрович,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанка",

представник відповідача - адвокат Скопіч Андрій Васильович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанка" про стягнення боргу за договором про встановлення емфітевзису,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанка" про стягнення боргу за договором про встановлення емфітевзису.

В обґрунтування позовних вимог позивачка послалась на те, що 29 березня 2019 року між нею та ТОВ «Царичанка» укладено договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Згідно вказаного договору, власник одержує від землекористувача плату за користування земельною ділянкою в розмірі 24844.72 грн.

За встановлення емфітевзису на 49 років Товариством з обмеженою відповідальністю "Царичанка" їй сплачено 60 000 грн.

Після звернення з претензією до відповідача 20.11.2024 р. про сплату коштів за 5 років користування її земельною ділянкою в розмірі 124844.72 грн., відповідач нічого не сплатив, тому просить стягнути на її користь із відповідача борг за користування земельною ділянкою по договору про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 29.03.2019 р. за 2020 р., 2021 р., 2022 р., 2023 р., 2024 р. в розмірі 124 223.60 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 р. відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.22).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22.06.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.64).

Від представника відповідача ТОВ "Царичанка" - адвоката Скопіч А.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву на позов представник відповідача зазначив, що згідно п.12 договору про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), який укладено 29.03.2019 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Царичанка", плата за користування земельною ділянкою в грошовій формі становить 24 844.72 грн. Згідно розписки від 29.03.2019 р., позивачка отримала від відповідача 68 500 грн. за весь період дії договору, претензій по оплаті коштів по вказаному договору ОСОБА_1 не має, про що зазначила в розписці (а.с.26-32).

Представник позивачки адвокат Бойко Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позовні вимоги задовольнити. Також пояснив, що 29 березня 2019 року між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Царичанка» укладено договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Відповідач повинен сплачувати по 24 844.72 грн. позивачці ОСОБА_1 за кожен рік користування земельною ділянкою. Також зазначив, що сплачена відповідачем сума в розмірі 68 500 грн. це плата за встановлення емфітевзису і не являється платою за договором.

У судовому засідання представник відповідача ТОВ «Царичанка» - адвокат Скопіч А.В. пояснив, що умовами договору про встановлення емфітевзису не передбачено оплату у розмірі 24844.72 грн. за кожен рік користування земельною ділянкою. Відповідач при цьому сплатив добровільно іншу суму ніж передбачено договором, а саме 68 500 грн. Також зазначив про застосування строків позовної давності. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 березня 2019 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Царичанка» укладено договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) /далі Договір/ (а.с.13).

Згідно п.1 Договору, власником встановлюється на користь землекористувача довгострокове, відчужуване та успадковане речове право на чуже майно, яке полягає у наданні землекористувачеві права володіння і користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належної власнику на праві власності, з метою отримання плодів та доходів від неї з обов`язком ефективно її використовувати відповідно до цільового призначення (Емфітевзис).

Відповідно до п.2 Договору, власник передає шляхом встановлення (надання) землекористувачеві на платній (безоплатній) основі право володіння та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225655100:01:003:0079, місцем розташування якої є: територія Царичанської селищної ради Дніпропетровської області та яка належить власнику згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №402563 від 08.08.2006 р. Площа земельної ділянки, право володіння та користування якою передається землекористувачеві, складає 3.47 га, у межах, які виділені внатурі (на місцевості), закріплені межовими знаками.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) встановлено (надано) землекористувачеві строком на 49 років / п.6 Договору/.

Відповідно до п.12 Договору, власник одержує від землекористувача плату за користування земельною ділянкою, вказаною у п.2 цього договору в грошовій формі в сумі 24 844.72 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн. 72 коп.).

Договір є укладеним з моменту (від дня) його підписання сторонами та дійсний до 29.03.2068 р. /п.20 Договору/.

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 29.03.2019 р., власник земельної ділянки ОСОБА_1 передала ТОВ «Царичанка» земельну ділянку в натурі (на місцевості), кадастровий № 1225655100:01:003:0079, площею 3.47 га, яка розташована на території Царичанської селищної ради (а.с.14).

Власником земельної ділянки кадастровий № 1225655100:01:003:0079, площею 3.47 га, являється позивачка ОСОБА_1 , правокористувачем є ТОВ «Царичанка», право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстровано 12.06.2019 р. строком до 29.03.2068 р. на підставі договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 29.03.2019 р., що підтверджується відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №3364414 від 23.09.2026 р. (а.с.90-91).

20.11.2024 р. позивачка ОСОБА_1 звернулась з претензією (вимогою) до ТОВ «Царичанка» про погашення грошового зобов`язання в сумі 124 223.60 грн. за п`ять років користування землею, за кожен рік по 24844.72 грн., починаючи з 29.03.2019 р. (а.с.15-16).

Відповідно до розписки від 29.03.2019 р., оригінал якої досліджено в судовому засіданні, ОСОБА_1 отримала кошти в повному обсязі від ТОВ «Царичанка» в сумі 68 500 грн. за весь період дії договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Царичанка» 29.03.2019 р. на земельну ділянку площею 3.47 га, кадастровий №1225655100:01:003:0079. Претензій по оплаті коштів не має (а.с.33).

Факт отримання позивачкою від відповідача суми у розмірі 68 500 грн. та підписання такої розписки позивачкою визнано представниками сторін у судовому засіданні та не заперечується.

Позивачка обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ту обставину, що ТОВ «Царичанка» повинно їй сплачувати кожен рік суму в розмірі 24 844.72 грн. за користування земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 4 ст. 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 395 ЦК України різновидом виду речового права на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

За змістом ч. 1 ст. 407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Згідно ч. 2 ст. 409 ЦК України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом 12 Договору від 29.03.2019 р. встановлено, що власник одержує від землекористувача плату за користування земельною ділянкою, вказаною у п.2 цього договору в грошовій формі в сумі 24 844.72 грн.

Вказаний договір не містить умов щодо сплати землекористувачем позивачці суми в розмірі 24 844.72 грн. кожен рік за користування земельною ділянкою, на що посилається представник позивачки. Такий обов`язок землекористувача умовами договору не передбачений.

Розпискою від 29.03.2019 р., яка підписана позивачкою ОСОБА_1 , підтверджено отримання коштів позивачкою від ТОВ "Царичанка" в розмірі 68500 грн. у повному обсязі за весь період дії договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Царичанка».

Представник позивачки адвокат Бойко Ю.О. у судовому засіданні підтвердив, що позивачка ОСОБА_1 отримала від відповідача грошові кошти у розмірі 68 500 грн., про що підписала розписку.

При цьому суд не може взяти до уваги посилання представника позивачки на ту обставину, що вказана сума є платою за встановлення емфітевзису і не являється платою за користування земельною ділянкою, оскільки у п.12 Договору чітко визначено, що власник одержує від землекористувача плату за користування земельною ділянкою у сумі 24 844.72 грн. Також приписами ч. 2 ст. 409 ЦК України передбачено право власника земельної ділянки на одержання плати за користування земельною ділянкою. Чинним законодавством не передбачено отримання будь-якої іншої оплати за користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідач ТОВ "Царичанка" виконав зобов`язання за договором емфітевзису в частині виплати суми коштів за користування земельною ділянкою, позивачка як сторона Договору прийняла виконання зобов`язання від відповідача, що свідчить про погодження сторонами вказаного порядку та умов отримання плати за договором.

Вказані обставини дають суду підставу вважати не встановленим факт порушення відповідачем п. 12 укладеного між сторонами 29 березня 2019 року Договору щодо обов`язку відповідача стосовно плати за користування земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Щодо застосування строку позовної давності, то суд зазначає таке.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Тобто у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не одночасно застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такі правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено обставин щодо порушення відповідачем умов Договору шляхом несплати позивачці оплати за користування земельною ділянкою, права позивачки не порушені, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачкою, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанка" про стягнення боргу за договором про встановлення емфітевзису відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанка", адреса місцезнаходження: с-ще Царичанка, вул.Залізнична,1а Дніпровський район Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 30824863.

Повне рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя Л.П. Бабічева