Рішення № 140294310, 02.10.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6599/26

провадження № 2/208/5410/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/6599/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мотуз О.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Заводського районного суду міста Кам`янського позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди.

Згідно до позовних вимог просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245000 грн без утримання податків та обов`язкових платежів.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 з 21 жовтня 2004 року по 04 квітня 2024 року працював на різних посадах, у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське».

04 квітня 2024 року позивача було звільнено.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань. Пунктом 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 16 грудня 2025 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювання:

- хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії, прикореневий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст.

- хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІ ст.) легкий ступень зниження слуху.

- хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з больовим та м`язово-тонічним синдромами, помірними статико-динамічними порушеннями.

Пункт 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення; генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного обладнання при недостатній ефективності засобів боротьби з шумом; неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт в складних гірничо-геологічних умовах), незабезпеченістю засобами індивідуального захисту органу слуху, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, а також в умовах значних фізичних навантажень та незручної робочої пози, що перевищували допустимі параметри.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: робота ОСОБА_1 протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, параметри яких перевищували нормативні показники, а саме: - пил переважно фіброгенної дії, викопне вугілля й вуглепородний пил (з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70%): максимальна разова концентрація пилу в повітрі робочої зони складала 15,0 мг/м3, при ГДК 2 мг/м3, тривалість дії впродовж зміни 90%; з вмістом вільного діоксиду кремнію від 5% до 10%: максимальна разова концентрація пилу в повітрі робочої зони складала 20,7- 27,2 мг/м3, при ГДК 4 мг/м3, тривалість дії впродовж зміни 80,3-87,5%. - виробничий шум: еквівалентний рівень виробничого шуму на робочому місці складав 82-88,0 дБА при гранично допустимому рівні 80 дБА. - важкість праці, робоча поза: зовнішнє фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну (Вт): за участю м`язів ніг та тулуба 139,9-162,9 Вт при нормативному значенні до 90 Вт; з переважною участю м`язів рук та плечового суглобу 64,0-83,3 Вт при нормативному значенні до 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну 25-40 кг при допустимому значенні до30 кг; перебування у незручній робочій позі 35-41,7% часу зміни при допустимому значенні до 25% часу зміни; перебування у вимушеній робочій позі 65% часу зміни при допустимому значенні до 10% часу зміни; вимушені нахили корпусу 40-185 разів за зміну при допустимому значенні 50-100 разів за зміну.

Згідно п. 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/26/112/В від 09 березня 2026 року, позивачу визначено втрату працездатності на рівні 65%, а також встановлено третю групу інвалідності.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується консультативним висновком спеціаліста від 02 липня 2025 року та медичним висновком від 20 жовтня 2025 року № 12/169. Відповідно до виписки № 1145 із медичної карти стаціонарного хворого позивач має скарги на біль в поперековому відділу, з іррадіацією в нижні кінцівки, більше в праву ногу, шум в голові, зниження слуху, кашель, іноді біль в грудній клітці, підвищену пітливість.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Згідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 ст. 28 ЦПК України встановлено, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтись також за зареєстрованим місцем проживання або перебування позивача.

Згідно із відповіддю № 2848406 від 08.06.2026 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса реєстрації: Запорізька область, місто Запоріжжя, Північне шосе, вулиця Теплична, буд. 22Б/1, кабінет 6.

Як вбачається із відповіді № 2848358 від 08.06.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вказаними параметрами особу не знайдено.

Відповідно до матеріалів позовної заяви місце реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 08.06.2026 року відкрито провадження у справі № 208/6599/26 за правилами спрощеного провадження та призначено судовий розгляд.

29.06.2026 року представник відповідача ПАТ «ШУ «Покровське» через підсистему Електронний суд подала відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що до моменту перевлаштування на підприємство відповідача досить тривалий час (більше 3 років) позивач працював у підземних умовах у іншого роботодавця (Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»).

Робота позивача за Списком № 1, що дає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, сама по собі передбачає, що це роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, де рівень впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, крім зростання хронічної захворюваності (виробничо обумовленої та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності), призводять до розвитку професійних захворювань. Тобто, вважає, що позивач чітко усвідомлював, що виконувана ним робота пов`язана з безпосереднім впливом шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався з проханням змінити умови праці чи перевести його на іншу роботу, а роботодавець йому в цьому відмовив. Так само відсутні докази незгоди позивача з результатами щорічних медичних оглядів або їх оскарження у встановленому порядку.

Представник відповідача просить врахувати те, що професійна втрата працездатності встановлена позивачу 09.03.2026, а звернення до суду відбулося 01.06.2026, тобто всього через декілька місяців, що фактично свідчить, що моральні страждання не можуть бути тривалими у цьому випадку. Крім того, позивачу встановлена дата повторного оцінювання відсотка непрацездатності 01.04.2027, що підтверджує той факт, що лікарі не виключають імовірність покращення стану здоров`я позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 року № 1662 затверджено перелік професійних захворювань. Вказаний перелік не містить діагнозу: «М42.17 Остеохондроз хребта у дорослих, попереково-крижовий відділ» «M54.17 Радикулопатія, попереково-крижовий відділ» Враховуючи зазначене, ці захворювання не можна віднести до професійних.

Відповідач вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 245 тис. гривень не відповідає вимогам розумності та справедливості, а сама вимога до відповідача про відшкодування моральної шкоди є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Додатково зазначає, що вимога щодо стягнення моральної шкоди «… без утримання податків та обов`язкових платежів.…» суперечить законодавству.

29.06.2026 року від представника відповідача через "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 25.08.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» - Рабко Т.О. про витребування доказів у цивільній справі № 208/6599/26 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди відмовлено.

01.07.2026 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем як роботодавцем допущено перевищення встановлених норм дії шкідливих факторів на працівника. Слід зауважити, що навіть при очевидній вині роботодавця в даному конкретному випадку, законодавець не відносить таку вину до обов`язкової складової умов відшкодування моральної шкоди роботодавцем. Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Також зазначає, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 245000 грн відповідає судовій практиці, яка склалася в Дніпровському апеляційному суді та не призведе до надмірного збагачення позивача, а також відповідатиме засадам розумності та справедливості.

03.07.2026 року від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких відповідач просить у задоволенні позову відмовити та зазначає, що хронічна хвороба має довготривалий повільний процес. У розвитку хвороби розрізняють чотири стадії: латентний період, період продромальних явищ, гострий період, який переходить в хронічну стадію. Оскільки хронічна хвороба має довготривалий повільний процес, тому факт робота у інших Роботодавцем у шкідливих умовах досить тривалий час має значення для визначення обсягу моральної шкоди від отримання професійного захворювання. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Якщо працівник не повідомляє Роботодавця, що стан його здоров`я не дозволяє продовжити роботу у шкідливих умовах, то у Відповідача відсутні жодні правові підстави для звільнення такого працівника.

Позивач не диференціює професійні та непрофесійні стани, що призводить до необґрунтованого розширення обсягу моральної шкоди. Таким чином, заявлені Позивачем моральні страждання не підтверджено наданими доказами по справі.

Окрім цього, в цивільній справі, що розглядається, питання оподаткування стягнутих сум моральної шкоди, тобто питання відносин між відповідачем та державою не є та не може бути предметом спору взагалі.

У судових засіданнях представник позивача просив позовні вимоги задовольнити посилаючись на доводи та обставини викладені в заявах по суті справи.

У судових засіданнях представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що під час розгляду матеріалів справи, встановлено що позивач працював в інших роботодавців. Частина захворювань встановлених позивачу не відноситься до переліку професійних захворювань. Просила врахувати тяжкий матеріальний стан відповідача.

На підставі ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 23.09.2026 року судом після судових дебатів було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення на 02.10.2026 року 17.00 годину.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працював на таких посадах:

30.05.2000 року прийнятий машиністом підземних установок 2 розряду з повним підземним робочим днем під землею в шахті ДХК «Красноармійська».

05.11.2001 року Державна Холдингова Компанія «Краснолиманська» перейменована в Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська».

14.06.2002 року переведений машиністом з підземних установок 3 розряд з повним робочим днем у шахті

15.09.2004 року Звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП.

21.10.2004 року - прийнятий на посаду машиніста з підземних установок з повним робочим днем у шахті ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1»

05.01.2007 року переведений учнем гірничоробочим очисного забою підземного з повним робочим днем у шахті

10.10.2007 року переведений машиністом підземних установок з повним робочим днем у шахті

07.09.2010 року - ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»;

30.04.2011 року- переведений учнем гірничомонтажником підземного з повним робочим днем у шахті на час практики

25.06.2011 року - переведений монтажником підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті

01.05.2013 року переведений гірничомонтажником підземним 5 розряд повним робочим днем у шахті

13.09.2018 року - Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на Приватне акціонерне товариство Шахтоуправління «Покровське»

14.01.2022 - переведено гірничомонтажником підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті

23.08.2023 року - переведено гірничомонтажником підземним 5 розряду повним робочим днем у шахті

04.04.2024 року звільнено у зв`язку з виявленими невідповідностями займаній посаді за станом здоров`я по ч. 2 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до пункту 14 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 17.12.2025 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, а саме :

- хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії, прикореневий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст.

- хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІ ст.) легкий ступень зниження слуху (Н90.03).

- хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з больовим та м`язово-тонічним синдромами, помірними статико-динамічними порушеннями.

Положеннями пункту 17 вказаного акту вбачається, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення; генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного обладнання при недостатній ефективності засобів боротьби з шумом; неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт в складних гірничо-геологічних умовах), незабезпеченістю засобами індивідуального захисту органу слуху, В.В. Шкуратько виконував роботи в умовах впливу пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, а також в умовах значних фізичних навантажень та незручної робочої пози, що перевищували допустимі параметри.

Причиною виникнення професійного захворювання (отруєння) згідно акта є: робота В.В. Шкуратько протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, параметри яких перевищували нормативні показники, а саме: - пил переважно фіброгенної дії, викопне вугілля й вуглепородний пил (з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70%): максимальна разова концентрація пилу в повітрі робочої зони складала 15,0 мг/м3, при ГДК 2 мг/м3, тривалість дії впродовж зміни 90%; з вмістом вільного діоксиду кремнію від 5% до 10%: максимальна разова концентрація пилу в повітрі робочої зони складала 20,7- 27,2 мг/м3, при ГДК 4 мг/м3, тривалість дії впродовж зміни 80,3-87,5%. - виробничий шум: еквівалентний рівень виробничого шуму на робочому місці складав 82-88,0 дБА при гранично допустимому рівні 80 дБА,

- важкість праці, робоча поза: зовнішнє фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну (Вт): за участю м`язів ніг та тулуба 139,9-162,9 Вт при нормативному значенні до 90 Вт; з переважною участю м`язів рук та плечового суглобу 64,0-83,3 Вт при нормативному значенні до 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну 25-40 кг при допустимому значенні до30 кг; перебування у незручній робочій позі 35-41,7% часу зміни при допустимому значенні до 25% часу зміни; перебування у вимушеній робочій позі 65% часу зміни при допустимому значенні до 10% часу зміни; вимушені нахили корпусу 40-185 разів за зміну при допустимому значенні 50-100 разів за зміну.

Згідно п. 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/26/112/В від 09 березня 2026 року, позивачу визначено втрату працездатності на рівні 65%, а також встановлено третю групу інвалідності.

Основний діагноз J41.0 простий хронічний бронхіт.

Супутні діагнози М42.17 остеохондроз хребта у дорослих, попереково-крижовий відділ,

Н54.17 радикулопатія, попереково-крижовий відділ

Н90.3 нейросенсорна втрата слуху, двостороння.

Причина втрати професійної працездатності професійне захворювання. Відсоток втрати професійної працездатності 65% встановлено з 19.10.2025 року.

З виписки № 1145 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 26.09.2025 року по 03.10.2025 року з діагнозом: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії, прикореневий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст., хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІ ст.) легкий ступень зниження слуху, хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з больовим та м`язово-тонічним синдромами, помірними статико-динамічними порушеннями. Скарги на біль в поперековому відділі, з іррадіацією в нижні кінцівки, більше в праву ногу, шум в голові, зниження слуху, кашель, іноді біль в грудній клітині, підвищена пітливість.

З медичного висновку № 12/169 від 10.10.2025 року у ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання. Висновок хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії, прикореневий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст., хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІ ст.) легкий ступень зниження слуху, хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з больовим та м`язово-тонічним синдромами, помірними статико-динамічними порушеннями.

У матеріалах справи також містяться інші виписки з медичної картки амбулаторного хворого, які підтверджують наявність у позивача відповідних захворювань, їх тривалий характер, а також факт його неодноразового звернення за медичною допомогою та проходження лікування.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 17.12.2025 року, причина виникнення заворювання у позивача стали недосконалість технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення; генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного обладнання при недостатній ефективності засобів боротьби з шумом; неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт в складних гірничо-геологічних умовах), незабезпеченістю засобами індивідуального захисту органу слуху, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, а також в умовах значних фізичних навантажень та незручної робочої пози, що перевищували допустимі параметри.

З акту вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз:

- хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії, прикореневий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст.

- хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІ ст.) легкий ступень зниження слуху.

- хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з больовим та м`язово-тонічним синдромами, помірними статико-динамічними порушеннями.

Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1

-21.10.2004 року по 04.04.2024 року працював у Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»;

-04.04.2024 року звільнений у зв`язку з виявленими невідповідностями займаній посаді за станом здоров`я п. 2 ст. 40 КЗпП України.

У акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 17.12.2025 року також зазначено, що ОСОБА_1 має стаж роботи 28 років 4 місяці та 22 дні з яких 12 років 11 місяців 08 днів з яких на ПрАТ ШУ «Покровське» (в цеху в умовах впливу шкідливих факторів) 19 років 6 місяців 13 днів.

Отже, вбачається, що захворювання, які визнанні професійними захворюваннями ОСОБА_1 виникли за час роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське», який працював на підприємстві відповідача у період з 21.10.2004 року по 04.04.2024 року.

З наданої трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 після звільнення 04.04.2024 року з підприємства відповідача більше не працював.

Робота на інших підприємствах у період з 07.1998 року по 02.12.1998 року та з 30.05.2000 року по 15.09.2004 року є незначними порівняно з періодом роботи на підприємстві відповідача, та висновку про порушення відповідачем норм трудового законодавства, що призвело до появи у позивача професійних захворювань не спростовує.

У позовній заяві позивач зазначає, що у зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, судом встановлено порушення ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» норм трудового законодавства, що призвело до появи у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 140000 грн. буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Разом з тим, щодо позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди без утримання податків та обов`язкових платежів суд зазначає таке.

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду позивач просить стягнути моральну шкоду без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Щодо таких позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже зауважувала, що тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі №461/2729/22 (провадження №61-10834сво22)).

Касаційний суд зазначив, що проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди; цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів; можливість вирішення цивільного позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди не потребує залучення до участі у такій справі Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України; правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного: (1) необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».

Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі (висновки викладені Верховним Судом у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24).

Враховуючи викладене вимоги позивача щодо визначення розміру моральних шкоди, що підлягає стягненню без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1119,94 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258, 265,268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 140000 (сто сорок тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, судовий збір на користь держави у розмірі 1119 (одна тисяча сто дев`ятнадцять) гривень 94 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, адреса: Донецька обл., м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. № 1 А.

Повний текст рішення складено та проголошено 02.10.2026 року о 15 годині 55 хвилин.

Суддя В.Г. Гречана