Ухвала суду № 140291981, 02.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20482/26

Провадження № 2-з/643/66/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Замікула Б.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

про визнання дій такими, що призвели до позбавлення майнового права, та стягнення майнової шкоди,

УСТАНОВИВ:

18.09.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просить визнати дії відповідачів такими, що призвели до незаконного позбавлення його майнового права на частку нерухомості (еквівалент

14,9 кв.м), та стягнути з відповідачів солідарно майнову шкоду в попередньому розмірі 66000 грн.

Ухвалою судді від 24.09.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 24.09.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану одночасно з позовом, повернуто заявникові на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України у зв`язку з недодержанням вимог п. 6 ч. 1, ч. 6 ст. 151 ЦПК України. Ухвалою судді від 29.09.2026 заявникові повернуто судовий збір, сплачений за подання цієї заяви.

26.09.2026 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка, за його твердженням, належить на праві власності

ОСОБА_3 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.09.2026 вказана заява передана на розгляд судді 01.10.2026.

Заяву мотивовано тим, що зазначена квартира є єдиним ліквідним активом ОСОБА_3 , за рахунок якого можливе виконання рішення суду в разі задоволення позову. Заявник посилається на тривалий сімейний конфлікт між ним і відповідачами; на похилий вік ОСОБА_3 , який живе на пенсію і не має достатніх коштів для виконання рішення суду; на те, що у 2019 році ОСОБА_3 ініціював судовий процес про визнання заявника таким, що втратив право користування житловим приміщенням, і приховав від нього ухвалення у 2020 році заочного рішення; а також на спільне проживання з ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_2 , який є його спадкоємцем. З огляду на це, на думку заявника, існує високий ризик відчуження квартири шляхом укладення договорів дарування чи купівлі-продажу або в порядку спадкування.

Заявник просить не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки арешт не позбавляє ОСОБА_3 права володіти і користуватися квартирою, а лише тимчасово обмежує можливість її відчуження.

Заяву сформовано в електронному кабінеті позивача та підписано ним особисто. Вона містить відомості, передбачені ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у тому числі пропозиції щодо зустрічного забезпечення. До заяви додано квитанцію № 0624-6907-4227-3122 від 26.09.2026 про сплату судового збору в розмірі 798,72 грн. Підстав для повернення заяви, передбачених ч. 10 ст. 153 ЦПК України, немає, а тому вона підлягає розгляду по суті.

Залишення позовної заяви без руху не перешкоджає вирішенню питання про забезпечення позову, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява розглядається без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) Велика Палата Верховного Суду, розвиваючи цей підхід, указала, що ключовим під час вирішення питання про забезпечення позову є встановлення судом наявності спору між сторонами, ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, співмірності виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та дійсної мети звернення із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, саме заявник має обґрунтувати і підтвердити наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість забезпечення позову. Водночас від заявника не вимагається доведення очевидних обставин, зокрема того, що відповідач як власник має можливість розпорядитися належним йому майном (постанова Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23).

Оцінюючи заяву з урахуванням наведених критеріїв, суддя зазначає таке.

Накладення арешту як захід забезпечення позову допускається лише щодо майна, яке належить відповідачеві (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). Заявник не додав до заяви інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чи інших доказів належності квартири ОСОБА_3 , тому ця обставина ґрунтується лише на його твердженнях. Утім, навіть якщо виходити з цих тверджень, заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

По-перше, заявник не навів обставин, які свідчили б про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Існування між сторонами сімейного конфлікту саме по собі не свідчить про намір відповідача відчужити належне йому майно. Звернення ОСОБА_3 у 2019 році до суду з позовом до заявника є реалізацією гарантованого ст. 55 Конституції України права на судовий захист і не може вважатися недобросовісною поведінкою, спрямованою на ухилення від виконання майбутнього судового рішення. Те, як ОСОБА_3 поводився щодо інформування заявника про хід тієї справи, не стосується розпорядження квартирою. Доказів, які підтверджували б наведені заявником обставини, до заяви не додано.

Навпаки, за твердженнями самого заявника, квартира перебуває у власності ОСОБА_3 з 1995 року, тобто понад тридцять років, і зберігалася за ним, зокрема, упродовж усього судового спору між ним і заявником у 20192026 роках. Відомостей про те, що відповідач вчиняв чи вчиняє дії, спрямовані на відчуження квартири (виставлення її на продаж, укладення попередніх договорів, звернення до нотаріуса тощо), заява не містить.

Похилий вік відповідача та отримання ним пенсії не свідчать про намір відчужити майно. Можливий перехід квартири в порядку спадкування не є відчуженням, якому мав би запобігти арешт, і не унеможливлює виконання рішення суду, адже до спадкоємців переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду, завдану спадкодавцем, а спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості одержаного у спадщину майна (ч. 1 ст. 1231, ст. 1282 ЦК України).

Крім того, позивач просить стягнути майнову шкоду з трьох відповідачів солідарно. Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Заявник не навів жодних відомостей про майновий стан інших відповідачів, а тому твердження про недостатність коштів у ОСОБА_3 саме по собі не свідчить про те, що виконання можливого рішення суду буде істотно ускладненим чи неможливим.

По-друге, заявлений захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Позовні вимоги мають грошовий характер, а квартира не є предметом спору. Ціна позову становить 66000 грн. Вартість квартири заявник не зазначив, однак за його власним розрахунком у цю суму оцінено лише еквівалент 14,9 кв.м площі, тобто частки в квартирі. Отже, вартість квартири в цілому, на яку заявник просить накласти арешт, кратно перевищує ціну позову.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що арешт має накладатися на майно в межах суми, достатньої для задоволення позовних вимог (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22), а також погоджувався з висновками про неспівмірність арешту всієї квартири, коли позовні вимоги стосуються лише частки в ній (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.05.2024 у справі

№ 405/6738/23, провадження № 61-1668св24).

Співвідносячи негативні наслідки вжиття і невжиття заходу забезпечення позову, суддя враховує також, що, за твердженнями заявника, квартира є місцем проживання відповідачів

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і єдиним майном ОСОБА_3 , за рахунок якого можливе виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» в разі, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» мінімальну заробітну плату з 01.01.2026 встановлено в розмірі 8647 грн, тож зазначений поріг становить

172940 грн. Ціна позову (66000 грн) значно менша.

Отже, за обставин, які описує сам заявник, навіть у разі задоволення позову звернути стягнення на цю квартиру для виконання рішення суду буде неможливо, поки вона залишається єдиним житлом боржника. За таких умов арешт квартири не досягав би мети забезпечення позову, тобто не гарантував би виконання рішення за рахунок цього майна, натомість на весь час розгляду справи обмежив би право відповідача розпоряджатися житлом, вартість якого кратно перевищує ціну позову. Такий захід порушує баланс інтересів сторін.

За таких обставин суддя доходить висновку, що заявник не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а заявлений ним захід забезпечення позову не відповідає критеріям співмірності та адекватності. Тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Оскільки в забезпеченні позову відмовлено, питання зустрічного забезпечення не вирішується (ч. 2 ст. 154 ЦПК України).

Відмова в забезпеченні позову не позбавляє позивача права звернутися до суду з новою заявою про забезпечення позову за наявності інших обставин і доказів, що підтверджують необхідність вжиття таких заходів.

Керуючись статтями 149154, 258261, 353, 354 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА