Рішення № 140290477, 29.09.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/569/26

Номер провадження №2/351/896/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі

головуючого судді Мартинюка В.І.

з участю секретаря судового засідання Григоращук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою адвоката Зленка Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , 1938 р.н.. Спадкова справа після його смерті заведена. Заповіт від його імені не посвідчувався. На день смерті з ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_4 . Матір позивачки ОСОБА_4 прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_3 . Отже, ОСОБА_4 за життя набула права власності на земельні ділянки, які належали ОСОБА_3 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №184297, виданого 20 лютого 2003 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_4 . Після її смерті заведена спадкова справа, заповіт від її імені не посвідчувався. Разом з тим, нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №184297, виданий Іллінецькою сільською радою 20 лютого 2003 року, тобто після смерті ОСОБА_3 . На думку позивачки, сам факт видачі цього державного акту на ім`я спадкодавця, хоча після його смерті, свідчить про визнання органом місцевого самоврядування права спадкодавця на отримання у власність земельних ділянок, які є предметом даного спору. Тому у своїх позовних вимогах представник позивачки просить визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки площею 1,4923 га та площею 0,1370 га, які належали ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії P1 №184297, виданого 20 лютого 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 226.

Позивач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник позивача адвокат Зленко В.А. у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримують повністю, просили їх задовольнити та справу розглядати без участі позивача та його представника (а.с. 103) .

Представник відповідача Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області в судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, рішення винести на розсуд суду (а.с. 68).

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Мартинюка В.І. від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та витребувано у Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву належним чином засвідчену копію спадкової справи № 86610, заведеної 17.11.2000 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12 травня 2026 року від Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву надійшли матеріали спадкової справи.

Ухвалою судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Мартинюка В.І. від 16 червня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Мартинюка В.І. від 11 серпня 2026 року витребувано від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області:

- належним чином засвідчений витяг зі списку громадян с. Іллінці на роздержавлення земель КСП «Прут» по Іллінецькій сільській раді, яка є складовою Технічної документації по виготовленню державного акту на право колективної власності на землю КСП «Прут» Іллінецької сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, код якої 1999МФ23ІФСН000002, в частині, яка стосується ОСОБА_3 , який був внесений до такого списку під № 733,

- належним чином засвідчену копію акту закріплення земельних ділянок за громадянами, які мають право на земельну частку (пай) на території Іллінецької сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, який є складовою Технічного звіту про виконання комплексу геодезичних та землевпорядних робіт для передачі земельних часток (паїв) у натурі на території Іллінецької сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, код якого 2003МФ23ІФСН000005, в частині, яка стосується ОСОБА_3 , який був внесений до такого списку під № 226.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис за № 6.Її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 16).

Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 5. Прізвище чоловіка після укладення шлюбу ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_7 (а.с. 17).

Згідно з копією Державного акту на право колективної власності на землю, виданого 16.06.1998 колективному сільськогосподарському підприємству «Прут» с. Іллінці, вказаній спілці передаються у колективну власність землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Іллінецької сільської Ради народних депутатів від 16 червня 1998 року № 2. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 (а.с. 29-32).

Відповідно до списку громадян с. Іллінці на роздержавлення земель КСП «Пртут» по Іллінецькій сільській під номером 733 зазначений ОСОБА_3 (а.с. 95-101).

Згідно з актом закріплення ділянок за громадянами, які мають право на земельну частку (пай) на території Іллінецької сільської ради Снятинського району Івано-Франківскої області ОСОБА_3 числиться під номером 226 (а.с. 90-95).

Із копії Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 184297, виданого 20.02.2003 вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належали земельні ділянки площею1,492 га та площею 0,137 га, що разом становлять 1,63 га, що розташовані на території Іллінецької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 226 (а.с. 20).

У відповідності до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2600268882023 від 27.04.2023, земельній ділянці площею 1,4923 га, що на підставі державного акту від 20.02.2003 серії Р1 № 184297 належала ОСОБА_3 на праві приватної власності, присвоєно кадастровий номер 2625282300:05:001:0365 (а.с. 39-40).

У відповідності до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2600226002023 від 06.04.2023, земельній ділянці площею 0,1370 га, що на підставі державного акту від 20.02.2003 серії Р1 № 184297 належала ОСОБА_3 на праві приватної власності, присвоєно кадастровий номер 2625282300:06:001:0931 (а.с. 37-38).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в Книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис № 2 (а.с. 11).

У відповідності до Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 83107368 від 03.11.2025 після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа у нотаріуса за № 369 (а.с. 12).

Згідно з Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83107382 від 03.11.2025 інформація про заповіти після смерті ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі відсутня (а.с. 13).

У відповідності до копії довідки, виданої Заболотівською селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області від 30.10.2025 № 326, на день смерті ОСОБА_3 ,1938 р. нар., останній був зареєстрований в АДРЕСА_1 із дружиною ОСОБА_4 , 1933 р. нар. (а.с. 14).

Згідно з копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 28 (а.с. 21).

У відповідності до Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 83107341 від 03.11.2025 після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа у нотаріуса за № 133/2019 (а.с. 23).

Згідно з Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83107355 від 03.11.2025 інформація про заповіти після смерті ОСОБА_4 у Спадковому реєстрі відсутня (а.с. 24).

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лахнюк О.М. від 22.10.224 № 475/02-14, після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа за № 133/2019 на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом № 239 від 11 грудня 2019 року дочки померлої ОСОБА_1 (а.с. 22).

У відповідності до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.10.2024 № 476/02-14, виданої приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лахнюк О.М, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4923 га (кадастровий номер 2625282300:05:001:0365) та площею 0,1370 га (кадастровий номер 2625282300:06:001:0931), що розташовані за межами населеного пункту с. Іллінці, після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , котра прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав на майно померлого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 184297, виданий Іллінецькою сільською радою Снятинського району Івано-Франківської області 20 лютого 2003 року на підставі рішення сесії цієї ж ради від 13 грудня 2002 року та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 226, був виданий після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 18).

Отже, з досліджених у судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник щодо захисту позивачем свого права власності в порядку спадкування за законом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Так, частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Підстави та процедура набуття права власності на земельну ділянку, що є предметом спору, регулювалися Земельним кодексом України 1990 року.

Відповідно до ч. 9 та 10 ст. 5 ЗК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

Згідно з ст. 6 ЗК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.

У відповідності до положень ст. 17 ЗК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок у приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Відповідно до ст. 22 цього Кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після встановлення меж ділянки в натурі та одержання документа, що посвідчує право власності чи право користування.

Статтею 23 ЗК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначається, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

З огляду на викладене, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Отримання земельних ділянок у власність на пай в колективних сільськогосподарських підприємствах має свої особливості.

Паювання сільськогосподарських земель започатковано Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», згідно з яким паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Процедура паювання згідно з цим Указом передбачала низку послідовних етапів, зокрема: виготовлення Державного акта на право колективної власності на землю та складання списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай); грошову оцінку угідь, що знаходяться у колективній власності згідно з методикою КМ України; визначення вартості та розміру земельної частки (паю) кожного члена, який визначається в умовних кадастрових одиницях комісією КСП, затвердження районною державною адміністрацією визначених комісією КСП розміру земельної частки (паю); видача громадянам районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай) та його реєстрація.

І лише після виконання сукупності наведених умов та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) та його реєстрації громадянин має право на виділення йому на пай земельної ділянки в натурі з дотримання положень Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Указу, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член кооперативного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.

З наведених матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 був членом колективного сільськогосподарського підприємства «Прут» та був включений до списку громадян с. Іллінці на роздержавлення земель КСП «Прут» по Іллінецькій сільській раді за № 733.

На час смерті ОСОБА_3 разом із ним була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_4 . Матеріалами спадкової справи підтверджується факт заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , а тому з урахуванням установлених обставин суд вважає доведеним факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті свого чоловіка.

Отже, після смерті ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) перейшло у порядку спадкування до його спадкоємця ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа № 133/2019, а ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Отже, позивачка в установленому законом порядку реалізувала своє право на прийняття спадщини після смерті матері.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Водночас, згідно з наведеною Постановою при розгляді справ даної категорії слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи, наявність в матеріалах спадкової справи повідомлення нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Суд вважає, що право позивача, у зв`язку з тим, що остання вчинила усі передбачені законом дії для прийняття спадщини, підлягає захисту, а тому позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на майно в порядку спадкування.

З наданої суду копії Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 184297, виданого 20.02.2003, вбачається, що ОСОБА_3 належать на праві приватної власності земельні ділянки площею 1.63 гектарів (площею 1,492 га та 0,137 га) у межах згідно з планом, які розташовані на території Іллінецької сільської ради. Державний акт зареєстровано у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 226.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 за життя набув право на земельну частку (пай), яке після його смерті увійшло до складу спадщини. ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті чоловіка. У подальшому на ім`я ОСОБА_3 був виданий державний акт, яким конкретизовано та посвідчено право на земельні ділянки, що відповідають набутому ним праву на земельну частку (пай). Після смерті ОСОБА_4 її дочка ОСОБА_1 прийняла спадщину.

Отже, право позивачки на спірні земельні ділянки виникло в порядку спадкування та підлягає судовому захисту шляхом визнання за нею права власності на земельні ділянки площею 1,4923 га, кадастровий номер 2625282300:05:001:0365, та площею 0,1370 га, кадастровий номер 2625282300:06:001:0931, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 доведеними, такими, що ґрунтуються на законі та підтверджені належними і допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що даний спір виник виключно внаслідок дій позивача, яким судових витрат до відшкодування заявлено не було. Отже, стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в даному випадку буде несправедливим.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов адвоката Зленка Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер якої 2625282300:05:001:0365, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,4923 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії P1 №184297, виданого 20 лютого 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 226.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , PНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер якої 2625282300:06:001:0931, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,1370 га, яка належала ОСОБА_3 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №184297, виданого 20 лютого 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 226.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Заболотівська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. С. Бандери, 3, смт. Заболотів, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04355355.

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Головуючий: Василь МАРТИНЮК