Ухвала суду № 140285500, 02.10.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 жовтня 2026 року м. Рівне№460/15192/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні процесуальні питання, пов`язані з розглядом адміністративної справи за позовом

Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " доОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою,В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває адміністративна справа за позовом Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення вартості предметів однострою.

Ухвалою суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позов є протиправним, недоведеним та необґрунтованим. Так, відповідачем 06.12.2024 (у межах 15-ти денного строку з моменту отримання довідки - рахунка та витягу з наказу про звільнення) було сплачено позивачу вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився, у сумі 7497,52грн. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відзив на позовну заяву також містить клопотання відповідача про визнання зловживанням процесуальними правами дій позивача з подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору та/або у спорі, який має очевидно штучний характер, та застосування до позивача штрафу, а також клопотання про постановлення окремої ухвали щодо представника позивача у зв`язку з внесенням до позову недостовірних фактів, що мають юридичне значення.

В обґрунтування клопотань відповідач вказує на те, що позивач, пред`являючи 09.12.2024 позов у цій справі, приховав від суду відомості про оплату відповідачем вартості однострою у визначеному розмірі, а також неправдиво зазначив про непроведення досудового врегулювання спору.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно з якою саме порушення відповідачем строку добровільного відшкодування вартості предметів однострою призвело до того, що позивач скористався правом на звернення до суду відповідно до норм чинного законодавства. На момент направлення позовної заяви до суду кошти на рахунок позивача не надходили.

Ознайомившись із відповіддю на відзив, відповідач подав клопотання про визнання зловживанням процесуальними правами дій позивача щодо направлення відповіді на відзив самому собі, невиконання ухвали суду про надання доказів, подання клопотання про повернення 50% судового збору за відсутності підстав для такого повернення.

Позивачем, у свою чергу, було подано заперечення на клопотання (заяву) про визнання зловживанням процесуальними правами дій позивача.

Вирішуючи заявлені клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачем є, зокрема, суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

За приписами ч.5 ст.46 КАС України, громадяни України можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 45 КАС України визначено що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ст.144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.

Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Види заходів процесуального примусу визначені ст.145 КАС України, частина перша якої передбачає такий вид примусу як штраф.

За приписами п.2 ч.1 ст.149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Право суду постановити окрему ухвалу передбачено ст.249 КАС України.

Так, відповідно до ч.1 ст.249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч.2 ст.249 КАС України).

Суд звертає увагу, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Суд зауважує, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, і реалізація такого права безпосередньо пов`язана з виявленням судом під час розгляду справи порушення закону.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №580-VII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з п.7 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877, Національна поліція здійснює свої повноваження через центральний орган управління та утворені в установленому порядку територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах, а також заклади та установи.

Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України у складі поліції особливого призначення (п.1 розд.І Положення про Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", затвердженого наказом Національної поліції України від 31.01.2023 №6).

Підпунктом 17 пункту 1 розділу ІІІ зазначеного Положення установлено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює участь у судових справах у порядку самопредставництва через керівника, а також уповноважених працівників підрозділу правового забезпечення Департаменту.

Механізм забезпечення поліцейських одностроєм згідно з нормами належності однострою поліцейських, організацію його використання та обліку визначає Порядок забезпечення поліцейських одностроєм, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 12.09.2017 №772 (далі - Порядок №772).

Згідно з пп.2 п.1 розд.V Порядку №772, відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, здійснюється в разі звільнення поліцейського із служби у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до п.9 розд.V Порядку №772, строк добровільного відшкодування поліцейським, особою, яку звільнено із служби в поліції, вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, становить п`ятнадцять днів із дня його звільнення із служби в поліції.

Згідно з п.10 розд.V Порядку №772, у разі непогашення поліцейським, особою, яку звільнено із служби в поліції, суми відшкодування протягом 15 днів з дня його звільнення із служби в поліції підрозділ забезпечення в триденний строк інформує підрозділ правового (юридичного) забезпечення за місцем звільнення із служби для організації претензійної та позовної роботи відповідно до законодавства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 14.11.2024 було звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення наказом від 14.11.2024 №1544о/с (а.с.13).

Із цією позовною заявою позивач звернувся до суду засобами поштового зв`язку 09.12.2024 (у понеділок), що підтверджується оригіналом конверта з трек номером поштового відправлення №0505211829120 (а.с.28).

Сплата позивачу вартості предметів однострою була здійснена відповідачем о 19год. 20хв. 06.12.2024 (у п`ятницю), що підтверджується платіжною інструкцією від 06.12.2024 (а.с.61).

Таким чином позивач не міг бути обізнаним про оплату відповідачем вартості предметів однострою до подання позовної заяви, оскільки на момент направлення позовної заяви до суду, кошти на рахунок позивача не надходили.

Отже, суд дійшов висновку, що подаючи позовну заяву у цій справі, позивач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства.

Відтак, суд не вбачає в діях позивача зловживання процесуальними правами, оскільки позивач скористався своїм правом на звернення до суду, що узгоджується з приписами КАС України.

Жодних інших обґрунтованих доводів щодо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або спору, який має очевидно штучний характер, відповідачем не наведено.

Що стосується ненаправлення відповідачу відповіді на відзив, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.163 КАС України, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ч.4 ст.162 КАС України, до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Отже, до відповіді на відзив позивач зобов`язаний був долучити докази надіслання такої відповіді відповідачу.

Як встановлено судом, позивач до відповіді на відзив додав квитанцію №2410318, згідно з якою копія відповіді була доставлена ДПОП "ОШБ "Лють".

Тобто, копія відповіді на відзив відповідачу позивачем у встановленому порядку надіслана не була.

Цю обставину позивач визнав у запереченні на клопотання (заяву) про визнання зловживанням процесуальними правами дій позивача.

У зазначеній заяві позивач також повідомив, що Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за рішенням військового командування, погодженим із керівником поліції, бере активну участь в обороні України шляхом безпосереднього ведення бойових дій із застосуванням зброї та бойової техніки. Відповідно, представники позивача періодично перебувають у відрядженнях, мають надмірну кількість судових справ, у яких здійснюють представництво в судових органах, що тягне допущення технічних помилок.

Суд зазначає, що зловживання процесуальними правами - це використання процесуальних прав учасником справи не за їх призначенням, а з метою, що суперечить завданням судочинства, зокрема, для затягування розгляду справи, обмеження прав інших учасників, або досягнення неправомірних результатів. Це недобросовісне використання прав, яке шкодить справедливості судового процесу.

Проаналізувавши аргументи позивача та відповідача, враховуючи те, що представник позивача, адвокат Вавдійчик Б.Е. має зареєстрований кабінет у системі ЄСІТС, у який відповідь на відзив було доставлено 10.01.2025 о 18:09, суд дійшов висновку про наявність технічної помилки в частині надіслання позивачем відповіді на відзив самому собі.

Отже, факт зловживання позивачем процесуальними правами відсутній.

Крім того, судом не встановлено факту зловживання позивачем процесуальними правами в частині невиконання ухвали суду про надання доказів та подання позивачем клопотання про повернення 50% судового збору, аргументи щодо якого викладені в ухвалі про закриття провадження у справі.

У сукупності викладеного, підстави для вжиття до позивача заходів процесуального примусу та постановлення щодо представника позивача окремої ухвали відсутні.

Відтак, клопотання відповідчача до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 144, 145, 149, 241, 248, 249, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотань відповідача про застосування до позивача заходів процесуального примусу у виді штрафу та постановлення щодо представника позивача окремої ухвали відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалу складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя О.М. Дудар