Рішення № 140284673, 02.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Київ справа №320/40926/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айті Трейд» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Айті Трейд» (ТОВ «Айті Трейд», товариство) із позовом до Київської митниці (митниця, митний орган), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.05.2025 № UA100430/2025/000015/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.05.2025 № UA100430/2025/000094.

В обґрунтування вимог позову зазначали, що митна вартість товару була визначена правомірно і правильно за основним методом за ціною договору, що підтверджується належним пакетом первинних документів, поданих до митного оформлення. Наголосили, що чинним законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для коригування митної вартості. Жодна з вказаних підстав у цьому випадку не настала.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву. Зазначали, що митний орган правомірно прийняв оскаржуване рішення та видав картку відмови в прийнятті митної декларації. Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості, детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Також товариство надіслало відповідь на відзив, а митний орган - заперечення на відповідь на відзив.,

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

06.02.2025 між ТОВ «Айті Трейд» (Україна) та компанією «SHAOXING GAOYANG PACKAGE PRODUCES CO.LTD» (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт № ІТ-06/02/25, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити товар (стрічка липка пакувальна). Вартість товару за комерційним інвойсом від 10.03.2025 № ALL-XT014 становить 31724 USD. Оплата здійснена у два етапи: 30% передоплата (14.02.2025) та 70% під час відвантаження (24.04.2025).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем 29.05.2025 подано митну декларацію № 25UA100430583953U4, в якій митну вартість товару визначено за основним методом за ціною договору.

До митного оформлення позивачем подано, зокрема, контракт від 06.02.2025 № ІТ-06/02/25, договір з митним брокером від 21.04.2025 № 03042025, договір транспортного експедирування від 12.03.2025 № 12032025/25, копію митної декларації країни відправлення від 13.03.2025 № 310120250519017445, пакувальний лист від 10.03.2025 № б/н, рахунок-проформу від 07.02.2025 № ALL-XT014, комерційний інвойс від 10.03.2025 № ALL-XT014, кононсамент від 17.03.2025 № BW 25030218A, накладну УМВС від 16.05.2025 № 2151578377, автотранспортну накладну (CMR) № 7970 від 26.05.2025, сертифікат походження від 23.04.2025, банківські платіжні документи, лист ТОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсі» про вартість транспортних витрат, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 23.05.2025 №907 про відповідність ціни ринку.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Київською митницею з`ясовано, що за митною декларацією від 29.05.2025 № 25UA100430583917U4 сформовані наступні ризики АСАУР: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2 «Витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів». Встановлено наявність розбіжностей у поданих документах, у зв`язку з чим позивачу було запропоновано надати додаткові документи.

Листом від 30.05.2025 позивач повторно подав до митного органу пакет документів та просив здійснити митне оформлення товару.

30.05.2025 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2025/000015/2, а також оформлено картку відмови № UA100430/2025/000094.

Таким рішенням митна вартість товару визначена відповідачем із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

У рішенні, зокрема, вказано, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема:

- довідка про вартість перевезення товару від 28.05.2025, що підтверджує транспортні витрати, не може вважатись належним документом, оскільки не є первинним документом, у розумінні частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- ТОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсі», яке надавало документ, що підтверджує вартість перевезення товарів, не фігурує в накладній УМВС;

- в експортній митній декларації країни відправлення від 13.03.2025 № 310120250519017445 зазначено інший номер кононсамента, аніж наданий до митного оформлення;

- в графі 44 митної декларації зазначено договір (контракт) на перевезення від 12.03.2025 № 12032025/25, який відсутній в електронному вигляді;

- в сертифікаті про походження товару від 23.04.2025 № 25C700990180/00754 зазначено невідому 3 особу, яка вказана в ньому як експортер (SHENZHEN HOMEBOUND SWALLOWS TRADING LTD), що не збігається з інформацією, наведеною у поданих декларантом документах і не спростовується позивачем у позові;

- у висновку про вартісні характеристики товару від 23.05.2025 № 907 відсутні додатки з джерелами.

У рішенні про коригування зазначено, що заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило.

Вказано, що за результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору.

Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 Кодексу та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 04.10.2024 №500580/2024/2792 (згідно джерела інформації 1,945 доларів США/кг).

Як вбачається із примірника доданої до відзиву митної декларації, яка слугувала базою для коригування, така декларція відкоригована митницею, а не первинно подана декларантом.

Митна вартість у досліджуваному випадку визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України із використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Позивач не погодився із вказаним рішенням, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями частини першої статті 246 МК України (МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частина третя статті 318 МК України).

За змістом частини першої статті 248 Митного кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У силу вимог частини першої статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

За нормами статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За приписами статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За змістом статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями частини другої статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У силу вимог частин восьмої та дев`ятої статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Водночас, норми МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 у справі №813/713/18, від 06.09.2022 у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.

Отже, митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару; невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів; порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за № 25UA100430583953U4 щодо якого проведено коригування митної вартості.

Статтею 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За правилами частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У цьому випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених частиною шостою статті 54 МК України та частиною другою статті 58 МК України, у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом не містять документально підтверджених відомостей щодо числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивачем надано відповідачу: контракт від 06.02.2025 № ІТ-06/02/25, договір з митним брокером від 21.04.2025 № 03042025, договір транспортного експедирування від 12.03.2025 № 12032025/25, копію митної декларації країни відправлення від 13.03.2025 № 310120250519017445, пакувальний лист від 10.03.2025 № б/н, рахунок-проформу від 07.02.2025 № ALL-XT014, комерційний інвойс від 10.03.2025 № ALL-XT014, кононсамент від 17.03.2025 № BW 25030218A, накладну УМВС від 16.05.2025 № 2151578377, автотранспортну накладну (CMR) № 7970 від 26.05.2025, сертифікат походження від 23.04.2025, банківські платіжні документи, лист ТОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсі» про вартість транспортних витрат, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 23.05.2025 №907 про відповідність ціни ринку.

Як встановлено судом, витребування від декларанта додаткових документів і невизнання заявленої за основним методом визначення митної вартості обумовлене спрацюванням автоматизованої системи управління ризиками, а також ненаданням, на думку митного органу, всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Стосовно тверджень митниці, що довідка про вартість перевезення не є первинним документом, суд звертає увагу, що декларантом до митного оформлення надано договір транспортного експедирування, довідку від 28.05.2025 № 280525-2 із розрахунком вартості перевезення, кононсамент, автотранспортну накладну (CMR) та платіжне доручення.

Верховний Суд у постанові від 07.07.2023 у справі № 803/718/17 підтвердив сталість своєї правової позиції щодо допустимості довідки про транспортні витрати як доказу складової митної вартості та відсутності підстав для витребування додаткових документів лише з цієї причини. Усталена практика Верховного Суду виходить із того, що довідка про транспортні витрати може бути належним та допустимим доказом на підтвердження складової митної вартості товару, якщо вона містить відомості, що дозволяють встановити розмір транспортних витрат та їх зв`язок із конкретною поставкою.

При цьому, МК України не визначає виключного переліку доказів для підтвердження транспортних витрат. У свою чергу, відсутність платіжних документів, сама по собі не свідчить про недоведеність митної вартості, якщо на момент митного оформлення транспортні послуги ще не були оплачені, це саме по собі не означає не підтвердження транспортних витрат.

Щодо відсутності у накладній УМВС даних про експедитора, суд звертає увагу, що МК України не містить вимог щодо зазначення експедитора у всіх транспортних документах. Відсутність такого реквізиту в транспортному документі не означає, що транспортні витрати або ціна товару не підтверджені, та не є законною підставою для коригування митної вартості товарів.

Суд зазначає, що митний орган не вправі коригувати митну вартість через формальні розбіжності, які не впливають на можливість встановити числові значення складових митної вартості.

У свою чергу, накладна УМВС є перевізним документом, а не документом, який підтверджує митну вартість.

Ця позиція узгоджується зі практикою Верховного Суду, який послідовно виходить із того, що митний орган повинен довести, яким саме чином конкретний недолік документа впливає на правильність визначення митної вартості, а не обмежуватися посиланням на формальну відсутність окремих реквізитів. Такий підхід застосовується, зокрема, у справах № 815/2501/18, № 280/1853/19 та інших, де Верховний Суд наголошував, що формальні недоліки документів не можуть бути самостійною підставою для відмови у визначенні заявленої митної вартості, якщо числові значення її складових підтверджені належними доказами.

Щодо посилань митного органу про те, що в експортній митній декларації країни відправлення від 13.03.2025 № 310120250519017445 зазначено інший номер кононсамента, аніж наданий до митного оформлення, суд звертає увагу, що така розбіжність не є самостійною достатньою підставою для коригування митної вартості товару.

При цьому, митний орган не довів, що така невідповідність впливає на встановлення фактичної ціни товару, унеможливлює ідентифікацію товару, ставить під сумнів достовірність документів, які підтверджують ціну, або свідчить про приховування відомостей щодо умов поставки чи вартості.

Суд також не приймає до увагу посилання відповідача на відсутність в графі 44 митної декларації договору (контракту) на перевезення від 12.03.2025 № 12032025/25 в електронному вигляді, оскільки останній надано позивачем до митного оформлення.

При цьому, вирішальне значення має не форма договору, а наявність належних і достатніх документів, які підтверджують розмір транспортних витрат та дають можливість їх перевірити. Якщо такі документи подані й узгоджуються між собою, митниця не має правових підстав коригувати митну вартість лише через ненадання окремого електронного договору перевезення.

Щодо тверджень митного органу про те, що у сертифікаті про походження товару від 23.04.2025 № 25С700990180/00754 зазначено невідому третю особу експортера (саме SHENZHEN HOMEBOUND SWALLOWS TRADING LTD), що не збігається з інформацією у поданих декларантом документах, то у графі 7 цього ж сертифікату походження йде посилання на опис товару, що поставляється, його кількість, види упаковок тощо, а також вказано виробника: «SHAOXING GAOYANG PACKAGING PRODUCES CO., LTD», 113 рулонів клейкої стрічки BOPP JUMBO, також є позначка ***, яка вказує на недостатність місця для заповнення/відображення повної інформації про товар, що поставляється; така ж примітка «***» міститься і в графі 1 цього ж сертифікату. При цьому, товариство не несе відповідальності та не може вплинути на заповнення офіційних документів країни відправлення, які оформлюються у відповідності до законодавства Китайської Народної Республіки, та внесення до них відповідної інформації.

Стосовно доводів про відсутність у висновку про вартісні характеристики товару додатків із джерелами, то суд зауважує, що такий документ взагалі не належать до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів. При цьому відповідний висновок може витребовуватися лише якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо висловлених у відзиві зауважень про відсутність перекладу поданих документів, то за змістом статті 254 Митного кодексу документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. При цьому відповідні документи складені однією із мов міжнародного спілкування (китайською та англійською), а митниця не вимагала подання їх перекладену українською, так само не надала доказів необхідності такого перекладу.

Так, як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №815/5838/17, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

Також суд звертає увагу, що спрацювання ризиків АСАУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників митної декларації наявності у митного органу сумнівів та наявності підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.

Тобто, саме по собі спрацювання АСАУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.

За правилами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що визначити митну вартість товару за другорядними методами виявилось неможливим у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Взято за основу митну вартість товару, що зазначену у іншій митній декларації, де вартість було відкориговано.

При цьому, як вбачається із досліджених доказів у справі і оскаржуваного рішення, митний орган не надав належної оцінки поданим товариством документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

У той же час, визначена у відповідній митній декларації митна вартість товарів базувалася на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Разом із тим, митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами, не обґрунтував правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в цій справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів. У той же час надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У випадку, який розглядається, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає наведеним вимогам, у зв`язку із чим підлягає визнанню протиправним і скасуванню. Так само підлягає визнанню протиправною і скасуванню картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як похідна від рішення про коригування митної вартості.

Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з платіжними інструкціями № 499 та № 500 від 13.08.2025, позивачем сплачено судовий збір у сумі 6056 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6056 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айті Трейд» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.05.2025 № UA100430/2025/000015/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.05.2025 № UA100430/2025/000094.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айті Трейд» (код ЄДРПОУ: 45718162; місцезнаходження: 04210, м. Київ, проспект Івасюка Володимира, 20а) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість гривень) грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43337359; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар В. Гавела, буд. 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.