Рішення № 140284025, 01.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2026 року Справа № 280/5527/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління ДМС у Запорізькій області щодо не розгляду по сутті заяви ОСОБА_1 про визнання особою без громадянства (ОБГ);

- зобов`язати Управління ДМС у Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 по суті, здійснити процедуру ідентифікації та прийняти рішення відповідно до ст. 6-1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є громадянином російської федерації, який на протязі 17 років постійно проживаю на території України та мав посвідку на постійне проживання. З 2007 року мешкав разом із мамою громадянкою російської федерації, яка має безстрокову посвідку на постійне проживання для осіб іноземців та осіб без громадянства ОСОБА_2 . В 2013 році Позивач отримав дозвіл на імміграцію в Україну та 21 травня 2013 року посвідку на постійне проживання в Україні ІН-002566 та отримав в податковому органі РНОКПП НОМЕР_1 . У Позивача 23.06.2021 року закінчився строк дії паспорта російської федерації для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 23.06.2016 року строком дії до 23.06.2021 року Г/К Росії, Харків. 30.04.2025 року відносно Позивача було прийнято рішення № 2312100100000368 про примусове видворення з України, затверджене начальником Комунарського відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області (копія додається). Із змісту даного рішення Позивачу стало відомо про прийняття Комунарським відділом у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області рішення № 2312-497/2312.1-25 від 30.04.2025 року про відкликання його дозволу на імміграцію з України та рішення № 2312-498/2312.1-25 від 30.04.2025 року та про відкликання його посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 21.05.2013. Отже дане посвідка на постійне проживання була дійсною до 30.04.2025 року. При неодноразових спробах вирішити з Відповідачем можливі шляхи легалізації перебування Позивача на території України в цих форс-мажорних умовах, Відповідачем не було запропоновано жодного із шляхів такого вирішення, окрім примусового видворення Позивача. Тоді Позивач самостійно почав звертатися до Відповідача із заявами, а тому числі з огляду на закінчення строку дії паспорта та неможливість його оновлення через розірвання дипломатичних відносин між Україною та РФ, Позивач 15.05.2026 року звернувся до Відповідача із заявою про визнання його особою без громадянства (ОБГ) в порядку ст. 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011. Листом від 21.05.2026 року за №Щ-63/6/2301-26/2301.4/115-26 відмовив йому, посилаючись на відсутність документів. Не погодившись із діями відповідача, позивач звернувся до суду та просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 05.06.2026 представнику позивача повернуто заяву про забезпечення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 08.06.2026 представнику позивача відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 11.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві. В обґрунтування відзиву зазначає, що згідно з обліками Управління ДМС у Запорізькій області позивач є громадянином російської федерації. Саме на підставі паспортного документа громадянина російської федерації позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну та оформлено посвідку на постійне проживання. Встановлений судовими рішеннями в інших справах статус ОСОБА_1 як особи, що є нелегальним мігрантом, жодним чином не впливає на правомірність рішень УДМС у Запорізькій області. Законність дій відповідача щодо відмови у посвідці та примусового видворення вже підтверджена постановами Третього апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 (справа № 280/4427/25) та від 10.06.2026 (справа № 335/10761/25), які є чинними та обов`язковими до виконання. Крім того, до матеріалів позовної заяви самим позивачем долучено копію паспорта громадянина російської федерації, на підставі якого йому було надано дозвіл на імміграцію в Україну та оформлено посвідку на постійне проживання. Отже, сам позивач, звертаючись до суду, посилається на належний йому паспортний документ громадянина російської федерації та використовує його як доказ на підтвердження викладених у позові обставин. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2026 у справі №335/10761/25, якою встановлено належність позивача до громадянства російської федерації. Позивачем не надано жодних доказів втрати або припинення громадянства російської федерації. Сам по собі факт закінчення строку дії паспортного документа не припиняє належність особи до громадянства відповідної держави та не свідчить про набуття такою особою статусу особи без громадянства. Неможливість обміну паспортного документа на території України у зв`язку з припиненням дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією не змінює правового статусу позивача, як громадянина російської федерації та не створює передбачених законом підстав для застосування процедури визнання особою без громадянства. Отже, у відповідача відсутні правові підстави для проведення процедури, передбаченої статтею 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядком №317. Просить відмовити в задоволенні позову.

29.06.2026 представником позивача надана відповідь на відзив, де останній заперечує щодо відзиву та зазначає наступне, що оскільки на заяву Позивача від 15.05.2026 року було надано лист-відповідь від 21.05.2026 року № Щ-63/6/2301-26/2301.4/115-26, то питання нібито вирішено по суті, а тому «твердження про бездіяльність не відповідають фактичним обставинам справи». Позивач вважає таку позицію Відповідача грубим викривленням норм матеріального і процесуального права та спростовує її з огляду на таке: підміна понять: лист-відписка не є розглядом заяви по суті за спеціальною процедурою. Відповідно до статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства (затвердженого Постановою КМУ № 317 від 24.03.2021), за результатами розгляду заяви про визнання ОБГ міграційний орган зобов`язаний провести повну адміністративну процедуру перевірки. Дана процедура імперативно передбачає: перевірку за наявними обліками та базами даних, надсилання запитів, а за відсутності документів проведення процедури ідентифікації особи із залученням родичів, сусідів чи інших осіб (ч. 8 ст. 26 Закону). Кінцевим результатом цієї процедури є виключно прийняття одного з двох офіційних рішень : 1) рішення про визнання особою без громадянства (ОБГ) або 2) рішення про відмову у визнанні особою без громадянства. Замість застосування законного механізму та ідентифікації Позивача із залученням свідків (як просив Позивач у своїй заяві), Відповідач фактично ухилився від своїх обов`язків. Направлення листа від 21.05.2026 № Щ-63/6/2301-26/2301.4/115 26, у якому міститься лише формальна відмова у зв`язку з відсутністю документів, є пасивною поведінкою (ухиленням) міграційного органу від реалізації покладених на нього функцій. Наполягає на задоволенні позову.

07.07.2026 представником відповідача, надані заперечення відповіді на відзив, в якому останній зазначає, що позивач свідомо ігнорує той факт, що імперативною умовою для запуску спеціальної адміністративної процедури перевірки та винесення відповідного рішення є подання заяви виключно за встановленою формою. Відповідно до п. 13, 24 та 25 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого Постановою КМУ від 24.03.2021 № 317, заява про визнання особою без громадянства не може бути написана у довільній формі. Вона формується посадовою особою ДМС в електронній формі за допомогою відомчої інформаційної системи (ВІС ДМС) у вигляді Заяви-анкети за чітко визначеним шаблоном (Додаток 1 до Порядку) та підписується заявником особисто. Просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - є громадянином Російської Федерації згідно паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 виданий 23.06.2016 строком дії до 23.06.2021.

В 2013 році ОСОБА_1 отримав дозвіл на імміграцію в Україну та 21 травня 2013 року посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 та отримав в податковому органі РНОКПП НОМЕР_1 .

17.01.2023 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 002368, а саме: порушено правила перебування в Україні.

17.01.2023 прийнято Постанову № 002417 про накладення адміністративного стягнення у сумі 1700 грн.

30.04.2025 року відносно ОСОБА_1 було прийнято рішення № 2312100100000368 про примусове видворення з України, затверджене начальником Комунарського відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області .

30.04.2025 прийнято рішення № 2312-497/2312.1-25 Комунарським відділом у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області про відкликання дозволу на імміграцію з України.

30.04.2025 прийнято рішення № 2312-498/2312.1-25 про відкликання посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 21.05.2013.

15.05.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання його особою без громадянства (ОБГ) в порядку ст. 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011.

Листом від 21.05.2026 року за №Щ-63/6/2301-26/2301.4/115-26 відповідач відмовив позивачу, посилаючись на відсутність документів.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви порядку ст. 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI).

У відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону №3773-VI, особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.

Відповідно до ч. ч. 22 та 23 ст. 4 Закону №3773-VI особа, яка не може отримати паспортний документ у зв`язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.

Відповідно до ст. 6-1 Закону №3773-VI заява про визнання особою без громадянства подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, повнолітньою дієздатною особою.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом шести місяців з дня подання заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймає рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. Строк розгляду такої заяви може бути подовжений уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, до 12 місяців.

Протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, яка тимчасово перебуває на території України на законних підставах. Для підтвердження цього особі видається довідка встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, приймає рішення про відмову у визнанні особою без громадянства зокрема у разі, якщо: особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв`язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу.

Після прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства протягом трьох робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, направляє особі, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законному представнику повідомлення про це із зазначенням підстави відмови відповідно до цього Закону та роз`ясненням порядку оскарження такого рішення.

Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства може бути оскаржено особою, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законним представником до адміністративного суду протягом 20 робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову у визнанні особою без громадянства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 №317 затверджено Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства (далі - Порядок №317, у редакції, чинній на дату звернення позивача із заявою про визнання його особою без громадянства).

Відповідно до п. 4 Порядку № 317, заява про визнання особою без громадянства та додані до неї документи подаються заявником або його законним представником особисто територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем проживання особи.

Пунктом 13 Порядку № 317 передбачено, що у разі виявлення під час приймання документів факту належності заявника до громадянства України або до громадянства іншої держави або виявлення факту, що особа визнана особою без громадянства іншою державою та має документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що посвідчує особу без громадянства, та не подає офіційні документи, які свідчать про припинення таких статусів, а також у разі відмови особи, яка не має документів, визначених пунктом 20 цього Порядку, від надання письмової згоди на проведення опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві про визнання особою без громадянства, або у разі відмови особи від надання своїх біометричних даних, параметрів територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС інформує заявника або його законного представника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника або його законного представника відмова надається у письмовій формі. При цьому за особою залишається право повторного звернення у разі усунення зазначених обставин.

Згідно з пунктом 15, 16 Порядку № 317, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС з використанням кваліфікованого електронного підпису та із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС формує заяву про визнання особою без громадянства (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація зазначеної заяви здійснюється із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС під час її формування.

Після формування заяви про визнання особою без громадянства працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС друкує її та надає особі для перевірки правильності внесених до заяви відомостей.

Відповідно до п. 17 Порядку № 317, після перевірки заяви про визнання особою без громадянства особа власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви відомостей про себе.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 317, після перевірки особою правильності внесених до заяви про визнання особою без громадянства відомостей про себе заява перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який прийняв документи та сформував заяву/допоміг у складенні заяви, та перекладачем (у разі, коли він залучався), законним представником.

Після прийняття до розгляду заяви про визнання особою без громадянства та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, та проводить перевірку поданих нею документів пункт 24 Порядку №317.

Згідно з пунктом 25 Порядку №317 у ході перевірки поданих документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС формує матеріали справи у паперовій формі, перевіряє справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у межах своїх повноважень з`ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для прийняття рішення про визнання особою без громадянства.

Відповідно до п.34 Порядку №317, рішення про визнання особою без громадянства приймається уповноваженою особою ДМС за результатами ідентифікації та/або встановлення особи, перевірки поданих нею документів та відсутності підстав для відмови у визнанні особою без громадянства, на підставі обґрунтованого висновку, складеного працівником структурного підрозділу ДМС.

Відповідно до п. 35 Порядку №317 рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства оформляється за формою згідно з додатком 1 засобами відомчої інформаційної системи ДМС, підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ДМС, при цьому рішення у паперовій формі підписується уповноваженою особою ДМС, скріплюється печаткою ДМС та долучається до матеріалів справи про визнання особою без громадянства.

Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства після підписання уповноваженою особою ДМС сканується працівником структурного підрозділу ДМС із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС до заяви про визнання особою без громадянства та надсилається особі з урахуванням вимог пункту 45 цього Порядку.

Вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні особою без громадянства наведені у пункті 44 Порядку №317.

Так, за приписами п. 44 Порядку №317 передбачено, що уповноваженою особою ДМС приймається рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, коли:

1) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави;

2) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв`язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу;

3) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено міжнародними актами, розробленими з метою недопущення таких злочинів, або скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами держави проживання до того, як вона була допущена у цю державу, або є винною у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам ООН.

Після прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства протягом трьох робочих днів структурний підрозділ ДМС надсилає його особі, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законному представнику із повідомленням про підстави відмови відповідно до Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та роз`ясненням порядку оскарження такого рішення, а також про право заявника на безоплатну правничу допомогу під час процедури оскарження рішення про відмову у визнанні особою без громадянства пункт 45 Порядку №317.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв`язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.

Приписами Закону № 3773-VI та Порядку № 317 чітко розмежовано стадії прийняття заяви про визнання особою без громадянства та стадію безпосереднього розгляду такої заяви по суті.

Так, механізм правового регулювання вказаної процедури передбачає, що уповноважений працівник територіального органу міграційної служби під час особистого звернення заявника здійснює первинне фіксування поданих документів, відбирає біометричні дані та, у разі виявлення визначених п.13 Порядку № 317 недоліків (зокрема, за наявності факту належності до громадянства іншої держави, який підтверджується дійсними офіційними документами, що свідчать про такий статус), наділений виключним повноваженням прийняти рішення про залишення заяви без руху з наданням можливості усунути такі недоліки.

Водночас системний аналіз положень ст.6-1 Закону № 3773-VI та п.40-43 Порядку № 317 свідчить, що за умови відсутності підстав для залишення заяви без руху, уповноважена особа відповідача зобов`язана прийняти заяву та додані до неї документи, і саме в день такого приймання вперше оформити та видати заявнику довідку про звернення за визнанням особою без громадянства встановленого зразка, яка підтверджує законність її тимчасового перебування на території України протягом усього строку розгляду справи.

Разом з тим, норми Порядку № 317 не наділяють відповідача правовою підставою для відмови у прийнятті документів та реєстрації заяви на стадії її подання.

За наслідком розгляду заяви приймається рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. При цьому, законодавець визначив вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні особою без громадянства.

При вирішенні даної справи, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини зазначає про принцип належного урядування, яке не повинно перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В межах цієї справи та спірних правовідносин, з огляду на предмет правового регулювання для відповідача, як суб`єкта владних повноважень, суд зазначає, що законодавством не передбачено відповідачу простору для довільних дій. Як суб`єкт владних повноважень, він мав обрати один із двох чітких варіантів: прийняти документи для формування заяви про визнання особою без громадянства або ж письмово відмовити у їх прийнятті на підставі пункту 13 Порядку № 317. Як наслідок, розгляд справи мав завершитися ухваленням одного з двох рішень: про визнання особи без громадянства або про відмову у такому визнанні.

Аналогічний правовий висновок викладено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 01 травня 2024 року по справі № 160/28445/23.

За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у прийнятті документів на первинній стадії є очевидним порушенням принципу належного урядування та належної правової процедури. Замість виконання свого прямого обов`язку прийняття заяви та подальшого збирання доказів (шляхом направлення запитів, опитування свідків та взаємодії з іншими органами влади), відповідач у непередбачений законом спосіб позбавив позивача можливості реалізувати його право на доступ до процедури визнання особою без громадянства.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями частини першої статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1064,96 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 90, код ЄДРПОУ 37834773) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області щодо не розгляду по сутті заяви від 15.05.2026 ОСОБА_1 про визнання особою без громадянства (ОБГ).

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2026 по суті, здійснити процедуру ідентифікації та прийняти рішення відповідно до ст. 6-1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 01.10.2026.

Суддя Р.В. Сацький