Рішення № 140284024, 01.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2026 року Справа № 280/6024/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58563-50 від 17.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 з 05.10.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області на загальній системі оподаткування. Проте в період з 2017 року по даний час позивач підприємницької діяльності не здійснював та не отримував доходів, у зв`язку із чим податкова звітність ним не подавалась. За твердженням позивача, увесь цей час він перебував у правовідносинах з різними юридичними особами та фізичними - особами-підприємцями, у яких отримував заробітну плату. У спірний період (01.01.2017 30.09.2020) позивач працював як найманий працівник та за нього сплачувались податки та внески. З 22.03.2022 позивач проходив службу за мобілізацією у Збройних силах України, постанову про відкриття виконавчого провадження та інші документи виконавчого провадження не отримував, отже не знав про існування податкового боргу. ОСОБА_1 вказує, що жодної декларації про доходи ним як особою, що здійснює підприємницьку діяльність, у спірному періоді не подавалися, доходи від такої діяльності до сплати не декларувались, що підтверджує відсутність у нього обов`язку у сплаті єдиного соціального внеску. Вказане слідує також й з листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 28.05.2026, надісланого у відповідь на адвокатський запит, про те, що ОСОБА_1 звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 2017 по 2020 рік не надавалися. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 22.06.2026 задоволено заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначено, що Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 фізичні особи підприємці на загальній системі оподаткування, у редакції чинній до 31.12.2017, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року. Враховуючи вищезазначене, нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проведені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: - за 2017 рік 8448,0 грн. автоматичні нарахування на центральному рівні по терміну 09.02.2018 (мінімальна заробітна плата 3200*22%*12 міс.) - за 2018 рік - 9828,72 грн., автоматичні нарахування на центральному рівні відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн./міс.); - за 2019 рік - 11016,72 грн., автоматичні нарахування на центральному рівні відповідно по термінам 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн. за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2019 року 4173 х 22 відсотки = 918,06 грн./міс.); - за 2020 рік автоматичні нарахування на центральному рівні у сумі - 8495,30 грн., у тому числі по терміну: 21.04.2020 у сумі - 2078,12грн. ( січень, лютий мінімальна заробітна плата з січня 2020 року 4723 х 22 відсотки =1039,06 грн./міс.х2), 20.07.2020 у сумі - 1039,06грн. (червень місяць) 19.10.2020 у сумі - 3178,12грн. (липень, серпень =1039,06 х 2=2078,12 грн., з вересня мінімальна заробітна плата 5000 х 22 відсотки = 1100,0 грн.), 19.01.2021 у сумі - 2200,00грн. (IV квартал 2020 року 1100,00 х 2 = 2200,00грн.). Нарахування за березень травень та грудень 2020 року не проведені в автоматичному режимі на центральному рівні відповідно до внесених змін до розд. VIII Закону №2464, Законами України від 17 березня 2020 року № 533-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) із змінами та доповненнями та від 04 грудня 2020 року № 1072-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Таким чином, згідно даних ІКП у ОСОБА_1 по КБК 71040000 за період з 2017 по 2020 роки нарахування єдиного соціального внеску складають 37 788,74 грн. Сплачено єдиного внеску 541,70 грн, у т.ч. в межах виконавчого впровадження 541,70 грн. Cтаном на дату надання висновку в ІКП по КБК 71040000 ОСОБА_1 обліковується заборгованість по єдиному внеску у сумі 37 247,04 грн. Звітність Платником за періоди з 2013 по 2025 роки до ГУ ДПС у Запорізькій області не надавалась. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідно до якої зазначено, шо відповідач у відзиві посилається на норми Закону № 2464-VI (у редакції спірного періоду). Однак Верховний Суд у своїх постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 та від 23.01.2020 у справі №480/4656/18 сформував чітку правову позицію: особа, яка зареєстрована як ФОП, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати ЄСВ не нижче мінімального розміру лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Аналогічна позиція була офіційно закріплена законодавцем із 01.01.2021 у ч. 6 ст. 4 Закону № 2464-VI, що підтверджує намір держави усунути дискримінацію та подвійну сплату внеску. Просить задовольнити позовні вимоги.

Суддя Стрельнікова Н.В. з 01.07.2026 по 02.08.2026 перебувала у відпустці.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності 05.10.2006. Основний вид економічної діяльності 60.22.0 «Діяльність таксі».

Перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області на загальній системі оподаткування.

Головне управління ДПС у Запорізькій області на підставі Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та даних інформаційної системи податкового органу сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 № Ф-58563-50 на суму 35 588,74 грн зі сплати єдиного внеску у розмірі мінімального страхового внеску за період з 2017 по 2020 роки.

Вищевказана вимога про сплату боргу (недоїмки) була надіслана на адресу позивача: АДРЕСА_1 , проте не вручена та повернута до податкового органу 22.12.2020, із позначкою «за закінченням строку зберігання».

В подальшому у квітні 2026 року позивач дізнався про наявність податкового боргу після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №69311528, після чого 23.04.2026 звернувся до органів податкової служби з заявою про надання копії податкової вимоги.

Відповідно до даних інтегрованих (облікових) карток платника податків (далі ІКП) відповідачем було здійснено наступні нарахування:

за 2017 рік - 8448,0 грн. автоматичні нарахування по терміну 09.02.2018 (мінімальна заробітна плата 3200*22%*12 міс.);

за 2018 рік - 9828,72 грн., автоматичні нарахування відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн./міс.);

за 2019 рік - 11016,72 грн., автоматичні нарахування відповідно по термінам 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн. за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2019 року 4173 х 22 відсотки = 918,06 грн./міс.);

за 2020 рік автоматичні нарахування у сумі - 8495,30 грн., у тому числі по терміну: 21.04.2020 у сумі - 2078,12грн. ( січень, лютий мінімальна заробітна плата з січня 2020 року 4723 х 22 відсотки =1039,06 грн./міс.х2);

20.07.2020 у сумі - 1039,06грн. (червень місяць), 19.10.2020 у сумі - 3178,12грн. (липень, серпень =1039,06 х 2=2078,12 грн., з вересня мінімальна заробітна плата 5000 х 22 відсотки = 1100,0 грн.), 19.01.2021 у сумі - 2200,00грн. (IV квартал 2020 року 1100,00 х 2 = 2200,00грн.).

Позивач вважаючи протиправною вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58563-50 від 17.11.2020, звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. (абзаци 1, 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464).

Таким чином, фізичні особи-підприємці, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності 05.10.2006. Основний вид економічної діяльності 60.22.0 «Діяльність таксі». Записів про припинення позивачем підприємницької діяльності не міститься.

Таким чином, позивач вказаних дій, які б могли призвести до звільнення його від обов`язку сплачувати єдиний внесок, не вчинив.

В матеріалах справи відсутні також будь-які докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.

Абзацом 1 частини 5 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацом 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у пп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

У силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.

Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, позивач зазначає, що був учасником системи загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманий працівник.

Однак відповідач наполягає на необхідності сплати єдиного внеску позивачем ще й як фізичною особою-підприємцем. Свою позицію податковий орган мотивує посиланням на те, що позивач у спірний період був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а відсутність у нього доходу від підприємницької діяльності не є визначальною ознакою для сплати єдиного внеску, оскільки Закон №2464-VI зобов`язує таку особу сплатити єдиний внесок і у разі відсутності доходу від ведення підприємницької діяльності.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд виходить з такого.

Дохід це загальна кількість матеріальних цінностей, одержаних особою за певний проміжок часу.

Підприємницька діяльність за певних обставин може бути і збитковою, що виключає отримання особою доходу (прибутку).

Разом з цим, як дохід, так і збитки є результатом ведення такою особою підприємницької діяльності.

Але, позивач стверджує, що у спірних правовідносинах підприємницьку діяльність у згаданий період не здійснював, а працював найманим працівником.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважив, що з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Як свідчать встановлені обставини справи, Головне управління ДПС у Запорізькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 № Ф-58563-50 на суму 35 588,74 грн зі сплати єдиного внеску у розмірі мінімального страхового внеску за період з 2017 по 2020 роки.

При цьому, заборгованість за спірною вимогою у розмірі 35 588,74 грн. утворилась внаслідок нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску:

за 2017 рік - 8448,0 грн. автоматичні нарахування по терміну 09.02.2018 (мінімальна заробітна плата 3200*22%*12 міс.);

за 2018 рік - 9828,72 грн., автоматичні нарахування відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн./міс.);

за 2019 рік - 11016,72 грн., автоматичні нарахування відповідно по термінам 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн. за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2019 року 4173 х 22 відсотки = 918,06 грн./міс.);

за 2020 рік автоматичні нарахування у сумі - 8495,30 грн., у тому числі по терміну: 21.04.2020 у сумі - 2078,12грн. ( січень, лютий мінімальна заробітна плата з січня 2020 року 4723 х 22 відсотки =1039,06 грн./міс.х2);

20.07.2020 у сумі - 1039,06грн. (червень місяць), 19.10.2020 у сумі - 3178,12грн. (липень, серпень =1039,06 х 2=2078,12 грн., з вересня мінімальна заробітна плата 5000 х 22 відсотки = 1100,0 грн.).

Обставини справи свідчать, що вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог статті 25 Закону № 2464-VI).

Разом із цим, з відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5) вбачається, що позивач у березні травні 2019 року працював за трудовим договором у ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 38983006), отримував заробітну плату, з якої роботодавцем було сплачено податки, в тому числі єдиний внесок.

Так, зокрема, зі змісту довідки слідує, що у березні 2019 року позивач отримав дохід в розмірі 5434,56 грн., у квітні 2019 року 4173,00 грн., у травні 2019 року 2611,26 грн.

Також у довідці міститься інформація, що за ці місяці сплачені страхові внески, про що свідчить позначка «Так» у нижній частині таблиці під сумами вказаного доходу.

Мінімальний страховий внесок у 2019 році складав 918,06 грн./міс (мінімальна заробітна плата з січня 2019 року в розмірі 4173,00 грн. х 22% = 918,06 грн./міс.).

Отже, довідка «форми ОК-5» свідчить про сплату єдиного внеску у березні травні 2019 року в розмірах:

- за березень 2019 року: 5434,56 грн. х 22% = 1195,61 грн. (більше ніж мінімальний страховий внесок у 2019 році у розмірі 918,06 грн.);

- за квітень 2019 року: 4173,00 грн. х 22% = 918,06 грн. (дорівнює мінімальному страховому внеску у 2019 році у розмірі 918,06 грн.);

- за травень 2019 року: 2611,26 грн. х 22% = 574,48 грн. (менше ніж мінімальний страховий внесок у 2019 році у розмірі 918,06 грн. Різниця становить 343,58 грн.).

Відповідач не надав докази, які б спростовували факт працевлаштування позивача найманим працівником у вказаний період.

Оскільки позивач, у період нарахування йому контролюючим органом ЄСВ, був найманим працівником та роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірах, визначених законодавством, а від підприємницької діяльності у даному періоді доходів не отримував, відповідачем безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58563-50 від 17.11.2020 на суму недоїмки в розмірі 2410,60 грн.

Проте, доказів самостійної сплати єдиного внеску у сумі 33 178,14 грн. (за іншу частину періоду з 2017 по 2020 роки) позивачем суду не надано.

Відтак, нарахування позивачу єдиного соціального внеску за вищенаведений період у розмірі 33 178,14 грн. відповідає приписам чинного законодавства.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI).

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.

Необхідно звернути увагу, що твердження позивача про обов`язковість проведення документальної перевірки при визначенні недоїмки зі сплати єдиного внеску, є безпідставним, оскільки відповідно до наданих доказів підставою для винесення оскаржуваної вимоги стала наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску за даними облікової картки платника податків в інформаційній системі органу доходів і зборів, що узгоджується з приписами пункту 3 розділу VI «Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953.

Крім цього, посилання позивача на те, що він не займається підприємницькою діяльністю, на думку суду, є безпідставними, оскільки в силу частини 12 статті 9 Закону №2464-VІ, єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника. Крім того, жодних доказів не здійснення підприємницької діяльності у цей період позивач суду не надав.

Однак суд зауважує, що вищезазначене не впливає на висновки суду про часткову протиправність оскаржуваної вимоги про стягнення боргу (недоїмки) з єдиного внеску з позивача.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку про протиправність нарахування позивачу єдиного соціального внеску за спірною вимогою №Ф-58563-50 від 17.11.2020 у розмірі 2410,60 грн. (35 588,74 - 33 178,14).

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, з метою належного способу захисту порушеного права суд вважає за необхідне:

визнати протиправною та частково скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області №Ф-58563-50 від 17.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) в частині нарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2410,60 грн.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір», тому підстави для розподілу судових витрат з судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б.166, ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, задовольнити частково.

Визнати протиправною та частково скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області №Ф-58563-50 від 17.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) в частині нарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2410,60 грн.

В задоволенні решти вимог, відмовити.

Розподіл судових витрат не проводиться.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова