Рішення № 140283645, 02.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокуСправа №160/2110/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу.

Суть спору: 29.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, ДПП), направлена поштовим зв`язком 29.12.2025, у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Дніпропетровській області ДПП) від 09.12.2025 № 157 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» у частині застосування до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.09.2025 близько 16:00, прямуючи на перерву, він помітив транспортний засіб, водій якого порушив Правила дорожнього руху. Перевіривши посвідчення водія в системі «ІПНП», позивач установив, що водій перебуває в розшуку за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач стверджує, що після виявлення зазначених обставин одразу увімкнув портативний відеореєстратор і безперервно фіксував оформлення протоколу затримання. Недоставлення особи до ТЦК та СП обґрунтовує тим, що ініціатор розшуку на місце не прибув. Позивач вважає, що службове розслідування проведено поверхнево, оскільки комісією не встановлено ступеня його вини, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, розміру заподіяної шкоди, а висновок службового розслідування та оскаржуваний наказ не містять обґрунтування обраного виду стягнення. Відповідач, на думку позивача, порушив частину другу статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Статут), яка в період дії воєнного стану вимагає застосування дисциплінарних стягнень у порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого. Позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 14.03.2024 у справі № 420/11778/22, у справах № 420/14443/22 та № 260/5566/22. Крім того, позивач зазначає, що службове розслідування завершено після спливу п`ятнадцятиденного строку, встановленого частиною третьою статті 26 Статуту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В ухвалі про відкриття провадження у справі суд надав оцінку дотриманню позивачем строку звернення до суду та дійшов висновку, що строк не пропущено, оскільки матеріали справи містять докази направлення позовної заяви до суду 29.12.2025.

09.02.2026 від відповідача надійшли заперечення, у яких він стверджує, що позивач пропустив п`ятнадцятиденний строк звернення до суду, встановлений частиною четвертою статті 31 Статуту, а доказів своєчасного направлення позовної заяви поштою немає. Відповідач також зазначає, що представник позивача як адвокат зобов`язаний подавати процесуальні документи виключно через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

26.02.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що Положення №796 втратило чинність 19.09.2025, тобто до подій, які стали підставою для притягнення позивача до відповідальності. За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія встановила в діях позивача склад дисциплінарного проступку, що полягає в незабезпеченні безперервної відеозйомки, примусовому вимкненні портативного відеореєстратора, зніманні відеореєстратора з форменого одягу під час виконання службових обов`язків, а також у тому, що позивач, застосувавши до ОСОБА_2 адміністративне затримання, не вжив заходів щодо доставлення затриманої особи до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідач посилається на частину п`яту статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», статті 259-262 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтю 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487). Вибір виду дисциплінарного стягнення, на думку відповідача, належить до дискреційних повноважень керівника. Крім того, відповідач вважає себе неналежним відповідачем, оскільки оскаржуваний наказ видало УПП в Дніпропетровській області ДПП.

05.03.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відеозаписи з портативних відеореєстраторів отримано з порушенням пунктів 5, 6, 9 розділу VIII Інструкції № 1026 за відсутності письмового доручення керівника, а тому інформацію, яка стала підставою для призначення службового розслідування, отримано не в спосіб, установлений законом. За твердженням позивача, відеозапис з його відеореєстратора є безперервним, відеореєстратор не вимикався з 16:17 до 17:06, а дані довідки про його вмикання та вимикання не відповідають відеозапису. Позивач також зазначає, що відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а поліцейські вжили всіх можливих заходів, проте представник центру повідомив, що на місце не прибуде. Дисциплінарна комісія, на думку позивача, не дослідила відомостей системи «ІПНП» про перерву, не врахувала позитивної службової характеристики позивача, а визнання вини в поясненнях зумовлене запевненнями членів комісії, що буде застосовано лише зауваження.

13.03.2026 відповідач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що пункти 6, 9 розділу VIII Інструкції № 1026 регулюють порядок копіювання та видачі відеозаписів, а не їх перегляд під час службового контролю. Настання шкідливих наслідків не є обов`язковою ознакою дисциплінарного проступку. Посилання на перерву для приймання їжі відповідач вважає безпідставним, оскільки з моменту зупинки транспортного засобу та початку взаємодії з громадянином позивач фактично здійснював службові повноваження. Поліцейські, які застосували адміністративне затримання, були зобов`язані доставити особу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а позитивна характеристика не звільняє від дисциплінарної відповідальності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України з 29.11.2017, а з 08.01.2020 обіймає посаду інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП, має спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.

Відповідно до розстановки сил та засобів батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП 25.09.2025 з 07:00 до 20:25 позивач разом з інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшим лейтенантом поліції Зайцем Миколою Олександровичем ніс службу у складі наряду поліції « 0315» на службовому транспортному засобі SKODA SCALA.

Згідно з відомістю до журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті позивач отримав справний портативний відеореєстратор № 471463, а його напарник - портативний відеореєстратор № 473560.

25.09.2025 біля будинку № 29 на вул. Гоголя в м. Дніпрі наряд поліції « 0315» зупинив транспортний засіб DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Позивач розглянув справу про адміністративне правопорушення та виніс стосовно водія постанову серії ЕНА № 5803308 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

З відомостей системи «ІПНП» встановлено, що 10.03.2025 до відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшло звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зареєстроване в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень за № 9243, відповідно до якого ОСОБА_2 підлягає доставленню до цього центру для забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтями 210, 210-1 КУпАП.

Поліцейські повідомили ОСОБА_2 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а після його відмови оголосили про затримання.

Згідно з протоколом про адміністративне затримання серії ВВ № 005786 ОСОБА_2 затримано о 16:28 25.09.2025 та звільнено о 17:05 25.09.2025.

О 16:31 наряд повідомив про подію на номер екстреної служби 102 (повідомлення зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за № 42794).

В електронному рапорті поліцейські зазначили, що громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_3 не доставляли, ініціатор розшуку на місце не прибув, складено протокол про адміністративне затримання.

О 17:05 поліцейські залишили місце події, ОСОБА_2 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки доставлено не було.

28.09.2025 старший інспектор відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Дніпропетровській області ДПП капітан поліції Пудло Я.О. за результатами вибіркової перевірки портативних відеореєстраторів склав рапорт про можливе порушення позивачем і його напарником вимог Інструкції № 1026 та невжиття ними всіх можливих заходів для забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП.

Рапорт зареєстровано 29.09.2025 за № 9939ВН/41/19-2025.

Наказом УПП в Дніпропетровській області ДПП від 11.11.2025 № 473 призначено службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію.

На підставі рапорту голови дисциплінарної комісії від 20.11.2025 наказом УПП в Дніпропетровській області ДПП від 21.11.2025 № 491 строк проведення службового розслідування продовжено на 15 календарних днів з тим, щоб загальний строк не перевищував 30 календарних днів.

Обидва накази підписав начальник УПП в Дніпропетровській області ДПП полковник поліції Калюжний А.

У поясненнях від 27.11.2025 позивач зазначив, що з підставами проведення службового розслідування ознайомлений, свою вину в порушенні вимог Інструкції № 1026 та в невжитті заходів щодо доставлення затриманої особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнає.

Аналогічні пояснення надав його напарник ОСОБА_3 .

Висновок службового розслідування затверджено начальником УПП в Дніпропетровській області ДПП 09.12.2025.

Дисциплінарна комісія встановила в діях позивача склад дисциплінарного проступку, що полягає в незабезпеченні безперервної відеозйомки, примусовому вимкненні портативного відеореєстратора, зніманні відеореєстратора з форменого одягу під час виконання службових обов`язків 25.09.2025, а також у тому, що позивач, застосувавши захід забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачений статтями 260-263 КУпАП, не вжив заходів, спрямованих на доставлення затриманої особи до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Комісія встановила обставину, що пом`якшує відповідальність, - усвідомлення та визнання позивачем своєї провини, обставин, що обтяжують відповідальність, не встановила.

У висновку також враховано, що за час служби до позивача тричі застосовувалися дисциплінарні стягнення у виді зауваження (накази УПП в Дніпропетровській області ДПП від 21.06.2023 № 69, від 27.05.2024 № 76, від 08.05.2025 № 52), останнє з яких - за порушення пункту 5 розділу ІІ Інструкції № 1026, що полягало в невключенні портативного відеореєстратора та непроведенні безперервної відеозйомки 24.03.2025.

Наказом УПП в Дніпропетровській області ДПП від 09.12.2025 № 157 за вчинення дисциплінарного проступку, що полягає в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 259 КУпАП, пунктів 4 та 5 розділу II, підпункту 2 пункту 1 та пункту 2 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999, підпункту 2.2.1 пункту 2.2 розділу II типової посадової інструкції інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 10.06.2025 № 1917, керуючись пунктом 3 частини третьої статті 13 Статуту, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.

З наказом позивач ознайомився 16.12.2025.

Не погоджуючись із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді суворої догани, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо строку звернення до суду.

Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 31 Статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього в період дії воєнного стану дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Позивач ознайомився з оскаржуваним наказом 16.12.2025, отже, строк звернення до суду спливав 31.12.2025.

Матеріали справи містять поштовий конверт з відбитком календарного штемпеля від 29.12.2025, яким позовну заяву направлено до суду.

Відповідно до частини сьомої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали здано на пошту.

Отже, строк звернення до суду позивач не пропустив, що встановлено в ухвалі про відкриття провадження у справі від 09.02.2026.

Доводи відповідача про пропуск строку спростовуються матеріалами справи, а посилання на нормативні строки пересилання поштових відправлень свідчать лише про тривалість доставки, ризик якої не покладається на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону № 580-VIII за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що в разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абзацу третього пункту 56 Порядку № 1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, яке може надсилатися в електронному вигляді засобами інформаційної взаємодії, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 259 КУпАП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено, зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі статтею 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається, зокрема, адміністративне затримання особи.

Відповідно до статті 262 КУпАП адміністративне затримання провадиться органами Національної поліції, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх спав України від 18.12.2018 № 1026 (надалі - Інструкція № 1026) під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції № 1026 під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються, зокрема, примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб. Згідно з пунктом 2 розділу VII цієї Інструкції поліцейський забезпечує належне виконання її вимог.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського, зокрема, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно зі статтею 12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 Статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частин першої, другої статті 14 Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Згідно з частиною першою статті 19 Статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Відповідно до частин третьої, восьмої статті 19 Статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія, а також керівник ураховують характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Статуту обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Відповідно до частини шостої статті 19 Статуту обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

Згідно з частиною сьомою статті 19 Статуту в разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 Статуту якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої та частини шостої статті 23 Статуту строк дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження становить два місяці з моменту оголошення його порушникові; поліцейський вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо, зокрема, закінчився строк дії дисциплінарного стягнення.

Особливості проведення службового розслідування та застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану визначено розділом V Статуту.

Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 26 Статуту в період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

Згідно з частинами першою, другою статті 29 Статуту в разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Щодо дотримання строку службового розслідування суд зазначає, що службове розслідування призначено наказом від 11.11.2025 № 473, отже, базовий строк його проведення спливав 26.11.2025.

До спливу цього строку, 21.11.2025, керівник, який призначив службове розслідування, на підставі рапорту голови дисциплінарної комісії видав наказ № 491 про продовження строку на 15 календарних днів, тобто до 11.12.2025.

Висновок службового розслідування затверджено 09.12.2025, у цей же день видано оскаржуваний наказ.

Отже, службове розслідування завершено в межах строку, встановленого частиною третьою статті 26 Статуту, а доводи позивача про порушення цього строку є безпідставними. Строки застосування дисциплінарного стягнення, визначені статтею 21 Статуту, відповідач також дотримав.

Щодо доводів позивача про незаконність отримання відеозаписів.

Суд зазначає, що пунктами 6, 9 розділу VIII Інструкції № 1026 врегульовано порядок копіювання та видачі відеозаписів, тоді як відповідно до пункту 5 цього розділу контроль за інформацією, отриманою за допомогою технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснює безпосередньо керівник органу, підрозділу поліції.

Перегляд відеозаписів працівниками відділу моніторингу та аналітичного забезпечення здійснено в межах службового контролю за дотриманням службової дисципліни.

Доказів передання відеозаписів стороннім особам, їх зміни чи пошкодження матеріали справи не містять, достовірність відеозаписів позивач не заперечує і сам посилається на них на підтвердження своїх доводів. За таких обставин підстав для висновку про недопустимість цих доказів відповідно до частини другої статті 74 КАС України суд не вбачає.

Суд дослідив відеозаписи з портативних відеореєстраторів наряду поліції « 0315», надані відповідачем.

З відеозапису портативного відеореєстратора № 471463, закріпленого за позивачем, вбачається, що запис здійснювався з 16:17:13 до 16:23:53 та з 16:23:54 до 17:06:44, тобто безперервно до завершення події, а інтервал в одну секунду між файлами не свідчить про вимкнення відеореєстратора.

Отже, відомості довідки сектору зв`язку та телекомунікацій УПП в Дніпропетровській області ДПП про вмикання та вимикання цього відеореєстратора не відображають фактичної тривалості відеозйомки, а обставини незабезпечення позивачем безперервної відеозйомки та примусового вимкнення ним портативного відеореєстратора під час дослідження відеозапису не підтвердилися.

Разом з тим з відеозапису вбачається, що позивач розпочав спілкування з водієм, коли бронежилет з закріпленим на ньому портативним відеореєстратором залишався в службовому автомобілі, і напарник лише ніс його позивачу.

Отже, на початку здійснення повноважень поліцейським під час зупинки водія відеореєстратор не був закріплений на форменому одязі чи екіпіруванні позивача, що є порушенням пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 1026, яке охоплюється кваліфікацією проступку в оскаржуваному наказі.

Доводи позивача про перебування на перерві для приймання їжі суд відхиляє.

Виняток, передбачений пунктом 5 розділу ІІ Інструкції № 1026, пов`язаний з особистим приватним становищем поліцейського і припиняється з моменту, коли поліцейський розпочинає здійснення повноважень.

Зупинивши транспортний засіб, розпочавши спілкування з водієм, перевірку документів і розгляд справи про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП, позивач здійснював службові повноваження, а тому був зобов`язаний забезпечити застосування відеореєстратора відповідно до пунктів 4, 5 розділу ІІ цієї Інструкції.

Посилання позивача на Інструкцію № 357 та Інструкцію № 440 суд вважає безпідставними, оскільки визначене Інструкцією № 357 поняття «перерва» стосується працівників підрозділу « 102», а Інструкція № 440 регулює діяльність чергової служби, а не порядок застосування портативних відеореєстраторів патрульними поліцейськими.

Положення № 796 втратило чинність відповідно до наказу МВС від 13.08.2025 № 553 з дня його офіційного опублікування 19.09.2025, тобто до подій, що стали підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Щодо невжиття заходів з доставлення затриманої особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки суд зазначає таке.

На момент зупинки транспортного засобу щодо ОСОБА_2 існувало звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.03.2025 про його доставлення до цього центру для забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП.

Отже, відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону № 580-VIII, статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу третього пункту 56 Порядку № 1487 у поліцейських виник обов`язок здійснити адміністративне затримання та доставлення цієї особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

З відеозапису вбачається, що поліцейські самі повідомили ОСОБА_2 про складення щодо нього протоколу про адміністративне затримання та про обов`язок поліцейського затримати його і доставити до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, позивач усвідомлював зміст покладеного на нього обов`язку і мету застосованого заходу забезпечення провадження.

Попри це, затриманого звільнили о 17:05 без доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , і застосоване адміністративне затримання не досягло мети, з якою його застосовано відповідно до статті 260 КУпАП.

Неприбуття представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки на місце події не звільняло поліцейських від обов`язку, оскільки законодавство покладає саме на поліцію здійснення адміністративного затримання та доставлення таких осіб до центру, а не пов`язує його виконання з прибуттям представника центру.

Посилання позивача на статтю 235 КУпАП є безпідставним, оскільки позивачу ставиться в провину не нерозгляд справи про адміністративне правопорушення, а невжиття заходів щодо доставлення затриманої особи до органу, уповноваженого розглядати таку справу.

Крім того, у поясненнях від 27.11.2025 позивач визнав свою вину як у порушенні вимог Інструкції № 1026, так і в невжитті заходів щодо доставлення затриманої особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Доводи позивача про те, що вину визнано внаслідок запевнень членів дисциплінарної комісії про застосування лише зауваження, жодними доказами не підтверджені.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, однак позивач таких доказів не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що полягає в порушенні пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 1026 та невжитті заходів щодо доставлення затриманої особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Те, що під час дослідження відеозапису не підтвердилися окремі обставини, пов`язані з безперервністю відеозйомки, не спростовує наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку, оскільки інші порушення, які охоплюються кваліфікацією проступку в оскаржуваному наказі, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до статті 12 Статуту настання шкідливих наслідків не є обов`язковою ознакою дисциплінарного проступку, тому доводи позивача про невстановлення розміру заподіяної шкоди не свідчать про протиправність оскаржуваного наказу.

Доводи позивача про неповноту службового розслідування суд також відхиляє.

Висновок службового розслідування містить відомості, передбачені частиною першою статті 19 Статуту: підставу призначення службового розслідування, обставини вчинення проступку, пояснення позивача, його напарника та безпосереднього керівника, документи і матеріали, що підтверджують факт вчинення проступку, службову характеристику, відомості про попередні дисциплінарні стягнення, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, юридичну кваліфікацію проступку і вид стягнення, що пропонується застосувати.

Дисциплінарна комісія встановила вину позивача, обставину, що пом`якшує відповідальність, - усвідомлення та визнання провини, і відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

Щодо обраного виду дисциплінарного стягнення суд зазначає, що визначення конкретного виду стягнення належить до дискреційних повноважень суб`єкта його застосування, який зобов`язаний урахувати критерії, визначені частинами третьою, восьмою статті 19 Статуту.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі № 160/11795/20, на яку посилається і сам позивач, зазначив, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків, а неможливість застосування інших видів стягнення не потребує наведення.

Попередні дисциплінарні стягнення позивача у виді зауваження на момент вчинення проступку припинили дію відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Статуту, тому дисциплінарна комісія обґрунтовано не визнала обтяжувальною обставиною вчинення проступку повторно до зняття попереднього стягнення.

Водночас, частини третя, восьма статті 19 Статуту окремо вимагають ураховувати попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.

Частина шоста статті 23 Статуту визначає правові наслідки закінчення строку дії стягнення, проте не забороняє враховувати факти попередньої поведінки поліцейського під час визначення виду стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що до позивача тричі застосовувалося найменш суворе стягнення - зауваження, зокрема за порушення пункту 5 розділу ІІ Інструкції № 1026, вчинене 24.03.2025, тобто за пів року до спірних подій.

Отже, найменш суворе стягнення не досягло мети, визначеної частиною першою статті 13 Статуту, і не запобігло вчиненню позивачем однорідного порушення.

Суд ураховує також, що позивач вчинив кілька порушень службової дисципліни, які відповідно до частини дев`ятої статті 19 Статуту враховуються під час визначення виду стягнення, і що одне з них стосується невиконання обов`язку з доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в умовах дії воєнного стану, коли такий обов`язок покладено на поліцію з метою забезпечення заходів мобілізації.

Позитивна службова характеристика та визнання вини були враховані дисциплінарною комісією, проте з огляду на характер проступку та попередню поведінку позивача не зумовлюють обов`язку застосувати менш суворе стягнення.

Посилання позивача на частину другу статті 29 Статуту та на постанови Верховного Суду у справах № 420/11778/22, № 420/14443/22, № 260/5566/22 не спростовують правомірності оскаржуваного наказу.

Частина друга статті 29 Статуту встановлює шкалу дисциплінарних стягнень за ступенем суворості та вимагає, щоб за кожен наступний проступок застосовувалося суворіше стягнення, однак не зобов`язує суб`єкта владних повноважень застосовувати стягнення послідовно незалежно від характеру проступку, обставин його вчинення та попередньої поведінки поліцейського.

Як зазначено в наведених позивачем постановах Верховного Суду у справах № 420/14443/22 та № 260/5566/22, за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення.

До позивача неодноразово застосовувалося зауваження, яке є першим ступенем передбаченої статтею 13 Статуту шкали, а застосована сувора догана є третім із семи видів стягнень і не пов`язана зі зміною службового становища позивача.

Отже, обираючи вид стягнення, відповідач урахував характер і обставини вчинення проступку, ступінь вини позивача, обставину, що пом`якшує відповідальність, попередню поведінку позивача і його ставлення до служби.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді суворої догани не є довільним, ґрунтується на встановлених обставинах та відповідає принципу пропорційності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваного наказу в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді суворої догани, а наказ прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.

Отже, підстав для задоволення позову немає.

Щодо доводів відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, суд зазначає, що УПП в Дніпропетровській області ДПП, начальник якого видав оскаржуваний наказ, є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції, підзвітним йому, що визнає і сам відповідач.

З огляду на висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову по суті, ці доводи на результат розгляду справи не впливають.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон