Рішення № 140281121, 01.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 199/17343/25

Провадження № 2/201/3469/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

за участю представника повивача адвокатки Петренко І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харцизької міської ради Донецької області (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Друга дніпровська державна нотаріальна контора), про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на неотриману нею пенсію, яка була нарахована Пенсійним фондом України, але не виплачена їй за життя. Заповіту на випадок своєї смерті мати не залишила. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом, який звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері.

Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В.Г. від 23.08.2025 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки на час смерті спадкодавця він разом з нею не проживав та не подав своєчасно (протягом шести місяців з дня смерті матері) заяву про прийняття спадщини.

Позивач зазначав, що не мав можливості у визначений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, оскільки для звернення до нотаріуса повинен був надати документи на підтвердження факту смерті матері. Для отримання свідоцтва про смерть спадкодавця він мав встановлювати цей факт у судовому порядку, і лише 05.10.2023 отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_2 . Поряд з цим, через збройну агресію Російської Федерації проти України, у зв`язку з оголошеною примусовою евакуацією населення та установ з території Донецької області, усі нотаріальні контори у м. Харцизьку припинили свою роботу та виїхали з міста. Сам позивач також був змушений залишити місце свого постійного проживання в Донецькій області та переїхати до іншої області.

Таким чином, через переміщення на велику відстань в інше місце проживання, постійні обстріли, безпосередню загрозу життю та здоров`ю, а також відсутність протягом тривалого часу можливості приїхати до м. Харцизька позивач не мав змоги вчасно звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою. Пропуск строку позбавляє його можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору та зумовлює необхідність пред`явлення позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Вважає причини пропуску шестимісячного строку поважними.

З огляду на викладене позивач просив визнати поважною причину пропуску ним строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, тривалістю три місяці. Судові витрати просив залишити за ним.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач - Харцизька міська рада Донецької області та третя особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора правом на подання заяв по суті не скористалися.

Інші заяви учасників справи

Первісний відповідач Маріупольська міська рада Донецької області 15.04.2026 її в особі представника Бастриги С.М. надав відзив на позовну заяву, я якому , серез іншого, звернув увагу на те, що оскільки спадкодавець померла у м. Харцизьку Донецької області, спадщина відкрилася саме там, а тому, на думку первісного відповідача, належним відповідачем у справі є Харцизька міська рада Донецької області. Маріупольська міська рада Донецької області здійснює свої повноваження відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і окремих інтересів Харцизької міської ради Донецької області не представляє. Просив відмовити ОСОБА_1 у позові до Маріупольської міської ради Донецької області та розглядати справу за відсутності її представника.

Рух справи.

24.12.2025 ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 2 4).

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02.01.2026 справу передано за підсудністю до Соборного районного суду міста Дніпра (а.с. 25).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 справу передано на розгляд судді Наумовій О.С. (а.с. 26).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 19.03.2026 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 28).

16.04.2026 від представника позивача адвоката Петренко І.Ф. через систему «Електронний суд» надійшли клопотання про витребування доказів та про заміну первісного відповідача Маріупольської міської ради Донецької області належним відповідачем Харцизькою міською радою Донецької області, яку раніше було залучено до участі у справі як третю особу .

Ухвалою суду від 16.04.2026 зазначені клопотання задоволено, замінено первісного відповідача Маріупольську міську раду Донецької області належним відповідачем Харцизькою міською радою Донецької області (код ЄДРПОУ 35601957, 86700, Донецька обл., м. Харцизьк, вул. Краснознаменська, буд. 87а), витребувано у державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В.Г. належним чином завірену копію спадкової справи № 74504544, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 76, 77).

На виконання ухвали суду в частині витребування доказів Друга дніпровська державна нотаріальна контора із супровідним листом від 13.05.2026 № 547/02-14 надіслала копію спадкової справи № 579/2025 після смерті ОСОБА_2 на 12 аркушах, яка надійшла до суду 22.05.2026 (а.с. 88-100).

Ухвалою суду від 23.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 102).

Представник позивача адвокат Петренко І.Ф. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник відповідача Харцизької міської ради Донецької області у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 86).

Представник третьої особи Другої дніпровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, у листі від 13.05.2026 № 547/02-14 просив розглядати справу за його відсутності (а.с. 88).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , матір`ю якого є ОСОБА_2 (в оригіналі документа, складеного російською мовою, « ОСОБА_3 »), що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 , виданим 30.10.1975 Харцизьким міським відділом ЗАГС (а.с. 97).

Особу позивача підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 22.01.1998, у якому міститься відмітка про вклеєння фотокартки 05.12.2020 Новокодацьким РВ у м. Дніпрі ГУДМС України в Дніпропетровській області (а.с. 94, 95).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харцизьку Донецької області померла мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 91).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2023 у справі № 205/8128/23 (провадження № 2о/205/190/23) задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Харцизька Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Харцизьку Донецької області, допущено негайне виконання рішення (а.с. 10 11).

Із змісту зазначеного рішення вбачається, що із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території ОСОБА_1 звернувся до суду 08.08.2023. Суд виходив з того, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану заявник був позбавлений можливості, оскільки смерть настала на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий органом державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Після ухвалення зазначеного рішення, 05.10.2023, Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис про смерть № 566 та видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , у якому місцем смерті зазначено: Україна, Донецька область, місто Харцизьк (а.с. 6).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.04.2023 № 1204-5002702907 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , а фактичним місцем проживання (перебування) АДРЕСА_2 (а.с. 15).

Із заяви позивача до нотаріуса та постанови нотаріуса від 23.08.2025 також вбачається, що на облік як внутрішньо переміщена особа позивача було взято ще 09.11.2016 (довідка № 12041553).

23.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Другої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою, зареєстрованою за № 1352, в якій, посилаючись на ст. 1296 ЦК України, просив видати йому свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно після смерті матері, що складається із суми недоодержаної пенсії, або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 90).

У зв`язку з цим 23.08.2025 Другою дніпровською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 579/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яку зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 74504544, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 23.08.2025 № 82303693 (а.с. 92).

Згідно з інформаційними довідками зі Спадкового реєстру від 23.08.2025 № 82303591 (заповіти/спадкові договори) та № 82303587 (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за параметрами запиту щодо ОСОБА_2 інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а.с. 93).

Листом Відділу обслуговування громадян № 18 (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.11.2023 № 0500-0221-6/97173, наданим на запит нотаріальної контори від 26.10.2023 № 1597/02-14, повідомлено, що сума недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 за період з 02.11.2020 по 31.01.2023 становить 95 378,13 грн (а.с. 98).

Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В.Г. від 23.08.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 у зв`язку з пропущенням ним строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 99).

У постанові зазначено, що у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини від ОСОБА_1 до будь-якої нотаріальної контори не надходило, строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 сплив 06.07.2023, а 26.10.2023 в рамках спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , нотаріальною конторою було зроблено запит до Пенсійного фонду щодо суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 без відкриття спадкової справи. Постанову позивач отримав особисто 23.08.2025.

Відповідно до матеріалів спадкової справи, окрім позивача, інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса не зверталися.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У частині 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 315/386/19, в якій акцентував увагу на тому, що за загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 у справі № 418/3478/19 дійшов висновку, що особливий правовий режим на тимчасово окупованій території України та необхідність установлення факту смерті, отримання свідоцтва про смерть спадкодавця на підконтрольній Україні території є поважною причиною пропуску спадкоємцем шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач є сином спадкодавця ОСОБА_2 , а отже, відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцем першої черги за законом. Відомості про складення спадкодавцем заповіту відсутні, інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися.

Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 за її останнім місцем проживання у м. Харцизьку Донецької області, а шестимісячний строк для її прийняття, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, сплив 06.07.2023.

Позивач, який з 2016 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає у м. Дніпрі, на час відкриття спадщини постійно із спадкодавцем не проживав. Та обставина, що зареєстроване місце проживання позивача збігається з місцем реєстрації спадкодавця, сама по собі не свідчить про прийняття ним спадщини в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки ця норма пов`язує прийняття спадщини з фактом постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Отже, для прийняття спадщини позивач мав подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України), що ним у встановлений законом строк зроблено не було.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем зазначеного строку, суд виходить з такого.

Спадкодавець померла у м. Харцизьку Донецької області, тобто на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади України, у тому числі органи державної реєстрації актів цивільного стану та нотаріуси, свої повноваження не здійснюють. Факт смерті ОСОБА_2 саме на тимчасово окупованій території встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2023 у справі № 205/8128/23.

Як встановлено зазначеним рішенням суду, отримати свідоцтво про смерть матері в органі державної реєстрації актів цивільного стану позивач був позбавлений можливості, оскільки на тимчасово окупованій території неможливо отримати медичний документ, який міг би бути прийнятий для державної реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Відтак засвідчити сам факт смерті спадкодавця позивач міг лише шляхом встановлення цього факту в судовому порядку на підконтрольній Україні території.

Рішення про встановлення факту смерті ОСОБА_2 ухвалено ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто вже після спливу строку для прийняття спадщини, а свідоцтво про смерть отримано позивачем лише 05.10.2023. Таким чином, протягом усього шестимісячного строку для прийняття спадщини позивач не мав документа, який засвідчував би смерть спадкодавця, тоді як факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини є обставинами, які нотаріус обов`язково перевіряє при оформленні спадщини і на підтвердження яких від спадкоємців витребуються відповідні документи (підпункт 4.14 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).

Крім того, строк для прийняття спадщини сплив в умовах воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, дія якого неодноразово продовжувалася та триває до цього часу. Місце відкриття спадщини перебуває на тимчасово окупованій території, на значній відстані від місця фактичного проживання позивача у м. Дніпрі, що в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України істотно ускладнювало вчинення позивачем будь-яких дій, пов`язаних з отриманням документів щодо смерті спадкодавця та оформленням спадщини.

При цьому суд зауважує, що наведене вище положення про те, що не може бути визнане поважною причиною пропуску строку встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, стосується обставин, від яких залежить саме право особи на спадкування (наприклад, факту проживання однією сім`єю), і не охоплює випадків, коли в судовому порядку встановлюється сам факт смерті спадкодавця, тобто юридичний факт, з яким закон пов`язує відкриття спадщини (ст. 1220 ЦК України), за неможливості його державної реєстрації в позасудовому порядку.

Наведені обставини не залежали від волі позивача, існували протягом усього строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, та об`єктивно перешкоджали йому своєчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Суд також враховує, що позивач вчиняв дії, спрямовані на реалізацію свого права на спадкування: звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті матері, отримав свідоцтво про її смерть, звернувся до нотаріуса із заявою щодо оформлення спадщини, а після отримання постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.08.2025 до суду з цим позовом. Учасники справи доводів, які б спростовували поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, не навели, а первісний відповідач у відзиві заперечував лише проти свого процесуального статусу у справі.

Отже, на переконання суду, передбачений законом строк на прийняття спадщини позивач пропустив з поважних причин, оскільки вони були пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами (смерть спадкодавця на тимчасово окупованій території, необхідність встановлення факту її смерті в судовому порядку та отримання свідоцтва про смерть на підконтрольній Україні території, введення воєнного стану на території України та інші обставини, що випливають з цього).

Згідно з правовою позицією ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року, при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у справі ВС/КЦС № 681/203/17-ц від 17.10.2018р. вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Питання складу спадщини, у тому числі віднесення до неї сум пенсії, не одержаних спадкодавцем за життя, предметом позову не є. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини стосується реалізації спадкоємцем права на прийняття спадщини в цілому, тоді як склад спадкового майна перевіряється нотаріусом під час видачі свідоцтва про право на спадщину (підпункт 4.14 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Оцінюючи надані позивачем та витребувані судом докази, а саме: свідоцтво про народження позивача, свідоцтво про смерть спадкодавця, рішення суду про встановлення факту смерті, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, матеріали спадкової справи № 579/2025, у тому числі постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, суд виходить з того, що вони містять інформацію щодо предмета доказування, отримані у встановленому законом порядку, узгоджуються між собою та не спростовані іншими учасниками справи, а тому є належними, допустимими і достовірними, а в сукупності достатніми для висновку про поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини (ст.ст. 77 80, 89 ЦПК України).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є поважними та об`єктивними, що підтверджується матеріалами справи, а тому вважає за необхідне визначити позивачу додатковий строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили, який є достатнім для подання такої заяви.

Оскільки поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини є необхідною умовою визначення додаткового строку відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, позовна вимога про визнання поважною причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини також підлягає задоволенню, а позов задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, у позовній заяві позивач просив судові витрати залишити за ним і зазначив, що не має наміру стягувати сплачений судовий збір з відповідача. З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства та волевиявлення позивача, сплачений ним судовий збір слід залишити за позивачем.

Щодо правничої допомоги.

Правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Петренко І.Ф. на підставі доручення Центру з надання безоплатної правничої допомоги від 05.09.2025 № 1727Дн, тобто в межах безоплатної правничої допомоги. Вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач не заявляв, а тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76 81, 89, 141, 259, 263 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харцизької міської ради Донецької області (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Друга дніпровська державна нотаріальна контора), про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , додатковий строк у 3 (три) місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено та проголошено 01 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова