Рішення № 140281060, 17.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2051/23

Провадження № 2/201/420/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого судді Батманової В.В.

при секретарі Головко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соборного районного суду міста Дніпра в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

В проваджені Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень первісним позивачем ОСОБА_1 було заначено, що 07.08.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який зареєстрований Бабушкинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 472.

За час шлюбу подружжям було набуто рухоме та нерухоме майно.

Спільне майно подружжя складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; автомобіль марки LEXUS ES250, 2018 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки BMW X1. 2012 року випуску, паркувальні місця АДРЕСА_2 ; кошти в ОТП Банку, відкритого в Хорватії в м.Дубровнік в сумі 20000,00 євро.

Квартира АДРЕСА_3 , загальна площа якої 34 кв.м, житлова площа 19,7 кв.м., на думку ОСОБА_1 , не підлягає поділу між подружжям, адже зазначений об`єкт нерухомого майна було придбано ним до реєстрації шлюбних відносин з ОСОБА_3 .

Також сторонами були витрачені кошти на ремонт двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ,

У період з 10.03.2023 по 28.03.2023 ОСОБА_1 перебував за кордоном у Хорватії. 28.03.2023 повернувшись з-за кордону, він виявив, що квартиру за адресою: АДРЕСА_4 було пограбовано. У зв`язку з чим, одразу, він викликав співробітників поліції, які зафіксували факт пограбування квартири та склали відповідний Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 28.03.2023. За даним фактом було відкрито кримінальне провадження №12023041650000578 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Позивач на підставі певних обставин, пояснень консьєржки будинку, того факту, що в батька ОСОБА_3 були в наявності ключі від вказаної квартири, вважає, що речі були вивезені за вказівкою останньої, а отже вважаю за потрібне включити до поділу майна вартість вивезеного майна, а саме:

сантехнічне обладнання загальною вартістю 71 926,00 грн.,

яке складається з:- раковина GAP 60 з/о, артикул А327474000, кількість 1 шт., вартість 5128,00грн.; раковина ALTER 80 см. з/о, артикул А3270М0000, кількість 1 шт., вартість 8639.00 грн.; кнопка змиву SLIM 3|/6 хром, артикул 659044, кількість 2 шт., вартість 2400.00 грн.; змішувач EUROSMART кухня, хром, артикул 33202003, кількість 1 шт., вартість 4095,00 грн.; набір душ TEMPESTA 100 (стійка 600 мм + лійка (2 пол.) + шланг 1,75 м. + поличка, хром), артикул 27926001, кількість 2шт., вартістю 5400,00 грн.; змішувач EUROSMART COSMOPOLITAN, раковина М, хром, артикул 2339800Е, кількість 2 шт., вартість 10980,00 грн.; змішувач FOCUS душ, хром, артикул 31960000, кількість 2 шт., вартість 9646,00грн.; чаша підвісного унітазу GAP Rimless ; сидіння повільне падіння, артикул А34Н47С000, кількість 2 шт., вартість 25638,00 грн.

варильна індукційна поверхня Electrolux EHL6540FOS вартістю 15 560,00 грн.;

духова шафа Electrolux 5751 FAV вартістю 20 630,70 грн.;

мікрохвильова піч Electrolux LMS2173EMW вартістю 12 163,50 грн.;

диван кутовий «Бенефіт» вартістю 31 286,00 грн.;

ліжко 1,8 Беттані тканина, 2030x2150x1450, вартістю 22 500,00 грн.;

матрац Алоє Вера Плюс II Dormeo 180x200 см., вартістю 15 399,00 грн.; холодильник Liebherr CNsff56203 вартістю 27 999,00 грн.;

телевізор Samsung QE65Q80B вартістю 43 867,00 грн.;

обідній кухонний комплект Бруклін, стіл , 4 стула, білий, вартістю 8 052.80грн.:

пральна машина Samsung WW90TA047AX1UA вартістю 22 799,00 грн.;

ювелірні вироби на загальну суму 50 000,00 грн., а саме: чоловічій перстень, метал золото, вага від 8 до 10 гр., з чорним каменем, з зображенням - золотий скорпіон;-чоловічій браслет, зроблений в Індійському стилі, з волосся слона, оброблення метал золото;

грошові кошти у валюті євро 18 000,00.

Загальна вартість викраденого майна становить 342 183,00 грн. та 18 000,00 євро.

У зв`язку з чим, просить стягнути з ОСОБА_3 половину вартості демонтованого/вивезеного майна та грошових коштів, а також 100% вартості ювелірних виробів, адже в силу ч. 2 ст. 57 СК України вони є особистою приватною власністю Позивача, що не підлягають поділу між подружжям.

Станом на сьогодні квартира є непридатною для життя, перекрито водопостачання, газопостачання, електропостачання. Частки у спільному сумісному майні може бути зменшеною, у разі пошкодження спільного майна. Демонтуючи сантехніку та техніку. Відповідачка та її батько нанесли значну матеріальну шкоду спільному майну подружжя, що значно впливає на її вартість, зменшуючи її. Така поведінка зі сторони Відповідачки та її сім`ї негативно впливає, як на самого Позивача, так і на вартість спільного сумісного майна колишнього подружжя, а отже є всі підстави для відступлення від рівності часток.

05.01.2023 ОСОБА_1 здійснив зняття грошових коштів з банківського рахунку ОТП банку у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) євро 00 центів, що підтверджується відповідною квитанцією, яка додається до матеріалів справи. Знявши грошові кошти у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) євро 00 центів , ОСОБА_1 поклав їх у сейф, що знаходився у квартирі АДРЕСА_1 . Згодом ці кошти зникли із сейфу під час пограбування.

ОСОБА_1 вважає, що грошові кошти у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) євро 00 центів наразі перебувають у ОСОБА_3 .. А отже, вимога про стягнення половини вищезазначеної суми повинна бути адресована відповідачці.

Отже загалом ОСОБА_1 просив суд:

- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , такою, що не підлягає поділу.

- збільшити частку ОСОБА_1 в спільному майні подружжя, визнавши за ОСОБА_1 особистою приватною власністю на частку в розмірі 83 % на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 .

- зменшити частку ОСОБА_3 в спільному майні подружжя, визнавши за ОСОБА_3 право власності на 17 % квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 .

- припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , з присудженням на користь ОСОБА_3 грошової компенсації в розмірі її частки 17 % від вартості, що буде визначена незалежною оціночною експертизою у рамках судового розгляду справи.

- здійснити поділ паркувального місця № 7 в житловому будинку літ А-6 в підвальному приміщенні за адресою будинок АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 892971412101, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, шляхом визнання права власності за ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

- здійснити поділ паркувального місця 8 в житловому будинку літ А-6 в підвальному приміщенні за адресою будинок АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 893014012101, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, шляхом визнання права власності за ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ).

- припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки LEXUS ES250, VIN НОМЕР_4 , сірого кольору, 2018 року випуску та визнати за ОСОБА_1 право власності, з присудженням на користь ОСОБА_3 грошової компенсації в розмірі 50% вартості, що буде визначена незалежною оціночною експертизою у рамках судового розгляду справи.

- визнати автомобіль TOYOTA COROLA сірого кольору, VIN НОМЕР_5 , 2021 року випуску, таким, що не є об`єктом спільної сумісної власності та не підлягає поділу.

- припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки BMW XI, 2012 року випуску, VIN НОМЕР_6 та визнати за ОСОБА_3 право власності, з присудженням на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 50% вартості, що буде визначена незалежною оціночною експертизою у рамках судового розгляду справи.

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9000,00 (дев`ять тисяч) євро.

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частини вартості на спільне набуте майно, а саме:

- вартість сантехнічного обладнання у сумі 35 963,00 грн.

-вартість варильної поверхні індукційної Electrolux EHL6540FOS - 7780,00 грн.;

- вартість духової шафи Electrolux 5751 FAV - 10 315,00 грн.;

- вартість мікрохвильової печі Electrolux LMS2173EMW - 6 081,50 грн.;

- вартість дивану- 15 643,00 грн.; вартість ліжка - 11 250,00 грн.; вартість матрацу - 15 399,00 грн.;

- вартість холодильника Liebherr CNsff56203 - 13 999,50 грн.;

-вартість телевізору Samsung QE65Q80B-21 933,50 грн.;

-вартість кухонного комплекту обіденного - Бркулін - 4026,00 грн.;

-вартість пральної машини Samsung WW90TA047AXIUA - 11 399,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість викрадених ювелірних виробів в розмірі 50 000,00 грн. В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити; Судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу, покласти на ОСОБА_3 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 20 лютого 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Батмановій В.В. (а.с.18 том №1).

Ухвалою судді від 22 березня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (а.с. 28, том №1).

Відповідач скористалась своїм правом подачі зустрічної позовної заяви та звернулась до суду з зустрічним ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування зустрічного позову зазначила що обсяг набуто майна, визначений у первісній позовній заяві відповідає дійсності, разом з цим сторонами були також набутий автомобіль TOYOTA COROLLA, 2021 року випуску, право власності на яку було набуте 19.10.2021. Також ОСОБА_3 зазначила, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , є спільним майном подружжя, а отже підлягає поділу, як це передбачено СК України.

Також ОСОБА_3 зазначила, що для купівлі квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , її батьком ОСОБА_5 , було надано 35000 (тридцять п`ять тисяч) доларів США, а отже позивачем за зустрічним позовом було запропоновано інший порядок поділу майна.

Просила суд визнати право власності ОСОБА_3 на 1-кімнатну квартири АДРЕСА_3 , загальна площа якої 34 кв.м., житлова 19,7 кв.м. з одночасним стягненням з ОСОБА_1 половину вартості зазначеної квартири в розмірі 583 500,00 (п`ятсот вісімдесят три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

Визнати за ОСОБА_3 особистою приватною власністю на частку в розмірі 33/100 на 2-кімнатну квартира АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 90,5кв.м., житлова площа-58,8 кв.м.

Збільшити частку ОСОБА_3 в спільному майні подружжя, визнавши за ОСОБА_3 право власності на 30/100 в 2-кімнатній квартирі АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 90,5кв.м., житлова площа - 58,8 кв.м.

Припинити право власності ОСОБА_1 на 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 90,5кв.м., житлова площа - 58,8 кв.м. з присудженням на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі його частки в сумі 1 084 820,00 грн. та визнати за ОСОБА_3 право власності на 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 90,5кв.м., житлова площа - 58,8 кв.м.

Припинити право спільної сумісної власності на автомобіль марки BMW XI, 2012 року випуску VIN НОМЕР_6 та визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки BMW XI, 2012 року випуску, VIN НОМЕР_6 , з присудженням на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 258 604,5 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію від реалізованих автомобілів в сумі 902 484 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 10 000 (десять тисяч) євро.

В порядку поділу майна, що є спільною власністю визнати за ОСОБА_3 право власності на паркувальне місце №7 та паркувальне місце № НОМЕР_7 , розташовані за адресою в АДРЕСА_7 , з присудженням на користь ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_3 грошової компенсації в розмірі половини його частки в сумі 449 000,00 грн.

Здійснити зарахування коштів, які ОСОБА_3 повинна сплатити на користь ОСОБА_1 в розмірі 1 792 424,50 (один мільйон сімсот дев`яносто дві тисячі чотириста двадцять чотири гривні 50 коп.) з сумою коштів, які ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити на користь ОСОБА_3 в розмірі 1 884 584 грн. (один мільйон вісімсот вісімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 різницю в розмірі 92 159,50 (дев`яносто дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять гривень 50 коп.)

Відмовити у задоволенні первісного позову та покласти на ОСОБА_1 судові витрати.

Позивач за первісним позовом скористався правом подання відзиву, в якому частково визнав зустрічний позов, однак просив суд здійснити поділ майна за запропонованим ним способом, оскільки саме в такий спосіб будуть належним чином захищені права сторін. Також зазначив, що автомобіль TOYOTA COROLLA, 2021 року випуску не перебував в його власності, щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , наголосив, що дана квартира була придбаним ним до укладання шлюбу з відповідачем, про що в матеріалах справи наявні належні докази, отже квартира не підлягає розподілу.

Відповідач за первісним позовом також надала суду відзив, в якому не визнала позову, надала пояснення, які за змістом збігаються із зустрічною позовною заявою, просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представника позивача за первинним позовом підтримала позов в повному обсязі, просила зустрічний позов задовольнити частково, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, відзиві, тощо.

Також під час слухання справи ОСОБА_1 було підтримано заявлені ним позовні вимоги та надано пояснення стосовно обставин по справі.

Представника відповідача за первісним позовом підтримала зустрічний позов, просила суд про відмову у задоволенні первісного позову з підстав зазначених у зустрічному позові.

Допитані під час судового засідання експерти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надали суду пояснення щодо методики визначення вартості майна та специфіки його оцінювання.

Свідок ОСОБА_8 , батько ОСОБА_3 , в судовому засіданні наголосив на тому, що дійсно ним в якості подарунка для придбання квартири було надано ОСОБА_3 кошти в розмірі 35000,00 доларів США. Також повідомив суду деталі придбання цієї квартири, що розташована за адресою в АДРЕСА_7 .

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомили суду, що в стосунках сторони перебували з 2007 року, зі слів ОСОБА_3 їм було відомо про те, що вона займалась ремонтом квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , та здачею її в оренду.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомив суду деталі купівлі квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , а саме наголосив на тому, що оплата була здійснена ОСОБА_1 та її оформленням займався саме він. Обізнаний в цьому свідок був через те, що безпосередньо мав відношення до будівництва будинку та приймав участь в оформленні документів на нього.

Суд, вислухавши думку сторін, допитавши свідків вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

07.08.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який зареєстрований Бабушкинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 472.

Шлюб сторін розірвано рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10.04.2023 у справі № 201/622/23.

Спільне майно подружжя складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; автомобіль марки LEXUS ES250, 2018 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки BMW X1. 2012 року випуску, автомобілю TOYOTA COROLLA, 2021 року, паркувальних місць №№ НОМЕР_8 , що розташовані в АДРЕСА_7 ; кошти в ОТП Банку, відкритого в Хорватії в м.Дубровнік в сумі 20000,00 євро.

Суд критично ставиться до позовних вимог ОСОБА_1 щодо збільшення його частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 та стягнення з ОСОБА_3 вартості майна, що перебувало в цій квартирі, а саме меблів, сантехнічного обладнання, тощо, оскільки первісним позивачем не доведено належними доказами його позовних вимог. Посилання на наявність кримінального провадження не доводять жодним чином того, що саме ОСОБА_3 або її родичі за її вказівкою займалися пошкодженням квартири. Крім того, ОСОБА_12 жодним належним доказом не довів суду факту того, що 35000,00 доларів США, що були надані батьком ОСОБА_3 були позикою для придбання вказаної квартири, яку він повертав чи мав намір повернути.

Також суд критично сприймає позовну вимогу ОСОБА_3 щодо збільшення її частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , враховуючи те, що її батьком були їй подаровані кошти в розмірі 35000,00 доларів США саме на придбання цієї квартири, оскільки ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів щодо цього факту, крім того, суд критично сприймає свідчення ОСОБА_13 , наданих ним під час судового розгляду з урахуванням того, що він є близьким родичом позивача за зустрічним позовом, а саме її батьком. Також під час допиту ОСОБА_13 наголосив на тому, що ці гроші надавалися ним для поліпшення умов проживання родини дочки.

Також суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 стосовно того, що, автомобіль TOYOTA COROLLA, 2021 року ніколи не перебував в його власності, а був придбаний ОСОБА_14 та в подальшому переданий ОСОБА_15 по довіреності, оскільки це спростовуються матеріалами справи.

ТСЦ МВС № 1242 на виконання ухвали суду було надано документи, які стали підставою для реєстрації 22.09.2021 автомобіля TOYOTA COROLLA, 2021 року за ОСОБА_16 , а також була надана інформація з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до якого 19.10.2021, під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі, автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_1 , та 23.12.2022 був проданий ним.

Що стосується поділу грошових коштів, що розміщені на рахунку ОТП Банку, відкритого в Хорватії в м.Дубровнік в сумі 20000,00 євро, суд вважає за необхідне зазначити, що наразі встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зі спільного рахунку було знято 18000,00 євро, які є спільною сумісною власністю подружжя, а отже дані кошті підлягають розподілу між подружжям.

Посилання ОСОБА_1 та факт крадіжки цих коштів ОСОБА_3 нічим не підтверджено та позовна вимога щодо стягнення з неї половини цієї суми задоволенню не підлягає.

Щодо залишку коштів в розмірі 2000,00 євро, суду не надано належних доказів щодо наявності чи відсутності цих коштів на рахунку на час винесення рішення, а отже суд позбавлений можливості вирішити питання щодо цього сумісно нажитого майна.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у його постанові від 03 червня 2015 року, критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна, 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

За правилами статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналізуючи наведені вище норми сімейного законодавства України, можна дійти висновку, що майно, яке набуте подружжям під час перебування у шлюбі, є об`єктом права спільної сумісної власності цього подружжя та у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована та один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

У відповідності до положень ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу може бути спростована. Разом з тим, спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості і є її процесуальним обов`язком.

Як зазначає п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3, ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Як передбачено ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).

Суд вважає, що поділу в рівних частках підлягає спільне майно подружжя яке складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; автомобіль марки LEXUS ES250, 2018 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки BMW X1. 2012 року випуску, автомобілю TOYOTA COROLLA, 2021 року, паркувальних місць №№ НОМЕР_8 , що розташовані в місті Дніпрі, по вулиці Жуковського,33; кошти в ОТП Банку, відкритого в Хорватії в м.Дубровнік в сумі 18000,00 євро, що усуне спірні питання між сторонами щодо належного їм майна.

Суд враховує те, що між сторонами досягнуто згоди щодо поділу паркувальних місць, та не заперечує щодо цього.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Суд враховує той факт, що автомобіль марки LEXUS ES250, 2018 року випуску, державний номер НОМЕР_1 перебував в користуванні ОСОБА_1 , його вартість відповідно до дослідження про визначення ринкової вартості транспортного засобу становить 1097440,00 гривень (т.1, а.с. 207-224).

Як встановлено, автомобіль марки BMW X1 2012 року випуску перебував в користуванні ОСОБА_3 , його вартість відповідно до дослідження про визначення ринкової вартості транспортного засобу становить 517209,00 гривень (т.1, а.с. 179-188).

Вартість автомобіля TOYOTA COROLLA, 2021 року, що перебував у власності ОСОБА_1 , відповідно до дослідження про визначення ринкової вартості транспортного засобу становить 707528,00 гривень (т.1, а.с. 215-227).

Автомобіль є неподільною річчю, а отже можна прийти до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 має право на компенсацію грошової вартості 1/2 частини автомобілів LEXUS ES250, 2018 року випуску та TOYOTA COROLLA, 2021 року, замість належної їй частки у праві спільної власності на автомобілі ( з урахуванням вартості автомобіля марки BMW X1 2012 року випуску) становить суму у розмірі 643879,50 гривень.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно постанова Верховного Суду від 05 листопада 2024 року у справі № 127/3135/23.

Крім того, при прийняття такого рішення суд ґрунтується на висновках Верховного Суду про неефективність рішень суду в справах про поділ майна, які зумовлюють необхідність в подальшому вживати сторонам додаткові засоби захисту своїх прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 зроблено такі висновки: Велика Палата Верховного Суду зауважує, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20.

Щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , суд дійшов до наступних висновків.

Довідка ТОВ «АВІСТА-ТРЕЙДІНГ» №18 від 12.01.2009 на думку суду є належним та допустимим письмовим доказом у розумінні статей 7680 ЦПК України, оскільки підтверджує обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, а саме факт повної сплати ОСОБА_1 вартості квартири АДРЕСА_8 до укладення шлюбу з ОСОБА_3 .

Саме зазначена довідка підтверджує, що майнові права на спірну квартиру були повністю оплачені ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу, тоді як державна реєстрація права власності відбулася вже після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію.

Таким чином, зазначена довідка безпосередньо підтверджує одну з обставин, що підлягає доказуванню у даній справі, а тому є належним доказом.

Суд погоджується з думкою представника ОСОБА_1 , що посилання представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2013 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2013 не мають жодного правового значення для розгляду справи №201/2051/23, оскільки предметом даної справи є вирішення питання щодо правового режиму спірної квартири, а не правовідносин, які були предметом розгляду в інших судових справах.

Безпідставними є також доводи представника ОСОБА_3 про те, що право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру виникло на підставі рішення суду.

Такі твердження повністю спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке було подано до матеріалів справи самим представником ОСОБА_3 адвокатом Забарою А.В., право власності ОСОБА_1 на квартиру виникло не на підставі рішення суду, а на підставі Свідоцтва про право власності.

Підставою для видачі зазначеного Свідоцтва стали документи забудовника. Матеріалами справи підтверджується, що саме ТОВ «АВІСТА-ТРЕЙДІНГ» було замовником будівництва будинку по АДРЕСА_9 . Сертифікатом відповідності № ДП000201 підтверджено, що замовником будівництва житлового будинку по АДРЕСА_9 є саме ТОВ «АВІСТА-ТРЕЙДІНГ».

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 26.08.2008 №1364-р про присвоєння адреси житловому будинку підтверджується, що саме ТОВ «АВІСТА-ТРЕЙДІНГ» звернулося щодо присвоєння адреси зазначеному об`єкту, що також підтверджує його статус як забудовника та замовника будівництва.

Таким чином довідка №18 від 12.01.2009 була видана саме юридичною особою, яка була замовником будівництва, а тому є належним та допустимим письмовим доказом.

Так, 03.07.2023 представником ОСОБА_1 було подано відзив на зустрічну позовну заяву, до якого були долучені: довідка ТОВ «АВІСТА-ТРЕЙДІНГ» №18 від 12.01.2009 року (пункт 7 додатків); письмові пояснення засновників ТОВ «АВІСТА-ТРЕЙДІНГ» (пункт 8 додатків); Сертифікат відповідності № ДП000201 (пункт 11 додатків). Зазначені документи перебувають у матеріалах справи з липня 2023 року, є взаємопов`язаними між собою та підтверджують обставини, на які посилається ОСОБА_1 , а отже квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 має бути визнана особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Частиною 1 статті 80 того ж ЦПК України встановлено, - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведених у позовних заявах обставин, наданих доказів та досліджених обставин, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Щодо судових витрат, про які визначено в ст. 141 ЦПК України, суд вважає за доцільне не здійснювати їх розподілу, оскільки розмір судового збору при поданні позову, який був сплачений обома сторонами, є максимальним та достатнім з урахуванням об`єму задоволених позовних вимог за первісним позовом та відмови зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13, 76-78, 81, 141, 263 265, 282 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_3 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати частку права власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на квартиру АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на паркомісце № 8, що розташоване за адресою будинок АДРЕСА_7 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати частку права власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) на квартиру АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) на паркомісце № 7, що розташоване за адресою будинок АДРЕСА_7 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) частку розміру грошових коштів з сумісного банківського рахунку, відкритого в ОТП Банку міста Дубровнік в Республіці Хорватія, в розмірі 9000 (дев`ять) тисяч євро.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) компенсацію різниці вартості поділеного майна подружжя у розмірі 643879 (шістсот сорок три тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 50 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року про забезпечення позову в повному обсязі.

Скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 травня 2023 року про забезпечення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 25 вересня 2026 року.

Суддя : В.В. Батманова