Рішення № 140279835, 23.09.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/13227/25

Провадження № 2/750/326/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

за участю секретаря судового засідання Левченка К.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представників Управління (служби) у справах дітей Мхцієва В.Ч., Ципуринди О.М.,

прокурора Дейкун К.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в:

у вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Мати неповнолітнього ОСОБА_4 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері дитина залишалася проживати разом із бабусею по лінії матері, ОСОБА_1 позивачем у справі, вона мала статус опікуна. Батьківство відповідача було встановлено на підставі рішення суду. Після встановлення батьківства, статус позивача як опікуна малолітньої дитини було припинено, але онук так і залишився проживати з бабусею. Відповідач ніякої участі у житті дитини не приймає, матеріальної допомоги не надає, тобто батько в житті дитини відсутній взагалі. Позивач раніше вже зверталася до суду з позовом до відповідача про позбавлення його батьківських прав, проте суд відмовив у задоволенні позову, але попередив ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання сина з покладенням на орган опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських обов`язків. Проте, батько неповнолітнього ОСОБА_4 ОСОБА_3 не змінив своє відношення до сина, не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною, дитина не отримує від батька жодного подарунку на день народження. У зв`язку з викладеним, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_6 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що він бажає приймати участь у житті сина, але позивач налаштувала дитину проти нього, а тому ОСОБА_6 сам не хоче спілкуватися з батьком. Також відповідач вказує, що має бажання допомагати сину матеріально, але ні позивач, ні дитина не хочуть брати від нього кошти, картковий рахунок не надають. Він мав бажання спілкуватися з вчителями школи, в якій навчається ОСОБА_6 , але вчителі теж не хочуть з ним спілкуватися, оскільки позивач налаштувала вчителів проти нього.

Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради у судовому засіданні підтримав висновок Органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача та просив позов задовольнити.

Прокурор Дейкун К.Л. у судовому засіданні просила позов задовольнити та позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки матеріалами справи підтверджено ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, і після попереднього рішення суду, яким суд попередив ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання сина, останній свою поведінку не змінив, фактично переклав обов`язки по вихованню та утриманню сина на бабусю, позивача у справі, з якою ОСОБА_7 проживав після смерті матері і яка ним опікується і по цей час.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, матеріали справи №750/5381/22 та справи №750/7016/20, суд встановив таке.

Відповідно до актового запису про народження № 1111 від 25 травня 2011 року ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Чернігові, батьками дитини зазначені: батько ОСОБА_8 , мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4

Підставою актового запису про народження дитини була заява матері; запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України (Справа №750/5381/22, а.с.12, 13).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією актового запису про смерть № 2215 від 05.08.2020 (Справа №750/5381/22, а.с. 14).

Згідно копії рішення виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради від 25 серпня 2020 року № 232, встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дитиною-сиротою, який зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1 та призначено опікуном над ним його бабусю ОСОБА_1 , яка проживає та зареєстрована за тією ж адресою (Справа №750/5381/22, а.с.16)

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.04.2021 у справі №750/7016/20 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання батьківства. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внесено зміни до актового запису № 1111 від 25 травня 2011 року про народження ОСОБА_4 , складеного Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), шляхом зазначення у графі «батько» « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України».

У зв`язку із встановленням батьківства відповідача щодо ОСОБА_4 , рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.07.2021 №417 припинено опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільнено ОСОБА_1 від здійснення повноважень опікуна (Справа №750/5381/22, а.с.27).

Позивач у судовому засіданні зазначила, що після смерті матері дитини вона, як опікун, отримувала соціальну допомогу від держави на утримання онука. Але, у зв`язку із встановленням відповідачем батьківства та звільнення бабусі від обов`язків опікуна, виплати на дитину їй припинені. Батько дитини не тільки не надає власних коштів на утримання дитини, але і не звернувся до державних органів із заявою про оформлення допомоги на свого сина, мати якого померла. Фактично всі питання виховання та утримання онука вирішуються позивачем самостійно, без участі батька, який самоусунувся від виконання свої батьківських обов`язків. Фактично позивач з онуком живуть за рахунок її пенсійних виплат.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що у той період, коли вона була опікуном онука, вона оформила та отримувала на дитину державну допомогу, яку їй перестали платити, оскільки судом встановлено батьківство відповідача.

Доводи позивача підтверджені інформацією з Державного реєстру фізичних осіб платників податків за період з першого кварталу 2020 року по 3 квартал 2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.78-79)

Проте, з відповідною заявою до Департаменту соціальної політики відповідач не звертався, у зв`язку з чим державні соціальні виплати неповнолітньому ОСОБА_4 не виплачуються.

Вказане підтверджується листом Головного управління ПФУ в Чернігівській області від 10.08.2026 (а.с.83)

Відповідно до довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні станом на 20.09.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований разом з бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 8).

Відповідно до довідки № 542 від 16.09.2025 Чернігівського ліцею № 12 Чернігівської міської ради ОСОБА_4 навчається у 9-Б класі Чернігівській ліцею № 12 Чернігівської міської ради. ОСОБА_3 не бере участі у вихованні малолітньої дитини, не цікавиться його поведінкою та навчанням, ніколи не спілкувався з вчителями-предметниками, класним керівником, не відвідував батьківські збори (а.с. 7).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 146 від 06 березня 2026 року затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, у висновку служби у справах дітей зазначено, що батько дитини на комісію з питань захисту прав дітей не з`явився, про час та місце проведення комісії був повідомлений у телефонному режимі. Також він повідомив, що на засідання комісії не прийде, проти позбавлення його батьківських прав заперечує (а.с. 49).

Також, у висновку служби у справах дітей йде посилання на те, що неповнолітній ОСОБА_7 повністю підтримує намір своєї бабусі щодо позбавлення батька батьківських прав.

У судовому засіданні заслухано думку неповнолітнього ОСОБА_4 , який суду пояснив, що підтримує позов про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки в його житті батько відсутній, він сам неодноразово телефонував відповідачу та просив прибути до Центру надання адміністративних послуг для отримання паспорту і був вимушений вислуховувати його претензії та образи. Він з бабусею мав намір виїхати за кордон, але без згоди батька цього не може зробити. Батько його не навідує, матеріально не утримує, навіть не вітає зі святами.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2023 року у справі №750/5381/22, яке залишено без змін згідно постанови Чернігівського апеляційного суду від 22.03.2023, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її позову, поданого в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про позбавлення останнього батьківських прав. При цьому, суд у рішенні попередив ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з покладанням на Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради контролю за виконанням ним батьківських обов`язків.

Представник органу опіки та піклування у висновку щодо розв`язання даного спору та у судовому засіданні зазначив, що ставлення ОСОБА_3 до виховання свого сина після ухвалення судом рішення у справі №750/5381/22 не змінилося, участі у вихованні та утриманні син він не приймає, переклавши цей обов`язок в цілому на бабусю, позивача у справі.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зазначив, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У цій справі ЄСПЛ звернув увагу на те, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином, зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього (§ 52). Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини (§ 54). Існуючі сімейні зв`язки між подружжям і дітьми, про яких вони фактично піклуються, зумовлюють захист відповідно до Конвенції. Більш того, якщо минув значний проміжок часу з того моменту, як дитина жила разом зі своїми біологічними батьками, то інтерес цієї дитини в тому, щоб його de facto сімейна ситуація знову не змінилася, може домінувати над інтересами батьків, щоб їх сім`я возз`єдналася (§ 55).

Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особливістю даної справи є те, що позивач вже вдруге звертається з позовом до відповідача про позбавлення його батьківських прав, оскільки його ставлення до дитини після ухвалення судового рішення не змінилася, він продовжує нехтувати своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, повинен враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року № 149/2510/21 провадження № 61-7010св22 при перегляді судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, зазначено, що особливістю справи, що переглядається, є те, що позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав вдруге. У такому разі позивач має надати докази на підтвердження того, що після ухвалення рішення про відмову в позбавленні батьківських прав (яке ґрунтувалося на висновку про те, що позбавлення таких прав є крайнім заходом впливу на відповідача) відповідач не змінив ставлення до виховання дитини, батьківські обов`язки й надалі не виконує. Водночас відповідач має надати докази на підтвердження зміни його ставлення до виконання батьківських обов`язків, існування об`єктивних перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання.

Відповідно до пункту 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За таких підстав, оцінивши наявні у справі докази, враховуючи, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання обов`язків по вихованню та утриманню неповнолітнього сина, не проявляє турботи та піклування про нього, поведінка відповідача після ухвалення попереднього рішення про відмову в позові про позбавлення його батьківських прав не змінилася та він продовжує ухилятися від виконання батьківських обов`язків, доказів вчинення йому перешкод у вихованні дитини, відповідачем суду не надано, а тому всі ці обставини в сукупності є достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути судовий збір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 289, 354 ЦПК України, ч. 2, 5 ст. 150; ч. 2 ст. 157; ч. 2 ст. 164 Сімейного кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1211 грн. 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Суддя