Ухвала суду № 140278655, 02.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр. № 1-кс/759/10287/26

ун. № 759/27171/26

02 жовтня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , яке погоджено з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане у кримінальному провадженні №42025110000000430 внесеного до ЄРДР 20.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ :

До слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва звернувся старший слідчий СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , з клопотанням, яке погоджено з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане у кримінальному провадженні №42025110000000430 внесеного до ЄРДР 20.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Київській області (м. Київ, вул. Святошинська, 2-А) здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42025110000000430 внесеного до ЄРДР 20.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне особисте збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.

ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного особистого збагачення, достовірно знаючи про введення на території України правового режиму воєнного стану та проведення загальної мобілізації, вирішив використати зазначені обставини для одержання неправомірної вигоди з метою впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на прийняття відповідних рішень.

На початку серпня 2026 року ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_7 та повідомив, що він має зв`язки в медичних закладах, Міністерстві оборони України та районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Посилаючись на ці зв`язки, ОСОБА_4 висловив готовність за грошову винагороду вплинути на відповідних службових осіб медичної комісії для вирішення питання про відстрочку ОСОБА_7 від призову на військову службу під час мобілізації шляхом оформлення медичних документів для встановлення йому групи інвалідності. За таке сприяння ОСОБА_4 назвав суму 7 000 доларів США.

Надалі, після зазначеної зустрічі ОСОБА_4 під час телефонних розмов повідомив ОСОБА_7 про необхідність надання медичних документів з наявними розладами здоров`я та грошових коштів у сумі 7 000 доларів США за сприяння у вирішенні питання щодо відстрочки від призову та встановлення групи інвалідності, наголосивши що у разі не надання грошових коштів останній не зможе оформити групу інвалідності.

У подальшому, 16.09.2026 приблизно о 18:59 ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, зустрівся з ОСОБА_7 поблизу ТЦ «Aeromall» по вулиці Київський Шлях у м. Бориспіль Київської області. Під час зустрічі ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 копії наявних у нього медичних документів, повідомивши про відсутність у нього хірургічного втручання. ОСОБА_4 ознайомився з документами й зазначив, що їх можна долучити для подальшого оформлення медичних документів, при цьому висунувши вимогу про обов`язкове надання грошових коштів.

Окрім цього, під час зазначеної зустрічі, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_7 оформити йому другу групу, пояснивши, що така група дасть змогу виїжджати за кордон та отримувати щомісячні виплати. Орієнтовний строк вирішення зазначеного питання ОСОБА_4 визначив як один-два місяці.

Наприкінці зустрічі ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 , що для збирання зазначеної суми йому потрібен деякий час, та по наявності всієї суми ОСОБА_7 повідомить останнього. ОСОБА_4 погодився на надання йому часу для збору коштів, наголосивши, що починає займатись питанням оформлення йому групи інвалідності.

28.09.2026 ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив про збір повної суми. Так, ОСОБА_4 , з метою отримання неправомірної вигоди, повідомив про необхідність передачі йому грошових коштів 01.10.2026.

У подальшому, 01.10.2026 о 08:24 год. ОСОБА_4 , перебуваючи на парковці ТЦ «Aeromall» за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 2/6, діючи умисно, з корисливим мотивом, реалізовуючи свій умисел на отримання неправомірної вигоди за вплив на службових осіб медичного закладу, одержав від ОСОБА_8 обумовлені грошові кошти у розмірі 7000 доларів США.

Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди.

01.10.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

01.10.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні сукупністю доказів, а саме:

Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 26.08.2026;

Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 26.08.2026;

Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 14.09.2026;

Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 03.09.2026;

Протоколом проміжного етапу проведення НСРД станом на 17.09.2026;

Протоколами обшуків від 30.09.2026;

протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_4 від 30.09.2026;

та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що підозрюваний може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а тому з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідність обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші, більш м`які запобіжні заходи, на переконання сторони обвинувачення не здатні запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор, підтримав дане клопотання з зазначених у ньому підстав та просив, як альтернативний вид запобіжного заходу визначити підозрюваному розмір застави у розмірі 94 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти поданого клопотання та просили відмовити у його задоволенні і застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на обставини, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором недоведені, або, як альтернативний вид запобіжного заходу визначити підозрюваному розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, Слідчим управлінням ГУНП в Київській області (м. Київ, вул. Святошинська, 2-А) здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42025110000000430 внесеного до ЄРДР 20.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

01.10.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

01.10.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні сукупністю доказів, а саме:

Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 26.08.2026;

Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 26.08.2026;

Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 14.09.2026;

Протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 03.09.2026;

Протоколом проміжного етапу проведення НСРД станом на 17.09.2026;

Протоколами обшуків від 30.09.2026;

протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_4 від 30.09.2026;

та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що підозрюваний може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Прокурором надано обґрунтування, що інші більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК України.

Зокрема, ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування. Маючи збережений доступ до відповідних акаунтів, підозрюваний має можливість приховати чи знищити отримані копії, видалити листування та інші дані про домовленості з ОСОБА_7 і контакти з особами, до яких планував звернутися. Це може ускладнити встановлення механізму правопорушення та перевірку кола причетних осіб. Після повідомлення про підозру ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може використати спосіб тиску для схиляння ОСОБА_7 до зміни показань, заперечення висловлених погроз або надання іншого пояснення обставинам передачі коштів. ОСОБА_4 може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення з метою особистого збагачення.

Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При обранні запобіжного заходу суд повинен також враховувати практику Європейського суду з прав людини, який зазначає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, про те таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризиків, того що обвинувачений може втекти (справи: «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії») Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом заняття, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку із країною, в якій особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

При цьому слідчий суддя наголошує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, правильність кримінально-правової кваліфікації діяння потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Отже, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини та правильності кваліфікації дій підозрюваного приходить до висновку, що причетність вказаної особи до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться доказами, що долучені слідчим та прокурором до клопотання.

Обираючи підозрюваному запобіжний захід, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, що підтверджується наданими до клопотання доказами, вважаючи їх належними і допустимими, тяжкість злочину, особу підозрюваного, враховує наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з високим ступенем ймовірності того, що підозрюваний може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та враховуючи, що прокурор довів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, вважає обрати міру запобіжного заходу у виді взяття під варту, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, наявність у нього утриманців, наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тому слідчий суддя вважає доцільним, визначити підозрюваному заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки, саме такий розмір застави достатній забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов`язків та буде помірним для нього.

Суд не знаходить підстав для призначення розміру застави у розмірі 94 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки стороною обвинувачення не наведено виключних обставин, за умови яких суд міг би встановити, що застава у визначеному п. 5) ч. 5 ст. 182 КПК України максимальному розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;

утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_7 безпосередньо або через інших осіб, у тому числі за допомогою засобів телефонного зв`язку, месенджерів і соціальних мереж.

не відлучатись за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд

з України.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 202, 309, 369, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , яке погоджено з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане у кримінальному провадженні №42025110000000430 внесеного до ЄРДР 20.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України - задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави строком на 60 діб до 29 листопада 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування і утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Взяти під варту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в залі суду негайно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266240,00 грн. яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок для внесення застави Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089), після внесення якої підозрюваний підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком до 29 листопада 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування наступні обов`язки:

прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;

утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_7 безпосередньо або через інших осіб, у тому числі за допомогою засобів телефонного зв`язку, месенджерів і соціальних мереж.

не відлучатись за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд

з України.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні заставою обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала слідчого судді діє протягом 60 діб до 29.11.2026 року включно, в межах строку досудового розслідування та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1