Рішення № 140275614, 02.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/725/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд СЮ»,

код ЄДРПОУ 45071218, вул. Байди-Вишневського, буд. 3Б, офіс 2, м. Київ, 04123

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдгруп ЛТД»,

код ЄДРПОУ 42853913, вул. Перемоги, будинок 9А, с. Семенівка, Корюківський район, Чернігівська область, 15662

предмет спору: про стягнення 746 706,41 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд СЮ» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдгруп ЛТД», у якому позивач просить стягнути з відповідача 746 706,41 грн, з яких: 640 589,85 грн попередньої оплати, 31 377,05 грн 3% річних та 74 739,51 грн інфляційних втрат.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 ГПК України, ухвалою суду від 27.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвала суду від 03.08.2026 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 03.08.2026 о 22:41, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 19.08.2026.

18.08.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому у порядку ст. 90 ГПК України поставив запитання позивачу, а саме:

1. «Чи підтверджує Позивач факт отримання письмового повідомлення Відповідача від 08.08.2025 року про повну готовність товару до відвантаження на умовах EXW?»

2. «З яких причин Позивач припинив направляти свій транспорт або уповноваженого представника на склад Відповідача для приймання та самовивозу товару у визначений договором строк поставки (до 15.08.2025)?»

3. «Чи звертався Позивач до Відповідача в межах строку поставки (30.06.2025-15.08.2025) з письмовими претензіями чи повідомленнями про те, що Відповідач нібито відмовляється надати товар, не завантажує товар на поданий до завантаження автотранспорт Покупця чи не допускає представників Покупця на склад?»

4. «Чи погоджується Позивач із тим, що за міжнародними правилами Incoterms 2020 (базис EXW), які сторони добровільно обрали в Договорі, як умову поставки, обов`язок продавця вважається виконаним з моменту надання товару у розпорядження покупця на складі продавця?»

5. «Чи заперечує Позивач той факт, що станом на дату подання позову та по теперішній час залишок товару фізично знаходиться на складі Відповідача і повністю готовий до передачі Покупцю за першою його вимогою?».

18.08.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у якій просить перейти від розгляду справи № 927/725/26 в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.

21.08.2026 представник позивача - адвокат Рог А. С. через підсистему «Електронний суд» подала відповідь на відзив, у якій містяться відповіді на поставлені відповідачем запитання №1-3. Щодо запитання №4 представник позивача зазначила про відмову від надання відповіді на це запитання у частині, у якій воно стосується правової кваліфікації, оскільки правове тлумачення положень Правил Інкотермс 2020 та норм цивільного законодавства не є обставиною, що має значення для справи, у розумінні частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, а належить до виключної компетенції суду. Разом з тим позивач не заперечив проти узгодженого сторонами базису поставки EXW за Правилами Інкотермс 2020, встановленого пунктом 5 додаткової угоди № 1 від 30.06.2025, та наголосив, що частина 2 статті 664 Цивільного кодексу України містить обов`язкові умови визнання товару наданим у розпорядження покупця. На запитання №5 позивач частково відмовився від відповіді, оскільки не має об`єктивної можливості підтвердити або заперечити фізичну наявність саме «залишку товару за договором № 30/06-25» на складі відповідача. Позивач повідомив, що не має доступу до складських приміщень, інвентаризаційних описів та первинних облікових документів відповідача, а надані відповідачем бухгалтерська довідка від 13.08.2026 (складена через рік після заявленої готовності товару та вже після подання позовної заяви) і оборотно-сальдова відомість по рахунку 26, сформована 17.08.2026, містять загальні відомості про залишки ріпаку на складі без прив`язки до договору № 30/06-25 та без ідентифікації конкретної партії, зарезервованої під зобов`язання перед позивачем.

31.08.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просить зобов`язати позивача надати відповіді на поставлені у відзиві питання.

Суд прийняв до розгляду подані сторонами заяви по суті (відзив, відповідь на відзив та заперечення), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням.

Ухвалою суду від 03.09.2026 відмовлено ТОВ «Агротрейдгруп ЛТД» у задоволенні заяви про розгляд справи №927/725/26 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.09.2026 клопотання ТОВ «Агротрейдгруп ЛТД» про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені у відзиві на позов запитання задоволено частково; зобов`язано позивача протягом п`яти днів з дня отримання цієї ухвали надати суду та відповідачу заяви свідка у формі, встановленій ч. 2, 3 ст. 88 ГПК України, та докази, що підтверджують відповідні обставини, з відповідями на такі запитання:

1. «Чи підтверджує Позивач факт отримання письмового повідомлення Відповідача від 08.08.2025 року про повну готовність товару до відвантаження на умовах EXW?»

2. «З яких причин Позивач припинив направляти свій транспорт або уповноваженого представника на склад Відповідача для приймання та самовивозу товару у визначений договором строк поставки (до 15.08.2025)?»

3. «Чи звертався Позивач до Відповідача в межах строку поставки (30.06.2025-15.08.2025) з письмовими претензіями чи повідомленнями про те, що Відповідач нібито відмовляється надати товар, не завантажує товар на поданий до завантаження автотранспорт Покупця чи не допускає представників Покупця на склад?».

08.09.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка директора ТОВ «Агротрейд СЮ» ОСОБА_1 від 08.09.2026, у якій містяться відповіді на поставлені відповідачем запитання.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 30/06-25 від 30.06.2025 та додаткової угоди №1 від 30.06.2025 до нього в частині поставки товару у встановлений термін - до 15.08.2025, у зв`язку з чим він просить стягнути з відповідача сплачену за товар попередню оплату, яка залишилась неповернутою, у розмірі 640 589,85 грн. Враховуючи прострочення відповідачем поставки товару, позивач нарахував та заявив до стягнення 31 377,05 грн 3% річних та 74 739,51 грн інфляційних втрат.

Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні з огляду на таке:

- відповідач належним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки, укладеним на умовах EXW (Incoterms 2020): товар був своєчасно підготовлений до відвантаження, про що позивача належним чином повідомлено, а першу партію товару він самостійно вивіз 31.07.2025 без зауважень щодо його кількості чи якості. Решта товару також була готова до самовивозу до закінчення встановленого терміну поставки, про що також додатково було повідомлено позивача листом № 5 від 04.08.2025, направленим 08.08.2025, однак позивач не направив транспорт та не вчинив необхідних дій для його отримання;

- відповідач вважає, що саме позивач допустив прострочення кредитора, оскільки не прийняв належне виконання та не здійснив самовивіз товару. На його думку, зниження ринкової ціни на ріпак призвело до втрати позивачем економічного інтересу до товару та стало фактичною причиною його вимоги про повернення коштів;

- посилаючись на статті 613, 664, 690 та 693 ЦК України, відповідач зазначає, що право покупця на повернення суми попередньої оплати виникає у разі непередання продавцем товару у встановлений строк. Оскільки продавець строк поставки не порушив, а товар був наданий у розпорядження позивача та залишався готовим до відвантаження, правових підстав для повернення попередньої оплати немає;

- на його складі наявний товар у кількості, достатній для виконання договору, а спірні кошти є оплатою за товар, а не безпідставно набутими коштами.

Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що:

- у період з 21.10.2025 по 19.01.2026 відповідач добровільно повернув позивачу 1 700 000,00 грн шістьма окремими платежами з призначенням платежу: «Повернення зайво перерахованих коштів по платіжному дорученню №743244 від 02.07.2025 року та згідно акту звірки розрахунків від 19.10.2025 року. Таким чином, у власних банківських документах відповідач: кваліфікував грошові кошти позивача як «зайво перераховані»; підтвердив, що ці кошти підлягають поверненню; визнав акт звірки розрахунків, складений позивачем. Отже, часткове повернення 1 700 000,00 грн з визначенням підстави як «зайво перераховані кошти» становить юридично значуще визнання боргу у розумінні статті 264 Цивільного кодексу України та підтверджує наявність підстав для повернення попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України;

- відповідач не повідомив позивача про готовність до передання товару, а його лист № 5 від 04.08.2025 не відповідає вимогам частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України, оскільки не містить: конкретної кількості товару, готового до відвантаження; відомостей про партію товару та її розміщення на складі; показників якості товару (вологість, сміттєва домішка, масова частка олії у перерахунку на суху речовину, вміст глюкозинолатів - тобто тих показників, які визначені у пункті 4 додаткової угоди № 1); будь-яких відомостей про ідентифікацію (маркування) товару для цілей договору № 30/06-25 від 30.06.2025. За змістом лист № 5 від 04.08.2025 є загальним нагадуванням про необхідність забрати товар та містить прохання позивача «повідомити дату, на яку ваше підприємство готове прийняти поставку». Такий документ не є пропозицією виконання зобов`язання з боку продавця та не породжує правових наслідків повідомлення про готовність товару у розумінні частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України;

- твердження відповідача про наявність на складі 276,61 т ріпаку ґрунтується на документах, складених ним в односторонньому порядку вже після виникнення спору, які не містять прив`язки товару до договору № 30/06-25 та не підтверджують індивідуалізацію чи резервування конкретної партії для позивача. Отже, такі документи, на думку позивача, не підтверджують виконання відповідачем обов`язку, передбаченого частиною другою статті 664 Цивільного кодексу України;

- твердження відповідача про те, що позивач «втратив економічний інтерес до придбаного товару» через падіння ринкових цін на ріпак, не має правового значення для розгляду цієї справи.

Відповідач у своїх запереченнях заперечує факт отримання претензії від 26.08.2025 № 26/08/25-01 АО «Кириченко, Світличний та партнери». Також він зазначає, що:

- 31.07.2025 продавець успішно передав частину товару (28,06 т) перевізнику покупця за видатковою накладною № РН-0000052: покупець надіслав транспортну інструкцію, направив уповноваженого перевізника (ТОВ «СВІС ТРАНС ЛОГІСТИКА») та без заперечень отримав товар. Цим покупець підтвердив свою обізнаність про готовність товару до відвантаження, місце поставки (склад продавця в с. Семенівка) та умови самовивозу, чим створив у продавця обґрунтовані очікування щодо продовження аналогічної поведінки. Жодних об`єктивних перешкод для продовження вивезення товару в період з 01.08.2025 по 15.08.2025 покупець не навів;

- лист № 5 від 04.08.2025 (надісланий 08.08.2025, отримано 13.08.2025) був не первинним повідомленням про готовність товару (оскільки товар уже переданий у розпорядження покупця в розумінні ст. 664 ЦК України ще 31.07.2025), а нагадуванням про строки поставки, що спливають;

- умовами договору поставки маркування товару не передбачено; товар (ріпак) є знеособленим і поставляється насипом. Належною ідентифікацією такого товару за звичаями ділового обороту у випадку поставки насипом є товаротранспортна накладна на конкретне завантаження, а вимога маркувати товар до моменту його завантаження в автомобіль перевізника є передчасною й нелогічною.

- у період з 01.08.2025 по 15.08.2025 покупець не направляв транспортних інструкцій, не надсилав транспорт для вивезення товару та проігнорував лист № 5 від 04.08.2025, чим допустив прострочення кредитора. Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України виконання зобов`язання продавця на час такого прострочення відстрочується;

- кошти в розмірі 640 589,85 грн правомірно перебувають у продавця як оплата за товар, готовий до відвантаження, про що покупця неодноразово повідомлено (листи № 5 від 04.08.2025, № 6 від 22.08.2025, № 25 від 04.09.2025). Продавець мав право вимагати від покупця прийняти товар у повному обсязі навіть після спливу строку поставки (з огляду на прострочення кредитора), однак частково погодився на пропозицію покупця (лист від 20.10.2025) зменшити обсяг поставки, повернувши 1 700 000,00 грн як вартість 72,34 т товару, від прийняття якого продавець вирішив не наполягати. Це не є визнанням боргу чи недопоставки, а самостійною домовленістю сторін про зменшення обсягу зобов`язання покупця, підтвердженою фактичним поверненням коштів у період з 21.10.2025 по 19.01.2026; сам покупець у листі від 20.10.2025 не посилався на прострочення продавця чи на вимогу повернути борг, а просив повернути кошти як зайво перераховані.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

30.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд СЮ» (далі - Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейдгруп ЛТД» (далі - Постачальник) уклали договір поставки №30/06/25 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець, прийняти і оплатити Пшениця, Кукурудза, Соняшник, Ріпак, Соя (надалі іменується «Товар»). Культура та клас Товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами (Додаток №1 до Договору).

Кількість Товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами. Одиницею виміру Товару, що поставляється на умовах Договору є кілограм (п. 2.1 Договору).

Якість Товару, що поставляється Постачальником, зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами. Інші показники, що не зазначені в додатковій угоді, мають відповідати вимогам державних стандартів України (п. 2.2 Договору).

Ціна Товару за одиницю виміру та загальна вартість Товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 3.1 Договору).

Сума Договору становить вартість поставленого Товару протягом строку дії Договору, відповідно до додаткових угод до Договору, видаткових накладних та/або актів приймання-передачі Товару (п. 3.2 Договору).

Пунктами 4.1, 4.2 Договору передбачено, що Поставка Товару здійснюється на умовах визначених в додаткових угодах до Договору; які є його невід`ємними частинами.

Строк поставки Товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з п. 4.3 Договору Товар вважається поставленим в строк, якщо:

- для поставки залізничним транспортом - Товар навантажено у залізничні вагони не пізніше 4.2. Договору;

- для поставок автомобільним транспортом - Товар прийнято у Місці поставки не пізніше дати, зазначеної в п. 4.2. Договору.

Товар може поставлятися партіями в межах загального обсягу, зазначеного у додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємною частиною. Мінімальна партія дорівнює кількості Товару, що підтверджена одним з наступних документів: товарно - транспортна накладна, залізнична накладна (п. 4.5 Договору).

Поставка Товару пізніше строку, зазначеного в пункті 4.2 Договору, є можливою тільки за умови підписання додаткової угоди про продовження строку поставки Товару (п. 4.8 Договору).

За умовами п. 5.1, 5.2 Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у Договорі та у додаткових угодах.

Покупець здійснює оплату вартості Товару в наступному порядку:

5.2.1. При поставці автомобільним транспортом:

86% - протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання рахунку на оплату Покупцем або уповноваженою особою Покупця; Покупець має право збільшити термін оплати у зв`язку із відсутності у Постачальника належних чином оформлених документів, зазначених у п.п. а), б), г), ґ пункту 4.6 Договору;

14% - протягом 5 (п`яти) банківських днів, починаючи від дня наступного за днем отримання Покупцем останнього із таких документів:

а) в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) квитанції про реєстрацію податкової накладної в електронному вигляді.

У п. 6.8 Договору погодили, що у разі, якщо Постачальник не поставить Покупцеві Товар в повному обсязі в термін, встановлений в пункті 4.2. цього Договору, Покупець має право, на власний вибір, в односторонньому порядку відмовитися від приймання Товару і цього Договору та/або укласти Договір з третьою особою з метою виконання цього Договору на непоставлену Продавцем кількість. В цьому випадку Покупець звільняється від обов`язку прийняття й оплати непоставленої Постачальником кількості Товару. Постачальник зобов`язаний відшкодувати Покупцю витрати на укладення договору з третьою особою і різницю між ціною Товару за цим Договором і ціною Товару придбаного у третьої особи. Відшкодування зазначених витрат і різниці між ціною Товару за цим Договором і, ціною Товару придбаного у третьої особи, здійснюється Постачальником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту направлення Покупцем письмового рахунку - вимоги.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 Договору Покупець зобов`язується вчасно прийняти і оплатити Товар відповідно до умов Договору.

Постачальник зобов`язується: вчасно поставити і передати Товар; надати Покупцю протягом 10 (десять) робочих днів з дати поставки Товару повний пакет - оригіналів документів, які підтверджують та супроводжують поставку Товару відповідно до розділу 4 Договору та завірені копії документів до розділу 10.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін та скріплення печатками обох Сторін (у разі наявності) і діє до « 31» грудня 2025 року, що Діє без обмеження будь-яким строком. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору, незалежно, коли одна Сторона дізналась про таке порушення (п. 10.2 Договору).

30.06.2025 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору (далі - Додаткова угода №1), за умовами п. 2 якої Постачальник передає у власність Покупця наступний Товар: ріпак без ГМО у кількості 150 000,00 кг (+/- 10%) за ціною 20,61404 грн/кг без ПДВ, а усього на загальну суму 3 525 000,84 грн з ПДВ.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди №1 якість Товару, що поставляється Постачальником, має відповідати наступним показникам:

- вологість - базис 8,0 % (макс. 10,0 % зі знижкою 0,1 % ціни за 0,1 % збільшення вологості);

- смітна домішка - базис 2,0 % (макс. 5,0 % зі знижкою 0,1% ціни за 0,1% збільшення смітної домішки);

- масова частка олії у перерахунку на сиру речовину - не менше 43% (мін. 39,0 % зі знижкою 0,15 % ціни за 0,1 % зниження масової частки олії у перерахунку на сиру речовину, по попередньому погодженню масова частка олії нижче 39,0% зі знижкою 0,3% ціни за 0,1 % зниження масової частки олії у перерахунку на сиру речовину);

- глюкозинолати - базис 25 мкмоль/г ( макс.- 35 мкмоль/г, дисконт 40,00 грн за кожну одиницю перевищення глюкозинолатів);

- ГМО до 0,5 %.

Інші показники мають відповідати вимогам ДСТУ4966:2008.

У разі невідповідності товару окремим якісним показникам, вказаним у п. 4 Додаткової угоди, Сторони шляхом досягнення домовленостей, можуть застосувати іншу ціну ніж та, що вказана у п. 1 додаткової угоди. У такому разі сторони приймають ціни, вказані у видатковій накладній, як договірні.

У п. 5 Додаткової угоди №1 сторони погодили умови поставки - EXW (Інкотермс 2020) зі складу постачальника: с. Семенівка, Чернігівська область.

Згідно з п. 6 Додаткової угоди №1 строк поставки товару - з 30.06.2025 по 15.08.2025.

Вид транспорту - авто (п. 7 Додаткової угоди №1).

02.07.2025 ТОВ «Агротрейд СЮ» перерахувало ТОВ «Агротрейдгруп ЛТД» кошти у розмірі 3 000 000,00 грн з призначенням платежу «Ріпак без ГМО. Договір поставки 30/06-25», на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №743244 від 02.07.2026.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000052 від 31.07.2025 ТОВ «Агротрейд СЮ» отримало від ТОВ «Агротрейдгруп ЛТД» ріпак без ГМО у кількості 28 060,00 кг на загальну суму 659 410,15 грн з ПДВ.

Відповідач надав лист №5 від 04.08.2025, адресований ТОВ «Агротрейд СЮ», у якому відповідач нагадує про готовність наступної партії товару до відвантаження згідно з договором поставки №30/06-25 від 30.06.2025, а у разі неможливості отримання товару у визначений термін - просить повідомити про це завчасно для узгодження нових термінів поставки. Як докази направлення цього листа позивачу відповідач надав фіскальний чек Укрпошти від 08.08.2025. Згідно з трекінгом відстеження цього поштового відправлення станом на 13.08.2025 відправлення прибуло у відділення у м. Київ.

Позивач зазначає, що відповідач у термін до 15.08.2025 обумовлений у Додатковій угоді №1 товар у повному обсязі (на суму 2 340 589,85 грн) йому не поставив.

ТОВ «Агротрейд СЮ» звернулось з листом №20/08 від 20.08.2025 до ТОВ «Агротрейдгруп ЛТД», у якому просило повернути зайво перераховані кошти у розмірі 2 340 589,85 грн згідно з п. 6.8 договору поставки та актом звірки розрахунків станом на 20.08.2025.

У листі №6 від 22.08.2025, наданого у відповідь на лист №20/08 від 20.08.2025, відповідач наголошує, що строк поставки ним не порушено, товар підготовлений до поставки; про готовність товару до його відвантаження було належним чином повідомлено листом від 08.08.2025. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що підстави для застосування до продавця наслідків, передбачених п. 6.8 Договору, відсутні. Також відповідач просить позивача забезпечити отримання підготовленого до відвантаження товару та повідомити дату, у яку товариство готове прийняти поставку товару.

Позивач надав претензію №26/08/25-01 від 26.08.2025, підписану адвокатом АО «Кириченко, Світличний та партнери» Олегом Світличним та адресовану ТОВ «Агротрейдгруп ЛТД», у якій зазначає про порушення відповідачем строку поставки товару та вимагає протягом трьох робочих днів з дня отримання претензії сплатити заборгованість у розмірі 2 364 858,96 грн, у тому числі за непоставлений товар у розмірі 2 341 000,00 грн та подвійна облікова ставка НБУ у розмірі 23 858,96 грн. Доказів направлення зазначеної претензії відповідачу позивач суду не надав.

Листом № 25 від 04.09.2025 відповідач повідомив позивача про виконання ним зобов`язань щодо поставки товару та допущення позивачем прострочення виконання своїх зобов`язань. Крім того, відповідач просив розглянути можливість вивезення товару на умовах Договору, а в разі невивезення товару - повідомив про намір реалізувати його залишки за ринковими цінами з подальшим утриманням понесених збитків з позивача.

Позивач направив відповідачу лист №20/10 від 20.10.2025, у якому просив повернути зайво перераховані кошти у розмірі 2 340 589,85 грн згідно з актом звірки взаєморозрахунків.

У період з 21.10.2025 до 19.01.2026 відповідач повернув позивачу кошти у загальному розмірі 1 700 000,00 грн, на підтвердження чого надані інформаційні повідомлення про зарахування коштів: №1340 від 21.10.2025 на суму 500 000,00 грн; №1590 від 12.11.2025 на суму 300 000,00 грн; №1659 від 25.11.2025 на суму 300 000,00 грн; №1722 від 09.12.2025 на суму 300 000,00 грн; №1829 від 19.01.2026 на суму 300 000,00 грн. Призначенням цих платежів зазначено: «Повернення зайво перерахованих коштів по платіжному дорученню №743244 від 02.07.2025 та згідно з актом звірки розрахунків від 19.10.2025 у сумі 2631157,89 грн, ПДВ -14% 36842,11 грн».

Отже, залишок неповернутої відповідачем попередньої оплати становить 640 589,85 грн.

Позивач надав акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 13.07.2026 становить 640 589,85 грн, проте відповідач вказаний акт не підписав.

Відповідач надав:

- роздруківку з аналітичної бази даних на вебсайті https://www.apk-inform.com/uk/prices, у якій вказаний графік динаміки цін на насіння ріпаку у період з червня по вересень 2025 року, а також, зокрема, ціни ріпаку за 1 тону: станом на 27.06.2025 - 24 650,00 грн; станом на 15.08.2025 - 22 800,00 грн;

- роздруківку електронного листування між ТОВ «Агротрейдгруп» (адреса електронної пошти agro1920@ukr.net) та особою на ім`я Максим Пономаренко (адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо спірних правовідносин;

- бухгалтерську довідку від 18.08.2026, у якій зазначено, що станом на 15.08.2025 на складі по рахунку 26 (місце зберігання, ТМЦ) обліковувалось: ріпаку в метричних одиницях тонна - 54,61 т; ріпаку в метричних одиницях кілограми - 222 000,00 кг. Отже, станом на 15.08.2025 ТОВ «Агротрейдгруп ЛТД» мало залишок на складі 276,61 т; оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 (місце зберігання, ТМЦ) за 01.01.2025-15.08.2025, сформовану станом на 17.08.2026, у якій зазначено про наявність насіння ріпаку у кількості 54,610 та 222 000,00.

У порядку ст. 90 ГПК України позивач надав відповіді на поставлені відповідачем питання, а саме:

Запитання № 1: «Чи підтверджує Позивач факт отримання письмового повідомлення Відповідача від 08.08.2025 року про повну готовність товару до відвантаження на умовах ЕХW?».

Відповідь: Ні. Товариство не в змозі підтвердити отримання листа № 5 від 04.08.2025 (подане до пересилання 08.08.2025): доказів вручення цього відправлення уповноваженій особі Товариства немає, а серед зареєстрованої вхідної кореспонденції Товариства зазначений лист не обліковується, - тому ні факт, ні дату його отримання Товариство підтвердити не може.

Запитання № 2: «З яких причин Позивач припинив направляти свій транспорт або уповноваженого представника на склад Відповідача для приймання та самовивозу товару у визначений договором строк поставки (до 15.08.2025)?».

Відповідь: У період з 01.08.2025 по 15.08.2025 Товариство не направляло відповідачу транспорт за наступною партією товару. Причинами були такі обставини: після отримання частини товару 31.07.2025 (видаткова накладна № РН-0000052 на 28,06 т) відповідач не надав Товариству повідомлення чи документів, які ідентифікували б конкретну наступну партію товару, готову до передачі (її кількість, показники якості, дату готовності), і не оформив на будь-яку подальшу кількість товару товарно-транспортної або видаткової накладної; письмового повідомлення відповідача, зокрема листа № 5 від 04.08.2025, Товариство не підтверджує.

Запитання № 3: «Чи звертався Позивач до Відповідача в межах строку поставки (30.06.2025-15.08.2025) з письмовими претензіями чи повідомленнями про те, що Відповідач нібито відмовляється надати товар, не завантажує товар на поданий до завантаження автотранспорт Покупця чи не допускає представників Покупця на склад?».

Відповідь: Ні, не звертався. У межах строку поставки (30.06.2025-15.08.2025) Товариство не направляло відповідачу претензій або повідомлень зазначеного змісту, оскільки Товариство не заявляло і не заявляє про те, що відповідач відмовлявся завантажити поданий Товариством автотранспорт або не допускав представників Товариства на склад.

Доказів сплати спірних коштів позивачу відповідач суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Статтею 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановив суд, позивач та відповідач уклали договір поставки№30/06-25 від 30.06.2025, за умовами якого з урахуванням додаткової угоди №1 до нього, відповідач зобов`язався передати у власність позивача у період з 30.06.2025 по 15.08.2025 ріпак без ГМО у кількості 150 000,00 кг (+/- 10%) за ціною 20,61404 грн/кг без ПДВ, а усього на загальну суму 3 525 000,84 грн з ПДВ.

На виконання умов Договору позивач 02.07.2025 перерахував відповідачу попередню оплату за товар у розмірі 3 000 000,00 грн.

Позивач зазначає, що до визначеної сторонами кінцевої дати поставки - 15.08.2025 відповідач поставив йому товар у кількості 28 060,00 кг на загальну суму 659 410,15 грн з ПДВ (видаткова накладна №РН-0000052 від 31.07.2025), а решту товару на суму 2 340 589,85 грн в обумовлений строк не поставив, у зв`язку з чим у нього виникло право на повернення попередньої оплати. Відповідач повернув цю оплату частково - у сумі 1 700 000,00 грн, унаслідок чого залишок неповернутої попередньої оплати становить 640 589,85 грн.

Натомість відповідач стверджує, що належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, укладеним на умовах EXW (Incoterms 2020): товар своєчасно підготовлено до відвантаження, про що позивача належним чином повідомлено, а першу партію товару останній самостійно вивіз 31.07.2025 без зауважень щодо кількості чи якості. Решта товару так само була готова до самовивозу до закінчення встановленого строку поставки, однак позивач не направив транспорт і не вчинив необхідних дій для його отримання. Відтак, на переконання відповідача, підстави для повернення попередньої оплати відсутні, оскільки має місце прострочення кредитора.

Так, у п. 5 Додаткової угоди №1 сторони погодили умови поставки - EXW (Інкотермс 2020) зі складу постачальника: с. Семенівка, Чернігівська область.

Термін EXW згідно з правилами Інкотермс (в редакції 2020) означає, що продавець виконує свій обов`язок з поставки шляхом надання товару в розпорядження покупця у погодженому місці поставки, без завантаження товару на транспортний засіб та без обов`язку здійснювати його перевезення. Покупець, у свою чергу, зобов`язаний прийняти товар у погодженому місці та забезпечити його завантаження і транспортування. Тобто термін умов поставки «EXW» покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Отже, за умовами EXW основний обов`язок щодо організації та здійснення вивезення товару зі складу постачальника покладається на покупця, тоді як продавець має надати товар у його розпорядження у погодженому місці та в погоджений строк.

Враховуючи наведене, для вирішення спору необхідно встановити, чи був відповідач у межах визначеного сторонами строку належним чином готовий надати товар у розпорядження позивача у погодженому місці поставки та чи вчинив позивач необхідні дії для його отримання.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Водночас відповідно до частин 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З положеннями статті 613 ЦК України безпосередньо узгоджуються положення пункту 5 Додаткової угоди №1, які ставлять в залежність виконання зобов`язання Постачальником (відповідачем) від факту явки Покупця (позивача) на склад Постачальника для отримання Товару, враховуючи, що сторони не покладали на Постачальника обов`язок доставки товару Покупцю або вчинення ним інших дій.

Позивач стверджує, що відповідач не повідомив його про готовність до передання товару, а його лист № 5 від 04.08.2025, який, за твердженнями позивача, він не отримував, не відповідає вимогам частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України, оскільки не містить: конкретної кількості товару, показників якості товару, будь-яких відомостей про ідентифікацію (маркування) товару. Відтак позивач зазначає, що за відсутності такого повідомлення він не направляв свій автотранспорт для отримання товару. Крім того, на його думку, часткове повернення відповідачем попередньої оплати у розмірі 1 700 000,00 грн свідчить про визнання ним боргу у розумінні статті 264 Цивільного кодексу України та підтверджує наявність підстав для повернення попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, ані умовами Договору, ані умовами Додаткової угоди №1 не передбачено покладання на Постачальника обов`язку із вчинення інших дій, не визначених у такому Договорі та Додатковій угоді №1. Так, Договір та Додаткова угода №1 не містять умов щодо наявності у Постачальника окремого зобов`язання із здійснення повідомлення Покупця щодо дати та часу надання товару у розпорядження Покупця, а також щодо показників якості товару, відомостей про його ідентифікацію (маркування) тощо.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України, положення якої застосовуються також і до договору поставки, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Із вказаної статті слідує, що важливою характеристикою предмету договору купівлі-продажу є те, що на момент укладення договору він повинен бути наявним у продавця або бути створеним (набутим) продавцем у майбутньому.

При цьому у випадку створення (набуття) продавцем у майбутньому предмету договору купівлі-продажу, то про це повинно бути зазначено у відповідному договорі.

Додаткова угода №1 від 30.06.2025 не містить будь-яких посилань на те, що ріпак ГМО у зазначеній у ній кількості - 150 000 кг відсутній на складі у Постачальника, а зазначення у ній початкової дати поставки 30.06.2025, тобто дати укладення цієї угоди, свідчить про те, що відповідач був готовий до передання товару зі свого складу безпосередньо в день її підписання.

З огляду на викладене, уклавши Додаткову угоду №1, Покупець вже був проінформований про готовність товару до передання у належному місці - на складі Постачальника у с. Семенівка Чернігівської області.

При цьому суд відхиляє твердження позивача, що надані відповідачем бухгалтерська довідка від 18.08.2026 та оборотно-сальдова відомість по рахунку 26 (місце зберігання, ТМЦ) за період 01.01.2025-15.08.2025 не підтверджують наявність на складі 276,61 т ріпаку, оскільки складені ним в односторонньому порядку вже після виникнення спору, не містять прив`язки товару до договору № 30/06-25 від 30.06.2025 та не підтверджують індивідуалізацію чи резервування конкретної партії для позивача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства) встановлює Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 (далі - Інструкція №291).

Відповідно до розділу І Інструкції №291 план рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.

Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, що не наведена в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм цієї Інструкції, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб.

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Рахунок 26 «Готова продукція» призначено для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

За дебетом рахунку 26 «Готова продукція» відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю.

Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методами оцінки вибуття запасів.

Аналітичний облік готової продукції ведеться за видами готової продукції.

Отже, оборотно-сальдова відомість по рахунку 26 (місце зберігання, ТМЦ) є регістром бухгалтерського обліку відповідача, який відображає облікові дані щодо наявності та руху відповідного товару за визначений у ньому період.

При цьому зазначена в документі дата « 17.08.2026» є датою його формування (друку) за допомогою автоматизованої системи бухгалтерського обліку, тоді як сам документ містить відомості за обраний обліковий період - з 01.01.2025 по 15.08.2025. Тобто дата формування документа та період, за який у ньому відображено облікові дані, є різними за своїм змістом обставинами.

Сам по собі факт формування бухгалтерського документа у 2026 році не свідчить про те, що наведені в ньому облікові дані були внесені саме у цей момент. Водночас позивачем не наведено конкретних обставин та не надано доказів, які б свідчили про недостовірність відображених у відомості даних щодо залишку товару станом на 15.08.2025.

Так само не є обґрунтованим посилання позивача на відсутність у бухгалтерських документах індивідуалізації чи резервування конкретної партії ріпаку саме за ТОВ «Агротрейд СЮ», оскільки відповідно до Інструкції № 291 аналітичний облік готової продукції ведеться за її видами, а не за окремими договорами з контрагентами.

Отже, відсутність у відповідному бухгалтерському регістрі номера договору № 30/06-25 від 30.06.2025 або позначки про резервування конкретної партії товару для позивача сама по собі не свідчить про відсутність у відповідача відповідного товару.

Крім того, за умовами укладеного сторонами договору поставки товаром є ріпак, визначений родовими ознаками, у зв`язку з чим для виконання відповідачем свого обов`язку з його передачі не вимагалося попереднього фізичного відокремлення чи маркування конкретної партії товару як такої, що належить саме позивачу.

При цьому першу партію товару позивач отримав 31.07.2025, що додатково підтверджує про його обізнаність про готовність товару до відвантаження.

Відповідач надав лист №5 від 04.08.2025, адресований ТОВ «Агротрейд СЮ», у якому відповідач нагадує про готовність наступної партії товару до відвантаження згідно з договором поставки №30/06-25 від 30.06.2025, а у разі неможливості отримання товару у визначений термін - просить повідомити про це завчасно для узгодження нових термінів поставки. Як докази направлення цього листа позивачу відповідач надав фіскальний чек Укрпошти від 08.08.2025. Згідно з трекінгом відстеження цього поштового відправлення станом на 13.08.2025 відправлення прибуло у відділення у м. Київ.

Позивач у відповідях на запитання, поставлене відповідачем у порядку ст. 90 ГПК України, зазначив, що не може підтвердити отримання листа № 5 від 04.08.2026, оскільки докази його вручення уповноваженій особі товариства відсутні, а сам лист не обліковується серед зареєстрованої вхідної кореспонденції.

Пунктом 62 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є, зокрема, розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

Отже, наданий відповідачем фіскальний чек Укрпошти від 08.08.2025 підтверджує оплату послуг поштового зв`язку з пересилання поштового відправлення, який видається під час прийняття оператором поштового зв`язку письмової кореспонденції до пересилання.

Суд відзначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

При цьому суд наголошує, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку.

Відтак усі негативні наслідки, пов`язані з неотриманням поштової кореспонденції, покладаються на позивача.

Позивач, будучи зацікавленим в отриманні усієї партії товару, міг самостійно повідомити відповідача про наміри отримати товар на складі відповідача, а також направити транспортні засоби для його отримання товару на зазначену адресу складу, однак цього не зробив, посилаючись фактично лише на відсутність відповідного повідомлення відповідача про готовність товару для відвантаження, що суд визнав необґрунтованим.

Оцінюючи причини такої поведінки покупця, суд враховує надану відповідачем виписку з аналітичної бази даних вебсайту https://www.apk-inform.com/uk/prices, з якої вбачається, що починаючи з середини липня 2025 року ціна на насіння ріпаку знижувалась.

Зазначена обставина з найбільшою вірогідністю свідчить про те, що ухилення позивача від вчинення дій щодо прийняття товару було зумовлене зміною кон`юнктури ринку та відсутністю для нього економічної доцільності у виконанні Договору за раніше узгодженою ціною.

Таким чином, у зв`язку з невчиненням позивачем дій щодо отримання товару за Договором, суд доходить висновку, що позивач у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України прострочив виконання свого обов`язку, визначеного Договором, через що відповідач був наділений правом не виконувати свій зустрічний обов`язок з передачі Товару у строки, визначені у Додатковій угоді №1.

Крім того, суд вважає у даному випадку підлягає застосуванню до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, а також стаття 13 Цивільного кодексу України про заборону зловживання правами, зважаючи на таке.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина 1 статті 12 Цивільного кодексу України). Однак це не означає, що здійснення таких прав є абсолютним та безумовним, оскільки стаття 13 Цивільного кодексу України встановлює межі здійснення цивільних прав, зокрема, частина 3 цієї статті визначає, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).

Суд враховує поведінку позивача, а саме те, що він стверджував про неповідомлення відповідачем про готовність товару до відвантаження, у той же час позивач не вчинював жодних активних дій з моменту укладення Додаткової угоди до закінчення терміну поставки - 15.08.2025 щодо направлення листів відповідачу з проханням повідомити про готовність товару до відвантаження, щодо направлення транспорту на склад відповідача для отримання товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Разом з тим, судом не встановлено неналежного виконання відповідачем свого договірного зобов`язання.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що часткове повернення відповідачем попередньої оплати у розмірі 1 700 000,00 грн є визнанням ним заборгованості, оскільки зміст листів №6 від 22.08.2025 та №25 від 04.09.2025 свідчить, що він не визнавав порушення ним своїх зобов`язань за Договором, як і не визнав цей факт у своїх заявах по суті, поданих у цій справі. Часткове повернення відповідачем попередньої оплати є його добровільним волевиявленням, зробленим на пропозицію покупця (лист від 20.10.2025) зменшити обсяг поставки, повернувши 1 700 000,00 грн як вартість 72,34 т товару, від прийняття якого продавець вирішив не наполягати.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 640 589,85 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідача 31 377,05 грн 3% річних та 74 739,51 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат позивача.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Щодо судових витрат відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До відзиву на позов відповідач додав попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, яка становить 50 000,00 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав: копію договору про надання професійної правничої допомоги №18/8/26 від 18.08.2026, укладений з адвокатом Кульгейко Л. Ю. (далі - Договір від 18.08.2026).

Відповідно до п. 1.1 Договору від 18.08.2026, укладеного між ТОВ «Агротейдгруп ЛТД» (далі - Клієнт) та адвокатом Кульгейко Л. Ю. (далі - Адвокат), Адвокат зобов`язується надавати за плату професійну правничу допомогу Клієнту в справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом його прав та законних інтересів у судовій справі № 927/725/26 в Господарському суді Чернігівської області (далі - Справа), а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсували фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору від 18.08.2026 правова допомога полягає в: зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються Справи; наданні усних та письмових консультацій та роз`яснень щодо правових питань, що стосуються Справи; складанні необхідних для Справи процесуальних документів: позову, відзиву, заперечень, скарг, претензій інших процесуальних документів, що стосуються Справи, тощо; виконанні окремих доручень Клієнта, що стосується Справи; здійсненні представництва (професійної правничої допомоги) прав та інтересів Клієнта в судових органах України будь-якої ланки, з питань, що стосуються Справи.

За надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в розмірі 50000,00 грн (п. 3.2 Договору від 18.08.2026).

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу зазначений детальний опис послуг з правничої допомоги та їх вартість, а саме:

1. Вивчення вихідних матеріалів у справі та правовий аналіз правочину, аналіз правового становища клієнта - 10 000,00 грн;

2. Юридична консультація клієнта - 3000,00 грн;

3. Збір та аналіз доказів у справі - 10 000,00 грн;

4. Складання відзиву про спростування доводів позивача - 20 000,00 грн;

5. Складання клопотання про заперечення в розгляді в спрощеному провадженні - 2000,00 грн;

6. Представництво в судовому процесі, участь у судових засіданнях; роз`яснення клієнту рішень та дій суду - 5000,00 грн.

Позивач вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн є непропорційним складності справи, обсягу фактично виконаної роботи та значенню справи для сторони.

Розглянувши подані представником відповідача докази та заперечення позивача, оцінивши надані відповідачем документи щодо відповідності зазначених у них даних щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, зокрема, але не виключно, чи не подавав адвокат явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, суд встановив наступне.

У пунктах 2 та 3 попереднього розрахунку відповідач зазначив такі послуги, як юридична консультація клієнта - 3 000,00 грн та збір і аналіз доказів у справі - 10 000,00 грн. Водночас за своїм змістом зазначені дії охоплюються послугою, визначеною у пункті 1 розрахунку, а саме вивченням вихідних матеріалів у справі, правовим аналізом правочину та правового становища клієнта. Саме вивчення матеріалів справи, визначення правової позиції та аналіз обставин, що мають значення для вирішення спору, об`єктивно передбачають ознайомлення з доказами та надання відповідних правових консультацій.

Отже, включення до розрахунку окремої оплати за зазначені у пунктах 2 та 3 послуги призводить до фактичного подвійного врахування одних і тих самих дій адвоката. За таких обставин витрати у розмірі 13 000,00 грн, заявлені за послуги, зазначені у пунктах 2 та 3, не відповідають критерію реальності витрат та не підлягають покладенню на позивача окремо від вартості послуг, визначених у пункті 1 попередньому розрахунку.

Щодо надання такої послуги як складання клопотання про заперечення в розгляді в спрощеному провадженні суд зазначає, що підготовка та подання такого клопотання не є обов`язковим та залежить винятково від волевиявлення самої сторони. При цьому за результатами розгляду зазначеного клопотання суд відмовив у його задоволенні.

Відтак витрати на складання клопотання про заперечення в розгляді в спрощеному провадженні у розмірі 2000,00 грн покладаються на відповідача.

Щодо витрат, зазначених у пункті 6 попереднього розрахунку, у розмірі 5 000,00 грн за представництво в судовому процесі, участь у судових засіданнях та роз`яснення клієнту рішень і дій суду, суд зазначає, що фактична участь представника відповідача у судових засіданнях у цій справі була відсутня, оскільки судові засідання не проводилися.

Крім того, відповідачем не конкретизовано, які саме інші дії, охоплені зазначеним пунктом, були фактично виконані адвокатом, у який період та в якому обсязі, а також не надано належних доказів на підтвердження надання таких послуг та їх вартості. Саме лише зазначення у попередньому розрахунку представництва в судовому процесі та участі у судових засіданнях за відсутності таких засідань не підтверджує фактичного понесення відповідних витрат.

Враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом відповідача заяв по суті, а також заперечення позивача, суд доходить висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а відтак вважає за необхідне обмежити (зменшити) її до 20 000,00 грн.

Таким чином, розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами та відповідає критеріям розумності і реальності адвокатських витрат, становить 20 000,00 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд СЮ» (код ЄДРПОУ 45071218, вул. Байди-Вишневського, буд. 3Б, офіс 2, м. Київ, 04123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейдгруп ЛТД» (код ЄДРПОУ 42853913, вул. Перемоги, будинок 9А, с. Семенівка, Корюківський район, Чернігівська область, 15662) 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун