Рішення № 140275414, 01.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16692/26

Провадження № 2/643/9178/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді: Єрмак Н.В., розглянувши у приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Житлокомсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

КП "Житлокомсервіс", з урахуванням збільшених позовних вимог, звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.04.2020 по 31.05.2026 у сумі 36 484 грн., та за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.05.2013 по 31.05.2026 у сумі 16198,37 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3328,00 гр. та витрати на отримання інформації з Порталу електронних сервісів міста Харкова у розмірі 86,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням 4 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 26.07.2006 № 69/06 було створено КП "Жилкомсервіс". Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 26.01.2024 № 522/24 КП "Жилкомсервіс" було перейменовано у КП "Житлокомсервіс". Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 КП "Жилкомсервіс" визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою споруд у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Багатоквартирні будинки за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_4 , є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та перебуває у господарському віданні КП "Житлокомсервіс". Відповідач є власником квартири АДРЕСА_5 та квартири АДРЕСА_6 .

Позивач належним чином виконував свої зобов`язання щодо надання послуг з утримання багатоквартирних будинків і споруд та прибудинкових територій. В свою чергу, відповідач за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не сплачував, внаслідок чого утворилася заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.04.2020 по 31.05.2026 у сумі 36 484 грн., та за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.05.2013 по 31.05.2026 у сумі 16198,37 грн. Розрахунок зазначених заборгованостей міститься у довідках про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг, де зазначена інформація про нарахування згідно встановлених тарифів. Послуги надаються всім співвласникам будинків, а тому підприємство зобов`язане надавати послуги незалежно від факту їх оплати окремими власниками житлових приміщень. Таким чином, підприємство вимушене нести витрати, пов`язані з наданням послуг та не отримує повну оплату, що призводить до збільшення розміру заборгованості.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг, позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 07 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 07 вересня 2026 року прийнято заяву представника позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 07 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження, тощо): не застосовувалися.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в тексті позовної заяви щодо квартири за адресою АДРЕСА_2 позивач зазначає, що заборгованість у розмірі 15 693 грн. 03 коп. виникла за період з 01.12.2010 року по 31.05.2026 року. Натомість у прохальній частині позову та сама сума 15 693 грн 03 коп. заявлена вже за інший період з 01.05.2013 року по 31.05.2026 року. Таким чином, у межах одного процесуального документа початок заявленого періоду відрізняється більш ніж на два роки і п`ять місяців.Вимога на 15 693,03 грн, не має єдиного, однозначно визначеного розрахункового періоду. Не вважає це неточністю, оскільки без визначення початку та закінчення періоду неможливо встановити належного боржника, застосовний тариф, строк виконання кожного щомісячного зобов`язання та перевірити підсумок. Також, позивач позов обґрунтовує відповідальністю відповідача щодо квартири АДРЕСА_6 з посиланням на іпотечний договір № 4291 від 24.11.2010 року та договір про відступлення прав за іпотечним договором № 2899 від 21.09.2012. До 19.05.2016 року відповідач не мав статусу власника цієї квартири, а позов не містить жодної іншої належної правової підстави, з якої саме він повинен був оплачувати послуги, надані щодо чужого на той час майна. Історичний борг за особовим рахунком не є обтяженням нерухомості і не «слідує» за квартирою. Позивач повинен відокремити нарахування попереднього власника від особистих зобов`язань відповідача, такого відокремлення у поданих документах не зроблено. Подані позивачем бухгалтерські документи щодо квартири по АДРЕСА_4 не є взаємно підтверджуючими; навпаки, вони суперечать один одному у ключових параметрах. За таких умов кінцеве сальдо 15 693,03 грн. не може вважатися належно доведеним лише через те, що одна з довідок містить саме цю цифру. Попередній судовий спір щодо квартири АДРЕСА_5 завершений повним добровільним виконанням, але новий розрахунок не показує чіткої «нульової межі», рішення повністю виконане. Будь-який борг, що переноситься з охопленого ним періоду, для нового позову дорівнює нулю. Позивач не показав належного розмежування між уже вирішеним і новим періодами, а початок нового розрахунку тією самою датою 01.04.2020 року із сумою 555,91 грн. потребує чіткого доказового пояснення, якого у позові немає. Розрахунок 36 484,00 грн. щодо квартири АДРЕСА_5 має різні часові межі та не зводиться арифметично. Сума 36 484,00 грн. не є самодостатньо перевіреною за наданою короткою довідкою. Часові межі довідки суперечать її рядкам і позову, а підсумкові числові показники не дають арифметично відтворити заявлене сальдо. Крім того, позивач не довів правову підставу зміни тарифів у спірний період. Посилання одночасно на старий договір та на бухгалтерські ставки, які змінювалися після введення імперативного перехідного режиму, без доказів переходу до нового договору не дає суду можливості перевірити законність ціни кожного місячного нарахування. Відсутність індивідуального письмового договору сама по собі не вирішує спір на користь відповідача, але так само не звільняє КП «Житлокомсервіс» від доказування фактичного надання конкретних послуг, їх складу, періоду та ціни. Також зазначив, що позивач довів факт здійснення власних нарахувань, але цього недостатньо для доведення факту, обсягу та вартості наданих послуг у кожному місяці. За відсутності первинного і будинково-специфічного підтвердження та при одночасній суперечності самих бухгалтерських відомостей заявлена сума не набуває якості доведеного грошового зобов`язання.

Зазначив, що вимога позивача про стягнення 89,62 грн на отримання інформації з Порталу електронних сервісів міста Харкова не підтверджена доказом фактичної сплати цієї суми позивачем. Тому підстав для її покладення на відповідача у поданому доказовому стані немає.

Просив, у задоволенні позову КП «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення 52 177 грн. 03 коп. заборгованості та витрат на отримання інформації з Порталу електронних сервісів міста Харкова відмовити повністю. Судові витрати у справі, у тому числі документально підтверджені витрати відповідача на професійну правничу допомогу, розподілити відповідно до результату розгляду справи та статті 141 ЦПК України.

Крім того, 07.09.2026 на адресу суду надійшла заява представника відповідача про застосування строків позовної давності. В заяві представник відповідача просив стягнути з КП «Житлокомсервіс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з підготовкою та поданням цієї заяви, а у разі часткового задоволення позову розподілити ці витрати відповідно до статті 141 ЦПК України з урахуванням результату розгляду справи.

Представник позивача надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що розрахунок за повний період з 01.12.2010 по 31.05.2026 року є повністю законним та обґрунтованим. Згідно з наданою детальною судовою довідкою розрахунком, станом на 01.05.2016 року (момент реєстрації права власності за відповідачем) заборгованість за вказаною адресою становила 3 231 грн 57 коп. це борг, що накопичився за період іпотеки до реєстрації права власності за відповідачем, обов`язок зі сплати якого перейшов на відповідача в порядку повного іпотечного правонаступництва (ст. 23 Закону «Про іпотеку», ст. 514 ЦК України). Решта суми заборгованості а саме 12 966 грн 80 коп. накопичилася в період після травня 2016 року, коли відповідач уже був одноосібним законним власником квартири. Таким чином, вимоги КП «Житлокомсервіс» щодо стягнення усієї суми заборгованості за весь період з 01.12.2010 по 31.05.2026 роки є повністю законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Наголошує, що збереження в інформаційній базі підприємства імені попереднього абонента є прямим наслідком бездіяльності самого відповідача. Додатково наголошує, що за весь період з 2010 по 2026 рік від відповідача не надійшло жодного акта-претензії щодо якості, обсягу чи взагалі неотримання послуг.

Стосовно заборгованості, яка виникла в межах дії Іпотечного договору (періоду 20102016), позивач наголошує на нормах ч. 5 ст. 267 ЦК України. Тривале перебування квартири у статусі предмета іпотеки, а також ухилення відповідача від своєчасного юридичного оформлення права власності при фактичному одноосібному володінні майном є об`єктивними та поважними причинами, через які позивач не міг раніше пред`явити вимогу особисто відповідачу.

Зазначила, що витрати у розмірі 89,62 грн є реальними, фактично понесеними, документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними з розглядом цієї справи, а тому підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої відповідачем суми витрат на послуги адвоката у розмірі 17 000,00 грн за 10 годин роботи, вважає штучно створеною, повністю безпідставною та такою, що не відповідає критеріям розумності, реальності та співмірності. Просить суд застосувати положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України та суттєво зменшити або повністю відмовити у стягненні вказаних витрат.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положеньст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що рішенням Харківської міської ради №69/06 від 26.07.2006 «Про створення комунального підприємства «Жилкомсервіс» та рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №1186 від 20.12.2006 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова» КП «Жилкомсервіс» створено та визначено виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків.

Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 26.01.2024 № 522/24 Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» було перейменовано у Комунальне підприємство «Житлокомсервіс», що підтверджує Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.04.2024.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою споруд у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Багатоквартирні будинки за адресою: м.Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 131-В та за адресою: АДРЕСА_4 , є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та перебуває у господарському віданні Комунального підприємства «Житлокомсервіс».

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_5 з 18.07.2014, що підтверджується копією довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.11.2025 № 451565827, та є споживачем послуг, що надаються КП «Жилкомсервіс».

Також, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_6 з 19.05.2016, що підтверджується копією довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.03.2026 № 467762793, та є споживачем послуг, що надаються КП «Жилкомсервіс».

Між КП «Жилкомсервіс», як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади міста Харкова та споживачами послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг, шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради спецвипуску газети «Слобода» від 28.11.2006 № 95/1 із змінами, внесеними в 2007 та 2009 роках.

Послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими підзаконними актами, зокрема «Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій» (Наказ Держжитлокомунгоспу № 150), які визначають, що входить до цих послуг: прибирання місць загального користування, обслуговування інженерних систем, ліфтів, освітлення, технічне обслуговування, поточні ремонти, а також це все врегульовано через договір про управління будинком з управителем або ОСББ.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, який введено в дію 01.09.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Отже, внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо оплати наданих послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що надавалися позивачем на адреси, за відповідачем як власником квартир, утворилась заборгованість.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

З довідки про нарахування та оплату житлово комунальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що за період з 01.04.2020 по 31.05.2026, нараховано заборгованість у розмірі 36484 грн., відповідачем оплата послуг не здійснювалася.

Наявність та розмір заборгованості за період з 01.04.2020 по 31.05.2026 у розмірі 36484,00 грн підтверджується наданою (уточненою) позивачем деталізованою довідкою про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг, за адресою: АДРЕСА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 , (а.с.101).

Разом з цим, судом встановлено, що попереднє судове рішення, яким з відповідача стягнуто заборгованість за період з 01.08.2014 по 01.04.2020 (справа № 643/5537/20), яке охоплювало період до 01.04.2020 року, є повністю виконаним. Відповідно, будь-який перехідний залишок заборгованості (борг), що переноситься з уже вирішеного періоду для цього нового позову, дорівнює нулю.

Відповідно до принципів цивільного судочинства, обов`язок доказування покладається на сторони. Для підтвердження грошової вимоги суд має оцінювати однозначний, несуперечливий та зрозумілий розрахунок, а не здійснювати реконструювання чи самостійне тлумачення намірів позивача замість самого позивача.

Оскільки початок нового розрахунку тією самою датою (01.04.2020 року) із сумою 539,81 грн позбавлений чіткого доказового та документального пояснення, суд визнає такий розрахунок недоведеним, а вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Даних про невиконання позивачем обов`язків по утриманню багатоквартирного будинку у період з травня 2020 по травень 2026 матеріали справи не містять.

Враховуючи, що в іншій частині (за виключенням зазначеної суми) вимоги позивача підтверджені належними доказами, позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 ,підлягають частковому задоволенню з урахуванням відповідного зменшення.

Стосовно стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

З довідки про нарахування та оплату житлово комунальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що за період з 01.12.2010 по 01.05.2026, нараховано заборгованість у розмірі 16198,37 грн.

Разом з цим, позивач обґрунтовує відповідальність відповідача щодо квартири АДРЕСА_6 з 01.12.2010 з посиланням на іпотечний договір № 4291 від 24.11.2010 року та договір про відступлення прав за іпотечним договором № 2899 від 21.09.2012 року. Право власності ОСОБА_1 на квартиру зареєстровано 19.05.2016 року .

Проте, суд не може погодитися з такою позицією позивача з огляду на вимоги матеріального права.

Відповідно до загальних норм цивільного законодавства та законодавства у сфері житлово-комунальних послуг, обов`язок щодо утримання майна та оплати вартості наданих послуг покладається на власника такого майна (або фактичного споживача, який уклав відповідний договір). Сам по собі факт укладення іпотечного договору або договору відступлення прав за ним свідчить лише про виникнення заставних та забезпечувальних правовідносин, але не переносить на іпотекодержателя статус власника нерухомого майна та не покладає на нього обов`язки споживача комунальних послуг автоматично з моменту підписання цих договорів.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є підтвердженням факту виникнення права власності, саме з дати такої реєстрації 19.05.2016 року у відповідача виник законний обов`язок як власника здійснювати оплату за утримання цього майна та надані послуги. Будь-які нарахування заборгованості за цією адресою, здійснені позивачем за період з 01.12.2010 року до 18.05.2016 року (до моменту реєстрації права власності), є безпідставними та підлягають виключенню з розрахунку.

Таким чином, стягненню підлягає лише доведена частина заборгованості за фактичний період володіння відповідачем майном, а саме: квартирою АДРЕСА_6 , у розмірі 13041,85 грн.

Посилання відповідача на не доведення правової підстави зміни тарифів у спірні періоди, суд зазначає наступне.

Рішеннями Харківської міської ради встановлені тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова та визначено виконавців житлово комунальних послуг, зокрема КП «Жилкомсервіс».

Здійснюючи перевірку нарахувань, суд встановив, що застосовані позивачем у розрахунку тарифи повністю відповідають ставкам і тарифам, які були чинними у відповідні календарні місяці спірного періоду для цієї категорії споживачів. Відповідач, заявляючи про неправомірність зміни тарифів, не надав суду жодних доказів того, що рішення про встановлення цих тарифів були визнані незаконними чи скасовані у судовому порядку. Сама по собі незгода споживача з рівнем затвердженого тарифу не звільняє його від обов`язку оплачувати надані послуги за встановленими державою цінами.

Розглянувши аргументи відповідача щодо наявності в реквізитах особових рахунків прізвищ інших осіб (зокрема, « ОСОБА_2 » по АДРЕСА_4 та іншого прізвища абонента по просп. Героїв Харкова), суд відхиляє ці доводи як такі, що не спростовують факт виникнення заборгованості у відповідача, з огляду на таке.

Судом встановлено, що особовий рахунок є внутрішнім технічним та обліковим документом позивача, який відкривається за конкретною адресою об`єкта нерухомого майна для фіксації нарахувань та оплат. Сама по собі несвоєчасна зміна прізвища власника або користувача у внутрішній обліковій базі даних позивача (зокрема, збереження у реквізитах прізвищ попередніх власників, членів родини або зареєстрованих осіб) не звільняє фактичного споживача чи власника майна від обов`язку оплати отриманих послуг.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача права власності на об`єкти по вул. Яни Червоної та просп. Героїв Харкова у спірний період, саме відповідач є належним суб`єктом зобов`язання.

Посилання відповідача на те, що він не укладав договір з позивачем та не оформляв на себе особові рахунки, суд також відхиляє, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Стосовно клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності.

У Цивільному кодексі визначено два види строків позовної давності: загальний і спеціальний (ст.ст. 257, 258 ЦК).

Згідно із законом від 30.03.2020 №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п.12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст. ст.257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У п.12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції закону №540-IX перелічені всі статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Кабінет Міністрів України постановою від 25.04.2023 р. № 383 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023р.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введений воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.

З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме - дату звернення КП «Житлокомсервіс» із даною позовною заявою 04 серпня 2026 року та період нарахування заборгованості по кв.АДРЕСА_6 , (з моменту набуття відповідачем права власності) з 19 травня 2016 року по 31 травня 2026 року, суд встановив, що позивач пропустив строк позовної давності щодо платежів за період з 19 травня 2016 року по 11 березня 2017 року.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 12 березня 2017 року по 31 травня 2026 року, яка становить 12298, 27 грн.

При цьому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 19 травня 2016 року по 11 березня 2017 року задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Виходячи з викладеного позовні вимоги КП «Житлокомсервіс» підлягають частковому задоволенню, а саме, за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі - 35944,20 грн та за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 12298,27 грн., а загалом 48242,47 грн.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн та витрати на отримання інформації з Порталу електронних сервісів міста Харкова у розмірі 86,62 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Поліщук О.Л. виклав свою позицію щодо обґрунтованості вимог, а також просив стягнути з КП «Житлокомсервіс» на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги у сумі 17000 грн. та 8500 грн за підготовку заяви про застосування строків позовної давності.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У даній справі встановлено, що у відзиві на позов адвокат Поліщук О.Л. просив стягнути з КП «Житлокомсервіс» витрати за надання правничої допомоги у загальному розмірі 25500 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді адвокат Поліщук О.Л. надав договір про надання правничої допомоги від 25.08.2026 р., Акт приймання-передачі послуг № 1 від 25.08.2026 детальний опис робіт (наданих послуг), копію квитанції про сплату ОСОБА_1 гонорару у розмірі 17000 грн., Акт приймання-передачі послуг № 2 від 04.09.2026 детальний опис робіт (наданих послуг), копію квитанції про сплату ОСОБА_1 гонорару у розмірі 8500 грн.

Суд, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з КП «Житлокомсервіс» на користь відповідача ОСОБА_1 виходить з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг відповідачу, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру та приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь відповідача ОСОБА_1 з 25500 грн. до 2000 грн.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Частиною 8статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Крім того, за положенням абз. 2 ч. 1 ст.187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача. Зокрема, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Тобто, суд самостійно витребує відомості з Єдиного державного демографічного реєстру.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідачів судових витрат в розмірі 89,62 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в сумі 48242 грн. 47 коп, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3047,53 грн (48242,47 грн: 52682,37 грн * 100 = 91,57 х 3328,00 грн = 3047,53 грн).

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» (р/р НОМЕР_3 , банк одержувача АТ КБ «Приватбанк») заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у розмірі 48242 (сорок вісім тисяч двісті сорок дві) грн 47 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» витрати по сплаті судового збору з ОСОБА_1 у розмірі 3047 грн 53 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлокомсервіс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство «Житлокомсервіс», (ЄДРПОУ: 34467793, адреса: 61064, м. Харків, вул. Львівська, буд. 12/14) .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_7 ;

Суддя Наталія ЄРМАК