Ухвала суду № 140275218, 29.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про вирішення заяви про відвід

29 вересня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/799/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради

до відповідача - 1 Обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в м. Острог імені Костянтина Івановича Острозького Рівненської обласної ради

до відповідача - 2 Фізичної особи-підприємця Калигіна Віктора Віталійовича

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення в сумі 137 648 грн. 41 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від прокуратури: Першко Анатолій Анатолійович (в залі суду);

Від відповідача - 1: не з`явився.

Від відповідача - 2: Жуковський Олег Васильович (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2026 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі - позивача) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача - 1 Обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в м. Острог імені Костянтина Івановича Острозького Рівненської обласної ради (далі - відповідач - 1) до відповідача - 2 Фізичної особи-підприємця Калигіна Віктора Віталійовича (далі - відповідач - 2) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення в сумі 137 648 грн. 41 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/799/26 за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до відповідача - 1 Обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в м. Острог імені Костянтина Івановича Острозького Рівненської обласної ради до відповідача - 2 Фізичної особи-підприємця Калигіна Віктора Віталійовича про визнання недійсними додаткових угод та стягнення в сумі 137 648 грн. 41 коп., розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 14 липня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2026 року відкладено розгляд справи на 28 липня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Калигіна Віктора Віталійович про зупинення провадження у справі № 918/799/26 та відкладено підготовче засідання на 18 серпня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 серпня 2026 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/799/26 за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до відповідача - 1 Обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою в м. Острог імені Костянтина Івановича Острозького Рівненської обласної ради до відповідача - 2 Фізичної особи-підприємця Калигіна Віктора Віталійовича про визнання недійсними додаткових угод та стягнення в сумі 137 648 грн. 41 коп. та призначено розгляд справи № 918/799/26 до судового розгляду по суті на 01 вересня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 вересня 2026 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 29 вересня 2026 року.

У судовому засіданні 29 вересня 2026 року представник відповідача - 2 заявив усно заяву про відвід судді Вадима Торчинюка від розгляду справи № 918/799/26. Окрім того, представник відповідача - 2 у судовому засіданні 29 вересня 2026 року заявив усні клопотання про оголошення переви та відкладення розгляду справи для підготовки письмовогої заяви про відвід. У вказаних клопотаннях представника фізичної особи-підприємця Калигіна Віктора Віталійовича судом відмовлено.

В мотиви поданого відводу представник відповідача вказує на появу відомостей/документа в електронних сервісах, а саме мобільному застосунку "Дія" тексту проекту рішення суду у справі № 918/799/26 від 01 вересня 2026 року, у той час коли за результатами судового засідання 01 вересня 2026 року судом вирішено відкласти розгляд справи по суті на 29 вересня 2026 року.

На переконання відповідача - 2, вказані вище обставини призвели до недовіри останнього до головуючого у справі № 918/799/26.

Згідно з частиною 3 статті 39 ГПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання (відвід заявлено у усній формі безпосередньо під час засідання), така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з положеннями частини 8 статті 39 ГПК України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відповідно до пунктів 3, 5, частини 1 статті 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі Газета Україна-Центр проти України).

Розглянувши заяву представника відповідача - 2 про відвід судді Вадима Торчинюка, суд зробив висновок, що дана заява є необґрунтованою та безпідставною. Господарський суд керувався наступним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

Ч. 4 ст. 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Ч. 2 ст. 39 ГПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно ч. 7 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Враховуючи наявність в матеріалах справи вичерпних доказів, необхідних для вирішення питання про відвід в межах викладених заявником доводів, а також зважаючи на дводенний термін розгляду заяви за правилами ГПК, суд вважає за доцільне розгляд зазначеної заяви здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку ч. 8 ст. 39 ГПК України.

Відповідно до ч. 11 ст. 39 ГПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

В рішенні Європейського суду у справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року зазначено: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на незалежний і безсторонній суд гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Газета Україна-Центр проти України", no.16695/04, від 15.07.2010).

Одночасно суд звертає увагу на практику ЄСПЛ, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття "належних сумнівів". Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Отже, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді. Наявність припущень не є достатньою підставою для відводу судді.

Суд зазначає, що обставини недовіри до складу суду, на які посилається представник відповідача - 2, а саме поява проекту рішення в електронних сервісах (мобільному застосунку "Дія") 07 вересня 2026 року, виникли внаслідок технічної помилки та подальшого внесення вказаних даних до автоматизованої системи документообігу суду (АСДС).

У системі АСДС у справі № 918/799/26 суддею Торчинюком В.Г. 07 вересня 2026 року о 14:07:37 та 07 вересня 2026 року о 14:07:40 помилково підписано документи з ідентифікатором DOCID 1813531 та 1814700, зазначеним документам встановлено статус "Оригінал" і помилково внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Зважаючи на вказані вище обставини, суддею Торчинюком В.Г. з метою вилучення із публічного доступу помилково підписаного документу, складено лист від 07 вересня 2026 року № 03.03-06/1034/26 (зареєстровано в діловодстві спеціалізованих судді 07 вересня 2026 року об 15:58 год.) з вимогою до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" про вилучення згаданого документу.

08 вересня 2026 року на підставі розгляду звернення суду, яке оформлено листом від 07 вересня 2026 року № 03.03-06/1034/26, Державним підприємством "Інформаційні судові системи" о 07:51 год. вилучено помилково підписано документи з ідентифікатором DOCID 1813531 та 1814700 з публічного доступу.

Отже, зазначена технічна колізія повністю усунута 08 вересня 2026 року, тобто, описана помилка тривала менше доби.

Суд зазначає, що помилкове підписанні процесуальних документів та подальше скерування останніх до публічних сервісів як портал державних послуг Дія, Єдиний державний реєстр судових рішень, системи Електронний суд не є процесуальним рішенням або дією судді. Суддя не вчиняв дій, спрямованих на передчасне розголошення чи вирішення спору по суті. Вчинення помилкових дій не свідчить про особисту упередженість або зацікавленість судді в результатах розгляду справи.

Крім того, головуючим суддею у судовому засіданні 29 вересня 2026 року відкрито надано представнику відповідача - 2 інформацію щодо наявності та виправлення технічної помилки.

Суд зазначає, що у судовому засіданні 29 вересня 2026 року судом встановлено факт врегулювання наявності помилково внесених відомостей до Єдиного державного реєстру судових рішень та системи Електронний суд, шляхом вилучення вказаної інформації. Секретарем судового засідання, безпосередньо у судовому засіданні перевірена дана інформація, відтак, відмовляючи у заяві про відвід суд вважає усунення технічої помилки на день судового засідання врегульованим.

Додатково суд вважає за необхідне наголосити на розмежуванні функціонального та правового призначення цифрових сервісів, які використовуються у сфері судочинства, а саме мобільний застосунок та портал "Дія" є виключно інформуючим (інформаційно-довідковим) сервісом, призначеним для сповіщення громадян про наявність судових рішень чи засідань. Він не є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а сповіщення в ньому не мають статусу офіційного процесуального повідомлення чи вручення судового документа в розумінні процесуального законодавства України.

Натомість підсистема "Електронний суд" та Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР) є офіційними державними ресурсами, функціонування яких чітко врегульовано процесуальними кодексами України та Положенням про ЄСІТС. Саме надсилання процесуальних документів та судових рішень до Електронного кабінету користувача в підсистемі "Електронний суд" становить офіційне належне повідомлення учасників справи про хід судового процесу та спричиняє настання відповідних процесуально-правових наслідків (зокрема, щодо відліку процесуальних строків).

Таким чином, будь-які розбіжності, затримки чи помилки у відображенні відомостей на порталі (застосунку) "Дія" не можуть ототожнюватися з офіційною процедурою судового повідомлення, здійснюваною через підсистему "Електронний суд".

Ввідмовляючи у задоволення заяви про відвід, судом враховано той факт, що у судовому засіданні 01 вересня 2026 року представник відповідача - 2 Жуковський О.В. особисто звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з метою добровольної сплати грошових коштів, що підтверджується протоколом судового заідання від 01 вересня 2026 року. З огляду на приписи процесуального законодавства, такі дії відповідача - 2 суд констатує визнанням позову та можливістю добровільного сплатити кошти, така ініціатива щодо добровільного виконання зобов`язання свідчить про відсутність спору щодо права як такого та підтверджує обізнаність відповідача з процесуальною спрямованістю справи.

У цьому контексті технічна помилка, пов`язана з надсиланням проекту судового рішення (процесуального документа), не містила жодної непердбачуваності чи процесуальної несподіванки для відповідача - 2.

Останній докорінно розумів сутність процесуальних дій, усвідомлював обов`язок щодо сплати коштів та передбачав прийняття відповідного підсумкового рішення. Сам ініціював добровільну можливість відшкодування.

Відтак, твердження про те, що зазначені технічні помилки викликають недовіру до суду, є суто суб`єктивною оцінкою, позбавленою об`єктивного підґрунтя. Прагнення використати суто технічні помилки як підставу для відводу судді за умов фактичного визнання позову є проявом процесуального зловживання та намаганням затягнути розгляд справи, що не може бути підставою для задоволення заяви про відвід.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, ухвали КГС ВС у справах № 910/11202/21, № 904/4513/21), технічні помилки, збої у роботі автоматизованої системи документообігу суду чи сервісів ЄСІТС не є підставою для відводу судді в розумінні ст. 35 ГПК України, оскільки вони не характеризують суб`єктивне ставлення судді до учасників справи та не свідчать про порушення принципу об`єктивності.

Згідно з ч. 3 ст. 38 ГПК України, відвід повинен бути вказаний протягом двох днів з дня, коли заявник дізнався про наявність підстав для відводу, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні 29 вересня 2026 року представник відповідача - 2 самостійно зазначив, що про обставини технічного відображення дізнався 07 вересня 2026 року (вказане зафіксовано у технічному записі судового засідання 29 вересня 2026 року), а саме обставини які зумовили недовіру до складу суду, проте усно повідомив про відвід лише в судовому засіданні 29 вересня 2026 року, тобто зі спливом 22 днів з моменту, коли йому стало відомо про вказані обставини. Відповідач мав 22 дні для звернення до суду з письмовою заявою про відвід, однак цим правом свідомо не скористався, а в судовому засіданні 29 вересня 2026 року жодним чином не обґрунтував поважність причин пропуску встановленого законом процесуального строку.

Також представник відповідача - 2 у судовому засіданні підтвердив, що про відкладення розгляду справи дізнався із електронного суду, чим підтвердив, що інформація про проект судового рішення є помилкою та те, що справу відкладено.

Зважаючи на вищевказані обставини, суд констатує, що поведінка представника відповідача - 2 Жуковського О.В. свідчить про зловживання процесуальними правами та намагання затягнути строки розгляду справи.

Слід також зазначити, що суддя, вирішуючи питання про відвід не може керуватися виключно бажаннями сторони змінити склад суду та заявами сторони про недовіру.

Відповідно до положень статті 35, частини третьої статті 38, частини другої статті 39 ГПК України як відвід, так і самовідвід мають бути обґрунтованими, мати вагомі підстави. Така вимога спрямована на запобігання як прагненню сторони обрати сприятливий, бажаний для себе склад суду, так і безпідставному ухиленню судді від розгляду певних справ.

Суд зазначає, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність;

- особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів, зокрема, зазначено:

- справа може викликати суперечливі настрої в суспільстві та привернути надмірну увагу ЗМІ, і суддя може опинитися в ситуації, яку можна описати як "центр урагану". Іноді вага суспільної думки може схилятися в сторону конкретного бажаного результату. Однак, виконуючи суддівську функцію, суддя повинен бути стійким до впливу такого суспільного резонансу. Суддя не повинен брати до уваги те, наскільки застосовні закони чи сторони судового розгляду популярні чи непопулярні в суспільстві, серед ЗМІ, посадових осіб чи власної сім`ї або друзів судді. Суддя не може коливатися під впливом партійних інтересів, суспільного тиску чи страху критики. Незалежність суддів передбачає незалежність від усіх форм зовнішнього впливу (пункт 28);

- будь-які спроби впливу на суд мають відбуватися привселюдно у залі судового засідання, виключно сторонами чи їхніми адвокатами. У певних випадках сторонні особи можуть спробувати вплинути на рішення судді в питаннях, які розглядає суд. Такі спроби слід однозначно відхиляти, від кого б вони не надходили - міністрів, політиків, державних службовців, журналістів, сім`ї чи з інших джерел. Загроза незалежності суддів може іноді набирати форму непомітної спроби впливу на ставлення судді до певної справи або ж спроб якимось чином отримати прихильність судді. Слід однозначно відхиляти будь-які спроби такого стороннього впливу на суддю, прямого чи непрямого. У деяких випадках, особливо якщо після відмови здійснено повторні спроби, судді слід повідомити про такі спроби відповідні органи. Суддя не може дозволити будь-яким родинним, суспільним чи політичним зв`язкам впливати на будь-яке судове рішення (пункт 29);

- іноді може бути складно визначити, що саме становить неналежний вплив. Підтримуючи належну рівновагу між, наприклад, необхідністю захистити судовий процес від спотворення і тиску - політичного, медійного чи з інших джерел - та інтересами публічного обговорення питань, що становлять суспільний інтерес у публічному житті та у вільних ЗМІ, суддя повинен прийняти той факт, що він чи вона є публічною особою, і, відповідно, не може бути надто вразливим чи чутливим. Демократії притаманна критика осіб, які займають державні посади. Отож, у визначених законодавством межах, судді не можуть розраховувати на відсутність критики їхніх рішень, обґрунтування та мотивування та способу ведення справи (пункт 30);

- якщо суддю сприймають як упередженого, громадську довіру до судової влади буде підірвано. Відтак, суддя повинен утримуватися від будь-яких дій, які дають підстави вважати, що на його рішення можуть впливати зовнішні чинники на кшталт особистих відносин з тією чи іншою стороною чи зацікавленості у результатах розгляду справи (пункт 55);

- неупередженість пов`язана не лише з фактичною відсутністю ознак упередженості та наявності упереджених міркувань, але і з враженням відсутності таких ознак. Такий двоїстий аспект можна виразити за допомогою часто повторюваного вислову, що правосуддя має бути не лише здійсненим, але й однозначно сприйматися як здійснене. Критерій, який зазвичай застосовується, полягає в тому, чи виникли б у розумного спостерігача, який реалістично і практично дивиться на справу, побоювання щодо браку об`єктивності з боку судді. Питання в тому, чи існують побоювання щодо упередженості, має вирішуватися з точки зору розумного спостерігача (пункт 56);

- суддя має вести справу впорядковано та ефективно, не зловживаючи процесуальними правилами. Для цього потрібна певна твердість. Суддя, що має ефективно вести процес і водночас запобігати створенню у розумної, справедливої та поінформованої особи будь-якого враження про брак неупередженості, має зберігати чітку рівновагу. Слід уникати будь-яких дій, які, на думку розумного спостерігача, викликали б (або могли викликати) обґрунтовану підозру про те, що під час виконання своїх суддівських обов`язків суддя не виявляє належної об`єктивності. Якщо виникають такі враження, вони відбиваються не лише на сторонах судового провадження, але й на довірі громадськості до судової системи в цілому (пункт 61);

- суддя має бути готовим приймати рішення у справах, які предстають перед судом. Однак бувають ситуації, коли з метою захисту прав сторін і збереження громадської упевненості в чесності судової влади виникає необхідність відсторонення судді від участі у розгляді певної справи та винесення рішення в ній. З іншого боку, часті відводи суддів можуть викликати осуд суду та особисто судді з боку громадськості та призвести до необґрунтованого завантаження колег таких суддів. У сторін судового провадження може виникнути враження, що вони можуть знайти та обрати суддю для розгляду їхньої справи, а це небажано. Відтак, суддя повинен так облаштувати свої особисті й ділові справи, щоб звести до мінімуму можливість їх несумісності з суддівськими обов`язками (пункт 66);

- для судді не менш важливо забезпечити, щоб правосуддя сприймалося як здійснене, адже це є одним із головних принципів права й публічного порядку. Відтак, суддя повинен вести судовий розгляд таким чином, щоб відсутність упередженості, об`єктивність і справедливість були очевидними для всіх, кого цікавить процес і його результат, аж надто для особи, яка подала клопотання. Відповідно, суддя, щодо якого подали клопотання про відвід, має пам`ятати, що від нього вимагають очевидної об`єктивності, особливо під час розгляду клопотання про відвід (пункт 87).

Стаття 15 Кодексу суддівської етики передбачає, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Водночас, у цій нормі вказано, що суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

У пункті 66 Коментаря до Бангалорських принципів поведінки суддів вказано, що суддя має уникати занадто частих відводів. Суддя має бути готовим займатися питаннями, які підлягають розгляду у суді. Бувають ситуації, коли з метою захисту прав сторін і збереження суспільної довіри до чесності та непідкупності судових органів необхідно позбавити суддю права розглядати якусь справу та ухвалювати по ній рішення. З іншого боку, численні відводи суддів можуть викликати недовіру суспільства до складу суду та цього судді, а також привести до невиправданої завантаженості його колег. У сторін судового процесу може скластися враження, що вони можуть знайти та обрати суддю для розгляду їх справи, що небажано.

Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами.

Із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути мотивований та обґрунтований. Це, зокрема, означає, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах.

Норми ГПК України не встановлюють вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Наведені заявником аргументи у заяві зокрема, стосовно помилково підписаних процесуальних документів не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Білух проти України", заява №33949/02, пункт 49; "Fey v. Austria", заява № 14396/88, пункти 27, 28 та 30; "Wettstein v. Switzerland", заява № 33958/96, пункти 42-43, "Pullar v. United Kingdom", заява № 22399/93, пункт 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Частиною 2 ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані, у тому числі, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Із урахуванням викладеного у сукупності, розглянувши заяву представника відповідача - 2 про відвід судді Вадима Торчинюка у справі № 918/799/26, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних об`єктивних доказів умисного спотворення процесуальних документів, упередженого ставлення до відповідача - 2 чи зацікавленості судді у результатах розгляду справи.

З огляду на те, що наведені у заяві обставини зводяться до наслідків технічної помилки, яка була оперативно усунута 08 вересня 2026 року, і не підтверджують жодних фактів упередженості чи небезсторонності головуючого судді в розумінні приписів статті 35 ГПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відвід як необґрунтованому, оскільки наведені заявником доводи не можуть бути підставою для відводу судді у розумінні ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 та 11 ст. 39 ГПК України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 35, 37, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати відвід необґрунтованим та відмовити у задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця Калигіна Віктора Віталійовича Жуковського Олега Васильовича про відвід судді Вадима Торчинюка від розгляду справи № 918/799/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Вадим Торчинюк