Рішення № 140275126, 22.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2653/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2653/26

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, № 8, код ЄДРПОУ 00039002);

до відповідача Сімферопольської міської ради (95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, № 15, код ЄДРПОУ 33433669);

про визнання права власності

за участю представників:

від позивача: Сушко Т.В. довіреність;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Сімферопольської міської ради про визнання права власності.

Ухвалою від 01.07.2026р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк було залишено без руху.

03.07.2026р. до господарського суду надійшла заява (вх. №23317/26) від Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2026р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2653/26 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2026р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач своїм права на захист не скористався, відзив на позовну заяву не надав, про дату, час та місце проведення засідання суду був належним чином повідомлений.

Так, відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб- 1. Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Господарським судом за час розгляду справи, на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року у редакції Закону №2217-IX від 21.04.2022 року та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, повідомлено відповідача про постановлення ухвал по справі №916/2653/26, шляхом їх розміщення веб-порталі судової влади.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, 25.02.2022 Правлінням НБУ було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", відповідно до постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 19 "Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану", згідно якому Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ВД ФГВФО) прийняла рішення № 130 від 25.02.2022 про початок процедури ліквідації Банку.

Рішенням ВД ФГВФО від 18.11.2024 № 1162 "Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ "Промінвестбанк" строк управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів продовжено на строк дії воєнного стану та 6 місяців з дати припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні, повноваження ліквідатора ПАТ "Промінвестбанк" продовжено до моменту внесення запису про припинення Банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивач вказує, що йому на праві власності належить об`єкт нерухомого майна - гараж-№1181, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Аральська, буд. 73.

За посиланням позивача, право власності Банку на зазначене Нерухоме майно виникло на підставі Акта приймання-передачі № 1 від 31.01.1995 та Акта приймання від 15.06.1993, відповідно до яких спірний об`єкт було передано Банку у колективну власність.

Крім того, як зазначає позивач, належність нерухомого майна Банку та державна реєстрація права власності підтверджуються реєстраційним посвідченням на домоволодіння, що належить державним, кооперативним та громадським установам, підприємствам і організаціям, виданим Сімферопольським міжміським бюро технічної інвентаризації 30.11.1998.Відповідний запис про право власності внесено до реєстрової книги № І-Г на сторінці 58 за № 23.

Відповідно до пункту 7 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966, «реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком N 1». Таким чином, державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснювалася бюро технічної інвентаризації виключно за наявності належних правовстановлюючих документів, які підтверджують набуття майна у власність та є юридичною підставою для внесення відповідного запису до реєстрових книг і видачі реєстраційного посвідчення.

Згідно із зазначеною Інструкцією, до правовстановлюючих документів належали, зокрема, акти приймання-передачі майна, акти введення об`єктів в експлуатацію, рішення компетентних органів та інші документи, які підтверджують виникнення права власності, та які є підставою для внесення запису до реєстрових книг БТІ.

Отже, як вказує позивач, право власності ПАТ «Промінвестбанк» на спірне нерухоме майно підтверджується, зокрема, Актом приймання від 15.06.1993 та Актом приймання-передачі № 1 від 31.01.1995.

Позивач звертає увагу суду, що вказаний Акт приймання-передачі № 1 від 31.01.1995 складений за типовою міжвідомчою формою № ОС-1 «Акт приймання-передачі основних засобів», затвердженою наказом Центрального статистичного управління СРСР від 14.12.1972 № 816. Зазначена форма була нормативно затвердженим первинним обліковим документом, що застосовувався для оформлення передачі об`єктів основних засобів між підприємствами, установами та організаціями та підтверджував факт їх передачі і зарахування на баланс набувача.

Таким чином, на переконання позивача, акт за формою ОС-1 у системі бухгалтерського та майнового обліку, що діяла на момент його складання, є належним документом, який підтверджує факт передачі майна та виникнення у набувача правомочностей володіння і користування об`єктом як складовою його майнової сфери, що визнавалося бюро технічної інвентаризації як достатня підстава для оформлення реєстрації права власності.

За посиланнями позивача, на підставі зазначених документів Сімферопольським міжміським бюро технічної інвентаризації було здійснено реєстрацію права власності Банку на спірне нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до реєстрової книги та видачі реєстраційного посвідчення встановленого зразка.

Як зазначає позивач, 17 лютого 2026 року ПАТ «Промінвестбанк» звернулося до державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про державну реєстрацію права власності на гараж № 1181, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Аральська, буд. 73.

За результатами розгляду поданих документів державним реєстратором прийнято рішення від 23 лютого 2026 року № 83417803 про відмову у проведенні державної реєстрації права власності. Підставою для відмови, зокрема, зазначено неможливість отримання відомостей та підтверджуючих документів з органів та установ, що знаходяться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, а також наявність у реєстраційному посвідченні відомостей про належність майна на праві колективної власності Кримському регіональному управлінню Промінвестбанку України. Також державний реєстратор зазначив, що відповідно до статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію в електронній формі подається разом з оригіналами документів, необхідних для проведення відповідної реєстраційної дії. Також у рішенні про відмову вказано, що державний реєстратор позбавлений можливості реалізувати передбачені статтею 10 зазначеного Закону повноваження щодо витребування інформації та документів шляхом направлення відповідного запиту до органу технічної інвентаризації, оскільки Автономна Республіка Крим відповідно до законодавства України є тимчасово окупованою територією з 20 лютого 2014 року, що унеможливлює отримання відомостей та документів від БТІ, яке знаходиться на такій території.

Поряд з цим, як зазначає позивач, правовстановлюючі документи на спірний об`єкт нерухомого майна у Банку відсутні та вважаються втраченими. З метою підтвердження факту втрати таких документів, а також для запобігання їх можливому неправомірному використанню, Банком було опубліковано оголошення про втрату документів у газеті «Урядовий кур`єр» від 30 травня 2025 року та від 09.07.2026р.

На переконання позивача, зазначені обставини не спростовують належність спірного майна саме ПАТ «Промінвестбанк» та прийняте державним реєстратором рішення про відмову у проведенні державної реєстрації не свідчить про відсутність у Позивача права власності на спірне нерухоме майно та не спростовує факту його набуття на законних підставах. Навпаки, зміст зазначеного рішення підтверджує, що перешкодою для проведення реєстраційних дій стала виключно неможливість отримання додаткових відомостей та документів з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим.

Отже, вище наведені обставини зумовили звернення Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до суду з позовом про визнання його права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк направлено на визнання права власності на приміщення магазину №8 Аджимушкай, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Керчь, вул. В. Дубініна, буд. 20-а/ вул. Карла Маркса, буд. 36.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Абзацом четвертим ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному надається право будь яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В свою чергу, відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 24 червня 2015 року у справі №6-318цс15.

У справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 29 листопада 1991 року (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87 й «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року, заява № 25921/02 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «наявним майном», або коштами, уключаючи позови, для задоволення їх позивач може обґрунтувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Як встановлено судом, право власності на об`єкт нерухомого майна - гараж-№1181, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Аральська, буд. 73 виникло у позивача на підставі Акта приймання-передачі № 1 від 31.01.1995 та Акта приймання від 15.06.1993, відповідно до яких спірний об`єкт було передано Банку у колективну власність.

Належність Нерухомого майна Банку та державна реєстрація права власності підтверджуються реєстраційним посвідченням на домоволодіння, що належить державним, кооперативним та громадським установам, підприємствам і організаціям, виданим Сімферопольським міжміським бюро технічної інвентаризації 30.11.1998. Відповідний запис про право власності внесено до реєстрової книги № І-Г на сторінці 58 за № 23.

Відповідно до пункту 7 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966, «реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком №1».

З наведеного вбачається, що державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснювалася бюро технічної інвентаризації виключно за наявності належних правовстановлюючих документів, які підтверджують набуття майна у власність та є юридичною підставою для внесення відповідного запису до реєстрових книг і видачі реєстраційного посвідчення.

Згідно із зазначеною Інструкцією, до правовстановлюючих документів належали, зокрема, акти приймання-передачі майна, акти введення об`єктів в експлуатацію, рішення компетентних органів та інші документи, які підтверджують виникнення права власності, та які є підставою для внесення запису до реєстрових книг БТІ.

Отже, з наведеного вабчаєтсья, що право власності ПАТ «Промінвестбанк» на спірне нерухоме майно підтверджується, зокрема, Актом приймання від 15.06.1993 та Актом приймання-передачі № 1 від 31.01.1995., складеним за типовою міжвідомчою формою № ОС-1 «Акт приймання-передачі основних засобів», затвердженою наказом Центрального статистичного управління СРСР від 14.12.1972 № 816.

Як вбачається судом, згідно п. 424 Звіту про оцінку активів ПАТ «Промінвестбанк, станом на 01.04.2022р., ринкова вартість гаражу-№1181, становить 62 193 грн.

При розгляді даної справи судом враховано, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було створено рішенням установчих зборів засновників від 28.04.1992 та зареєстровано Національним банком України 26.08.1992 за реєстраційним номером № 125 із найменуванням «Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», скорочене найменування Промінвестбанк України на у подальшому найменування змінене на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1. Ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 686/14706/21.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає у з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 715/2316/18 (провадження № 61-3755св20) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні».

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Судом встановлено, що 17.02.2026 року Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк» звернулось із заявою про державну реєстрацію права власності на приміщення та 23.02.2026р. державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради прийняв рішення №83417803 про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що неможливо отримання відомостей та підтверджуючих документів з органів та установ, що знаходяться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, а також тим що державний реєстратор позбавлений можливості реалізувати передбачені статтею 10 зазначеного Закону повноваження щодо витребування інформації та документів шляхом направлення відповідного запиту до органу технічної інвентаризації, оскільки Автономна Республіка Крим відповідно до законодавства України є тимчасово окупованою територією з 20 лютого 2014 року, що унеможливлює отримання відомостей та документів від БТІ, яке знаходиться на такій території.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в газетах «Урядовий кур`єр» від 30 травня 2025 року та від 09.07.2026р. було опубліковано оголошення про втрату документів

Відповідно до п. 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі Порядок), у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать централізоване тимчасове зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб на відповідній території, та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду.

Водночас, як зазначено вище за результатами подання позивачем заяви про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.02.2026р. прийнято рішення № 83417803 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки ним були встановлені обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме, подані Банком документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими територіями з 20.02.2014.

У зв`язку із окупацією Російською Федерацією АР Крим, позивач позбавлений можливості підтвердити належне йому право власності на спірний об`єкт нерухомості, через об`єктивну неможливість доступу до архівів Феодосійського БТІ.

Відповідно до сталої судової практики у подібних категоріях справ належним відповідачем є орган місцевого самоврядування, на території якого розташоване відповідне майно.

З листа Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим від 28.10.2025 № 10-ПІ/01/02-07/25/1895 вбачається, що у зв`язку з окупацією Російською Федерацією з 20.02.2014 Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, органи державної влади та місцевого самоврядування України не можуть здійснювати свої повноваження безпосередньо на цій території, за винятком діяльності Представництва, яке не переміщувалося з тимчасово окупованих територій та не відновлювало свою діяльність на підконтрольній уряду України території.

Згідно із Законом України "Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим", Представництво є державним органом, створеним відповідно до Конституції України для сприяння виконанню повноважень Президента України на території Криму.

На період тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь повноваження Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим визначені Указами Президента України від 17.10.2019 № 758 та від 13.04.2021 № 160, відповідно до яких Представництво не було наділене повноваженнями інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснювали діяльність на території АР Крим до 20.02.2014, у тому числі органів, уповноважених управляти майном територіальних громад.

Отже, Представництво не може виступати правонаступником таких органів, вирішувати питання, що відносяться до компетенції органів виконавчої влади АР Крим, його участь у правовідносинах обмежена виключно межами, визначеними Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у разі неможливості здійснення повноважень відповідною місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування, їхні функції виконують відповідні обласні та районні військові адміністрації.

Як вбачається з ЄДРПОУ відповідні обласні та районні військові адміністрації на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим не створені, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ Сімферопольська міська рада, створена 21.05.1997 і є єдиним органом, що здійснює повноваження органу місцевого самоврядування щодо управління майном територіальної громади міста Феодосія та на час розгляду цієї справи зареєстрована в ЄДРПОУ, зберігає статус юридичної особи, незважаючи на фактичну тимчасову окупацію території АР Крим.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" за підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Таким чином, у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, відсутністю доступу до архівної інформації та матеріалів щодо проведеного оформлення права власності позивача на спірне нерухоме майно, а також у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів, Банк фактично позбавлений права на офіційне внесення інформації про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: згідно з другим реченням першого абзацу особа може бути позбавлена майна тільки "на умовах, передбачених законом", а за змістом другого пункту держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів".

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна гараж № 1181 загальною площею 18,5 кв. м, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Аральська, буд. 73.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, № 8, код ЄДРПОУ 00039002) до Сімферопольської міської ради (95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, № 15, код ЄДРПОУ 33433669) задовольнити повністю.

2. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, № 8, код ЄДРПОУ 00039002) право власності на об`єкт нерухомого майна гараж № 1181 загальною площею 18,5 кв. м, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Аральська, буд. 73.

3. Стягнути з Сімферопольської міської ради (95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, № 15, код ЄДРПОУ 33433669) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, № 8, код ЄДРПОУ 00039002) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві)грн. 40коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 жовтня 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна