Рішення № 140275124, 22.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2663/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2663/26

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача: Приватного підприємства Земград (67571, Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Центральна, буд. 57, код ЄДРПОУ 34996624)

про визнання трудових відносин припиненими

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства Земград про визнання трудових відносин припиненими.

Ухвалою від 01.07.2026р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

03.07.2026р. до господарського суду надійшла заява (вх. №23345/26) від ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2026р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2663/26 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2026р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву до Господарського суду Одеської області від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, згідно рішення №2/2023 від 21.09.2023 громадянина України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , призначено на посаду директора приватного підприємства «Земград» з 22.09.2023 року.

За посиланнями позивача, з початку 2026 року приватне підприємство «Земград» фактично призупинило свою господарську діяльність, при цьому єдиний засновник підприємства ОСОБА_2 перестав виходити на зв`язок із директором (позивачем)

Позивач вказує, що 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Приватного підприємства «Земград» та єдиного учасника цього товариства ОСОБА_2 з листом, в яких просила звільнити її за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з посади директора товариства.

Заява-повідомлення від 14.04.2026 направлена засобами поштового зв`язку листом з повідомленням про вручення на адресу єдиного учасника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 яка підтверджена відомостями ЄДРПОУ).

Позивач звертає увагу суду, що заява отримана адресатом 16.04.2026 року, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення та роздруківка трекінгу відправлення за номером накладної 6503106712739.

Поряд з цим, як зазначає позивач, ОСОБА_2 , як єдиний учасник товариства, жодного рішення із запропонованого питання не прийняв.

16 червня 2026 року ОСОБА_1 повторно звернулась до єдиного учасника Приватного підприємства «Земград» ОСОБА_2 з листом, в якому просила звільнити її за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з посади директора товариства, повідомляла про скликання позачергових загальних зборів з ініціативи виконавчого органу та надіслала проект рішення зборів із проханням прийняти вказане рішення у встановленій формі та провести реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За посилання позивача, повторна заява-повідомлення від 16.06.2026 направлена засобами поштового зв`язку цінним листом на адресу єдиного учасника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , яка підтверджена відомостями ЄДРПОУ).

Позивач наголошує, що відповідачем не вчинено дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора Приватного підприємства «Земград», чим порушено охоронювані законом права позивачки.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названою нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" вільно обрана зайнятість - реалізація права громадянина вільно обирати вид діяльності, не заборонений законом (зокрема такий, що не пов`язаний з виконанням оплачуваної роботи), а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей і потреб.

Кожен має право на вільно обрану зайнятість, примушування до праці у будь-якій формі забороняється (ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про зайнятість населення").

Держава гарантує у сфері зайнятості, зокрема, вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення").

Кожен має право на вільний вибір місця, виду діяльності та роду занять, яке забезпечується державою шляхом створення правових, організаційних та економічних умов для такого вибору (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу законів про працю України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України).

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначено, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Отже, директор товариства користується такими ж правами як і будь-який інший працівник.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства, а у товариствах, що мають одного учасника за рішенням єдиного учасника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 зазначила, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

За загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників або в окремих випадках - наглядової ради товариства. Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Так, рішенням єдиного учасника Приватного підприємства «Земград» від 21.09.2023р. ОСОБА_1 призначено на посаду директора товариства з 22.09.2023р.

Відомості щодо укладання трудового договору у формі контракту в порядку, передбаченому ч.12 ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", в матеріалах справи відсутні. Одночасно суд зауважує, що позивач у тексті позовної заяви наполягає на виникненні трудових відносин, а відповідачем такі твердження позивача жодним чином не спростовано.

Суд враховує, що у вирішенні цього спору не є визначальним питання укладання письмового договору з директором, а основним є дотримання директором процедури скликання загальних зборів товариства з метою припинення своїх повноважень та обрання нового директора.

За приписами частини першої статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства, прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників (ч. 1, 2 (п.7) ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень (ч. 1-3 ст. 99 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті (ч.2 ст. 37 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до єдиного учасника Приватного підприємства «Земград» ОСОБА_2 з листом, в яких просила звільнити її за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з посади директора товариства. Відповдіна заява була отримання адресатом 16.04.2026 року, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення та роздруківка трекінгу відправлення за номером накладної 6503106712739.

В подальшому 16 червня 2026 року ОСОБА_1 повторно звернулась до єдиного учасника Приватного підприємства «Земград» ОСОБА_2 з листом, в якому просила звільнити її за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з посади директора товариства, повідомляла про скликання позачергових загальних зборів з ініціативи виконавчого органу та надіслала проект рішення зборів із проханням прийняти вказане рішення у встановленій формі та провести реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Повторна заява-повідомлення від 16.06.2026 направлена засобами поштового зв`язку цінним листом на адресу єдиного учасника ОСОБА_2 , проте була повнота з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Приватного підприємства «Земград» так і не прийнято.

Отже з наведеного вбачається, що позивачем були вчинені всі необхідні, передбачені законодавством залежні від нього дії для звільнення з посади директора Приватного підприємства «Земград».

Позивач просить припинити трудові відносини з дати набрання судовим рішенням законної сили, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Такий спосіб захисту є належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача, про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі №761/40378/18, оскільки у разі заявлення вимоги припинити такі трудові відносини за рішенням суду, то трудові відносини будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №127/27466/20 від 06.09.2023.

За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тож суд враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

З огляду на те, що позивач у визначений чинним законодавством України строк повідомив єдиного учасника Приватного підприємства «Земград» про звільнення з посади директора Приватного підприємства «Земград» за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю, однак відповідачем не вчинено жодних дій на припинення трудових відносин, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом припинення трудових відносин між Приватним підприємством «Земград» та ОСОБА_1 з дати набрання законної сили рішенням суду у справі.

Разом з цим, суд зазначає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з підприємством за рішенням суду має супроводжуватись виключенням директора з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об?єднання, професійної спілки, її організації або об?єднання, політичної партії, організації роботодавців, об?єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов?язання вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб?єкт державної рестрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин позивача з відповідачем та з метою забезпечення ефективності наданого судового захисту і унеможливлення необхідності вчинення будь-яких інших заходів задля захисту визначеного інтересу позивача, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про скасування запису щодо відомостей про ОСОБА_1 як керівника Приватного підприємства «Земград».

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства Земград (67571, Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Центральна, буд. 57, код ЄДРПОУ 34996624) задовольнити повністю.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та Приватним підприємством Земград (67571, Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Центральна, буд. 57, код ЄДРПОУ 34996624) у зв`язку зі звільненням із займаної посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст.38 Кодексу законів про працю України з дня набрання рішенням суду законної сили, із скасуванням запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо відомостей про ОСОБА_1 як керівника Приватного підприємства «Земград».

3. Стягнути з Приватного підприємства Земград (67571, Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Центральна, буд. 57, код ЄДРПОУ 34996624) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві)грн. 40коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 жовтня 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна