Рішення № 140275050, 03.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1553/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» (70406, Запорізька обл., Запорізький р-н, селище Відрадне, вул. Шевченко, буд. 30, код ЄДРПОУ 40277858)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «УКРЕКОПРОМ» (65059, Одеська обл., м. Одеса, пр. Адміральський, буд. 34А, код ЄДРПОУ 39624900)

про стягнення 100 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Яценко Д.В., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: Нестеренко С.В., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «УКРЕКОПРОМ» про стягнення 100 грн. завданої шкоди діловій репутації.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, користуючись анонімністю, поширював у вимогах про позивача інформацію, яка не стосувалась порушень тендерної документації й тим самим вчиняв дії щодо схилення до бойкоту суб`єкта господарювання, схилення замовника до дискримінації постачальника для досягнення неправомірних переваг в конкуренції, а тому позивач вважає, що відповідач має відшкодувати завдану шкоду ділової репутації, яку позивач символічно оцінює в сто гривень; при цьому позивач зазначає, що процедура закупівлі є завершеною, а тому позивачем не ставиться питання про її спростування в той самий спосіб.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1553/26; розглядати справу вирішено в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.06.2026 о 14:30.

28.05.2026 за вх.№18493/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначив, зокрема, наступне:

- відповідачем не вчинялись дії недобросовісної конкуренції, а питання кваліфікації дій як порушень, передбачених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», не відноситься до повноважень суду;

- із тексту повідомлення вбачається, що у ньому відсутні висловлювання, виражені у формі спонукання замовника до відмови від установлення договірних відносин із позивачем; також в тексті відсутні висловлювання, виражені у формі спонукання до припинення стосунків або обмеження та позбавлення прав позивача;

- питання кваліфікації дій відповідача як порушень, передбачених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», не відноситься до повноважень суду та не може розглядатись в межах цієї справи, а відтак позов є необґрунтованим;

- позивачем не доведено недостовірності поширеної відповідачем інформації; для всебічного та об`єктивного з`ясування всіх фактичних обставин справи необхідним є дослідження і встановлення, перш за все, факту поширення відповідачем неправдивих відомостей стосовно позивача;

- інформація, яка міститься у тексті вимоги, розміщеній 06.03.2026 відповідачем в системі електронних закупівель Prozorro, відповідає інформації, викладеній в тексті ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 14.01.2026 у справі №335/13797/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а отже є достовірною;

- у частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили приниження ділової репутації, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір; у своєму позові ТОВ «А-ЕНЕРГО» не обґрунтувало та не надало жодних доказів, які б підтверджували, як саме було принижено ділову репутацію позивача, та не довело в чому саме полягало таке приниження (зокрема, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності); окрім цього, позивачем жодним чином не обґрунтовується розмір завданої шкоди діловій репутації; оскільки позивачем не доведено всіх необхідних елементів складу правопорушення щодо відшкодування шкоди діловій репутації, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаного відшкодування не підлягають задоволенню.

У підготовчому засіданні 04.06.2026 судом у протокольній формі продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 26.06.2026 об 11:15.

05.06.2026 за вх.№19631/26 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач зазначає, зокрема, наступне:

- предметом позову в даній справі є стягнення шкоди, завданої діловій репутації, тобто захист особистого немайнового права юридичної особи на недоторканність її ділової репутації; встановлення факту порушення особистого немайнового права та захист такого права є повноваженнями суду та не ставиться законом в залежність від наявності чи відсутності рішень Антимонопольного комітету України про недобросовісну конкуренцію;

- у поширеній відповідачем інформації вказано на нібито існування у замовника обов`язку відхилити тендерну пропозицію позивача, що вбачається з системного аналізу другого та останнього абзаців тексту поширеної відповідачем інформації; отже, метою поширення відповідачем спірної інформації було спонукання замовника відповідачем, як конкурентом позивача, до відмови від установлення договірних зв`язків, іншої мети поширення такої інформації відповідач у відзиві не зазначив;

- у відзиві відповідач посилається на своє право на звернення, разом з тим, вимога відповідача від 06.03.2026 є не просто зверненням, а є поширенням інформації для необмеженого кола осіб, оскільки ця інформація була оприлюднена і стала публічною на веб-сторінці https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2026-03-05-012983-a/questions; отже, в цій справі йдеться не про реалізацію права на звернення, а про поширення негативної недостовірної інформації про позивача, що заподіює шкоду його діловій репутації;

- з матеріалів справи вбачається, що поширена відповідачем про позивача негативна інформація є недостовірною; так, відповідач поширив інформацію про те, що нібито директору ТОВ «А-Енерго» повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 241, ч.2 ст. 239, ч.2 ст. 364-1 КК України; ця інформація була поширена відповідачем 06.03.2026; станом на 06.03.2026 директором ТОВ «А-Енерго» була (і є на теперішній час) ОСОБА_1 ; так, рішенням загальних зборів учасників ТОВ «А-Енерго», оформленим протоколом №2 від 04.02.2026, було переведено ОСОБА_2 з посади директора на посаду заступника директора, припинено обов`язки директора 04.02.2026, а також переведено ОСОБА_1 з посади заступника директора на посаду директора з 05.02.2026; як свідчить витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», станом на 24.04.2026 відомості про притягнення до кримінальної відповідальності щодо ОСОБА_1 відсутні; отже, станом на 06.03.2026 (дату поширення відповідачем спірної інформації) директор ТОВ «А-Енерго» не була (і не є наразі) особою, якій повідомлено про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень; таким чином, позивач довів недостовірність поширеної відповідачем інформації, при цьому поширена відповідачем інформація має характер фактичних тверджень, а не оціночних суджень;

- протиправність поведінки відповідача полягає в поширенні ним недостовірної негативної інформації про позивача; моральна шкода полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи (п.4 ч.2 ст. 23 ЦК України), адже оприлюднення недостовірної інформації про нібито притягнення керівника позивача до кримінальної відповідальності призводить до зниження престижу позивача та підрив довіри до діяльності позивача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та моральною шкодою полягає в тому, що саме внаслідок активних дій відповідача щодо поширення недостовірної інформації було принижено ділову репутацію позивача як добросовісного суб`єкта господарювання; позивач довів факт заподіяння шкоди його діловій репутації відповідачем та довів наявність усіх необхідних елементів складу цивільно-правового правопорушення; заперечення відповідача проти позовних вимог, викладені ним у відзиві на позовну заяву, на думку позивача, є безпідставними і необґрунтованими.

19.06.2026 за вх.№21511/26 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду. У поданих запереченнях відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- вимоги позовної заяви ТОВ «А-ЕНЕРГО» обґрунтовує вчиненням ТОВ «НВК «УКРЕКОПРОМ» відносно позивача правопорушень, передбачених Законом України від 07.06.1996 №236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції»: схилення до бойкоту суб`єкта господарювання (стаття 10 Закону №236/96-ВР); схилення замовника до дискримінації постачальника для досягнення неправомірних переваг в конкуренції (статті 8, 11, 15, 15-1 Закону), чим було завдано шкоду діловій репутації позивача; однак, як вже було зазначено у відзиві на позов, питання кваліфікації дій як порушень, передбачених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», не відноситься до повноважень суду; в свою чергу, позов не містить будь-якого правового обґрунтування відшкодування шкоди, завданої ТОВ «А-ЕНЕРГО» внаслідок поширення щодо нього недостовірної (як стверджує сам позивач) інформації;

- викладаючи у відповіді на відзив фактичні обставини щодо призначення 05.02.2026 директором ТОВ «А-ЕНЕРГО» Паранчак Дар`ї Вікторівни та поширення спірної інформації 06.03.2026, позивач доходить висновку про доведення ним недостовірності поширеної інформації, а саме що 09.01.2026 директору ТОВ «А-ЕНЕРГО» повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень; проте, як вже зазначав відповідач у відзиві на позов, інформація, яка міститься у тексті вимоги, розміщеній 06.03.2026 в системі електронних закупівель Prozorro, відповідає інформації, викладеній в тексті ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 14.01.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень;

- у тексті вимоги відсутнє ствердження про повідомлення про підозру директору ТОВ «А-ЕНЕРГО», повноваження якого є дійсними на момент розміщення вимоги 06.03.2026; так само в тексті відсутнє ствердження про повідомлення про підозру саме Паранчак Д.В.; додатково, текст містить інформацію щодо дати повідомлення директору ТОВ «А-ЕНЕРГО» про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - 09.01.2026, яка вочевидь передує даті призначення Паранчак Д.В. директором ТОВ «А-ЕНЕРГО» 05.02.2026.

У підготовчому засіданні 25.06.2026 судом у протокольній формі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2026 о 16:00. У судовому засіданні 16.07.2026 судом оголошено перерву до 03.09.2026 о 15:15.

У судовому засіданні 03.09.2026 представник позивача просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2026 просив суд відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13.07.2026 №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/1553/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 03.09.2026 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті. Натомість повне рішення складено 01.10.2026 з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором. Відповідні процесуальні строки на апеляційне оскарження вказаного рішення обчислюються з дати складання повного тексту (01.10.2026), на що суд звертає увагу учасників справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 03.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

Позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» із основним видом діяльності, зокрема, збирання небезпечних відходів та додатковим, зокрема, оброблення та видалення небезпечних відходів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей з ЄДР про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи - ТОВ «А-ЕНЕРГО» (станом на дату прийняття позову судом до розгляду): Паранчак Дар`я Вікторівна - керівник; Андреєв Володимир Анатолійович (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи) - представник.

Відповідачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «УКРЕКОПРОМ» із основним видом діяльності, зокрема, оброблення та видалення небезпечних відходів, та додатковим, зокрема, збирання небезпечних відходів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В матеріалах справи наявна роздруківка з сайту Prozorro щодо закупівлі - 90520000-8 Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (UA-2026-03-05-012983-a): де у розділі «Питання та вимоги» міститься вимога від 06.03.2026 наступного змісту: «Шановний Замовник! Звертаємо Вашу увагу, що Особливостями встановлюється обов`язок замовника відхиляти тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли керівника учасника процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником процедури закупівлі, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією (підпункт 3 пункту 47 Особливостей). Приміткою до статті 45 Кримінального кодексу України передбачено, що корупційним кримінальним правопорушенням є кримінальне правопорушення, зокрема, передбачене статтею 364-1 КК України. Притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пункт 14 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України). Просимо врахувати, що відповідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень 09.01.2026 директору ТОВ «А-ЕНЕРГО» повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 241, ч.2 ст. 239, ч.2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133418293».

Також з вказаної роздруківки з сайту Prozorro вбачається відповідь від 09.03.2026 на зазначену вимогу від 06.03.2026 наступного змісту: «Дякуємо за звернення. Повідомляємо, що на етапі подання та розгляду тендерних пропозицій Замовник здійснює перевірку учасників на відповідність вимогам законодавства та умовам тендерної документації, у тому числі вимогам пункту 47 Особливостей. На даному етапі процедура перебуває на стадії уточнень, тому питання відповідності конкретних учасників буде розглядатися під час оцінки тендерних пропозицій».

В матеріалах справи наявна роздруківка з ЄДРСР ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 14.01.2026 у справі №335/13797/24 (посилання на ухвалу міститься у вимозі від 06.03.2026 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/133418293), в якій наведено наступне:

«- слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, слідчого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, підозрюваного ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_4, погоджене з прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024080000000043 від 07.05.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, який здобув вищу освіту, обіймає посаду директора ТОВ «А-ЕНЕРГО», неодруженого, на утримані неповнолітніх дітей немає, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 241, ч.2 ст. 239, ч.2 ст. 364-1 КК України;

- досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 наказом №10-ОК від 31.03.2022 призначений на посаду фінансового директора Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40277858), наказом №48-ОК від 11.09.2023 ОСОБА_6 передано тимчасове виконання повноважень директора Товариства, а наказом №72-ОК від 27.06.2024 ОСОБА_6 приступив до виконання обов`язків директора Товариства, яке здійснює господарську діяльність пов`язану з поводженням (утилізацією) небезпечних відходів на промисловій ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 09.01.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 241, ч. 2 ст. 239, ч. 2 ст. 364-1 КК України».

У протоколі №2 загальних зборів учасників ТОВ «А-ЕНЕРГО» від 04.02.2026 визначено порядок денний, зокрема: про переведення ОСОБА_2 з посади директора на посаду заступника директора; про переведення ОСОБА_1 на посаду директора. В матеріалах справи наявні накази ТОВ «А-ЕНЕРГО» від 04.02.2026 та від 05.02.2026 щодо переведення ОСОБА_2 на посаду заступника директора з фінансових питань та про призначення ОСОБА_1 директором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/4162/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Енерго» про забезпечення доказів задоволено; вжито заходи забезпечення доказів шляхом витребування у Державного підприємства «ПРОЗОРРО» інформації про автора із зазначенням найменування/прізвища, ім`я, по-батькові / коду ЄДРПОУ / РНОКПП / інших відомих контактних даних, в наступних вимогах опублікованих в системі публічних закупівель Prozorro: від 26 лютого 2026 року створеній о 19:50 год. в процедурі закупівлі UA-2026-02-24-002576-a; від 06 березня 2026 року створеній о 17:21 год. в процедурі закупівлі UA-2026-03-05-012983-a; від 12 березня 2026 року створеній о 15:12 год. в процедурі закупівлі UA-2026-03-11-010422-a; зобов`язано Державне підприємство «ПРОЗОРРО» надати витребувану інформацію протягом 2 (двох) днів з дати отримання ухвали.

17.04.2026 Державне підприємство «ПРОЗОРРО», на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/4162/26, надало відповідь наступного змісту, зокрема: користувачем, який опублікував запитання замовнику по закупівлі UA-2026-0305-012983-a 06.03.2026 та по закупівлі UA-2026-03-11-010422-a 12.03.2026 є ТОВ «НВК «УКРЕКОПРОМ» (код ЄДРПОУ: 39624900, адреса (зазначена в системі): вул. Комітетська, буд. 14, корп. А, м. Одеса, 65005).

У наявному в матеріалах справи витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» зазначено, що: громадянка України ОСОБА_1 станом на 24.04.2026 є особою, стосовно якої: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності - відсутні; відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості - відсутні; відомості про розшук - відсутні.

Вважаючи, що поширена відповідачем вимога від 06.03.2026 на сайті Prozorro є негативною, недостовірною інформацією про позивача, що заподіює шкоду його діловій репутації, метою поширення якої є також спонукання замовника відповідачем, як конкурентом позивача, до відмови від установлення договірних зв`язків, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 100 грн. завданої шкоди діловій репутації, яка позивачем оцінена символічно та оскільки процедура закупівлі є завершеною позивачем не ставиться питання про її спростування в той самий спосіб.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

За ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.1, п.4 ч.2, ч.ч. 3-5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За ч.1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу. Захист особистих немайнових прав юридичної особи у зв`язку із завідомо неправдивим повідомленням або неумисним повідомленням недостовірної інформації щодо її уповноваженої (посадової чи службової) особи про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» у порядку, передбаченому цим Законом, здійснюється у такому самому обсязі, що і особистих немайнових прав фізичних осіб.

Згідно зі ст.ст. 200, 201 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч. 4-7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок повідомлення викривачем інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» через зовнішні канали повідомлення в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання корупції», має право на відповідь. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

За ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. 2. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Надання доступу до інформації, усунення порушень права на інформацію та оскарження відмови або бездіяльності щодо надання інформації здійснюються відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду. Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб`єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

За ст. 9 Закону України «Про інформацію» основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про інформацію» за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; критична технологічна інформація; інші види інформації.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Суб`єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною. Додаткові підстави звільнення від відповідальності медіа та журналістів встановлюються Законом України «Про медіа» та іншими законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону. Терміни, які вживаються для цілей цього Закону, визначені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» схиленням до бойкоту суб`єкта господарювання є спонукання його конкурентом іншої особи, безпосередньо або через іншу особу, до відмови від установлення договірних зв`язків із цим суб`єктом господарювання, до невиконання (розірвання) або виконання неналежним чином договірних зобов`язань перед цим суб`єктом господарювання. Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, до застосування постачальником до покупця (замовника) невигідних умов у господарській діяльності порівняно з цим чи іншими конкурентами покупця (замовника).

Згідно зі ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Верховний Суд у постанові від 29.06.2023 у справі №910/2441/22 відзначив, що кваліфікація дій Товариства як порушення, що передбачене статтею 8 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», входить до повноважень виключно АМК, що є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Водночас до повноважень суду входить вирішення спорів стосовно оскарження рішень, прийнятих АМК, і у тому числі, щодо порушень, визначених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Втім суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) АМК поза межами перевірки за критеріями, визначеними у статті 19 Конституції України, статтею 59 Закону (підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права).

Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).

Згідно з положеннями статей 277, 302 ЦК та 74 ГПК: позивач повинен довести: 1) сам факт поширення інформації; 2) поширення інформації саме відповідачем; 3) порушення поширенням інформації його особистих немайнових прав; 4) має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Відповідач повинен довести, що поширена інформація є достовірною.

Під поширенням інформації слід розуміти: поширення інформації з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомленнях в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 у справі №6-639цс17).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що висловлювання саме щодо дій особи, які підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, виключає віднесення такого висловлювання до оціночних суджень чи критичних зауважень, натомість є фактичним твердженням (постанови Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №484/2781/19-ц, від 21.01.2021 у справі №914/371/19).

Вищевказані висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2026 у справі №910/5249/25).

Для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння позивачеві моральної шкоди у цій справі позивачу належить довести наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою), у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності. За змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2024 у cправі №910/10692/22.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, від 07.12.2021 у справі №905/902/20).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Lingens v. Austria» від 08.07.1986 (заява №9815/82) зауважується, що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження, необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі «Бразільє проти Франції» від 11.04.2006), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ у справах «Патурель проти Франції» від 22.12.2005, «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02.06.2016).

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 100 грн. завданої шкоди діловій репутації (оцінена позивачем символічно) у зв`язку з тим, що на думку позивача поширена відповідачем вимога від 06.03.2026 на сайті Prozorro є негативною, недостовірною інформацією про позивача, що заподіює шкоду його діловій репутації, метою поширення якої є також спонукання замовника відповідачем, як конкурентом позивача, до відмови від установлення договірних зв`язків. При цьому позивачем не ставиться питання про її спростування в той самий спосіб, оскільки процедура закупівлі є завершеною.

Таким чином, для вирішення даного спору про стягнення з відповідача на користь позивача 100 грн. завданої шкоди діловій репутації першочергово необхідним є встановлення спочатку сукупності таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

При цьому, як було вищевказано судом, позивач повинен довести: 1) сам факт поширення інформації; 2) поширення інформації саме відповідачем; 3) порушення поширенням інформації його особистих немайнових прав; 4) має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Відповідач повинен довести, що поширена інформація є достовірною.

У випадку встановлення вищевказаних обставин у їх сукупності для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння позивачеві моральної шкоди у даній справі позивачу належить довести наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою), у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем на сайті Prozorro щодо закупівлі - 90520000-8 Послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (UA-2026-03-05-012983-a) 06.03.2026 у розділі «Питання та вимоги» було розміщено наступне повідомлення: «Шановний Замовник! Звертаємо Вашу увагу, що Особливостями встановлюється обов`язок замовника відхиляти тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли керівника учасника процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником процедури закупівлі, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією (підпункт 3 пункту 47 Особливостей). Приміткою до статті 45 Кримінального кодексу України передбачено, що корупційним кримінальним правопорушенням є кримінальне правопорушення, зокрема, передбачене статтею 364-1 КК України. Притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пункт 14 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України). Просимо врахувати, що відповідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень 09.01.2026 директору ТОВ «А-ЕНЕРГО» повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 241, ч.2 ст. 239, ч.2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133418293».

Обставина того, що саме відповідачем розміщене вказане повідомлення підтверджується листом Державного підприємства «ПРОЗОРРО» від 17.04.2026.

Аналізуючи вказане повідомлення крізь призму наявності/відсутності в діях відповідача юридичного складу правопорушення, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу, що в першій частині вказаного повідомлення містяться посилання на норми законодавства: «Шановний Замовник! Звертаємо Вашу увагу, що Особливостями встановлюється обов`язок замовника відхиляти тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли керівника учасника процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником процедури закупівлі, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією (підпункт 3 пункту 47 Особливостей). Приміткою до статті 45 Кримінального кодексу України передбачено, що корупційним кримінальним правопорушенням є кримінальне правопорушення, зокрема, передбачене статтею 364-1 КК України. Притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пункт 14 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України)». В решті частини повідомлення натомість зазначено: «Просимо врахувати, що відповідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень 09.01.2026 директору ТОВ «А-ЕНЕРГО» повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 241, ч.2 ст. 239, ч.2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133418293».

Таким чином, перша частина повідомлення складається з цитування положень законодавства, а саме: Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, а також Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України. Друга частина фактично становить повідомлення про інформацію з офіційного джерела, а саме цитування ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 14.01.2026 у справі №335/13797/24 (посилання на ухвалу міститься у вимозі від 06.03.2026 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/133418293).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків:

- позивачем доведено факт поширення інформації саме відповідачем та така інформація була поширена на офіційному сайті при здійсненні закупівлі, тобто поширена з використання електронних мереж необмеженому колу осіб;

- позивачем натомість не надано доказів недостовірності поширеної інформації, натомість відповідачем доведено, що поширена інформація є достовірною: а саме, відповідачем у першій частині повідомлення процитовано норми законодавства, а друга частина повідомлення відповідає інформації з ухвали суду, а саме з ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 14.01.2026 у справі №335/13797/24 (посилання на ухвалу міститься у вимозі від 06.03.2026 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/133418293), з якої вбачається викладення обставин щодо повідомлення про підозру, що обома сторонами не заперечується. При цьому позиція позивача полягає в тому, що на його думку така інформація використана відповідачем з метою приниження ділової репутації позивача, а позиція відповідача полягає в тому, що відповідач скористався своїм правом на поширення офіційної інформації.

Господарський суд враховує вищенаведені правові позиції Верховного Суду в частині того, що висловлювання саме щодо дій особи, які підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, виключає віднесення такого висловлювання до оціночних суджень чи критичних зауважень, натомість є фактичним твердженням, що є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом; окремо суд наголошує, що друга частина повідомлення відповідача сформована виключно із посиланням на інформацію з ЄДРСР та не містить жодних оцінок з боку відповідача.

Окрім того, виходячи з матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що поширенням інформації допущено порушення його особистих немайнових прав, оскільки у даному випадку поширення відповідачем інформації 06.03.2026 відбулось під час процедури закупівлі, переможцем в якій визнано самого позивача, що визнається обома сторонами, відповідно позивачем не доведено негативних наслідків від поширення такої інформації, яка до того ж, як встановлено судом вище, не містила оціночних тверджень чи негативних суджень відповідача, а містила лише посилання на офіційні джерела. Окрім того, суд дійшов висновку, що позивачем в даному випадку не доведено і того факту, що поширене відповідачем повідомлення порушило ділову репутацію юридичної особи відповідача чи його немайнові права та/або завдало відповідної шкоди.

Як зазначено вище, з посиланням на практику Верховного Суду, ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг; при цьому наслідком приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) внаслідок поширення певної інформації є зниження вартості його нематеріальних активів.

За таких обставин, на переконання господарського суду, у спорах про стягнення шкоди, завданої діловій репутації, позивачем має доводитись, а судом має встановлюватись гудвіл (goodwill) як грошовий вимір ділової репутації, через призму якого має оцінюватися розмір шкоди, завданої або не завданої діловій репутації юридичної особи.

Натомість у даній справі позивачем не доведено суду вказаного аспекту, що має наслідком оцінку судом заявлених позовних вимог як недоведених.

Доводи позивача про те, що відповідач, користуючись анонімністю, поширював у вимогах про позивача інформацію, яка не стосувалась порушень тендерної документації й тим самим вчиняв дії щодо схилення до бойкоту суб`єкта господарювання, схилення замовника до дискримінації постачальника для досягнення неправомірних переваг в конкуренції, не приймаються судом до уваги в якості підстав для задоволення позову з урахуванням не доведення недостовірності викладеної інформації, а також відсутності у вказаній інформації оціночних суджень та/або прямої критики. Суд також приймає до уваги, що позивач став переможцем закупівлі, а також, що виходячи з наявних матеріалів справи відсутні рішення АМКУ у спірних правовідносинах, зокрема і щодо порушень, визначених Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Доводи позивача про те, що станом на 06.03.2026 (дату поширення відповідачем спірної інформації) директор ТОВ «А-ЕНЕРГО» не був (і не є наразі) особою, якій повідомлено про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень не приймаються судом до уваги в якості підстави для задоволення позовних вимог, оскільки, як було зазначено судом вище, відповідачем у другій частині повідомлення вказано про інформацію з ЄДРСР та дату повідомлення підозри директору ТОВ «А-ЕНЕРГО» - 09.01.2026, що відповідало дійсності, натомість з матеріалів справи вбачається, що 05.02.2026 було змінено директора позивача, тобто після 09.01.2026. Таким чином, з огляду на зазначену у повідомленні дату і інформацію з офіційних джерел, відповідачем у другій частині повідомлення не було вказано, що саме діючому директору позивача повідомлено про підозру, не було змінено інформацію, здобуту з офіційного джерела.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що за наявними матеріалами справи позивачем не доведено поширення відповідачем недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності, а також не доведено завдання йому шкоди у заявленому визначеному розмірі внаслідок порушення особистих немайнових прав позивача. Окрім того, позивачем не надано доказів приниження його ділової репутації та не доведено в чому саме полягало таке приниження, з урахуванням встановлення судом обставини фактичної достовірності поширеної відповідачем інформації, яка полягає у цитуванні норм законодавства та відомостей з офіційного джерела (ЄДРСР). Також позивачем не доведено юридичного складу правопорушення, зокрема наявності шкоди та її розміру, протиправності поведінки відповідача та відповідного причинно-наслідкового зв?язку, що створює підстави для відмови у задоволенні заявленого позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» про стягнення з відповідача 100 грн. завданої шкоди діловій репутації задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.

Іншого позивачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 01 жовтня 2026 р. з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором.

Суддя Ю.С. Бездоля