Рішення № 140275037, 28.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 Справа № 914/1111/26

Господарський суд Львівської області в складі:

головуючої судді: Бургарт Т. І.,

за участі секретаря судового засідання: Свистуна П. О.,

представників учасників справи: не з`явилися

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ (надалі позивач, МТСБУ)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Ногаля Андрія Михайловича, с. Річки, Львівська обл., (далі відповідач)

треті особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Західне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, м. Львів (далі третя особа-1);

2. ОСОБА_1 , с. Погірці, Львівська обл., (далі третя особа-2);

про: відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 73 731,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Ногаля Андрія Михайловича про відшкодування шкоди у порядку регресу в розмірі 73 731,80 грн.

Детальний процесуальний рух справи відображений у відповідних ухвалах суду і протоколах судових засідань.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Аргументи позивача

14.06.2019 відбулася дорожньо-транспортна пригода, за результатами якої позивач здійснив регламентну виплату потерпілій особі в сумі 73 731,80 грн.

Позивач звертався до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовом до фізичної особи-винуватця дорожньо-транспортної пригоди на основі його права регресної вимоги. За результатами перегляду справи у апеляційному суді встановлено, що винна особа перебувала в трудових відносинах з відповідачем, а отже позов звернений до неналежного відповідача, оскільки той виконував трудові обов`язки, наявність яких породжує правові наслідки для роботодавця, а саме відшкодування потерпілій особі розміру нанесеної працівником шкоди.

Враховуючи наведені висновки у іншій справі, позивач звертається до суду із позовом до відповідача як роботодавця фізичної особи-винуватця ДТП з метою відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.

Аргументи відповідача

Відповідач своїм правом на відзив не скористався. Інших письмових заяв чи додаткових письмових пояснень суду не надав.

Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі ЄСІКС «Електронний Суд», тож суд скеровував відповідні ухвали (про відкриття провадження, про виклик у судове засідання, тощо) рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Івана Франка, буд. 60, с. Річки, Жовківський р-н., Львівська обл., 80310), що підтверджується відповідними списками розсилки поштової кореспонденції. Зазначені відправлення поверталися до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду, що підтверджено сталою практикою Верховного Суду (див. до прикладу постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та ін.).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Враховуючи, що відповідач, був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом на подання відзиву, не з`явився в судове засідання, не забезпечив явку свого представника, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Аргументи третіх осіб

Третя особа-1 (Західне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці)

Третя особа зазначила, що немає правових та фактичних підстав зробити висновок ані про наявність, ані про відсутність трудових відносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , оскільки захід державного нагляду (контролю) не проводився, а тому Управління не досліджувало фактичні обставини та документи щодо відносин між цими особами.

Третя особа-2 ( ОСОБА_1 )

У судовому засіданні 23.07.2026 повідомив суду, що у 2019 році за дорученнями відповідача виконував роботу на автокрані у визначений відповідачем день та час. Зазначив, що має відповідну кваліфікацію та сертифікат, відповідно до якого має право виконувати роботи на автокрані. Робота була не систематичною, залежала від виробничої необхідності ОСОБА_2 , який, у випадку такої, телефонував ОСОБА_1 та повідомляв про місце виконання робіт автокраном, їх обсяг та особливості. Оплату за виконані роботи ОСОБА_2 здійснював у готівковій формі щоразу після їх виконання. Розмір оплати залежав від обсягу виконаних робіт та витраченого ОСОБА_1 часу на їх виконання. При цьому, відповідач сплачував страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , на підтвердження чого надав суду Довідку про сплату страхових внесків за формою ОК-7.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14.06.2019 у м. Львові на перехресті вул. В. Великого Тролейбусна, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: автомобіля марки «КРАЗ» (д.н.з. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Mercedes», (д.н.з. НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_3 . Наведений факт, встановлений зокрема, у постанові Франківського районного суду м. Львова від 13.09.2019 року у справі № 465/3502/19, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Транспортний засіб марки «КРАЗ» (д.н.з. НОМЕР_1 ) належить відповідачу ФОП Ногалю А. М., на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що зазначено, зокрема, у Довідці №1 від 13.02.2020 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих. Факт відсутності страхового полісу підтверджується також скриншотом із централізованої бази даних МТСБУ від 14.06.2019.

06.11.2019 року потерпілий ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до висновку судового експерта про оцінку колісного транспортного засобу № 230 від 26.09.2019 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes», (д.н.з. НОМЕР_2 ), пошкодженого внаслідок ДТП, становить 73 731,80 грн.

Відповідно до наказу № 2709 від 05.03.2020 року про відшкодування шкоди та довідки № 1 від 13.02.2020 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ здійснило розрахунок виплат страхового відшкодування у сумі 73 731,80 грн., що підтверджується також платіжним дорученням № 1475982 від 06.03.2020.

Наведені обставини, встановлені також у рішеннях Самбірського міськрайонного суду Львівської області та Львівського апеляційного суду у справі № 452/1936/21 від 08.06.2023 та 22.06.2023 відповідно.

У тій справі МТСБУ звернулося із позовом до третьої особи-2, ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 08.06.2023 позов задоволено, однак постановою Львівського апеляційного суду від 22.12.2023 у справі №452/1936/21 рішення суду І інстанції скасовано й прийнято нове: про відмову у задоволенні позову.

У згаданій постанові апеляційний суд, посилаючись на цивільно-правовий договір №10 від 10.05.2019 та зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №400768 від 14.06.2019 року, в якому зазначено місце роботи відповідача: «ФОП «Ногаль А.М., водій» вказав, що на момент ДТП між ОСОБА_1 та ФОП Ногалем А. М. існували трудові відносини, а отже, ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, оскільки він керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, тому саме ФОП Ногаль А. М., як володілець транспортного засобу на момент скоєння ДТП, має нести обов`язок з відшкодування шкоди.

ФОП Ногаль А.М., щодо якого суди встановили обставини укладення трудового договору та виснували про виникнення трудових правовідносин не був учасником справи № 452/1936/21 ні в якості відповідача, ні як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В матеріалах справи наявний Цивільно-правовий договір №10 від 10.05.2019, укладений між ФОП Ногалем А. М. (як замовником) та Ковальчиком М. В. (як виконавцем), основні положення якого сформульовані так:

- замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи (послуги) в строк з 10.05.2019 до 31.12.2019. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує безпечне виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (п. 1.1). Положення про дію договору з 10.05.2019 до 31.12.2019 наявні також у п. 6.1 Договору;

- замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором (п. 1.2).

- виконані роботи оформляються шляхом підписання актів приймання виконаних робіт на об`єкті, які в подальшому є підставою для виплати винагороди (п. 2.1-2.3).

З Довідки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 від 21.07.2026 вбачається, що страхувальник ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в травні та червні 2019 року сплатив за Ковальчика М. В. страхові внески в сумі 2 800,00 грн. та 4 200,00 грн. відповідно.

27.02.2026 позивач звернувся до відповідача із вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу, яку відповідач залишив без відповіді.

ОЦІНКА СУДУ

Спір у цій справі стосується стягнення шкоди, завданої потерпілій особі в порядку регресу. Позивач вважає, що саме ФОП Ногаль А. М., як власник транспортного засобу та роботодавець третьої особи-2 повинен відшкодувати заподіяні збитки, що підтверджено у постанові апеляційного суду в справі № 452/1936/21.

Виходячи із аргументів учасників справи, та встановлених обставин справи, для правильного вирішення цього спору суду слід встановити, чи наявні підстави для регресної вимоги, і якщо так, то чи є саме відповідач тією особою, яка повинна відповідати за цією вимогою.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, внаслідок завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виплати регламентної виплати) Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

У цій справі суд встановив, що 14.06.2019 відбулось ДТП, за участі транспортного засобу, власником якого є відповідач, і за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Вина останнього у вчинені ДТП встановлена у постанові Франківського районного суду м. Львова від 13.09.2019 року у справі № 465/3502/19. При цьому, на момент скоєння ДТП у відповідача був відсутній страховий поліс цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.

Внаслідок цього, потерпілий у ДТП звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до позивача, який 05.03.2020 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 73 731,80 грн., що підтверджується, зокрема, наказом № 2709 від 05.03.2020, довідкою та відповідним платіжним дорученням. Наведена виплата була здійснена у відповідності до положень п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки:

- у відповідача, як власника транспортного засобу марки «КРАЗ» був відсутній страховий поліс цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу;

- у потерпілої особи був наявний чинний страховий поліс у ПрАТ «СК «Брокбізнес», що відображено у довідці № 1 від 13.02.2020 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 06.11.2019. Таким чином транспортний засіб відповідав вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з яким забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

За наведених обставин у МТСБУ виникло право регресної вимоги до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, що узгоджується із приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У цій справі позивач пред`явив позов до відповідача, стверджуючи, що шкоду при ДТП завдала особа, яка перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем під час виконання своїх трудових обов`язків, покликаючись на висновки суду апеляційної інстанції у справі №452/1936/21.

З цього приводу суд зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не був учасником судового розгляду у справі №452/1936/21, відтак, з огляду на вимоги статті 75 ГПК України, обставини, встановлені судами щодо ОСОБА_2 в межах розгляду справи №452/1936/21 не мають преюдиційного значення для розгляду цієї справи в межах господарського судочинства .

Відтак, оцінюючи правову природу та зміст відносин, що виникли у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд, з урахуванням встановлених у даній прсаві обставин, зазначає таке.

Згідно ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуальновизначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

В матеріалах справи наявний Цивільно-правовий договір №10 від 10.05.2019, укладений ФОП Ногалем А. М. (як замовником) та ОСОБА_1 (як виконавцем). Оцінюючи цей договір, суд зазначає, що сама назва укладеного сторонами правочину як «Цивільно-правовий договір», так само як і визначення сторін як «замовника» та «виконавця», не є визначальними для встановлення дійсної правової природи відносин між ними, адже для належної кваліфікації спірних правовідносин оцінці підлягають передусім зміст взаємних прав та обов`язків сторін, що виникли на підставі договору.

Як убачається зі змісту Цивільно-правового договору № 10 від 10.05.2019, його предметом визначено виконання ОСОБА_1 робіт (надання послуг) у період з 10.05.2019 до 31.12.2019. При цьому умовами договору прямо передбачено, що виконавець виконує роботу на власний ризик, самостійно організовує безпечне виконання роботи та не підлягає дії правил внутрішнього трудового розпорядку. В судовому засіданні Ковальчик М.В. зазначив, що виконувані ним роботи на замовлення відповідача не носили систематичного характеру, виконувалися епізодично по мірі потреби та оплачувалися відповідно до обсягу та витраченого часу.

Істотною для визначення правової природи спірних правовідносин є також передбачена пунктами 2.1 2.3 договору процедура оформлення виконаних робіт. Так, виконання робіт оформлюється шляхом підписання сторонами актів приймання виконаних робіт на об`єкті, які є підставою для виплати виконавцю винагороди.

Отже, за умовами договору виплата винагороди поставлена у залежність від факту виконання визначених робіт та їх прийняття замовником, що відповідає конструкції цивільно-правового договору, за яким оплата здійснюється за виконаний результат, а не за сам процес перебування особи у трудових відносинах.

Водночас сам по собі факт визначення строку дії договору з 10.05.2019 до 31.12.2019 не може свідчити про наявність трудових правовідносин, оскільки строковість договору властива як цивільно-правовим, так і окремим видам трудових договорів. Визначальним у цьому випадку є не сам строк, протягом якого сторони перебували у договірних відносинах, а зміст обов`язків виконавця, спосіб організації ним роботи, порядок її виконання та умови оплати.

Таким чином, аналіз наведених умов Цивільно-правового договору № 10 від 10.05.2019 свідчить про те, що сторони формально визначили свої відносини як цивільно-правові та передбачили низку положень, притаманних саме таким відносинам, зокрема самостійність виконавця в організації роботи, виконання її на власний ризик, відсутність підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, а також оплату на підставі актів приймання виконаних робіт.

Хоча матеріали справи не містять підписаних актів виконаних робіт, однак ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомив, що отримував оплату за виконані роботи, виходячи з їх обсягу і витраченого часу, що відповідає узгодженим сторонами положенням договору щодо оплати прийнятого результату виконаних робіт, що є відмінним від правової природи заробітної плати як форми оплати праці найманого працівника згідно табельованого обліку робочого часу відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку.

При цьому, саму по собі сплату страхових внесків Ногалем А.М. за Ковальчика М.В. не можна розцінювати як підтвердження існування саме трудових правовідносин, оскільки в силу положень абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові внески сплачують, зокрема, фізичні особи-підприємці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або цивільно-правового договору.

Відомості протоколу про адміністративне правопорушення, складеному за фактом скоєння ДТП вказано, у якому зазначено місцем роботи Ковальчика М.В. як «ФОП Ногаль А.М., водій» (обставина, встановлена у судових рішеннях у справі №452/1936/21), суд до уваги не бере, оскільки така інформація не узгоджується з іншими наявними у справі доказами та записана в протоколі виключно зі слів самого Ковальчика М. В.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність доказів перебування відповідача у трудових відносинах з осоою, якою завдано шкоди, що є предметом стягнення в порядку регресу. Натомість, правовий аналіз змісту укладеного відповідачем та Ковальчиком М.В. цивільно-правового договору свідчить про наявність між сторонами правовідносин, що виникли з договору підряду, адже за змістом ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так за п. 1.1 сторони погодили самостійне, на власний ризик виконання певних робіт за дорученням. При цьому сторони цього договору поіменовані як замовник (відповідач) та виконавець (третя особа-2). Предмет цивільного правового-договору як і найменування його сторін узгоджується із приписами ст. 837 ЦК України, що врегульовують договір підряду.

Разом з тим, наявність між сторонами підрядних правовідносин (а не трудових, на які покликається позивач), не впливає на підставність позовних вимог, що обгрунтовується наступним.

За загальним правилом, яке передбачене в ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Водночас, приписи ст. 1172 ЦК України, встановлюють особливості відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою.

Зокрема:

1. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

2. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

3. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Відтак, за встановлених судом обставин, з урахуванням умов укладеного сторонами правочину, з огляду на те, що Ковальчик М. В. фактично виступав підрядником Ногаля А.М., а заподіяння шкоди відбулося під час виконання ним роботи за завданням замовника, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 1172 ЦК України.

Отже, в силу приписів ч. 2 ст. 1172 ЦК України саме відповідач як замовник за договором підряду несе відповідальність за завдану шкоду.

З підстав наведених вище, суд відхиляє посилання позивача на ч. 1 ст. 1172 ЦК України, оскільки як встановив суд, між відповідачем та третьою особою-2 на момент скоєння ДТП не існувало трудових правовідносин. Помилкове посилання позивача на ч. 1 ст. 1172 ЦК України не позбавляє суд обов`язку самостійно здійснювати правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовувати до них необхідні норми матеріального і процесуального права (див. до прикладу постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (п. 7.43) та від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 (п. 85)).

Таким чином, у позивача виникло право на відшкодування заподіяної шкоди в порядку регресу, розмір якої підтверджується належними та допустимими доказами; враховуючи, що саме відповідач є особою, відповідальною за регресною вимогою суд дійшов до висновку про підставність позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному розмірі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

В цій справі за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн. В той же час, позивач подав позовну заяву за допомогою підсистеми «Електронний суд», що в силу приписів ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зумовлює нарахування понижуючого коефіцієнту 0,8 стосовно розміру ставки судового збору. Враховуючи понижуючий коефіцієнт позивачу при поданні позовної заяви необхідно було сплатити 2 662,40 грн., натомість позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0005085 від 26.02.2026.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд доходить до висновку судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 662,40 грн.

Суд повідомляє позивача про його право на повернення судового збору в розмірі 665,60 грн. як надмірно сплаченого судового збору, у порядку та на підставах, визначених ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 2, 4, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні задовольнити повністю

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ногаля Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154; код ЄДРПОУ 21647131) 73 731,80 грн. (сімдесят три тисячі сімсот тридцять одна гривня, 80 коп) завданих збитків в порядку регресу.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ногаля Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154; код ЄДРПОУ 21647131) 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні, 40 коп.) судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

7. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

8. Повний текст судового рішення складений та підписаний 02.10.2026.

Учасники справи:

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154; код ЄДРПОУ 21647131);

Відповідач: фізична особа-підприємець Ногаль Андрій Михайлович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

Третя особа: Західне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (пл. Адама Міцкевича, буд. 8, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 44778105);

Третя особа: Ковальчик Михайло Володимирович ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Суддя Бургарт Т.І.