Ухвала суду № 140274974, 01.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.10.2026 Справа №914/3070/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря судового засідання Перейми Х.О., розглянувши матеріали

за заявою:ОСОБА_1 , м. Львівпро:забезпечення доказів до подання позовної заявиу справі:№914/3070/26до:Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МРІЯ-320», м.Львів

Представники осіб, які можуть набути статусу учасників справи:

особи, яка може набути статусу позивача: не з`явився;

особи, яка може набути статусу відповідача: Глуховський А.Ю. адвокат.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій просить витребувати від ОСББ «МРІЯ-320» документи, які, на думку заявниці, мають значення для майбутнього спору про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ «МРІЯ-320».

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 28.09.2026, зазначену заяву передано на розгляд судді Мазовіті А.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.09.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, розгляд якої призначено на 01.10.2026.

01.10.2026 у судове засідання з`явився представник ОСББ «МРІЯ-320».

ОСОБА_1 у судове засідання 01.10.2026 не з`явилася.

Судом оголошено про розгляд заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви та заслухано думку представника ОСББ «МРІЯ-320».

Представник ОСББ «МРІЯ-320» проти задоволення заяви заперечив, зазначивши, що заявницею не наведено об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість або утруднення отримання відповідних доказів у подальшому.

На думку представника ОСББ, посилання заявниці на можливість приховування чи знищення документів є лише припущеннями та не підтверджені належними доказами.

Посилання на труднощі в отриманні документів у справі №914/2719/24, на його думку, не можуть свідчити про наявність таких труднощів у цьому випадку, оскільки стосуються іншої справи. При цьому сама заявниця зазначає, що відповідні документи перебувають у ОСББ «МРІЯ-320», що останнім не заперечується.

Крім того, представник ОСББ звернув увагу на те, що при поданні заяви заявниця мала сплатити судовий збір, однак цього не зробила.

З огляду на викладене представник ОСББ «МРІЯ-320» вважає, що заява не містить належного обґрунтування підстав для забезпечення доказів, а тому не підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що має намір звернутися до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСББ «МРІЯ-320» про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ, оформлених протоколами від 05.09.2021, 04.09.2022, 27.08.2023, 16.03.2024 та 01.08.2024. Заявниця вказує, що зазначені рішення та документи щодо організації, скликання і проведення відповідних загальних зборів їй для ознайомлення не надавалися, незважаючи на її неодноразові звернення до ОСББ «МРІЯ-320», у зв`язку з чим вона позбавлена можливості самостійно отримати необхідні докази для підготовки позовної заяви.

Заявниця просить витребувати від ОСББ «МРІЯ-320» значний перелік документів, які, на її думку, мають підтвердити обставини дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів, повідомлення співвласників, проведення голосування, оформлення його результатів та прийняття відповідних рішень. Зокрема, йдеться про протоколи загальних зборів із додатками, листки письмового опитування, реєстраційні листи, списки співвласників, докази повідомлення про проведення зборів, документи щодо їх скликання, результати голосування, кошториси, звіти, документи ревізійної комісії та інші документи, пов`язані з діяльністю ОСББ.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення доказів, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідні документи перебувають у володінні ОСББ «МРІЯ-320», а самостійно отримати їх вона не може. Крім того, заявниця посилається на обставини розгляду Господарським судом Львівської області справи №914/2719/24, в межах якої, за її твердженням, ОСББ не надало витребуваних судом документів, що, на її думку, свідчить про існування ризику втрати необхідних доказів або утруднення їх отримання в подальшому.

Заявниця вважає, що витребувані документи безпосередньо стосуються предмета майбутнього спору та необхідні для встановлення обставин щодо можливих порушень порядку скликання і проведення загальних зборів ОСББ «МРІЯ-320», прав співвласників та порядку прийняття оскаржуваних рішень.

У зв`язку з цим, заявниця просить забезпечити докази шляхом їх витребування від ОСББ «МРІЯ-320».

Відповідно до частини першої статті 110 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Частиною другою статті 110 ГПК України визначено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

При цьому заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (частина третя статті 110 ГПК України).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що застосування заходів із забезпечення доказів можливе за наявності обставин, які свідчать про ймовірність їх втрати або про те, що в подальшому їх отримання чи подання до суду може бути неможливим або істотно ускладненим.

Забезпечення доказів спрямоване на збереження доказової інформації, яка може мати значення для правильного вирішення спору. При цьому сам факт необхідності отримання певного доказу не є достатньою підставою для його забезпечення. Особа, яка звертається з відповідною заявою, повинна обґрунтувати існування обставин, що створюють ризик втрати доказу або ускладнюють можливість його подальшого подання.

Таким чином, у заяві про забезпечення доказів має бути зазначено, у чому саме полягає загроза втрати відповідного доказу або виникнення перешкод для його отримання чи подання в майбутньому. Такий ризик має підтверджуватися конкретними обставинами, а не ґрунтуватися лише на припущеннях заявника.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №901/845/18, від 09.10.2019 у справі №901/385/19 та від 01.11.2025 у справі №520/14132/18.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 111 ГПК України передбачено, що у заяві про забезпечення доказів мають бути зазначені докази, забезпечення яких є необхідним, обставини, для доказування яких вони необхідні, обґрунтування необхідності забезпечення доказів, а також спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.

При цьому вимога, визначена пунктом 5 частини першої статті 111 ГПК України, безпосередньо пов`язана з положеннями частини першої статті 110 цього Кодексу, оскільки необхідність забезпечення доказів обумовлена наявністю обставин, які дають підстави припускати можливість їх втрати або неможливість чи істотне утруднення їх збирання чи подання у подальшому.

Отже, особа, яка звертається із заявою про забезпечення доказів, повинна не лише визначити докази, які необхідно забезпечити, а й навести конкретні обставини на підтвердження необхідності вжиття відповідних заходів. При цьому такі обставини мають свідчити про реальний ризик втрати доказів або виникнення перешкод для їх подальшого отримання чи подання до суду.

Вирішуючи питання щодо наявності таких підстав у цій справі, суд дослідив зміст заяви про забезпечення доказів, наведені заявницею доводи та додані до заяви матеріали.

За результатами їх оцінки суд дійшов висновку, що заявницею не наведено належних обставин, які б свідчили про реальну загрозу втрати відповідних доказів або неможливість чи істотне утруднення їх отримання чи подання в подальшому.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак не вимагає надання детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Обсяг такого обґрунтування залежить від характеру рішення та обставин конкретної справи (пункт 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», заява №63566/00).

Як вбачається зі змісту заяви, необхідність забезпечення доказів заявниця, зокрема, обґрунтовує тим, що ОСББ «МРІЯ-320», за її твердженням, не надало на її звернення копії документів, пов`язаних із проведенням загальних зборів.

Водночас саме по собі ненадання особі документів на її звернення не свідчить про існування ризику їх втрати та не підтверджує, що їх отримання чи подання до суду в подальшому стане неможливим або істотно утрудненим.

Крім того, сама заявниця зазначає, що інформація про викрадення чи втрату відповідних документів відсутня, а документи, за її твердженням, зберігаються та використовуються ОСББ «МРІЯ-320» у його діяльності.

Таким чином, наведені заявницею обставини не підтверджують існування конкретного та реального ризику втрати відповідних доказів.

Посилання заявниці на обставини розгляду Господарським судом Львівської області справи №914/2719/24, зокрема на те, що ОСББ «МРІЯ-320», за її твердженням, не виконувало ухвали суду про витребування доказів, саме по собі не свідчить про наявність передбачених статтею 110 ГПК України підстав для забезпечення доказів у цій справі.

При цьому суд враховує, що в межах справи №914/2719/24 ОСББ «МРІЯ-320» надавало суду пояснення щодо причин неможливості подання витребуваних доказів, тобто ненадання відповідних документів не було безпідставним ухиленням від виконання вимог суду та не свідчить саме по собі про існування ризику їх втрати, знищення чи приховування.

Суд враховує обставини, встановлені та наявні в матеріалах справи №914/2719/24, однак невиконання або неналежне виконання ухвали суду про витребування доказів у межах зазначеної справи, з урахуванням наданих ОСББ «МРІЯ-320» пояснень щодо причин неможливості їх подання, не є доказом того, що документи, які заявниця просить забезпечити у цьому провадженні, можуть бути втрачені, знищені або що їх отримання чи подання в подальшому стане неможливим чи істотно утрудненим.

Разом з тим суд враховує характер обставин, для підтвердження яких заявниця просить забезпечити докази.

Заявниця стверджує, що загальні збори ОСББ «МРІЯ-320» 05.09.2021, 04.09.2022, 27.08.2023, 16.03.2024 та 01.08.2024 не скликалися відповідно до вимог Статуту ОСББ «МРІЯ-320» та Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Водночас із поданої заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається підтвердження того, що зазначені загальні збори дійсно скликалися та проводилися у вказані дати.

Заявницею також не наведено доказів щодо ініціатора їх скликання, формування порядку денного та повідомлення співвласників про дату, час і місце проведення зборів.

При цьому заявниця просить витребувати документи, за допомогою яких має намір встановити обставини скликання та проведення відповідних загальних зборів, дотримання встановленої процедури та прийняття на них рішень.

За таких обставин суд зазначає, що забезпечення доказів не може використовуватися як спосіб первинного пошуку та формування доказової бази для з`ясування обставин, які в подальшому можуть бути покладені в основу позовних вимог.

Суд звертає увагу, що метою забезпечення доказів є збереження засобу доказування у випадку, коли існують обґрунтовані підстави припускати можливість його втрати або неможливість чи істотне утруднення його отримання чи подання в подальшому.

У цьому випадку заявницею не доведено наявності такого ризику та не підтверджено належними доказами існування конкретних обставин, які б свідчили про реальну загрозу знищення, приховування, втрати або зміни відповідних документів.

Посилання заявниці на те, що ОСББ «МРІЯ-320» може у майбутньому приховати або знищити документи, має припущений характер та не підтверджене конкретними об`єктивними обставинами.

Так само відсутність у матеріалах справи №914/2719/24 актів про знищення документів сама по собі не свідчить про існування ризику їх втрати в майбутньому.

Суд також враховує, що перелік документів, які заявниця просить витребувати, є надмірно широким за своїм змістом та охоплює документи, що стосуються не лише безпосередньо організації та проведення конкретних загальних зборів ОСББ «МРІЯ-320», а й загальних питань діяльності об`єднання протягом відповідних періодів.

Зокрема, заявницею ставиться питання про витребування документів, які визначають загальні засади діяльності ОСББ, його органів та посадових осіб, а саме Статуту, Положення про правління, Положення про ревізійну комісію, посадової інструкції голови правління, документів щодо обрання голови правління та його вступу на посаду.

Такі документи за своїм характером не є доказами, існування яких залежить від проведення конкретних загальних зборів, та самі по собі не свідчать про наявність ризику їх втрати чи неможливості подальшого отримання.

Окрему групу становлять документи щодо фінансової та господарської діяльності ОСББ, зокрема кошториси, штатні розписи, річні звіти про виконання кошторису та використання коштів, документи щодо фінансово-господарської діяльності, акти або висновки ревізійної комісії. Зазначені документи також охоплюють значно ширше коло обставин, ніж питання правомірності скликання та проведення конкретних загальних зборів, і їх витребування фактично спрямоване на з`ясування фінансових та господарських аспектів діяльності ОСББ.

Водночас значна частина заявлених до забезпечення доказів безпосередньо стосується процедури скликання та проведення загальних зборів у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках: протоколів засідань правління або ініціативної групи, документів щодо повідомлення співвласників, реєстраційних листів, журналів реєстрації присутніх, списків співвласників, оголошень, документів щодо проведення письмового опитування, листків письмового опитування, зведених відомостей про результати голосування та документів щодо оприлюднення прийнятих рішень.

При цьому наведення значного переліку документів, які потенційно можуть мати доказове значення для оцінки правомірності рішень загальних зборів, саме по собі не підтверджує наявності обставин, передбачених статтею 110 ГПК України.

Варто зазначити, що заявниця повинна обґрунтувати не лише можливу доказову цінність кожного з відповідних документів, а й існування конкретного ризику їх втрати, знищення або неможливості чи істотного утруднення їх отримання чи подання в подальшому.

Отже, суд вважає, що за своїм змістом заявлене клопотання фактично спрямоване на отримання широкого кола документів, які можуть бути використані заявницею для встановлення обставин та формування доказової бази у можливих спорах щодо рішень загальних зборів ОСББ «МРІЯ-320».

Однак така мета сама по собі не є тотожною меті забезпечення доказів у розумінні статті 110 ГПК України та не звільняє заявницю від обов`язку довести існування обставин, які свідчать про реальну загрозу втрати відповідних доказів або істотного утруднення їх отримання чи подання в подальшому.

Суд також враховує, що частиною третьою статті 110 ГПК України передбачено можливість подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви. Водночас така можливість не звільняє заявника від обов`язку довести наявність визначених законом підстав для забезпечення доказів.

Сам по собі намір заявниці звернутися в майбутньому з позовом, необхідність отримання документів для підготовки такого позову, а також посилання на їх ненадання ОСББ «МРІЯ-320» не є достатніми підставами для застосування заходів забезпечення доказів.

Суд при цьому не надає оцінки по суті можливим майбутнім позовним вимогам заявниці, не встановлює дійсність чи недійсність рішень загальних зборів ОСББ «МРІЯ-320», а також не вирішує питання щодо дотримання порядку їх скликання, проведення та прийняття відповідних рішень.

Твердження заявниці про те, що прийняті рішення були «фактично підроблені», а також посилання на можливе вчинення кримінальних правопорушень, зокрема шахрайства, підроблення документів, розтрати чи привласнення коштів, є твердженнями заявниці, які самі по собі не підтверджують наявності передбачених статтею 110 ГПК України підстав для забезпечення доказів.

Таким чином, заявницею не доведено існування обставин, які давали б підстави припускати можливість втрати відповідних доказів або неможливість чи істотне утруднення їх отримання та подання в подальшому.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність передбачених частиною першою статті 110 ГПК України підстав для забезпечення доказів шляхом їх витребування.

Щодо доводів представника ОСББ «МРІЯ-320» про несплату заявницею судового збору за подання заяви про забезпечення доказів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 111 ГПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, зокрема його розміри та ставки, визначає Закон України «Про судовий збір».

Водночас частиною другою статті 4 цього Закону не встановлено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.06.2024 у справі № 918/907/22, погодившись із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 у справі № 910/15737/20, зазначила, що у цьому випадку має місце юридична колізія, зумовлена розбіжністю між положеннями ГПК України та Закону України «Про судовий збір». Верховний Суд дійшов висновку, що за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів судовий збір не підлягає сплаті, а відсутність документа про його сплату не є підставою для повернення такої заяви.

При цьому суд враховує, що принцип правової визначеності є складовою принципу верховенства права. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06) наголосив на необхідності забезпечення юридичної визначеності та якості закону, який має бути доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у застосуванні. Також у рішенні від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France, заява № 23805/94, § 36) ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду має бути практичним та ефективним.

За таких обставин покладення на заявницю негативних процесуальних наслідків у вигляді повернення заяви через несплату судового збору, ставка якого законом для подання заяви про забезпечення доказів до господарського суду не встановлена, суперечило б принципам правової визначеності та ефективного доступу до суду.

Отже, доводи представника ОСББ «МРІЯ-320» щодо несплати заявницею судового збору суд відхиляє, оскільки за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів судовий збір не підлягає сплаті, а відсутність документа про його сплату не є підставою для повернення заяви.

Керуючись статями 110, 111, 112, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили.

3. Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Ухвалу складено та підписано 02.10.2026.

Суддя Андрій МАЗОВІТА