Ухвала суду № 140274090, 29.09.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2169/25

Провадження № 2-п/615/10/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретар судового засідання Клименко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Валки Харківської області заяву відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення,

за участі представника позивача Лисенко Д.В.,

встановив:

Заочним рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26.12.2025 у цивільній справі №615/2169/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4622437 від 04.05.2024 в сумі 156800,05 грн, судовий збір 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 10 000 грн.

09.07.2026 відповідач в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, яке скасувати, призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог вказала, що відповідач не отримував копій позовного матеріалу, ухвали про відкриття провадження у справі, судові повістки, тим самим був позбавлений реалізувати свої процесуальні права у цій справі, надати свої пояснення, заперечення письмові докази. Електронного кабінету в системі ЄСІТС відповідач не має, проходить службу в ЗСУ. Представником відповідача отримано копію судового рішення через Укрпошту 18.06.2026.

Ухвалою суду від 24.07.2026 заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

27.07.2026 представник позивача Лисенко Д.В. подав заперечення, в яких просить заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення, посилаючись на відсутність жодних доказів, які б мали істотне значення для вирішення спору, не були досліджені судом при ухваленні заочного рішення і могли б вплинули на рішення суду. Звернув увагу на відсутність підстав для поновлення пропущених строків подання заяви про перегляд заочного рішення.

В судовому засіданні представник позивача просив відмовити в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення з наведених вище підстав.

Представник ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги заяви про перегляд заочного рішення підтримала, просить задовольнити.

За ч.1 ст.287 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши позицію представника позивача, перевіривши доводи представника відповідача у заяві про перегляд заочного рішення та надані нею докази, дослідивши матеріали цивільної справи №615/2169/25, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Із матеріалів цивільної справи, 07.08.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів позивачем направлено в порядку ст.43 ЦПК України відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

За інформацією Валківської міської ради №04-37/3578 від 13.08.2025, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 18.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та в подальшому судові виклики направлено відповідачу рекомендованим повідомленням, але відправлення повернуті до суду через відсутність адресата за вказаною адресою, про що свідчать відмітки Укрпошти.

У випадку, якщо судову повістку не вручено та зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою», за вимогами п.3,4 ч.8 ст.128 ЦПК України судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №947/15524/20, відповідно до ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомленим про судовий розгляд, але не надав відзив на позовну заяву у встановлені судом строки, в зв`язку з чим 26.12.2025 ухвалено заочне рішення, що відповідає положенням ст.279,280 ЦПК України.

В резолютивній частині рішення роз`яснено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення до Валківського районного суду Харківської області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку позивачем, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію заочного рішення суду направлено відповідачу рекомендованим повідомленням, але відправлення повернуто до суду через відсутність адресата за вказаною адресою, про що свідчить відмітка Укрпошти.

За ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

В п.41 рішення ЄСПЛ Пономарьов проти України від 03.04.2008 (заява №3236/03) зазначено, що сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідача не подав заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу у встановлені законом строки, заочне рішення набрало законної сили 27.01.2026 та звернуто до виконання.

07.04.2026 представник відповідача Зольнікова В.О. звернулася до суду із заявою та ознайомилася з матеріалами справи, в тому числі з рішенням суду, в електронному кабінеті ЄСІТС.

Окрім того, 05.06.2026 до суду надійшла заява представника відповідача Зольнікової В.О. про видачу копії заочного рішення, яку отримала 18.06.2026 згідно рекомендованого повідомлення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41)».

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (ч.1 ст.280 ЦПК України).

Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.288 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (ч.4 ст.287 ЦПК України).

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», п.51,52, «Брумареску проти Румунії», п.61). Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Встановлений ч.2 ст.284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

За положеннями ст.284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у ст.126 ЦПК України, згідно з якою із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.126 ЦПК України).

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12.06.2024 у справі №756/11081/20, зміст ст.284,286,287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у ст.126,127 цього Кодексу.

Тлумачення ст.286,287 ЦПК України в сукупності із ч.1 ст.288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у ч.3 ст.287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог ст.284,285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Тому правила частини третьої ст.287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (ч.2 ст.126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування ст.126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і ч.2 ст.281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст.127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

В Постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №214/5505/16 (14-74цс21) вказано, що заява про перегляд заочного рішення у разі її подання поза межами визначеного законом строку та за відсутності підстав для його поновлення має бути залишена без задоволення, а не залишена без розгляду.

У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Верховний Суд послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», п.109).

Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.

З огляду на сформовані критерії суд зазначає, що за обставинами цієї справи при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає оцінці, зокрема, процесуальна поведінка відповідача під час розгляду справи в суді, а також його дії після отримання інформації про постановлене рішення.

Зазначені заявником обставини не змінюють як момент, з настанням якого процесуальний закон пов`язує початок відліку строку на подання заяви про перегляд заочного рішення (дата його ухвалення), так і подію, з якою пов`язується наявність у відповідача, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, права на поновлення строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, а саме з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

До того ж, в порушення ст.127 ЦПК України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку не вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк, зокрема, не надано відзив на позовну заяву та докази, які не були предметом розгляду, але мають суттєве значення для вирішення справи по суті.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність поважних причин, що об`єктивно перешкоджали відповідачу або його представнику, яка 07.04.2026 ознайомилась з матеріалами справи в електронному кабінеті ЄСІТС та мала можливість у визначений процесуальним законом строк звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення, тому клопотання про поновлення цього процесуального строку задоволенню не підлягає.

Слід зауважити, що суд не знаходить підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення, оскільки представником відповідача не наведено обставини та докази в їх обґрунтування, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи. Наведені ним доводи фактично зводяться до переоцінки досліджених в судовому засіданні доказів.

Керуючись ст.287,259-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Валківського районного суду Харківської області від 26.12.2025 у цивільній справі №615/2169/25 залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з дня складення повного тексту.

Суддя А.П. Токмакова