Рішення № 140274087, 30.09.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5088/26

Провадження № 2/615/733/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретар судового засідання Клименко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду міста Валки Харківської області цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

встановив:

29.06.2026 з Харківського районного суду Харківської області надійшла позовна заява, в якій представник позивача Проц А.В. просить стягнути з відповідача на користь позивача завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 37 979,49 грн та судовий збір 3328 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 19.09.2025 на Полтавському шосе, 149/2, в с-ще Пісочин Харківського району Харківської області сталась ДТП за участю транспортних засобів ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та KIA RIO, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого були пошкоджені транспортні засоби.

Постановою Харківського районного суду Харківської області відповідача визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Потерпіла особа повідомила позивача про настання ДТП та надала усі необхідні документи, зокрема заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 37 979,49 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність не була застрахована, відповідач як особа, винна у настанні ДТП, зобов`язана відшкодувати в порядку регресу сплачену позивачем шкоду.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України, на підставі ухвали суду від 01.07.2026 відкрито провадження у цивільній справі.

З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд проведено в порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу направлено позивачем в порядку ст.43 ЦПК України. Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено відповідачу рекомендованим повідомленням, але відправлення повернуто до суду через відсутність адресата за вказаною адресою, про що свідчить відмітка Укрпошти від 07.07.2026.

У випадку, якщо судову повістку не вручено та зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою», за вимогами п.3,4 ч.8 ст.128 ЦПК України судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №947/15524/20, відповідно до ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Крім того, у відповідності до ч.10 ст.187 ЦПК України виклик відповідача у справі здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

За ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, будь-яких клопотань та відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів в порядку, передбаченому ст.279,280 ЦПК України.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.09.2025 о 09:16 на Полтавському шосе, 149/2, в с-ще Пісочин Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не переконався у безпечності маневру та що такий маневр не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем КІА RIO, д.н.з. НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_2 рухався позаду.

Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.9 ПДР України, а саме: «під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 04.11.2025 у справі №635/8378/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, із застосованням адміністративного стягнення.

Постанова не оскаржена, набрала законної сили 15.11.2025.

Ч.6 ст.82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, ОСОБА_1 , як воідй т/з ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , несе цивільну відповідальність за завдані внаслідок ДТП збитки т/з КІА RIO, д.н.з. НОМЕР_2 .

Згідно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля КІА RIO, д.н.з. НОМЕР_2 , значиться ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 на дату вчинення ДТП не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тому 19.09.2025 ОСОБА_2 звернулася до МТСБУ з повідомленням про ДТП, яка сталася 19.09.2025 о 09:16 на Полтавському шосе, 149/2, в с-ще Пісочин, та заявою про виплату страхового відшкодування.

Із ремонтної калькуляції №130369 від 09.11.2025, загальна вартість ремонту автомобіля КІА RIO, д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням вартості робіт, матеріалів та запасних частин складає 36 929,49 грн.

З платіжної інструкції №0036902 від 03.12.2025, позивач перерахував ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 36 929,49 грн, як виплата у справі №130369 згідно наказу №3.1/34227 від 02.12.2025, т/з НОМЕР_2 .

Окрім того, позивач перерахував ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1050 грн як оплату послуг аваркома (експерта) у справі №130369 згідно рахунку №335/25 від 05.11.2025, т/з НОМЕР_2 , що підтверджується даними платіжної інструкції №0034502 від 10.11.2025.

За ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст.29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому (п.1 ч.1 ст.43 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно із п.1 ч.2 ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду;

За ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Із роз`яснень, викладених в п.26 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил ст.993 ЦК України.

За змістом п.40.3 ст.40 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ має право залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст.41 Закону.

В п.3 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 23.02.2006 №5417, залучення представника МТСБУ для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків здійснюється на підставі договору з МТСБУ.

Згідно із п.41.4. ст.41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22.07.2019 у справі № 185/5812/16-ц (провадження № 61-33282св18).

З огляду на викладене, загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів, послуги аварійного комісара та визначення розміру шкоди складає 37 979,49 грн.

Ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не надав до суду доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини та розрахунок суми страхового відшкодування.

Оцінивши надані позивачем докази, як кожен окремо, так і в сукупності, суд вважає, що позивач з дотриманням передбаченого законом порядку відшкодував шкоду, заподіяну внаслідок ДТП з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована на момент ДТП, тому набув право зворотної вимоги саме до відповідача, а отже позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати у справі, як документально підтверджені, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 37 979,49 грн та судовий збір 3328 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Повне рішення складено 30.09.2026.

Суддя А.П. Токмакова