Ухвала суду № 140273312, 02.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2026 Справа №607/21332/26 Провадження №2-з/607/70/2026

місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвокатки Коцюби Надії Ярославівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/21332/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів.

Разом із позовною заявою через підсистему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвокатки Коцюби Н. Я. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів.

У заяві про забезпечення позову адвокатка Коцюба Н. Я. просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352), на час розгляду цивільної справи та до набрання судовим рішенням законної сили, вчиняти дії щодо нарахування та списання відсотків, пені, штрафів та будь-яких інших платежів за заборгованістю, яка обліковується на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 16 липня 2026 року невстановлені особи, шляхом обману та шахрайських дій, заволоділи кредитними коштами позивачки, які облікувалися на картці Монобанку.

17 липня 2026 року за заявою позивача відкрито кримінальне провадження №12026216040000487 за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України, в якому ОСОБА_1 визнана потерпілою.

На дату звернення з цим позовом здійснюється щоденне нарахування відсотків та штрафних санкцій за кредитним лімітом, списуються кошти які надходять позивачці на її картку.

Відтак, на думку ОСОБА_1 , невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: заборони Акціонерному товариству «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) вчиняти дії щодо нарахування та списання відсотків, пені, штрафів та будь-яких інших платежів за заборгованістю, до завершення розгляду справи за позовом та набрання рішення суду у цій справі законної сили, фактично призведе до унеможливити ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Отож, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить до таких висновків.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будьякій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільнопроцесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Пункт 6 вказаної Постанови містить роз`яснення про те, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Так, зі змісту позовної заяви встановлено, що між сторонами виник спір з приводу нарахування АТ «Універсал Банк» по належному ОСОБА_1 картковому рахунку № НОМЕР_2 заборгованості, яка складається із заборгованості по тілу кредиту (кредитний ліміт) в сумі 50 000, 00 грн та заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, нарахованої АТ «Універсал Банк» з 16 липня 2026 року по день винесення рішення.

Обґрунтування позовних вимог зводиться до того, що 16 липня 2026 року невідомі особи, шляхом вчинення шахрайських дій, отримали доступ до телефону позивачки та відповідно до даних її банківської картки, відкритої у Монобанку, та заволоділи кредитними коштами. ОСОБА_1 повідомила про це банк та правоохоронні органи, якими відкрито кримінальне провадження та позивачку визнано потерпілою. Відповідач обізнаний про ці обставини, однак облікував кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн на банківській карті ОСОБА_1 та нараховує на зазначену суму відсотки, чим безпідставно збільшує заборгованість позивачки, яку вона просить скасувати.

Водночас не вирішуючи спір по суті, суд вказує, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, зупиняючи виконання прав та обов`яків сторін правочину, в цьому випадку кредитного договору, шляхом заборони банку здійснювати нарахування процентів за кредитом, суд фактично порушує презумпцію правомірності правочину, який станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову не визнаний судом недійсним.

Суд також зазначає, що згідно частини першої статті 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі, якщо позивач доведе наявність підстав для скасування нарахованої АТ «Універсал Банк» по належному ОСОБА_1 картковому рахунку № НОМЕР_2 заборгованості, нараховані банком проценти а інші платежі, не будуть стягуватися з позивачки, оскільки припинить існування відповідна правова підстава для цього.

Разом з тим, заборона банку нараховувати проценти, штрафи, пеню за період протягом якого справа буде розглядатися в суді, призведе до порушення законних прав АТ «Універсал Банк» у разі ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому Суд зважає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивачка, порушують збалансованість інтересів сторін договору, правовідносини щодо виконання зобов`язань за яким є спірними у цій справі, є неспівмірними із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову; фактично підмінюють собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, адже вимога про скасування заборгованості охоплена періодом з 16 липня 2026 року по день винесення судового рішення, а отже вжиття заходів забезпечення позову буде тотожним задоволенню частини заявлених позовних вимог, що суперечить забороні, встановленій ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 149153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 - адвокатки Коцюби Надії Ярославівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О. Герчаківська