Рішення № 140273231, 01.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2221/26

Господарський суд Київської області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали у спрощеному позовному провадженні,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7; код ЄДРПОУ 39624119)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмхолдинг (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Лугова, буд. 36-А, оф.109/1; код ЄРПОУ 44781453)

про стягнення заборгованості у розмірі 182235,04 грн.

Без повідомлення (виклику ) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави позову

На розгляд Господарського суду Київської області передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмхолдинг про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №КВ 03/11/23 від 03.11.2023 у розмірі 54898,84 грн - 3% річних та 127336,20 грн - інфляційних втрат за період з 27.05.2025 по 23.07.2026.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 18.09.2025 по справі №911/1793/25 стягнуто з відповідача на користь позивача стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» 1 579 044,74 грн боргу, 29 951,75 грн 3 % річних, 75 968,46 грн інфляційних втрат, 280 742,26 грн пені та 23 588,49 грн судового збору. Рішення суду не виконується відповідача, у зв`язку з чим позивач нараховує на суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати.

Заперечення учасників судового процесу

Відзив на позовну заяву

Відповідач своїм правом на подання відзиву відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України не скористався. Будь-яких інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Хід розгляду справи та процесуальні дії суду

31.07.2026 Господарським судом Київської області постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження та про відкриття провадження у справі №911/2221/26, а також про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Керуючись ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена позивачу та його представнику, а також відповідачу до їх електронних кабінетів 31.07.2026 о 18:20 та о 18:19, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського Процесуального Кодексу України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, днем вручення ухвали вважається наступний робочий день: 03.08.2026.

За таких обставин, позивач та відповідач про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи та перевірка їх доказами

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.09.2025 №911/1793/25, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, ухвалено: позов задовольнити частково; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмхолдинг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія 1579044,74 грн - боргу, 29951,75 грн - 3 % річних, 75968,46 грн - інфляційних втрат, 280742,26 грн - пені та 23588,49 грн судового збору, в іншій частині позову відмовити.

Зі змісту рішення суду Донецької області від 18.05.2025 по справі №911/1793/25 вбачається, що 03.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюмхолдинг» (споживач) було укладено договір № КВ 03/11/2023 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити природний газ споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірі, строки та порядку, передбачених даним договором.

Судом в межах справи 911/1793/25 встановлено, що на момент звернення позивача із даним позовом до суду строк оплати за поставлений позивачем відповідачу природний газ за договором № КВ 03/11/2023 від 03.11.2023 за період з листопада 2023 по квітень 2025 на загальну суму 6332380,08 грн настав. Відповідачем частково сплачений поставлений позивачем газ у сумі 4753335,34 грн, що підтверджується платіжними інструкціями та інформаційними повідомленнями про зарахування коштів за період з 22.12.2023 по 17.04.2025. Отже враховуючи, що здійснені відповідачем оплати спочатку зараховуються на погашення заборгованості у календарній черговості її виникнення, то відповідачем фактично оплачений поставлений позивачем природний газ за період з листопада 2023 по грудень 2024 та частково за січень 2025. Залишок неоплаченого природного газу, поставленого у січні 2025, становить 68932,71 грн. Крім того, відповідачем взагалі не оплачений поставлений позивачем природний газ за період з лютого 2025 по квітень 2025 у загальній сумі 1510112,03 грн (510558,62 грн + 528221,21 грн + 471332,20 грн). За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1579044,74 грн підлягає задоволенню повністю.

Також зі змісту рішення вбачається, що позивачем заявлялись до стягнення 31262,21 грн - 3 % річних, за загальний період з 16.12.2023 по 26.05.2025, та інфляційні втрати у розмірі 82930,54 грн, нараховані на заборгованість з урахуванням дат її виникнення за загальний період з 09.02.2024 по 22.05.2025, хоча фактично здійснює нарахування за загальний період з лютого 2024 по квітень 2025. За розрахунком суду інфляційні втрати та 3% річних були задоволені частково.

Ухвалене рішення Господарського суду Донецької області №911/2221/26 від 18.09.2025 набрало законної сили та є чинним.

Разом з цим, як зазначає позивач, відповідач рішення суду у справі №911/2221/26 не виконав ані в добровільному ані в примусовому порядку.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження сплати заборгованості визначеної судовим рішення та не надано доказів на спростування вищевказаних обставин.

Позивач на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 27.05.2025 по 23.07.2026 від простроченої суми боргу 1579044,74 грн.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви суду

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати відповідачем стягнутої за судовими рішеннями по справі №911/1793/25 від 18.09.2025 заборгованості, яка складається з суми основного боргу.

Положенням ст.129 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Київської області від 18.09.2023 у справі №911/1793/25 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмхолдинг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія 1579044,74 грн - боргу, 29951,75 грн - 3 % річних, 75968,46 грн - інфляційних втрат, 280742,26 грн - пені та 23588,49 грн судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Господарського суду Київської області від 18.09.2023 у справі №911/1793/25 мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують.

За таких обставин, не підлягають доведенню обставини, пов`язані з неналежним виконанням відповідачем умов договору № КВ 03/11/2023 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів та наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1579044,74 грн.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Положення статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, від 08.05.2019 у справі №904/2156/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 01.10.2020 у справі №910/11820/18.

З аналізу ст. 625 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникають тільки у разі прострочення боржником виконання саме грошових зобов`язань.

Як вже встановлено судом, з підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого та спожитого природного газу, рішенням господарського суду у справі №911/1793/25 стягнуто з відповідача на користь позивача зокрема 1579044,74 грн - боргу, 29951,75 грн - 3 % річних, 75968,46 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до розрахунку позовних вимог нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюється позивачем на суму основного боргу у розмірі 1579044,74 грн та за період, який не охоплюється рішенням суду у справі №911/1793/25.

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

За таких обставин, рішення суду за своєю правовою природою є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Отже, за встановлених обставин рішення господарського суду по справі №911/1793/25 не є підставою виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, яке виникло перед позивачем до ухвалення вказаного судового рішення на підставі договору № КВ03/11/2023 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, що встановлено судовим рішенням.

Зазначене рішення у справі не трансформує та не припиняє грошове зобов`язання відповідача, що виникло за договором № КВ03/11/2023 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині нарахування та стягнення 3% річних, а також інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 1579044,74 грн є правомірними, оскільки саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №910/3855/17, 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 15.11.2019 у справі №905/1753/18.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

У постанові від 07.04.2020 по справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №906/1283/16 викладено правову позицію, згідно з якою внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 27.05.2025 по 27.07.2026.

Судом встановлено, що вказаний період не був на розгляді суду у справі №911/1793/25.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнає його арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за період з червня 2025 по червень 2026, як визначено позивачем, є більшим, ніж заявляє позивач, тому задоволенню підлягають вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі заявленому позивачем.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки, позивачем подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті становить 2662,40 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, тобто, внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку з чим, на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 86, 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмхолдинг (07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Лугова, буд. 36-А, оф.109/1; код ЄРПОУ 44781453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тепла енергетична компанія (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7; код ЄДРПОУ 39624119) 3% річних у розмірі 54898 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот дев`яносто вісім) грн 84 коп. та інфляційні втрати у розмірі 127336 (сто двадцять сім тисяч триста тридцять шість) грн 20 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3.Роз`яснити позивачу, що внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у відповідності до ст.7 Закону України "Про судовий збір".

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.М. Огороднік