Рішення № 140273214, 10.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3370/25

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Остапчук В.В.

розглянувши справу № 911/3370/25

за позовом Фізичної особи-підприємця Краснощок Валентина В`ячеславовича, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Боженко Катерини Василівни, Київська область, с.Шамраївка

про стягнення 1 162 405,00 грн.

представники учасників справи: не з`явились

обставини справи:

Фізична особа-підприємець Краснощок Валентин В`ячеславович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Боженко Катерини Василівни (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму сплачених коштів в розмірі 1 162 405,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що між ФОП Боженко К.В. та ФОП Краснощок В.В. у січні 2024 року було укладено договір в усному порядку, відповідно до якого ФОП Боженко К. В. зобов`язалася виготовити та передати ФОП Краснощок В.В. предмети інтер`єру (меблі) за умови повної попередньої оплати замовником. На виконання взятих на себе зобов`язань позивачем було здійснено повну оплату за товар на загальну суму 1 162 405,00 грн, натомість станом на дату подання позовної заяви відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з виготовлення й поставки продукції, сплачені кошти не повернув.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2025 відкрито провадження у справі № 911/3370/25, постановлено розгляд справи здійснювати за привалами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засіданні на 17.12.2025

03.12.2025 представник позивача через систему Електронний суд подав додаткові пояснення (вх. № 1695/25) щодо факту укладення договору.

Ухвалою суду від 17.12.2025 підготовче засідання було відкладено на 28.01.2026.

Ухвалою суду від 28.01.2026 підготовче засідання було відкладено на 25.02.2026.

Ухвалою суду від 25.02.2026 закрито підготовче провадження у справі № 911/3370/25, розгляд справи призначений по суті на 25.03.2026.

Ухвалою суду від 25.03.2026 розгляд справи по суті був відкладений на 22.04.2026.

22.04.2026 через систему Електронний суд від позивача надійшли заяви (№ 6837/26 та № 3522/26) про поновлення строку на подання доказів у справі.

Ухвалою суду від 22.04.2026 розгляд справи по суті був відкладений на 13.05.2026.

Однак, у зв`язку із оголошенням 13.05.2026 о 12:26 у місті Києві сигналу повітряна тривога, розгляд справи № 911/3370/25 не відбувся та ухвалою суду від 13.05.2026 було призначено розгляд справи по суті на 10.06.2026.

Під час розгляду справи, присутній в судових засіданнях 25.02.2026, 25.03.2026, 22.04.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Відповідач або його представник в жодне засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву не скористався. Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань в порядку, визначеному статтею 242 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що у відповідача не має зареєстрованого електронного кабінету в системі ЕСІКС.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача у справі про розгляд справи за його участі, зокрема, ухвали суду від 20.11.2025, 17.12.2025, 28.01.2026, 25.02.2026, 25.03.2026, 22.04.2026 були надіслані на адресу місцезнаходження відповідача, яка є офіційною адресою його місцезнаходження згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас, ухвали суду повернуті підприємством зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

З огляду на викладене, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи № 911/3370/25 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки, в свою чергу відповідач проявив процесуальну бездіяльність.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду із позовом, позивач твердить, що між Фізичною особа-підприємцем Краснощок Валентином В`ячеславовичем (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Боженко Катериною Василівною (далі - виконавець) у січні 2024 року був укладений усний договір поставки товару (меблів), на підтвердження чого позивач надав докази перерахування коштів на суму 1 162 405,00 грн в період з 05.01.2024 по 19.08.2025 із призначенням платежу «оплата за меблі без ПДВ» на рахунок відповідача, а саме платіжні інструкції, зокрема:

№ 108 від 05.01.2024 на суму 53 127,00 грн;

№ 130 від 12.01.2024 на суму 50 000,00 грн;

№ 152 від 16.01.2024 на суму 15 964,00 грн;

№ 153 від 16.01.2024 на суму 25 000,00 грн;

№ 168 від 25.01.2024 на суму 50 000,00 грн;

№ 223 від 26.02.2024 на суму 10 000,00 грн;

№ 347 від 06.05.2024 на суму 21 000,00 грн;

№ 380 від 21.05.2024 на суму 32 000,00 грн;

№ 381 від 21.05.2024 на суму 22 000,00 грн;

№ 391 від 24.05.2024 на суму 40 000,00 грн;

№ 394 від 28.05.2024 на суму 40 000,00 грн;

№ 395 від 28.05.2024 на суму 7 000,00 грн;

№ 408 від 30.05.2024 на суму 57 000,00 грн;

№ 430 від 05.06.2024 на суму 10 000,00 грн;

№ 462 від 07.06.2024 на суму 10 000,00 грн;

№ 466 від 10.06.2024 на суму 40 000,00 грн;

№ 490 від 13.06.2024 на суму 12 000,00 грн;

№ 497 від 14.06.2024 на суму 36 000,00 грн;

№ 509 від 18.06.2024 на суму 36 000,00 грн;

№ 538 від 21.06.2024 на суму 25 000,00 грн;

№ 542 від 24.06.2024 на суму 11 200,00 грн;

№ 551 від 25.06.2024 на суму 72 000,00 грн;

№ 555 від 27.06.2024 на суму 30 000,00 грн;

№ 593 від 01.07.2024 на суму 12 000,00 грн;

№ 594 від 01.07.2024 на суму 25 000,00 грн;

№ 597 від 02.07.2024 на суму 25 000,00 грн;

№ 598 від 02.07.2024 на суму 12 000,00 грн;

№ 602 від 03.07.2024 на суму 31 000,00 грн;

№ 624 від 08.07.2024 на суму 35 000,00 грн;

№ 631 від 09.07.2024 на суму 35 600,00 грн;

№ 664 від 12.07.2024 на суму 25 000,00 грн;

№ 666 від 15.07.2024 на суму 23 500,00 грн;

№ 680 від 16.07.2024 на суму 96 000,00 грн;

№ 691 від 19.07.2024 на суму 45 000,00 грн;

№ 699 від 21.07.2024 на суму 22 300,00 грн;

№ 847 від 19.05.2025 на суму 36 734,00 грн;

№ 1025 від 11.08.2025 на суму 5 000,00 грн;

№ 1028 від 12.08.2025 на суму 15 000,00 грн;

№ 1035 від 13.08.2025 на суму 9 142,00 грн;

№ 1040 від 14.08.2025 на суму 8 276,00 грн;

№ 1045 від 15.08.2025 на суму 8 240,00 грн;

№ 1072 від 19.08.2025 на суму 8 322,00 грн.

Як вказав позивач, за домовленістю сторін, відповідач мав створити та передати предмети інтер`єру - меблі за умови після здійснення повної попередньої оплати замовником.

Позивачем також додано ряд специфікацій до замовлень, які підтверджують перелік та вартість замовленої продукції.

Також, позивачем надано як доказ виникнення спірних правовідносин скриншоти листування із відповідачем у месенджері. Так, з поданого листування вбачається, що сторони погодили комплектацію меблів, кількість, та підтвердження відповідача про отримання від позивача попередньої оплати.

Разом з тим, звертаючись до суду із позовом, позивач твердить, що на всю суму здійсненої попередньої оплати відповідач меблі не виготовив, замовлену продукцію позивачеві не поставив, грошові кошти не повернув.

Зважаючи на факт порушенням господарських зобов`язань із виконання усного договору, позивач і звернувся з даним позовом про стягнення суми сплачених коштів в розмірі 1 162 405,00 грн.

Як зазначалось вище, відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на позов, зокрема, доказів виконання умов договору та виготовлення меблів на вказану суму суду не надав, так як і не подав документального підтвердження повернення грошових коштів; будь-яких інших пояснень, які б спростовували викладені позивачем обставини суду також не надіслав, у зв`язку з чим розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами, поданими позивачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Одним з основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною першою статті 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини першої статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 грудня 2018 року у справі № 912/1883/17 вказав, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Згідно поданих позивачем, в якості доказів, платіжних інструкції вбачається, що останні містять реквізити отримувача - ФОП Боженко Катерини Василівни із призначенням платежу оплата за меблі без ПДВ.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача, у графі види діяльності за номером 31.01 міститься: виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 46.47 оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям.

Дата та номер запису проведення державної реєстрації 15.11.2022.

Враховуючи, що подані позивачем платіжні документи, за якими товар був оплачений, підтверджують здійснення розрахунку саме за меблі, діяльність стосовно виготовлення та продажу яких визначена у Витягу відповідача, а самі платіжні інструкції містять належні реквізити про особу отримувача та проведення банком вказаних коштів, суд встановив, що між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 стаття 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Змістом зобов`язань сторін за договором поставки є сплата коштів покупцем ФОП Краснощоким В.В. за товар - меблі, що породжує для продавця ФОП Боженко К.В. негрошове зобов`язання поставити узгоджений та оплачений товар.

Відповідно до частини 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Доказів того, що відповідач, отримавши оплату, передав покупцю товар, або проінформував покупця про готовність товару до отримання у визначеному місці, матеріали справи не містять.

При цьому, здійснена позивачем на рахунок відповідача сплата коштів за своєю суттю є попередньою оплатою.

Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Вказана норма надає право покупцю діяти альтернативно на власний розсуд, а саме або вимагати передання оплаченого товару, або повернути кошти.

Як зазначив Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 910/6267/23, що зі змісту зазначеної норми права (ч. 2 ст. 693 ЦК України) вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Користуючись правом альтернативного вибору, з урахуванням норм ч. 2 ст. 530 ЦК України, 10.09.2025 представник ФОП Краснощока В.В., адвокат Савченко П.Д., звернувся до ФОП Боженко К.В. із претензією щодо повернення коштів, в якій просив повернути сплачені кошти в розмірі 1 162 405,00 грн на розрахунковий рахунок ФОП Краснощок В.В.

Зазначена претензія у відповідності до поданих позивачем доказів - опису вкладення у цінний лист та накладної за номером 0420200142135 була направлена на поштову адресу відповідача 13.09.2025, про що свідчить відтиск печатки АТ Укрпошта.

Разом з тим, як вказав позивач, відповіді на вказану претензію відповідач не надав, на вимогу про повернення коштів не відреагував.

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів поставки спірного товару, як і не містять доказів повернення відповідачем позивачу сплачених коштів за платіжними інструкціями та на вимогу про повернення коштів.

З огляду на те, що відповідач не поставив погоджений між сторонами товар та не повернув позивачу суму попередньої оплати, а документально підтверджений розмір такої попередньої оплати становить 1 162 405,00 грн, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаних грошових коштів є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати (судовий збір) в розмірі 17 436,08 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Боженко Катерини Василівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Краснощок Валентина В`ячеславовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 1 162 405 (один мільйон сто шістдесят дві тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп попередньої оплати та 17 436 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн 08 коп судовог збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 01.10.2026

Суддя О.О. Христенко