Рішення № 140273126, 02.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2026Справа № 910/7704/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Філії УЗ Вагон-Сервіс Акціонерного товариства Українська залізниця (Україна, 02092, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 74; ідентифікаційний код ВП: 45462724)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Хайпер Торг (Україна, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 61/17; ідентифікаційний код: 44512590)

про стягнення 8 811,80 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Філії УЗ Вагон-Сервіс Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Хайпер Торг (далі відповідач) про стягнення 8 811,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості ремонту вагона відповідно до калькуляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 61/17.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 29.06.2026 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

10.07.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення про вручення 07.07.2026 поштового відправлення (ухвали від 29.06.2026 про відкриття провадження у справі №910/7704/26) представнику відповідача за довіреністю.

Пунктом 3 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Хайпер Торг звернулось до Акціонерного товариства Українська залізниця (далі Укрзалізниця) в особі Філії УЗ Вагон-Сервіс Акціонерного товариства Українська залізниця з проханням (лист №450) виконати поточний ремонт вагону №59472548, відчепленого по ст. Жмеринка через несправність запору люка. Відповідач також гарантував оплату ремонту відповідно до калькуляції по даті повідомлення ф. ВУ-36.

Вагон №59472548 було забраковано по ст. Жмеринка 02.02.2025 у зв`язку з несправністю запору люка, що підтверджується актами загальної форми ГУ-23 №1732 та №1829.

Порядок експлуатації власних вантажних вагонів на залізничному транспорті загального користування регламентують Правила експлуатації власних вантажних вагонів, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, відповідно до пункту 1.1 яких Правила є обов`язковими при перевезеннях вантажів вагонами, що перебувають у власності перевізників, операторів, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, які орендують їх в інших власників або якими вони володіють на підставі договору управління майном, договору про спільну діяльність тощо.

Згідно з пунктом 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу.

Разом з тим, абзацом 1 п. 12.1 розділу 12 "Технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, в тому числі спеціального самохідного рухомого складу" Правил технічної експлуатації залізниць, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, визначено, що забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Згідно з п. 6.1.8 Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації - ЦВ-0043, затвердженої наказом Укрзалізниці від 25.09.2008 № 417-Ц, при виявленні несправностей, що вимагають відчеплення вагонів, оглядач повідомляє по телефону чи радіозв`язку оператора ПТО про обсяг ремонту, виписує в двох екземплярах повідомлення форми ВУ-23М, якщо вагон загрожує безпеці руху, оглядач на звороті форми ВУ-23М вказує швидкість з якою вагон повинен прямувати до місця виконання ремонту і передає черговому по станції та оператору ПТО. Цю роботу контролює керівник зміни.

На підставі форми ВУ-23М вагон №59472548 було направлено до виробничого підрозділу "Експлуатаційного вагонного депо Жмеринка" філії "УЗ Вагон-сервіс" AT "Укрзалізниця" для проведення технічного обслуговування з відчепленням та усунення виявлених несправностей.

Підтвердженням надходження вагона на технічне обслуговування з відчепленням є повідомлення форми ВУ-36М №0011 від 07.02.2025, а також виходу його з ремонту. Також було складено листок №0011 обліку та комплекції гальмівного обладнання.

Перелік ремонтних робіт, виконаних на даному вагоні, вказано в дефектній відомості на ремонт вантажних вагонів (форма ВУ-22) на вагон №59472548.

На виконання звернення відповідача позивачем здійснено технічне обслуговування вагона №59472548 з відчепленням, а також надано послуги, пов`язані з подаванням, забиранням, користуванням вагоном та маневровою роботою.

Позивач виставив рахунок №7 від 06.02.2025 на попередньою оплату за технічне обслуговування вагону на суму 2240,53 грн, за результатами виконаних робіт сформовано акт № 7 від 28.02.2025. Відповідач здійснив оплату вказаного рахунку.

Виробничим підрозділом "Експлуатаційного вагонного депо Жмеринка" філії "УЗ Вагон-сервіс" AT "Укрзалізниця" також складено калькуляцію на технічне обслуговування вагона з відчепленням №59472548.

У зв`язку з наданням послуг, пов`язаних з подаванням та забиранням, користуванням вагоном та маневровою роботою, а також зберіганням вагону, відповідачу виставлено рахунок №54 від 28.02.2025 та акт №54 виконаних робіт від 28.02.2025.

Факт надання послуг підтверджується актами загальної-форми ГУ-23, пам`яткою про подавання вагону №26, пам`яткою про забирання вагонів №61, відомістю плати за користування вагонами №08020074, накопичувальною карткою №04020881, калькуляцією на технічне обслуговування вантажного вагона, рахунком №54 від 28.02.2025.

Позивач зазначає, що загальна вартість наданих послуг склала 9842,60 грн, у тому числі: 2240,53 грн - попередня оплата за технічне обслуговування, оплачена відповідачем; 2784,96 грн - доплата за технічне обслуговування з відчепленням вагона; 4817,11 грн - плата за подавання, забирання, користування та маневрову роботу вагона.

З огляду на те, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати наданих послуг у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 602,07 грн, інфляційні втрати в розмірі 912,31 грн та 3% річних у розмірі 297,42 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За приписами частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку - шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що укладені в письмовій формі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною другою вказаної статті визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

На підтвердження надання послуг за Договором позивачем надано перелічені вище Акти виконаних робіт.

Відповідачем, у свою чергу, факт надання позивачем послуг та їх якість не заперечується.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач зазначає, що листом №ВЧДР-4-8/1354 від 26.08.2025 він попередив відповідача про заборгованість та направив акт звірки, відповідь на даний лист не отримав.

Позивач також зазначає, що ним направлено претензію № ВП ВЧДЕ Жмеринка-17/53 від 25.03.2026 щодо порушення оплати по гарантійному листу на суму 7602,07 грн.

Докази направлення листа та претензії у матеріалах справи відсутні.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення вимоги, передбаченої ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, сторона договору може здійснити своє право будь-яким шляхом, як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову.

Окрім того, позивачем надано копію претензії (направлена разом з позовною заявою), якою встановлено строк оплати протягом 5 банківських днів з моменту отримання вказаної претензії.

Судом встановлено, що копії позовної заяви та претензії були направлені відповідачу 19.06.2026.

У відповідності до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22 грудня 2025 року № 1833, нормативні строки пересилання внутрішніх поштових відправлень, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку, операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) в містах - у межах населеного пункту, а в сільській місцевості - у межах території, яка обслуговується одним об`єктом поштового зв`язку Д + 2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку, поштоматі або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

З огляду на те, що відправлення №020920105938 було направлене на адресу відповідача 19.06.2026, а пересилання поштового відправлення в межах міста Києва здійснюється у 2-денний строк, відповідач (в порядку статті 530 Цивільного кодексу України), з урахуванням встановленого позивачем строку (5 банківських днів) зобов`язаний був здійснити оплату наданих послуг до 26.06.2026.

Відповідно до частин 1, 2 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження оплати наданих послуг, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 7 602,07 грн підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що останнім днем строку оплати наданих послуг є 26.06.2026, відтак прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання почалось з 27.06.2026, тобто після звернення до суду з цим позовом.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 7602,07 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2871,11 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 456,89 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хайпер Торг (Україна, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 61/17; ідентифікаційний код: 44512590) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Філії УЗ Вагон-Сервіс Акціонерного товариства Українська залізниця (Україна, 02092, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 74; ідентифікаційний код ВП: 45462724) заборгованість у розмірі 7602 (сім тисяч шістсот дві) грн 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2871 (дві тисячі вісімсот сімдесят одна) грн 11 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 456,89 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.10.2026.

Суддя О.В. Нечай