Рішення № 140273125, 02.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2026Справа № 910/7412/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський автомобільний завод (Україна, 61020, м. Харків, вул. Цементна, буд. 2; ідентифікаційний код: 07934846)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Афтекс (Україна, 03194, м. Київ, б. Корольова, буд. 14-Д, кв. 1160; ідентифікаційний код: 42738317)

про стягнення 163 661,56 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Харківський автомобільний завод (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Афтекс (далі відповідач) про стягнення 163 661,56 грн збитків, завданих порушенням відповідачем обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

25.06.2026 представником позивача сформовано в системі Електронний суд заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 25.06.2026 зареєстрована в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам до їхніх електронних кабінетів 01.07.2026. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету особи, 02.07.2026 судом отримано інформацію про доставку ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет відповідача.

Пунктом 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Афтекс (далі виконавець) та Державним підприємством "Харківський автомобільний завод" (після перетворення - Товариство з обмеженою відповідальністю Харківський автомобільний завод) (далі замовник) було укладено Договір про надання послуг з ремонту та технічного обслуговування №188 (далі Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, зазначені у п. 1.2 даного договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: послуги з перевірки на працездатність та виконання регулювальних робіт, різного виду ремонту складових гідросистеми (гідроциліндрів, гідронасосів, гідромоторів для виробів: шляхопрокладача БАТ-2, інженерній машини розгородження ІМР-2 та екскаватору КрАЗ ЭО-4421). Перелік складових частин, що входять до складу гідросистем: БАТ-2, ІМР-2 та ЭО-4421, зазначені у Специфікації (Додаток №1), яка підписується сторонами після дефектації виробів і є невід`ємною частиною договору.

Замовник залишає за собою право зменшувати обсяг закупівлі, визначений у специфікації, в залежності від фактичного фінансування видатків.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що вартість робіт за цим договором визначається сукупною вартістю виконаних робіт, яка зазначається в актах приймання-передачі робіт (надання послуг), що є невід`ємною частиною даного договору. Розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3-х робочих днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг з ремонту і проведення вхідного контролю представниками ВТК замовника.

Згідно з п. 4.4 Договору після надання послуг з ремонту проводиться випробування на обладнанні та агрегатах замовника за адресою: м. Харків, вул. Цементна, 2, за участі представників ВТК замовника та представників виконавця. Після успішних випробувань виконавець надає замовнику зворотний Акт прийому-передачі з ремонту, а також Акт здачі- приймання (наданих-послуг) з ремонту, в якому відображається найменування майна, перелік наданих послуг та їх вартість.

Відповідно до п. 6.5 Договору якщо виконавець є платником податку на додану вартість та операція (операції) за договором є об`єктом оподаткування ПДВ, виконавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну в електронній формі з урахуванням вимог норм Податкового кодексу України. У випадку відсутності реєстрації такої податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, виконавець зобов`язаний відшкодувати покупцю у повному обсязі збитки на суму ПДВ за такою податковою накладною протягом 10 (десяти) днів з моменту подання замовником декларації з ПДВ за відповідний податковий період, в якому внаслідок порушення виконавцем ця сума не включена до податкового кредиту.

У разі порушення виконавцем зі своєї вини вимог Податкового кодексу України, внаслідок яких податковим органами за результатами проведених перевірок замовнику були нараховані штрафні санкції, за умови, що до такого порушення не привела вина або недбалість замовника, виконавець відшкодовує всі витрати пов`язані з цим порушенням (п. 6.6 Договору).

Відповідачем було надано, а позивачем прийнято послуги загальною вартістю 981969,36 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №188/36 від 29.06.2023 на суму 368 068,80 грн, №188/37 від 30.06.2023 на суму 370 424,40 грн та №188/41 від 31.08.2023 на суму 243 476,16 грн.

Позивачем було повністю оплачено надані послуги, що підтверджується випискою по рахунку позивача від 24.07.2023.

Як зазначає позивач, усупереч вимогам податкового законодавства України, відповідач не зареєстрував податкові накладні за наслідком вищенаведених господарських операцій, чим позбавив позивача права включити суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на відповідну суму.

Реєстрацію податкової накладної від 19.05.2023 №88 на суму ПДВ 194 504,40 грн зупинено, що підтверджується квитанцією про реєстрацією податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.06.2023 № 914355790.

З огляду на викладене, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача на свою користь 163 661,56 грн збитків, спричинених нездійсненням реєстрації податкової накладної.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності, полягає у ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відтак саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

У даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення з відповідача збитків посиланням на обставини порушення відповідачем податкового законодавства, яке полягає у нездійсненні реєстрації податкової накладної з ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 914/2524/21 зазначено, що хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чиним податкових накладних.

Водночас вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

За приписами абзаців 1, 2, 19 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з абзацами 1, 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем товарів або послуг, а відтак з огляду на положення вищезазначених норм, обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні покладено на постачальника (продавця), яким у даному випадку є відповідач.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від постачальника (виконавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Невиконання відповідачем зобов`язання з реєстрації податкових накладних за фактом надання позивачу послуг відповідно до Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №188/36 від 29.06.2023 на суму 368 068,80 грн, №188/37 від 30.06.2023 на суму 370 424,40 грн, №188/41 від 31.08.2023 на суму 243 476,16 грн позбавило позивача права на віднесення суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 163 661,56 грн.

Так, судом встановлено, що відповідачем було складено відповідну податкову накладну 19.05.2023 №88 на суму ПДВ 194 504,40 грн в ЄРПН, однак її реєстрацію було зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, запропоновано відповідачу надати пояснення та / або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Відповідач доказів подання податковому органу відповідних пояснень та копій документів суду не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не вчинив всіх необхідних дій з метою забезпечення реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є його збитками.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У частині першій статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, а також об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21 та від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що факт відсутності реєстрації податкової накладної у ЄРПН у зв`язку з нездійсненням відповідних дій (як і через відмову податкового органу у їх реєстрації) є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини щодо порушення відповідачем зобов`язання з реєстрації податкової накладної, наявності вини відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між такою бездіяльністю і збитками, суд дійшов висновку про наявність в діях відповідача цивільного правопорушення.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Враховуючи викладене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 163 661,56 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в розмірі 2662,40 грн, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Афтекс (Україна, 03194, м. Київ, б. Корольова, буд. 14-Д, кв. 1160; ідентифікаційний код: 42738317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський автомобільний завод (Україна, 61020, м. Харків, вул. Цементна, буд. 2; ідентифікаційний код: 07934846) збитки в розмірі 163661 (сто шістдесят три тисячі шістсот шістдесят одна) грн 56 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.10.2026.

Суддя О.В. Нечай