Ухвала суду № 140273110, 02.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.10.2026Справа № 910/11179/26

За позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс"

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство фінансів України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄСП-Агро"

про стягнення 24 448 739,75 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Без вилику (повідомлення) представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Банк Альянс" (далі - позивач, Банк) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) 24 448 739,75 грн. заборгованості за договором про надання кредиту від 09.05.2022 року, укладеного між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄСП-Агро", виконання зобов`язань за яким було забезпечене договором поруки від 09.05.2022 року № 22-064/ЮК/5-7-9, укладеного між Банком та відповідачем.

Ухвалою від 07.09.2026 року господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/11179/26, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 30.09.2026 року. Крім того, цією ухвалою суд залучив до участі у справі Міністерство фінансів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а також залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄСП-Агро" до участі у наведеній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

18.09.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення Міністерства фінансів України від 17.09.2026 року № 13210-06-7/26879, в яких останнє вказало про наявність правових підстав для задоволення вимог Банку в цій справі.

29.09.2026 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 29.09.2026 року, в якому останній просив суд об`єднати в одне провадження справу № 910/11179/26 зі справою № 910/11192/26 за позовами Банку до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договорами поруки.

30.09.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Банку від 30.09.2026 року № 11.1.3/252/ВП проти клопотання відповідача від 29.09.2026 року про об`єднання справ в одне провадження.

Ухвалою від 30.09.2026 господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 29.09.2026 року про об`єднання справ № 910/11179/26 та № 910/11192/26 в одне провадження.

30.09.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту укладення договору поруки від 09.05.2022 № 22-064/ЮК/5-7-9/ П, укладеного між Банком відповідачем, зі змінами, внесеними договорами від 03.06.2024 № 1 та від 31.03.2025 № 2, як вчинений під впливом обману за статтею 230 Цивільного кодексу України.

Дослідивши подану відповідачем зустрічну позовну заяву, господарський суд міста Києва дійшов висновку про наявність підстав для її повернення, з урахуванням такого.

Пунктом 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина 1, 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України вказано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою від 07.09.2026 господарський суд міста Києва встановив відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З наявного у справі повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи вбачається, що ухвалу господарського суду міста Києва було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 07.09.2026 року о 16:14 год.

Відтак, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та, відповідно, зустрічної позовної заяви було 22.09.2026 року.

Однак, зустрічна позовна заява подана ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» 29.09.2026 року, тобто з пропуском процесуального строку.

У зустрічній позовній заяві відповідачем заявлено клопотання про визнання поважною причини пропуску строку на подання зустрічного позову, а також про продовження з ініціативи суду відповідачу встановленого ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2026 у справі № 910/11179/26 строку для подання відзиву та, відповідно, зустрічного позову до 29.09.2026 включно.

Як підставу для поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви відповідач вказував на те, що представнику відповідача, договір з яким був укладений 14.09.2026 року, був необхідний час для вивчення та дослідження матеріалів справи, кредитних договорів, договорів поруки та змін до них, документів щодо продажу й фактичної передачі техніки, а також доказів у пов`язаних справах. Відповідач зауважував, що тільки після 14.09.2026 року дізнався про наявність підстав для зустрічного позову.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви, суд дійшов такого висновку.

При зверненні особи до суду із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, заявником повинно бути доведено наявність поважних причин пропуску такого строку. У даному випадку господарський суд зауважує, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причин його пропуску.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).

Із правового аналізу норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено заявниками, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини для відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

За результатом оцінки, викладених у клопотанні доводів щодо причин пропуску строку на подання зустрічного позову у встановлений строк, суд дійшов висновку, що наведені позивачем за зустрічним позовом доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду із зустрічною позовною заявою у цій справі та/або неможливості її подання раніше зазначеної дати, не є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення заявника та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії щодо пред`явлення зустрічного позову у встановлений законом строк.

При цьому суд звертає увагу, що такі чинники, як укладення договору з адвокатом та подальше дослідження ним матеріалів справи чи документів, що стосуються спору, не є поважними причинами для продовження визначеного процесуального строку. Реалізація права на професійну правничу допомогу не нівелює встановленого законом обов`язку відповідача щодо дотримання процесуальних строків та не підтверджує наявності об`єктивних, незалежних від його волі перешкод для своєчасного подання зустрічного позову відповідно до вимог частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для продовження ОСОБА_1 строку на подання зустрічної позовної заяви (відзиву) з власної ініціативи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, за умови її подання до закінчення цього строку. Проте відповідач не реалізував надане йому процесуальним законом право та не звернувся до суду з відповідним клопотанням у межах визначеного строку.

Відповідно до частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

За таких обставин, враховуючи, що зустрічний позов подано з порушенням вимог частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання зустрічного позову відповідачем не наведено, зустрічний позов підлягає поверненню заявнику.

Разом з тим, заявник не позбавлений права у встановленому законодавством порядку передати спір на вирішення суду в окремому позовному провадженні за загальними правилами подання позовів.

Керуючись статтями 113, 114, 118, 119, 165, 180, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження з ініціативи суду строку на подання відзиву та зустрічного позову до 29.09.2026 року включно, - відмовити.

2. Зустрічну позову заяву ОСОБА_1 повернути заявику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її підписання суддею (02.10.2026 року) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя В.С. Ломака