Рішення № 140272735, 02.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/95/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 Справа №908/1889/26

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (вул.. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074; ідентифікаційний код 14360080)

до відповідача: Артемченка Олександра Владиславовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 )

про стягнення коштів,

Без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

05.08.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (скорочене найменування АТ «А-Банк») до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20.01.0000001259 від 21.10.2025 у розмірі 328041,77 грн, з яких: 275441,33 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 23100,65 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 13499,79 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штраф (фіксована складова), 15000,00 грн штраф (змінна складова). Судові витрати у розмірі 4920,63 грн просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 справу №908/1889/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 07.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/1889/26 та присвоєно справі номер провадження 3/95/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено державну реєстрацію фізичної особи підприємця - Артемченка Олександра Владиславовича 16.03.2026 за його рішенням.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із ст. 3 Закону країни «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.1 ч.1 ст.20 ГПК України).

У даному випадку припинення підприємницької діяльності відповідача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання кредитного договору № 20.01.0000001259 від 21.10.2025, укладеного між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та фізичною особою-підприємцем Артемченко О.В. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні.

Згідно із наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 07.08.2026 про відкриття провадження у справі №908/1889/26) в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача Артемченка Олександра Владиславовича доставлено 07.08.2026.

Копія ухвали суду від 07.08.2026, надіслана відповідачу поштовим відправленням за адресою місцезнаходження відповідача, повернулася за зворотною адресою з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «За закінченням терміну зберігання».

Також про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позов обґрунтовано не поверненням відповідачем у передбачений термін кредиту за кредитним договором кредитного договору №20.01.0000001259 від 21.10.2025, у зв`язку із чим, посилаючись на умови кредитного договору, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 554, 610-612, 625, 627, 806 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором кредитного договору №20.01.0000001259 від 21.10.2025 у розмірі 328041,77 грн станом на 31.07.2026, з яких: 275441,33 грн заборгованості за кредитом, 23100,65 грн, заборгованість за процентами, 13499,79 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), 15000,00 грн штрафу (змінна складова).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надала.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористалась своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором N20.01.0000001259 від 21.10.2025 у розмірі 328041,77 грн станом на 31.07.2026, з яких: 275441,33 грн заборгованості за кредитом, 23100,65 грн, заборгованість за процентами, 13499,79 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), 15000,00 грн штрафу (змінна складова).

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи отриманий відповідачем від банку кредит, на яку суму; який розмір процентної ставки встановлений за користування кредитними коштами; в які строки і якому розмірі кредит мав бути повернутий), чи мало місце порушення зобов`язань, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

21.10.2025 між АТ «А-БАНК» (Банк за договором, позивач у справі) та ФОП Артемченком Олександром Владиславовичем (Позичальник, відповідач у справі) укладено кредитний договір № N20.01.0000001259 від (далі Кредитний договір), відповідно до умов якого (п.п. А1, А2, А3, А6) відповідачу надано строковий кредит у розмірі 300000,00 грн на поповнення обігових коштів терміном повернення 21.06.2024, зі сплатою процентів у розмірі 20,90% щорічно (далі Договір).

Відповідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. Також, Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) грн, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90% від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовими інструментом у розмірі 0,00% процентів від суми встановленого у п. А2 цього Договору ліміту.

А.3 Термін повернення кредиту19 жовтня 2028 року.

Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та строки згідно з Графіком платежів (додаток № 1 цього договору).

Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:

сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)* процентна ставка за місяць)/1((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1);

сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом* річна процентна ставка/кількість днів поточного року)* кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;

сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту сума щомісячного платежу за %.

Згідно зі ст. ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомлені, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості в період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 19 жовтня 2028 року.

Відповідно до пункту 2.3.2. Кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд має право: змінити умови цього Договору зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст.. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються таким, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим кредитом.

Згідно з п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору Позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Пунктом 6.1 Кредитного договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.

До договору сторонами підписано Додаток 1 «Графік погашення», яким визначено термін повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період; розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату; сума процентів, що підлягає поверненню у відповідну дату; сума комісійних винагород; кредит та проценти, комісія разом.

Згідно з підписаним графіком відповідач мав щомісячно (двадцять першого числа кожного місяця) сплачувати загальну суму 14032,50 грн, а в останній місяць (19.10.2028) 14032,41 грн.

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно з умовами кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером №TR.50487433.42704.70198 від 21.10.2025.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем умови кредитного договору належним не виконувались.

У зв`язку з порушення відповідачем більш ніж на 31 день графіка погашення заборгованості, Банк на підставі пункту А. 3 та пункту 2.3.2. Кредитного договору направив на адресу відповідача вимогу від 17.07.2026 про погашення кредиту із зазначенням дати повернення кредиту - 24.07.2026.

Доказів виконання відповідачем вимоги банку матеріали справи не містять.

Станом на 31.07.2026, заборгованість відповідача складає 328041,77 грн з яких: 275441,33 грн заборгованості за кредитом, 23100,65 грн, заборгованість за процентами, 13499,79 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), 15000,00 грн штрафу (змінна складова).

Вказані обставини стали підставою для звернення банку до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо основної суми боргу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України(далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані кредитним договором № 20.01.0000001259 від 21.10.2025.

або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши кредит в розмірі 300 000,00 грн,що підтверджується меморіальним ордером №TR.50487433.42704.70198 від 21.10.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У зв`язку з порушення відповідачем більш ніж на 31 день графіка погашення заборгованості, Банк на підставі пункту А. 3 та пункту 2.3.2. Кредитного договору направив на адресу відповідача вимогу від 17.07.2026 про погашення кредиту із зазначенням дати повернення кредиту - 24.07.2026.

Реалізувавши своє право, передбачене пунктом 2.3.2 Кредитного договору, Банк змінив термін повернення кредиту на 24.07.2026.

У справі, що розглядається, спір виник з приводу несплати відповідачем кредиту.

Відповідачем не надано заперечень щодо позову та доказів в обґрунтування відсутності заборгованості за кредитом в розмірі 275441,33 грн перед Банком.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів повернення кредитних коштів у строк до 24.07.2026, як і на час розгляду справи, суду не надав.

А отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 275441,33 грн є обґрунтованими.

Щодо стягнення заборгованості за процентами та винагородою.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Відповідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. Також, Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) грн, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90% від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовими інструментом у розмірі 0,00% процентів від суми встановленого у п. А2 цього Договору ліміту.

За розрахунком позивача заборгованість за процентами становить 23100,65 грн, а заборгованості за винагородою 13499,79 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості сума процентів та сума винагороди (комісії) нарахована по 22.07.2026.

Термін повернення кредит сплинув 24.07.2026.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості за процентами та винагородою, суд встановив, що розрахунок відповідає умовам договору, та відповідачем не спростований.

За таких умов, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по процентах у розмірі 23100,65 грн та заборгованості по винагороді (комісії) у розмірі 13499,79 грн.

Щодо стягнення штрафів.

Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

На підставі п. 5.8 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та в розмірі 15000,00 грн (змінна складова).

У задоволенні вимог про стягнення штрафу суд відмовляє, виходячи з такого.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та досі діє.

Враховуючи викладене, штрафні санкції, нараховані та пред`явлені позивачем безпідставно, тому у їх стягненні суд відмовляє.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться кредитним договором №20.01.0000001259 від 21.10.2025 (а.с.5-13), розрахунком заборгованості (а.с.14), вимогою (а.с. 15-18), меморіальним ордером №№TR.50487433.42704.70198 від 21.10.2025 (а.с.23).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити частково в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 275441,33 грн; заборгованості за процентами у розмірі 23100,65 грн; заборгованості за винагородою у розмірі 13499,79 грн.

У стягненні штрафів у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та 15000,00 грн (змінна складова) слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) заборгованість за кредитним договором №20.01.0000001259 від 21.10.2025 у розмірі 312 041,77грн (триста дванадцять тисяч сорок одна гривня 77 коп), з яких: 275441,33 грн - заборгованість за кредитом, 23100,65 грн (двадцять три тисячі сто гривень 65 коп.) заборгованість за процентами, 13499,79 грн (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 79 коп.) заборгованість за винагородою. Видати наказ.

У решті вимог щодо стягнення штрафів у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та 15000,00 грн (змінна складова) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 14360080)судовий збір у розмірі 4680,50 грн (чотири тисячі шістсот вісімдесят гривень 50 коп.). Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 02.10.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич