Рішення № 140272702, 24.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1225/25

Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 33868924, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3,

до відповідача: Малого приватного підприємства «Олеся», код ЄДРПОУ - 19112799, місце знаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Минайська, будинок 16 «Д»,

про стягнення безпідставно збережених коштів,

за участі представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

В С Т А Н О В И В :

Ужгородська міська рада (далі позивач, Міська рада) звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою №32.01-17/126 від 22.10.2025 до Малого приватного підприємства «Олеся» (далі відповідач, МПП «Олеся», Підприємство) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 2139477,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.09.2001 МПП «Олеся» набуло право власності на будівлі Н, Н1, котрі знаходяться по вулиці Минайській, 16 в місті Ужгород (дані відомості підтверджені свідоцтвом про право власності №157 від 26.09.2001). 02.10.2001 Ужгородським міським бюром технічної інвентаризації здійснено реєстраційний напис про право особистої власності відповідача на дане нерухоме майно та записано в реєстраційну книгу за №1327.

11.07.2025 внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно МПП «Олеся» на об`єкти нерухомого майна, що утворилися в результаті поділу будівлі літ. Н, Н1 (шахтозапасник) загальною площею 2717,7 м.кв, які знаходяться по вулиці Минайській, 16 в місті Ужгород.

Земельна ділянка на якій розміщені належні відповідачу об`єкти нерухомості була сформованою в порядку, що визначений статтею 79-1 Земельного кодексу України та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 2110100000:18:001:0222.

Рішенням LX сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 24.10.2024 № 1990 (пункт 1.3) МПП «Олеся» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 2110100000:18:001:0222) загальною площею 1,50400 га на земельні ділянки: (кадастровий номер 2110100000:18:001:0315) площею 0,1600 га, (кадастровий номер 2110100000:18:001:0313) площею 0,3000 га та (кадастровий номер 2110100000:18:001:0314) площею 1,0440 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по вул. Минайській, 16 та передано їх в оренду строком на 10 років.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2025 по справі №907/458/25 задоволено частково зустрічну позовну заяву Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та визнано укладеним договір оренди земельних ділянок кадастровий номер 2110100000:18:001:0315 площею 0,1600 га, кадастровий номер 2110100000:18:001:0313 площею 0,3000 га та кадастровий номер 2110100000:18:001:0314 площею 1,0440 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об?єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по вул. Минайській, 16.

У період з 01.01.2024 по день звернення Ужгородської міської ради з позовною заявою до суду МПП «Олеся» не було укладено договір оренди земельної ділянки (земельних ділянок) по вулиці Минайській, 16 у м.Ужгороді, якою користувався відповідач як власник нерухомого майна по вказаному адресу.

Отже, згідно доводів позовної заяви, вбачається, що МПП «Олеся», користуючись без укладення договору оренди з 01.01.2024 по 23.10.2024 земельною ділянкою комунальної форми власності по вулиці Минайській, 16 у м.Ужгороді, кадастровий номер 2110100000:18:001:0222 площею 1,50400 га, та після поділу такої земельної ділянки, користуючись без укладення договору з 24.10.2024 і до 31.10.2025 земельними ділянками кадастровий номер 2110100000:18:001:0315 площею 0,1600 га, кадастровий номер 2110100000:18:001:0313 площею 0,3000 га та кадастровий номер 2110100000:18:001:0314 площею 1,0440 га по цій же адресі, безпідставно зберегло у себе кошти за користування земельною ділянкою (земельними ділянками) загальною площею 1,5040 га у розмірі орендної плати у розмірі 2139477,98 грн.

Одночасно згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 32092,17 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисин С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025.

Процесуальні дії у справі

Згідно з ухвалою від 30.10.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 26.11.2025 та встановив сторонам строки на подачу заяв по суті справи.

17.11.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 14.11.2025.

20.11.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від позивача надійшла відповідь на відзив від 20.11.2025.

25.11.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 25.11.2025, згідно з якою Міська рада збільшила розмір позовних вимог до МПП «Олеся» на суму 56051,73 грн за користування земельними ділянками без правових підстав за період з 01.11.2025 по 10.11.2025, а відтак просила задовольнити її позовні вимоги до Підприємства про стягнення безпідставно збережених коштів у загальному розмірі 2195529,71 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 32932,94 грн.

Згідно з ухвалою від 26.11.2025 суд прийняв до розгляду заяву Ужгородської міської ради про збільшення розміру позовних вимог від 25.11.2025; встановив сторонам строки на подачу заяв по суті справи з урахуванням прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог; задовольнив усне клопотання представника Міської ради про відкладення підготовчого засідання та призначив підготовче засідання на 18.12.2025.

15.12.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від МПП «Олеся» надійшли додаткові пояснення від 12.12.2025.

Згідно з ухвалою від 18.12.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.01.2026.

20.01.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від МПП «Олеся» надійшло клопотання про долучення доказів та поновлення строку для їх подання від 20.01.2026.

Згідно з ухвалою від 21.01.2026 суд задовольнив клопотання МПП «Олеся» про долучення доказів та поновлення строку для їх подання від 20.01.2026; поновив відповідачу строк на подання доказів згідно з клопотанням від 20.01.2026; долучив до матеріалів справи докази згідно означеного клопотання.

У судовому засіданні 29.01.2026 суд розпочав заслуховування вступного слова представника позивача, однак під час такого виступу трапилась несправність системи відеоконференцзв`язку, про що секретарем судового засідання Далекорій Богданою складеного акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку №02.4-21/808/26. Враховуючи наведене, згідно з ухвалою від 29.01.2026 суд призначив розгляд справи на 19.02.2026.

19.02.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Підприємства надійшла заява №18/02 від 18.02.2026 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/1550/26), згідно з якою відповідач просить врахувати факт прийняття постанови Восьмим апеляційним адміністративним судом від 03.02.2026 по справі №308/9524/17. Обґрунтовуючи подану заяву №18/02 від 18.02.2026, відповідач посилається на те, що частина позовних вимог щодо стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 ґрунтується на розрахунку, проведеному на підставі рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 №1398 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №308/9524/17 визнано протиправним та нечинним. Відтак відповідач стверджує про відсутність правової підстави для застосування відповідної нормативної грошової оцінки як бази нарахування плати за землю, а отже, зумовлює неможливість визначення розміру заявлених до стягнення сум за вказаний період через скасування нормативно-правового підґрунтя позову.

У судовому засіданні 19.02.2026 представник позивача зазначив, що він не ознайомився з заявою відповідача №18/02 від 18.02.2026, у зв`язку з чим заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для формування позиції позивача у даній справі з урахуванням ухвалення Восьмим апеляційним адміністративним судом постанови від 03.02.2026 у справі №308/9524/17. Представник відповідача не заперечила проти оголошення перерви з наведених підстав. Відтак, згідно з ухвалою від 19.02.2026 суд задовольнив усне клопотання представника позивача про оголошення перерви та призначив наступне судове засідання 25.03.2026.

Згідно з ухвалами від 25.03.2026 та від 29.04.2026 суд задовольняв усні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (з наведених в ухвалах підставах) та призначав дати наступних судових засідань по розгляду справи по суті.

11.05.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі від 11.05.2026, до яких долучена копія ухвали Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №308/9524/17 про зупинення дії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

03.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №03/06/26 від 03.06.2026.

Згідно ухвали від 03.06.2026 суд задовольнив клопотання МПП «Олеся» про відкладення розгляду справи №03/06/26 від 03.06.2026, враховуючи думку представника позивача, який не заперечив проти задоволення означеного клопотання відповідача, та призначив наступний розгляд справи по суті на 02.07.2026.

У судовому засіданні по розгляду справи по суті 02.07.2026 суд завершив заслуховування вступного слова представника позивача, заслухав вступне слово представника відповідача, після чого представник відповідача заявила усне клопотання про оголошення перерви, проти задоволення якого не заперечив представник позивача. Відтак, згідно з ухвалою від 02.07.2026 суд задовольнив усне клопотання представника відповідача про оголошення перерви та призначив наступне судове засідання 30.07.2026.

Разом з тим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №19 к від 15.07.2026 судді Сисину С.В. надано відпустку, яка охоплює день призначеного судового засідання, а тому відповідно до ухвали від 22.07.2026 суд призначив розгляд справи по суті на 23.09.2026.

У визначений судом 23.09.2026 час суд продовжив розгляд справи по суті, під час чого дослідив наявні у справі письмові докази, а також пояснення учасників справи, що містяться в заявах по суті справи, у судових дебатах заслухав виступи з промовами (заключними словами) представників сторін, після чого відповідно до ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення у цьому судовому засіданні, повідомивши дату та час його проголошення 24.09.2026.

Згідно з ч.ч.1 та 4 ст. 240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

На підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд 24.09.2026 ухвалив рішення, вступна та резолютивна частини якого не проголошувалися, враховуючи неявку учасників справи у судове засідання 24.09.2026, яким завершено розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Аргументи сторін. Стислий виклад позицій учасників процесу

Суть спору за позицією позивача

Позовні вимоги Міської ради до Підприємства про стягнення 2139477,98 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками комунальної власності без належно оформленого договору оренди (без достатніх правових підстав) згідно позовної заяви від 22.10.2025 обгрунтовані тим, що МПП «Олеся» є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 16, зокрема будівель літ. Н, Н1 (будівля шахтозапасника), право власності на які набуте підприємством у 2001 році.

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 1,5040 га з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222.

Рішенням Ужгородської міської ради від 08.08.2024 № 1911 вказану земельну ділянку передано МПП «Олеся» в оренду строком на 10 років зі зміною її цільового призначення. У подальшому рішенням Ужгородської міської ради від 24.10.2024 № 1990 затверджено технічну документацію щодо поділу цієї земельної ділянки на три земельні ділянки: площею 0,1600 га (кадастровий номер 2110100000:18:001:0315), площею 0,3000 га (кадастровий номер 2110100000:18:001:0313) та площею 1,0440 га (кадастровий номер 2110100000:18:001:0314), які також передано відповідачу в оренду строком на 10 років.

Водночас, за твердженням позивача, у період з 01.01.2024 по 23.10.2024 між Міською радою і Підприємством договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 укладений не був. Також після поділу земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0313, 2110100000:18:001:0314 і 2110100000:18:001:0315, Підприємство не укладало з Міською радою договори оренди.

Міська рада зазначає, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2025 у справі № 907/458/25 задоволено частково зустрічний позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та визнано укладеним договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0313 та 2110100000:18:001:0314. При цьому на момент звернення з даним позовом зазначене рішення, законної сили не набрало.

У зв`язку з відсутністю належним чином оформлених договірних відносин щодо користування земельними ділянками Міська рада стверджує, що МПП «Олеся» фактично користувалося земельними ділянками комунальної власності без достатніх правових підстав, а відтак відповідач за рахунок Міської ради зберіг кошти, які мав би сплатити за таке користування у вигляді орендної плати.

Посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач вважає такі правовідносини кондикційними та зазначає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати власнику земельних ділянок кошти, безпідставно збережені внаслідок несплати орендної плати.

Розмір безпідставно збережених коштів позивач визначив виходячи з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та встановлених Ужгородською міською радою ставок орендної плати.

Зокрема, за період з 01.01.2024 по 23.10.2024 розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 площею 1,5040 га, за розрахунком позивача, становить 331413,90 грн.

За період з 24.10.2024 по 31.12.2024 розмір безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0313 та 2110100000:18:001:0314 загальною площею 1,5040 га становить 126511,98 грн.

За період з 01.01.2025 по 31.10.2025 розмір таких коштів, за розрахунком позивача, становить 1681552,15 грн, з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земельних ділянок та ставки орендної плати у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки.

Таким чином, загальний розмір безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками, який позивач просить стягнути з відповідача, становить 2139477,98 грн.

При цьому, позивач зазначає, що період з 11.02.2021 по 31.12.2023 ним у межах даного позову не заявляється, оскільки питання стягнення коштів за користування частиною цієї ж земельної ділянки за вказаний період було предметом окремого судового спору у справі № 907/175/24.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду, Міська рада посилається на положення цивільного та земельного законодавства, відповідно до яких територіальна громада є власником земель комунальної власності, а використання землі в Україні є платним. Позивач також посилається на правові висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 1212 ЦК України до правовідносин, пов`язаних із фактичним користуванням земельною ділянкою без укладення договору оренди.

На підставі наведеного Міська рада просить суд стягнути з Підприємства на свою користь 2139477,98 грн безпідставно збережених коштів.

Водночас, згідно з ухвалою від 26.11.2025 суд прийняв до розгляду заяву Міської ради про збільшення розміру позовних вимог від 25.11.2025, відповідно до якої позивач збільшив розмір позовних вимог до відповідача на суму 56051,73 грн за користування земельними ділянками без правових підстав за період з 01.11.2025 по 10.11.2025. Така заява обгрунтована Міською радою із посиланням на факт набрання 11.11.2025 законної сили рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2025 у справі №907/458/25, яким визнано укладеним договір оренди земельних ділянок загальною площею 1,5040 га, розташованих за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 16. У зв`язку з набранням цим судовим рішенням законної сили, за твердженням позивача, з 11.11.2025 між сторонами виникли договірні правовідносини щодо оренди земельних ділянок, а тому нарахування безпідставно збережених коштів підлягає припиненню з 11.11.2025.

З огляду на те, що на момент звернення з позовом від 22.10.2025 рішення у справі №907/458/25 законної сили не набрало, а у позовній заяві позивач визначив кінцевою датою розрахунку 31.10.2025, відтак у зв`язку з набранням зазначеним рішенням законної сили позивач здійснив додатковий розрахунок безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0313 та 2110100000:18:001:0314 без достатніх правових підстав за період з 01.11.2025 по 10.11.2025, розмір яких становить 56051,73 грн.

Відтак, у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 25.11.2025 Міська рада зазначає, що загальний розмір безпідставно збережених Підприємством коштів за користування земельною ділянкою (земельними ділянками) загальною площею 1,5040 га без достатніх правових підстав за період з 01.01.2024 по 10.11.2025 становить 2195529,71 грн.

Суть спору за позицією відповідача

У відзиві на позовну заяву від 14.11.2025 Підприємство заперечило проти позовних вимог Міської ради та значило, що позивачем неправомірно здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів виходячи із загальної площі земельних ділянок 1,5040 га, тоді як фактична площа земельної ділянки, що використовується відповідачем під належними йому об`єктами нерухомого майна, становить 2502,8 кв.м.

В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2024 у справі №907/175/24, яким, за його твердженням, встановлено, що площа забудови території земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 становила 2502,8 кв.м, тоді як решта території була вільною від забудови, покрита рослинністю та місцями захаращена.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 07.07.2020 та 13.07.2021 у справі № 922/3208/19, відповідач зазначає, що при визначенні розміру безпідставно збережених коштів має враховуватися площа фактичного користування земельною ділянкою, а не лише її площа як сформованого об`єкта цивільних прав.

Відповідач також заперечує доказове значення протоколу засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності від 15.05.2025, посилаючись на те, що такий документ складений без участі представника МПП «Олеся», а також без залучення відповідних фахівців чи використання спеціального обладнання для встановлення фактичної площі користування земельними ділянками. На думку відповідача, зазначений протокол не підтверджує факту використання ним усієї площі земельних ділянок.

При цьому, відповідач не заперечує факту використання частини земельної ділянки площею 2502,8 кв.м, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомого майна, посилаючись на встановлення відповідної обставини у справі №907/175/24.

Окремо відповідач заперечує проти застосування позивачем з 01.01.2025 ставки орендної плати у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

З цього приводу відповідач зазначає, що рішення Ужгородської міської ради від 11.07.2024 № 1862 «Про зміни до Порядку встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради», яким встановлено відповідну ставку, має ознаки регуляторного акта, а тому його прийняття мало відбуватися з дотриманням передбаченої законом регуляторної процедури.

На думку відповідача, позивачем не доведено дотримання встановленого законодавством порядку підготовки, оприлюднення та прийняття зазначеного рішення, зокрема щодо проведення аналізу регуляторного впливу та оприлюднення проекту регуляторного акта. У зв`язку з цим відповідач вважає, що рішення Ужгородської міської ради № 1862 від 11.07.2024 не може бути застосоване при визначенні розміру безпідставно збережених коштів за 2025 рік.

Крім того, відповідач зазначає про відсутність доказів офіційного оприлюднення повного тексту зазначеного рішення після його прийняття та вважає, що недотримання відповідної процедури є підставою для незастосування встановленої ним ставки орендної плати.

Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову Ужгородської міської ради до МПП «Олеся» у повному обсязі.

Доводи, викладені сторонами в інших заявах по суті справи

У відповіді на відзив від 20.11.2025 Міська рада звертає увагу, що рішення Ужгородської міської ради від 11.07.2024 № 1862, яким внесено зміни до Порядку встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради, було належним чином оприлюднено у друкованому засобі масової інформації, а саме: у місцевій газеті «Ужгород» за 20.07.2024 №29 (1258) та на офіційному веб-сайті Ужгородської міської ради (на підтвердження чого долучає до матеріалів справи відповідні докази).

Позивач також зазначив, що відповідно до п.12.3.8 ст. 12 Податкового кодексу України на період дії воєнного стану органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення про встановлення місцевих податків та зборів без застосування процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Крім того, ч. 10 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування не поширюються вимоги зазначеного Закону.

У зв`язку з цим позивач вважає, що рішення Ужгородської міської ради від 11.07.2024 № 1862 було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та правомірно застосовується при визначенні розміру орендної плати за користування земельними ділянками у 2025 році. Зазначене рішення передбачає застосування відповідної ставки орендної плати з 01.01.2025 та було прийняте в період дії воєнного стану.

20.01.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від МПП «Олеся» надійшло клопотання про долучення доказів та поновлення строку для їх подання від 20.01.2026, яке задоволено судом відповідно до ухвали від 21.01.2026. Відтак, до матеріалів справи долучені докази відповідача, долучені до означеного клопотання від 20.01.2026, а саме: копії заяви МПП «Олеся» від 01.02.2022 вих.№3, адресованої Ужгородській міській раді (ЦНАП) разом з додатком план-схемою розташування земельної ділянки, та доказами її надіслання опису вкладення та фіскального чеку від 01.02.2022; листів МПП «Олеся» від 07.08.2024 вих. №13 та №14 на ім`я міського голови та директора Департаменту міської інфраструктури; ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.07.2024 у справі №308/11092/24; запиту МПП «Олеся» вих.№14 від 19.12.2025 на ім`я міського голови Андріїва Б.Є.; витягу з протоколу №123 засідання постійно діючої комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури від 06.03.2024.

У поданому клопотанні з посиланням на долучені до нього докази МПП «Олеся» повторно зазначило про невикористання, та відсутність наміру використання протягом спірного періоду земельної ділянки (земельних ділянок) загальною площею 1,5040 га, з урахуванням якої Міською радою здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів.

З приводу таких доводів відповідач послався на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2024 у справі №907/175/24, протокол комісії з обстеження умов використання земельної ділянки від 30.11.2023, а також ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2023 у справі № 308/20491/23 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222.

На думку відповідача, зазначені обставини фактично унеможливлювали використання Підприємством усієї площі земельної ділянки за її цільовим призначенням. Водночас відповідач зазначив, що про вказані обставини було відомо позивачу, оскільки МПП «Олеся» протягом тривалого часу зверталося до Ужгородської міської ради з питаннями поділу земельної ділянки та приведення її площі у відповідність до фактичного використання.

Відповідач також зазначив, що після накладення арешту на земельну ділянку, Підприємство зверталося до суду з метою його скасування, у зв`язку з чим ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.07.2024 у справі №308/11092/24 арешт у частині заборони здійснення будівельно-монтажних робіт та розпорядження земельною ділянкою було скасовано.

Посилаючись на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2024 у справі №907/175/24 та протокол комісії від 30.11.2023, відповідач наголосив, що позивач раніше сам визначав площу фактичного користування земельною ділянкою у розмірі 2502,8 кв.м, тобто виходив не із загальної площі земельної ділянки 1,5040 га, а лише з площі її частини, на якій розташована належна відповідачу будівля.

На думку МПП «Олеся», така обставина свідчить про те, що Міська рада була обізнана щодо фактичної неможливості використання відповідачем усієї площі земельної ділянки. Відповідач вважає суперечливим те, що раніше позивач виходив із площі фактичного користування 2502,8 кв.м, а у межах даної справи здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів, виходячи з усієї площі земельної ділянки.

Крім того, відповідач зазначив, що значна частина земельної ділянки не могла використовуватися за цільовим призначенням у зв`язку з накладеним арештом, а також наявними фактичними обмеженнями, зокрема рослинністю, захаращенням та неможливістю здійснення будівельних робіт.

МПП «Олеся» також послалося на те, що неодноразово зверталося до Ужгородської міської ради із заявами про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222. За твердженням відповідача, такі звернення були зумовлені тим, що сформована земельна ділянка за своєю площею та конфігурацією не відповідала площі та функціональному призначенню належного йому нерухомого майна, а тому не могла бути використана ним у повному обсязі.

Відповідач вважає, що ним вживалися всі залежні від нього заходи для врегулювання земельних правовідносин та приведення площі земельної ділянки у відповідність до фактичного користування, однак відповідні питання, на його думку, своєчасно не вирішувалися позивачем.

Щодо застосування ст. 1212 ЦК України відповідач зазначив, що необхідними умовами для виникнення зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна є наявність майнової вигоди, набуття або збереження такої вигоди за рахунок іншої особи та відсутність правової підстави для її набуття або збереження.

На думку відповідача, у даному випадку відсутні необхідні складові для застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки МПП «Олеся» фактично не використовувало всю площу земельної ділянки та не отримувало від такого користування відповідної майнової вигоди.

Окремо відповідач наголосив на наслідках накладення арешту на земельну ділянку ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2023 у справі № 308/20491/23. За твердженням МПП «Олеся», накладений арешт унеможливлював використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, здійснення будівельно-монтажних робіт та розпорядження земельною ділянкою.

Відповідач вважає, що протягом дії арешту земельна ділянка не могла приносити йому доходу або іншої майнової вигоди, а тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між його діями та майновими втратами позивача.

З огляду на наведене, МПП «Олеся» вважає, що за наявності фактичних та правових обмежень щодо використання земельної ділянки (після її поділу земельних ділянок), а також з урахуванням вжитих Підприємством заходів щодо її поділу, підстави для стягнення безпідставно збережених коштів виходячи із загальної площі 1,5040 га відсутні.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин

26.09.2001 МПП «Олеся» набуло право власності на будівлі Н, Н1 (будівля техтозапасника) загальною площею 2502,8 кв.м. по вулиці Минайській, 16 в місті Ужгород, що підтверджено свідоцтвом про право власності №157 від 26.09.2001, виданим виконавчим комітетом Ужгородської міської ради.

02.10.2001 Ужгородським міським бюром технічної інвентаризації здійснено реєстраційний напис про право особистої власності відповідача на дане нерухоме майно, про що записано в реєстрову книгу за №1327.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №9944842 від 27.02.2006, виданого Комунальним підприємством «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації», підтверджено право власності МПП «Олеся» на нерухоме майно по вулиці Минайській, 16 в місті Ужгород, в тому числі на будівлі Н, Н1 (будівля техтозапасника) загальною площею 2502,8 кв.м та вказана підстава виникнення права власності на це нерухоме майно свідоцтво про право власності №157 від 26.09.2001, видане виконавчим комітетом Ужгородської міської ради.

Належне МПП «Олеся» нерухоме майно (будівлі Н, Н1) загальною площею 2502,8 кв.м, по вулиці Минайській, 16 в місті Ужгород, розташовувалося на земельній ділянці, яка була сформована в порядку, що визначений ст. 79-1 Земельного кодексу України та зареєстрованій 11.02.2021 в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 2110100000:18:001:0222, вид цільового призначення земельної ділянки: 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Наведене встановлено з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0001759082024 від 23.07.2024.

Згідно з рішенням LVII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 08.08.2024 № 1911 вирішено затвердити МПП «Олеся» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:18:001:0222 площею 1,5040 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по вул.Минайській, 16 та передати її в оренду строком на 10 років.

Відповідно до рішення LVII сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 08.08.2024 № 1912 МПП «Олеся» надано згоду на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222, загальною площею 1,5040 га на земельні ділянки площею 0,1600 га, 0,3000 га та 1,0440 га.

Згідно з рішенням LX сесії Ужгородської міської ради VIII скликання від 24.10.2024 №1990 МПП «Олеся» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 2110100000:18:001:0222) загальною площею 1,5040 га на земельні ділянки: кадастровий номер 2110100000:18:001:0315 площею 0,1600 га, кадастровий номер 2110100000:18:001:0313 площею 0,3000 га та кадастровий номер 2110100000:18:001:0314 площею 1,0440 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури по вул. Минайській, 16 та передати їх в оренду строком на 10 років.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0002619782024 від 23.10.2024 підтверджено державну реєстрацію 02.10.2024 земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0315 площею 0,1600 га, розташованої по вул. Минайській, 16 у м.Ужгород, Закарпатської області.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0002620042024 від 23.10.2024 підтверджено державну реєстрацію 02.10.2024 земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0314 площею 1,0440 га, розташованої по вул. Минайській, 16 у м.Ужгород, Закарпатської області.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0002619912024 від 23.10.2024 підтверджено державну реєстрацію 02.10.2024 земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0313 площею 0,3000 га, розташованої по вул. Минайській, 16 у м.Ужгород, Закарпатської області.

У витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0002619782024 від 23.10.2024, НВ-0002620042024 від 23.10.2024, НВ-0002619912024 від 23.10.2024 також зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0314, 2110100000:18:001:0313 утворилися в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222, та зазначено їх цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Як встановлено судом, на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222, поділ якої на три земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0314, 2110100000:18:001:0313 був здійснений на підставі рішень Ужгородської міської ради від 08.08.2024 № 1912 та від 24.10.2024 №1990, знаходяться будівлі відповідача площею 2370,2 кв.м., 249,5 кв.м., 98 кв.м, які утворилися в результаті поділу будівлі Н, Н1 (будівлі техтозапасника), тобто знаходиться нерухоме майно МПП «Олеся» загальною площею 2717,7 кв.м. Державна реєстрація права власності МПП «Олеся» на будівлі площею 2370,2 кв.м., 249,5 кв.м., 98 кв.м, які утворилися в результаті поділу будівлі Н, Н1 (будівлі техтозапасника), що розташовані на означених земельних ділянках, здійснена 11.07.2025, що вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №448688257 від 21.10.2025, №448688213 від 21.10.2025 та №448688404 від 21.10.2025.

Разом з цим, між Ужгородською міською радою та МПП «Олеся» впродовж періоду з 01.01.2024 по 10.11.2025 (далі спірний період) не укладено договорів оренди земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 та не укладено договорів оренди земельних ділянок комунальної власності (які утворилися в результаті поділу цієї земельної ділянки) з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0314, 2110100000:18:001:0313, на яких розташоване нерухоме майно МПП «Олеся» загальною площею 2717,7 кв.м, а саме: будівлі площею 2370,2 кв.м., 249,5 кв.м., 98 кв.м.

Згідно з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2025 у справі №907/458/25 задоволено частково зустрічний позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до МПП «Олеся» та визнано укладеним з МПП «Олеся» з дня набрання рішенням законної сили договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0313 та 2110100000:18:001:0314.

Обгрунтовуючи позовні вимоги до відповідача, Міська рада посилається на протокол засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведення обстеження території) від 15.05.2025, згідно з яким комісія у складі, визначеному розпорядженням міського голови, дійшла таких висновків:

- МПП «Олеся» з 01.01.2024 по 01.10.2024 використовувало земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 під будівлею, в тому числі територію необхідну для її обслуговування загальною площею 15040 кв.м. без достатньої правової підстави;

- МПП «Олеся» з 02.10.2024 до поточного періоду використовувало земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0314, 2110100000:18:001:0313, під будівлею, в тому числі територію необхідну для її обслуговування загальною площею 15040 кв.м. без достатньої правової підстави;

- рекомендувати департаменту міської інфраструктури підготувати розрахунок суми безпідставно набутого МПП «Олеся» доходу (у формі використання земельної ділянки комунальної форми власності без сплати орендної плати комунальної форми власності без сплати орендної плати) та направити лист-вимогу про повернення безпідставно збережених коштів;

- рекомендувати департаменту міської інфраструктури, на виконання норм встановлених ст. 41 Податкового кодексу України, з метою перевірки відомостей щодо сплати МПП «Олеся» орендної плати та/або відсутності відповідних платежів, ініціювати звернення до органів державної податкової служби для одержання офіційних та достовірних відомостей у зазначений вище період.

Як вбачається з протоколу засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності від 15.05.2025, означені висновки комісія зробила, враховуючим матеріали виїзного огляду 08.05.2025 земельної ділянки, яким встановлено таке:

- земельна (-і) ділянка (-и) не огороджена (-і). Розміщена (-і) по вул. Минайській у районі громадської забудови. Межує (-ють) із земельною ділянкою площею 82177 кв.м. кадастровий номер 2110100000:18:001:0235, що передбачена для розміщення об`єктів рекреаційного призначення;

- на земельній ділянці розміщено 1 -поверхову будівлю з цегли, наявні ознаки її часткової руйнації (відсутні стіни - частково, підлоги: часткове затоплення споруди в результаті атмосферних опадів; відсутні вікна). Поруч із спорудою розміщено енергогенеруюче обладнання (ймовірно ПРАТ «Закарпаттяобленерго») до її поділу;

- після поділу земельної ділянки на кожній з новостворених земельних ділянок у відповідності до графічних матеріалів розміщено частину будівлі літерами Н, Н1.

За наслідками рішень комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності, зазначених у протоколі від 15.05.2025, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради направив МПП «Олеся» вимогу від 26.05.2025 №24.01-12/1427 про повернення безпідставно збережених коштів у загальному розмірі 1006988,70 грн, які нараховані за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою (земельними ділянками) загальною площею 1,5040 га у вигляді орендної плати за землю за період з 01.01.2024 по 31.05.2025.

При цьому, у позовній заяві позивач зазначає, що він раніше звертався у господарський суд з позовними вимогами до відповідача про стягнення з нього безпідставно збережених коштів за користування у період з 11.02.2021 по 31.12.2023 земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 площею 1,5040 га, на якій розташовані будівлі Підприємства літ. Н, Н1 (шахтозапасник) площею 2502,8 кв.м по вулиці Минайській, 16 в місті Ужгород та відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2024 у справі № 907/175/24 такий позов Міської ради був задоволений і з МПП «Олеся» на користь Міської ради стягнено 145920,27 грн безпідставно збережених коштів.

Водночас, з рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2024 у справі №907/175/24 встановлено, що позовні вимоги у даній справі Міською радою були обгрунтовані із посиланням на обставини справи про те, що на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 площею 1,5040 га, розташовані ці ж будівлі МПП «Олеся» площею 2502,8 кв.м, а відтак згідно аргументів Міської ради, наведених у позовній заяві в справі №907/175/24, з відповідача підлягають стягненню кошти в загальній сумі 145920,27 грн, враховуючи фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 2502,8 кв.м кадастровий номер 2110100000:18:001:0222 у період з 11.02.2021 по 31.12.2023, тобто вбачаючи фактичне користування відповідачем частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 площею 1,5040 га (15040 к.в.м.), а саме: площею 2502,8 кв.м (тобто площею під будівлями з літерами Н, Н1).

З рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2024 у справі №907/175/24 встановлено, що підставою звернення Міської ради в суд з позовними вимогами до МПП «Олеся» про стягнення 145920,27 грн, враховуючи фактичне користування відповідачем частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 площею 1,5040 га (15040 к.в.м.), а саме: площею 2502,8 кв.м., був протокол засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 30.11.2023 (копія якого долучена Міською радою до відповіді на відзив від 20.11.2025 у даній справі).

З означеного протоколу засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 30.11.2023, який врахований Господарським судом Закарпатської області при ухваленні рішення від 10.05.2024 у справі №907/175/24, встановлено таке.

12.10.2023 комісією з обстеження умов використання земельної ділянки, повторно обстежено земельну ділянку по вул. Минайській, 16, у м.Ужгород та встановлено наступне:

- земельна ділянка не огороджена. Розміщена по вул. Минайській у районі громадської забудови. Межує із земельною ділянкою площею 82177 кв.м. кадастровий номер 2110100000:18:001:0235, що передбачена для розміщення об`єктів рекреаційного призначення;

- на земельній ділянці розміщено 1 -поверхову будівлю з цегли, наявні ознаки її часткової руйнації (відсутні стіни - частково, підлоги: часткове затоплення споруди в результаті атмосферних опадів; відсутні вікна). Поруч із спорудою розміщено енергогенеруюче обладнання (ймовірно ПРАТ «Закарпаттяобленерго»);

- площа забудови території складає 2502,8 кв.м. Решта території вкрита рослинністю та вільна від забудови. На частині земельної ділянки наявні ознаки її захаращення чагарником, бур`яном, а також твердими побутовими відходами.

За наслідками проведеного обстеження земельної ділянки, комісія з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) прийшла до таких висновків, про які зазначено у протоколі засідання від 30.11.2023:

- МПП «Олеся» з 11.02.2021 до поточного періоду 2023 року використовувало земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 під наявною будівлею площею 2502,8 кв.м. без достатньої правової підстави;

- рекомендувати департаменту міської інфраструктури підготувати розрахунок суми безпідставно набутого МПП «Олеся» доходу (у формі використання земельної ділянки комунальної форми власності без сплати орендної плати комунальної форми власності без сплати орендної плати) та направити лист-вимогу про повернення безпідставно збережених коштів;

- рекомендувати департаменту міської інфраструктури, на виконання норм встановлених ст. 41 Податкового кодексу України, з метою перевірки відомостей щодо сплати МПП «Олеся» орендної плати та/або відсутності відповідних платежів, ініціювати звернення до органів державної податкової служби для одержання офіційних та достовірних відомостей у зазначених період;

- направити копію даного протоколу відділу землекористування, а також на розгляд профільної депутатської комісії, з метою розгляду можливості поділу земельної ділянки, з наступним винесення частини вільної від забудови території на земельні торги (аукціон).

Як зазначено у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2024 у справі №907/175/24, за наслідками обстеження земельної ділянки, Міською радою направлялась МПП «Олеся» вимога, щодо сплати безпідставно збережених коштів у розмірі 106363,23 грн за фактичне користування земельною ділянкою площею 2502,8 кв.м. кадастровий номер 2110100000:18:001:0222, у вигляді орендної плати за землю за період з 11.02.2021 по 01.05.2023.

Правове обґрунтування і оцінка суду

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою, виключно, відповідно до закону.

За умовами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (наприклад, постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 922/423/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст.206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Оскільки відповідач у спірний період не був власником або постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:18:001:0222 площею 1,5040 га (котра у подальшому була поділена на три земельні ділянки, а саме: площею 0,1600 га з кадастровим номером 2110100000:18:001:0315, площею 0,3000 га з кадастровим номером 2110100000:18:001:0313 та площею 1,0440 га з кадастровим номером 2110100000:18:001:0314) розташованої за адресою Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Минайська 16, на якій розташоване його нерухоме майно, а тому він не вважався суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдиноможливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

Суд, надаючи оцінку доводам сторін щодо визначення площі земельних ділянок, яка підлягає врахуванню при розрахунку безпідставно збережених коштів, зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19 дійшов висновку про необхідність з`ясування фактичної площі земельної ділянки, якою користується власник розташованого на ній нерухомого майна, для правильного визначення розміру безпідставно збережених коштів. При цьому під час обрахунку відповідної суми необхідно встановити, чи користується відповідач земельною ділянкою лише в межах площі, зайнятої його об`єктами нерухомого майна, чи користується більшою площею.

Щодо цього, у постанові від 07.07.2020 в справі № 922/3208/19 Верховний Суд зазначив, що колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц і від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 правового висновку про те, що кондикційними за своїм змістом відносинами є відносини з фактичного користування земельною ділянкою, а не відносини правомірного фактичного користування відповідачем нерухомим майном, яке знаходиться на сформованій земельній ділянці.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд повторно навів у постанові від 13.07.2021 у справі № 922/3208/19, зазначивши, що саме по собі формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав не звільняє суд від обов`язку з`ясувати обставини щодо фактичного використання відповідачем усієї площі такої земельної ділянки. Отже, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів визначальним є встановлення фактичного користування земельною ділянкою, а не лише її площі, зазначеної у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, у спорах про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без належно оформленого договору оренди суд має встановити площу земельної ділянки, якою відповідач фактично користувався, та саме таку площу врахувати при визначенні розміру відповідних коштів.

Як встановлено судом, МПП «Олеся» є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 16.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 площею 1,5040 га у подальшому була поділена на три земельні ділянки, а саме: площею 0,1600 га з кадастровим номером 2110100000:18:001:0315, площею 0,3000 га з кадастровим номером 2110100000:18:001:0313 та площею 1,0440 га з кадастровим номером 2110100000:18:001:0314.

Разом з тим, сам факт формування земельної ділянки площею 1,5040 га та подальшого її поділу на три земельні ділянки загальною площею 1,5040 га не є достатнім для висновку про фактичне використання відповідачем усієї площі таких земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2023 комісією з обстеження умов використання земельної ділянки проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222, розташованої по вул. Минайській, 16 у м. Ужгороді.

За результатами такого обстеження встановлено, що на земельній ділянці розміщена одноповерхова будівля, площа забудови території становить 2502,8 кв. м, тоді як решта території вкрита рослинністю та вільна від забудови. Крім того, на частині земельної ділянки наявні ознаки її захаращення чагарником, бур`яном та твердими побутовими відходами.

Вказані обставини також встановлені рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2024 у справі № 907/175/24, яким вирішувалося питання про стягнення з МПП «Олеся» безпідставно збережених коштів за користування частиною цієї ж земельної ділянки за попередній період.

Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлена у справі № 907/175/24 площа забудови території 2502,8 кв. м має преюдиційне значення для вирішення питання щодо фактичної площі використання відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки йдеться про ту саму земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222, яка в подальшому була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0313 та 2110100000:18:001:0314.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що у спірний період МПП «Олеся» фактично використовувало всю площу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 площею 1,5040 га, а після її поділу усю площу земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0313 та 2110100000:18:001:0314.

Саме по собі прийняття Ужгородською міською радою рішень про передачу відповідачу в оренду земельної ділянки загальною площею 1,5040 га, її поділ на три земельні ділянки відповідної площі, а також подальше визнання укладеним договору оренди щодо всієї площі таких земельних ділянок не свідчить про фактичне користування відповідачем усією відповідною територією у спірному періоді.

Так само звернення МПП «Олеся» з вимогою про укладення договору оренди земельних ділянок загальною площею 1,5040 га та визнання такого договору укладеним не є доказом фактичного використання відповідачем усієї площі земельних ділянок у розумінні правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі.

Суд також враховує, що у справі № 907/175/24 за результатами обстеження спірної земельної ділянки було встановлено наявність на ній нерухомого майна відповідача, площа забудови якого становила 2502,8 кв. м, тоді як решта території була вільною від забудови та вкритою рослинністю, а на частині території наявні ознаки захаращення.

За таких обставин, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, визначення розміру безпідставно збережених коштів виходячи з усієї кадастрової площі земельних ділянок 1,5040 га (15040 кв. м) без встановлення факту фактичного користування відповідачем усією цією площею є необґрунтованим.

Натомість, визначаючи площу фактичного користування земельною ділянкою, суд вважає за необхідне врахувати обставини, встановлені після ухвалення рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/175/24.

Так, у справі № 907/175/24 судом було встановлено, що площа забудови території земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 становила 2502,8 кв. м. Вказана обставина була встановлена судом на підставі наявних у тій справі матеріалів, зокрема результатів обстеження земельної ділянки, проведеного комісією 12.10.2023, за наслідками якого було визначено площу забудови території саме у розмірі 2502,8 кв. м, що підтверджено протоколом засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 30.11.2023.

Водночас зазначена площа не може розглядатися як така, що встановлює незмінну площу об`єктів нерухомого майна відповідача на будь-який подальший період, оскільки після ухвалення вказаного судового рішення відбулися зміни у відомостях щодо належних відповідачу об`єктів нерухомого майна, а також проведено їх технічну інвентаризацію.

Зокрема, 11.07.2025 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності МПП «Олеся» на об`єкти нерухомого майна, що утворилися в результаті поділу будівлі літ. Н, Н1 (техтозапасник), загальною площею 2717,7 кв. м, розташовані за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 16.

Отже, на відміну від обставин, які були предметом дослідження у справі № 907/175/24, у межах розгляду цієї справи наявні докази щодо актуальної площі належних відповідачу об`єктів нерухомого майна, отримані за результатами проведеної технічної інвентаризації та відображені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд враховує, що технічна інвентаризація об`єктів нерухомого майна проводиться з метою встановлення їх фактичних характеристик, у тому числі площі, та передбачає проведення відповідних вимірювань із застосуванням сучасних засобів та методів визначення геометричних параметрів об`єкта. При цьому відомості про право власності відповідача на об`єкти нерухомого майна загальною площею 2717,7 кв. м внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, суд вважає, що наявність у попередньому судовому рішенні відомостей про площу забудови 2502,8 кв. м не виключає можливості встановлення іншої площі об`єктів нерухомого майна на підставі нових доказів, отриманих та оформлених після ухвалення такого рішення. Встановлена у справі № 907/175/24 площа 2502,8 кв.м характеризувала фактичний стан об`єкта на момент проведення обстеження 12.10.2023 і складання протоколу засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності від 30.11.2023 та була визначена за результатами такого обстеження, тоді як площа 2717,7 кв.м встановлена за результатами проведеної у подальшому технічної інвентаризації та відображена у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи наведене, з метою визначення фактичної площі використання земельної ділянки відповідачем суд вважає обґрунтованим виходити саме з площі об`єктів нерухомого майна 2717,7 кв.м, оскільки саме така площа підтверджена актуальними відомостями, отриманими за результатами технічної інвентаризації та внесеними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, суд звертає увагу, що визначення площі фактичного користування земельною ділянкою (земельними ділянками) у розмірі 2717,7 кв.м. не означає, що відповідач користується всією сформованою земельною ділянкою площею 1,5040 га. Навпаки, така площа визначається виходячи з фактичної площі об`єктів нерухомого майна, належних відповідачу та розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222, яка впродовж спірного періоду була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0313 та 2110100000:18:001:0314, і є тією площею, щодо якої підтверджено фактичне використання відповідачем земельної ділянки (земельними ділянками).

Таким чином, з урахуванням актуальних відомостей щодо площі належних відповідачу об`єктів нерухомого майна та за відсутності належних доказів фактичного використання відповідачем іншої, більшої площі земельної ділянки, суд доходить висновку, що для цілей визначення розміру безпідставно збережених коштів підлягає врахуванню площа фактичного користування земельною ділянкою у розмірі 2717,7 кв. м, а не загальна площа сформованих земельних ділянок 1,5040 га (тобто 15040 кв.м).

Отже, звертаючись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів саме за користування всією площею земельної ділянки (земельних ділянок) загальним розміром 1,5040 га, Ужгородська міська рада повинна була довести належними, допустимими та достовірними доказами обставини фактичного використання МПП «Олеся» саме всієї заявленої до розрахунку площі.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 76 79 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов`язок доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень. При цьому, доказуванню у цій справі підлягає не лише факт наявності у відповідача права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, та не лише факт формування земельної ділянки (земельних ділянок) площею 1,5040 га як об`єкта цивільних прав, а й обставини фактичного користування відповідачем відповідною земельною ділянкою (земельними ділянками) та конкретна площа такого користування.

Проте позивачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне використання МПП «Олеся» всієї земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 площею 1,5040 га у період до її поділу, а після поділу всієї площі земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0313 та 2110100000:18:001:0314.

Надані позивачем рішення Ужгородської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду, документи щодо її поділу, а також рішення суду у справі № 907/458/25 про визнання договору оренди укладеним підтверджують правовий статус земельних ділянок та намір сторін щодо їх передачі в оренду, однак самі по собі не підтверджують факту фактичного використання відповідачем усієї площі земельних ділянок у спірний період.

Також протокол засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок від 15.05.2025, на який посилається позивач, не може належним чином підтверджувати факт фактичного використання відповідачем усієї площі земельної ділянки. Позивачем не надано жодних доказів того, що члени зазначеної комісії володіли спеціальними знаннями у сфері геодезії, землеустрою чи інших спеціальних знань, необхідних для визначення фактичних меж користування земельною ділянкою, а також не надано доказів використання під час обстеження будь-якого спеціального геодезичного чи вимірювального обладнання.

Сам по собі візуальний огляд земельної ділянки та зазначення у протоколі висновку про її використання в повному обсязі не свідчить про фактичне встановлення площі користування відповідачем. За відсутності відповідних вимірювань, визначення меж фактичного користування та інших об`єктивних способів встановлення площі такі висновки комісії мають оціночний характер та не можуть безумовно підтверджувати використання МПП «Олеся» всієї земельної ділянки площею 1,5040 га.

Більше того, особливої уваги заслуговує та обставина, що ця ж комісія за результатами обстеження земельної ділянки, проведеного 12.10.2023, дійшла протилежного висновку. Зокрема, у протоколі від 30.11.2023 було зафіксовано, що площа забудови території становить 2502,8 кв. м, тоді як решта земельної ділянки є вільною від забудови, вкрита рослинністю та місцями захаращена. За результатами проведеного 12.10.2023 комісією безпосереднього обстеження (виїзного огляду) території земельної ділянки, комісія 30.11.2023 дійшла висновку, що МПП «Олеся» використовує земельну ділянку саме під наявною будівлею площею 2502,8 кв.м, що встановлено з протоколу засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 30.11.2023.

Таким чином, позивач фактично посилається на висновки тієї ж комісії, яка у 2023 році встановила фактичне використання відповідачем лише частини земельної ділянки, однак у 2025 році без наведення об`єктивних причин та без надання доказів проведення відповідних вимірювань дійшла протилежного висновку щодо використання відповідачем усієї площі земельної ділянки. При цьому позивачем не надано доказів зміни фактичних меж користування земельною ділянкою відповідачем у період між проведенням зазначених обстежень.

При цьому, в основу своїх висновків про фактичне користування МПП «Олеся» протягом спірного періоду земельною ділянкою площею 2717,7 кв.м (під нерухомим майном, що утворилося в результаті поділу будівлі літ. Н, Н1 (техтозапасника)), яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222, та після поділу - на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0313 та 2110100000:18:001:0314, суд ставить обставини справи, згідно з якими комісія, яка 08.05.2025 здійснювала виїзний огляд земельної ділянки по вул. Минайській, 16, у м.Ужгород (про що вказано у протоколі засідання комісії від 15.05.2025) встановила ті ж фактичні обставини користування Підприємством земельною ділянкою (земельними ділянками), які встановила виїзна комісія 12.10.2023 при обстеженні використання земельної ділянки по вул. Минайській, 16, у м.Ужгород (про що вказано у протоколі засідання комісії від 30.11.2023). Зокрема, цими двома обстеженнями, як 12.10.2023, так і 08.05.2025 встановлено, що земельна ділянка не огороджена; на земельній ділянці розміщено 1 -поверхову будівлю з цегли, наявні ознаки її часткової руйнації (відсутні стіни - частково, підлоги: часткове затоплення споруди в результаті атмосферних опадів; відсутні вікна); решта території вкрита рослинністю та вільна від забудови; на частині земельної ділянки наявні ознаки її захаращення чагарником, бур`яном, а також твердими побутовими відходами.

Відтак, встановивши такі ж обставини справи, виїзна комісія 12.10.2023 встановила фактичне використання МПП «Олеся» земельної ділянки по вул. Минайській, 16, у м.Ужгород площею 2502,8 кв.м. За тих же обставин і за відсутності доказів, які би вказували, що після проведеного огляду цієї ж території 12.10.2023 МПП «Олеся» вчинила дії щодо фактичного використання земельної ділянки більшою площею (крім площі забудови території під нерухомим майном, площею на час спірних правовідносин 2717,7 кв. м), суд виснує про встановлений ним факт фактичного користування МПП «Олеся» протягом спірного у даній справі періоду земельною ділянкою площею 2717,7 кв.м (під нерухомим майном), яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222, та після поділу - на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0313 та 2110100000:18:001:0314.

За таких обставин протокол засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 15.05.2025 сам по собі не може спростовувати встановлені раніше обставини щодо фактичної площі користування земельною ділянкою, а наведені у ньому висновки не підтверджені іншими належними та допустимими доказами.

Натомість матеріалами справи підтверджується, а також має преюдиційне значення у даній справі встановлена рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2024 у справі №907/175/24 обставина, що площа забудови території земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 площею 1,5040 га, тобто площа фактичного користування відповідачем земельною ділянкою у період у період з 11.02.2021 по 31.12.2023, становила 2502,8 кв. м (тобто площею під будівлями з літерами Н, Н1), тоді як решта території була вільною від забудови та вкрита рослинністю, а на частині земельної ділянки наявні ознаки її захаращення.

З урахуванням положень ч.4 ст.75 ГПК України, суд також враховує, що, подаючи позов та під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач не надав логічних пояснень, які би обгрунтовували причини, за яких за одних і тих самих обставин справи щодо незадовільного стану земельної ділянки, яка неогороджена, на якій розміщена одноповерхова будівля з цегли з ознаками руйнації, а сама територія земельної ділянки захаращена чагарником і побутовими відходами, в одному випадку, а саме: 12.10.2023 виїзна комісія встановила фактичне користування частиною земельної ділянки площею 2502,8 кв.м. (тільки під нерухомим майном), а в іншому випадку, тобто 15.05.2025 ця ж комісія, за результатами проведеного 08.05.2025 виїзного огляду земельних ділянок по вул. Минайській, 16, у м.Ужгород встановила іншу площу використання МПП «Олеся» земельної ділянки (земельних ділянок), тобто площу 15040 кв.м.

А відтак така поведінка позивача свідчить про непослідовність та суперечливу поведінку, а тому при ухваленні рішення суд застосовує доктрину venire contra factum proprium, зазначивши, що сторони зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від суперечливої поведінки та зловживання процесуальними правами.

За наведених обставин, суд зазначає, що така поведінка Міської ради є проявом недобросовісної поведінки і порушує принципи чесності, правової визначеності й стабільності правовідносин (ч. 3 ст. 13 ЦК України, ч. 1 ст. 43 ГПК України), а відтак суд виснує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що у спірний період відповідач фактично користувався всією площею земельної ділянки 1,5040 га (15040 кв. м). За відсутності такого доказування суд не має правових підстав покладати в основу розрахунку безпідставно збережених коштів усю кадастрову площу земельної ділянки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру безпідставно збережених коштів підлягає врахуванню доведена площа фактичного користування земельною ділянкою, яка становить 2717,7 кв. м, а не загальна площа сформованих земельних ділянок 1,5040 га (15040 кв.м.).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 від 16.09.2024 № НВ-100408702024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 22513827,20 грн.

У період з 01.01.2024 по 07.08.2024 нормативна грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки, виходячи з наведеної у матеріалах справи нормативної грошової оцінки у розмірі 10506492,80 грн, становить: 10506492,80 грн/15040 кв.м = 698,57 грн/кв. м.

Як встановлено судом, площа фактичного користування земельною ділянкою становить 2717,7 кв.м.

Таким чином, нормативна грошова оцінка фактично використовуваної площі земельної ділянки становить: 698,57 грн Ч 2717,7 кв. м = 1898503,69 грн.

Із застосуванням 3-відсоткової ставки річної орендної плати розмір плати за фактичне користування земельною ділянкою становить: 1898503,69 грн Ч 3 % = 56955,11 грн на рік.

За період з 01.01.2024 по 07.08.2024 включно, тобто за 220 календарних днів, розмір безпідставно збережених коштів становить: 56955,11 грн / 366 Ч 220 = 34232,58 грн.

Цільове призначення земельної ділянки 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

У період з 08.08.2024 по 23.10.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 становить 22513827,20 грн.

Відповідно нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки становить: 22513827,20 грн / 15 040 кв. м = 1496,93 грн/кв. м.

Площа фактичного користування, встановлена судом, становить 2717,7 кв. м.

Таким чином, нормативна грошова оцінка фактично використовуваної площі земельної ділянки становить: 1496,93 грн Ч 2717,7 кв. м = 4068206,66 грн.

Із застосуванням 3-відсоткової ставки річної орендної плати розмір плати за фактичне користування земельною ділянкою становить: 4068206,66 грн Ч 3 % = 122046,20 грн на рік.

За період з 08.08.2024 по 23.10.2024 включно, тобто за 77 календарних днів, розмір безпідставно збережених коштів становить: 122046,20 грн / 366 Ч 77 = 25676,39 грн.

Цільове призначення земельної ділянки 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури).

У період з 24.10.2024 по 31.12.2024 після поділу земельної ділянки площею 1,5040 га з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315 площею 0,1600 га, 2110100000:18:001:0313 площею 0,3000 га та 2110100000:18:001:0314 площею 1,0440 га, розрахунок здійснюється виходячи з нормативної грошової оцінки зазначених земельних ділянок за 2024 рік.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок у 2024 році становить: земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0313 площею 0,3000 га 4490790,00 грн; земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0314 площею 1,0440 га 15627949,20 грн; земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0315 площею 0,1600 га 2291952,00 грн.

Відповідно, нормативна грошова оцінка 1 кв. м кожної із зазначених земельних ділянок у 2024 році становить 1496,93 грн/кв. м.

Площа фактичного користування, встановлена судом, становить 2717,7 кв.м.

Таким чином, нормативна грошова оцінка фактично використовуваної площі земельних ділянок становить: 1496,93 грн Ч 2717,7 кв. м = 4068206,66 грн.

Із застосуванням 3-відсоткової ставки річної орендної плати розмір плати за фактичне користування земельними ділянками становить: 4068206,66 грн Ч 3 % = 122046,20 грн на рік.

За період з 24.10.2024 по 31.12.2024 включно, тобто за 69 календарних днів, розмір безпідставно збережених коштів становить: 122046,20 грн / 366 Ч 69 = 23008,71 грн.

Цільове призначення земельних ділянок 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури).

У 2025 році нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0313 площею 0,3000 га 5749988,42 грн; земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0314 площею 1,0440 га 20009959,69 грн; земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0315 площею 0,1600 га 3066660,23 грн.

Нормативна грошова оцінка 1 кв. м кожної із зазначених земельних ділянок у 2025 році становить 1916,66 грн/кв. м.

Таким чином, нормативна грошова оцінка фактично використовуваної відповідачем площі земельних ділянок у розмірі 2717,7 кв. м у 2025 році становить: 1916,66 грн Ч 2717,7 кв. м = 5208 906,88 грн.

Із застосуванням 7-відсоткової ставки річної орендної плати розмір плати за фактичне користування земельними ділянками становить: 5208906,88 грн Ч 7 % = 364623,48 грн на рік.

За період з 01.01.2025 по 31.10.2025 включно, тобто за 304 календарні дні, розмір безпідставно збережених коштів становить: 364623,48 грн / 365 Ч 304 = 303686,41 грн.

За період з 01.11.2025 по 10.11.2025 включно, тобто за 10 календарних днів, розмір безпідставно збережених коштів становить: 364623,48 грн / 365 Ч 10 = 9989,68 грн.

Цільове призначення земельних ділянок 02.10 «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».

Отже, сукупний розмір безпідставно збережених відповідачем протягом спірного періоду коштів, визначений виходячи з площі фактичного користування земельними ділянками, становить 396593,77 грн.

Зокрема, розмір безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:001:0222 за період з 01.01.2024 по 23.10.2024 становить 59908,97 грн.

За використання земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:18:001:0315, 2110100000:18:001:0313 та 2110100000:18:001:0314 за період з 24.10.2024 по 31.12.2024 розмір безпідставно збережених коштів становить 23008,71 грн.

За використання зазначених земельних ділянок за період з 01.01.2025 по 31.10.2025 розмір безпідставно збережених коштів становить 303686,41 грн.

За використання зазначених земельних ділянок за період з 01.11.2025 по 10.11.2025 включно розмір безпідставно збережених коштів становить 9989,68 грн.

Таким чином, загальний розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за спірний період з 01.01.2024 по 10.11.2025 включно, визначений виходячи саме з площі фактичного користування земельними ділянками, яка становить 2717,7 кв. м, складає 396593,77 грн, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, та надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9ст. 129 ГПК України).

Отже, так як позовні вимоги у справі задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5948,91 грн у повернення сплаченого судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 231, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Олеся» (код ЄДРПОУ - 19112799, місце знаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Минайська, будинок 16 «Д») на користь Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ - 33868924, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3) 396593,77 грн (триста дев`яносто шість тисяч п`ятсот дев`яносто три гривень 77 копійок) безпідставно збережених коштів та 5948,91 грн (п`ять тисяч дев`ятсот сорок вісім гривень 91 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене і підписане 02.10.2026.

Суддя С.В.Сисин