Рішення № 140272653, 22.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/625/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Давидюка В.К.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

прокурор: Дереча І.В. - посвідчення №078984 від 30.01.2024;

від позивачів-1,2: не з`явились;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1) Радомишльської міської ради

2) Відділу освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія ОЙЛ"

про стягнення 446 673,94 грн

Процесуальні дії у справі.

Заступник керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Радомишльської міської ради та Відділу освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія ОЙЛ" 446 673,94грн, з яких: 420 250,00 грн основного боргу, 6 251,94грн 3% річних та 20 172,00 грн інфляційних.

Ухвалою від 25.05.2026 суд залишив позовну заяву без руху, встановив прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 11.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 04.08.2026.

22.06.2026 на адресу суду надійшло повідомлення про вручення ухвали суду від 11.06.2026 позивачу-2.

03.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача-1 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника позивача-1.

04.08.2026 через систему "Електронний суд" від Коростишівської окружної прокуратури надійшла заява з довідкою про розмір заборгованості ТОВ "Армерія Ойл".

Ухвалою від 04.08.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/625/26 до судового розгляду по суті на 20.08.2026.

Ухвалою від 20.08.2026 суд продовжив строк розгляду справи на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та відклав розгляд справи на 22.09.2026.

Прокурор в судовому засіданні 22.09.2026 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила задовольнити в повному обсязі.

Позивачі в судове засідання уповноважених представників не направили.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні, повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного листа.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору про закупівлю товарів №СК03/00125 від 14.03.2024 в частині відмови в передачі по талонах (скретч-картках) товару на загальну суму 420 250,00грн, а саме: 8170 літрів дизельного палива вартістю 408 500 грн (8170*50 грн/л) та 235 літрів бензину А-95 вартістю 11 750 грн (235*50грн/л).

Відповідач правом подачі письмового відзиву на позовну заяву не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

14 березня 2024 Відділом освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради Житомирської області (надалі - замовник, позивач2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (надалі - виконавець, відповідач) укладено договір про закупівлю товарів №СК03/00125 (надалі договір, а.с. 33-36).

За умовами п. 1.1. договору постачальник зобов`язався у 2024 році поставляти замовникові товари, зазначені у специфікації, а замовник прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування товару "код ДК 021-2015-09130000-9 Нафта і дистилянти (Дизельне паливо, бензин А-95)". Кількість товарів:згідно зі специфікацією (додаток №1). Учасник повинен мати можливість здійснювати відпуск товарів на автозаправних станціях шляхом відпуску по талонах.

Загальна вартість цього договору становить 868 500,00грн (вісімсот шістдетят вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ 144 750,00грн (п. 3.1. договору).

За п. 5.1. договору, строк поставки товару: до 31.12.2024 року.

У відповідності до п. 5.2. договору, місце поставки товарів: доставка талонів на пальне за адресою 12201, Житомирська обл., Житомирський район, місто Радомишль, вул. Мала Житомирська, буд. 17; відпуск пального за місцем знаходження автозаправних станцій учасника.

Товар має бути поставлений на підставі заявок замовника.

За умовами п. 5.3. договору, передача замовнику талонів на пальне здійснюється по місцезнаходженню офісу замовника, уповноваженій особі замовника, з підписанням уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі талонів на пальне. Право власності на товар переходить до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі талонів на пальне.

За умовами п. 10.1.договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої обов`язків.

Додатками до договору є: додаток № - специфікація товару. Додаток №2 перелік АЗС учасника (п. 12.1., 12.,2. Договору).

У Специфікації (додаток №1 до договору) сторони погодили поставку товару:

- дизельного палива кількістю 16430л, ціна за одиницю 50,00грн, всього 821 500,00грн;

- бензину А-95 кількістю 940л, ціна за одиницю 50,00грн, всього 47000,00грн

Сума договору 868 500,00грн (а.с. 36 (на звороті).

У додатку №2 сторони визначили перелік АЗС Учасника (а.с. 37).

Договір та додатки №1 та №2 підписані повноважними представниками сторін, їх підписи скріплені печатками замовника та постачальника.

На виконання вказаного договору ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" передало Відділу освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради скретч-картки (паливні талони) на 16 430л дизельного пального за ціною 50,00грн за 1 л на загальну суму 821 500,00грн та 940 л бензину А95 грн за ціною 50,00грн за 1 л на загальну суму 47 000,00грн, що підтверджується видатковою накладною №0003/000255 від 15.03.2024 на загальну суму 868 500,00грн (а.с.38).

Отримані за цією видатковою накладною скретч-картки Відділом освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №3 від 15.03.2024 на суму 821 500,00грн та №56 від 15.03.2024 на суму 47 000,00грн (а.с. 39-40).

Як вказано в позові, частина отриманих талонів була використана позивачем за призначенням.

Водночас замовнику було відмовлено в отриманні пального на автомобільній заправній станції, що розташована по вул. Карпенка, 48 в м. Радомишль, що підтверджується актом фіксації факту відмови відпуску пального від 18.01.2025. Причина відмови - відсутність полива на АЗС (а.с. 56).

Прокурор стверджує, що фактично не був отриманий товар в обсязі 8170 літрів дизельного палива вартістю 408 500 грн (8170*50 грн/л) та 235 літрів бензину А-95 вартістю 11 750 грн (235*50грн/л).

30.01.2025 позивач2 звернувся до відповідача з листом №34, у якому повідомив про неможливість отримання дизельного пального 8980літрів на суму 449000,00грн та бензину А95 360 літрів на суму 18 000,00грн, та просив повідомити про місце і дату, де можна отримати пальне за наявними талонами, або повернути кошти.

В позові зазначено, що відповідач порушення не усунув, заміну талонів не здійснив, реальний відпуск пального не забезпечив, сплачені позивачем кошти за товар у відповідному обсязі не повернув. Тобто, відповідач не виконав свої зобов`язання за договорами в частині забезпечення передачі позивачу товару - дизельного пального - обсязі 8170 літрів дизельного палива вартістю 408 500 грн (8170*50 грн/л) та 235 літрів бензину А-95 вартістю 11 750 грн (235*50грн/л).

Вказані обставини стали підставами для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.09.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, 06.07.2021 у справі №911/2169/20, 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 виснувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18).

Правовий висновок про те, що прокурор уповноважений звертатися до суду для захисту інтересів держави в суді в особі органу, до компетенції якого належить захист інтересів держави у відповідній сфері, у разі невиконання або неналежного виконання цим органом своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/11956/20.

У даному випадку прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Радомишльської міської ради та Відділу освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради.

Обґрунтовуючи наявність порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, останній вказав на те, що кошти, які були витрачені на придбання пального, є коштами територіальної громади, управління та контроль за використанням яких покладено безпосередньо на Радомишльську міську раду, що призвело до зростання витрат органу місцевого самоврядування та негативно позначилося на виконанні бюджету та спроможності належного функціонування держави та місцевого самоврядування на місцевому рівні.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За приписами ч. 1 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад) (п. 2 ч. 1 ст. 2 БК України).

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 22 БК України, головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Частиною 3 ст. 47 БК України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Коростишівською окружною прокуратурою повідомлено Радомишльську міську раду та Відділ освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради про пред`явлення позову до суду для захисту інтересів територіальної громади (а.с. 66-72).

У листах від 30.12.2025 та від 06.03.2025 Радомишльська міська рада та Відділ освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради просили прокуратуру здійснити представництво законних інтересів держави в її особі шляхом звернення до суду з позовом про стягнення вартості непоставленого палива.

Зважаючи на те, що позивачі самостійно не звернулися до суду з відповідним позовом, суд приходить до висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів - Радомишльської міської ради та Відділу освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини виникли на підставі договору №СК03/00125 від 14.03.2024 про закупівлю товарів.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.ч. 4, 5 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Частиною 1 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вказаного договору ТОВ "АРМЕРІЯ ОЙЛ" передало Відділу освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради скретч-картки (паливні талони) на 16 430л дизельного пального за ціною 50,00грн за 1 л на загальну суму 821 500,00грн та 940 л бензину А95 грн за ціною 50,00грн за 1 л на загальну суму 47 000,00грн, що підтверджується видатковою накладною №0003/000255 від 15.03.2024 на загальну суму 868 500,00грн (а.с.38).

Отримані за цією видатковою накладною скретч-картки Відділом освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №3 від 15.03.2024 на суму 821 500,00грн та №56 від 15.03.2024 на суму 47 000,00грн (а.с. 39-40).

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Згідно з п.п. 3, 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

За загальним правилом, для фізичного отримання товару (пального) на АЗС покупець пред`являє оператору АЗС талон (паливну картку) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону (паливної картки) на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон (паливна картка) на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.

Отже, талон (паливна картка) дозволяє її пред`явнику фактично отримати товар.

Таким чином, передача покупцю товару за договором здійснюється на АЗС, шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця талонів (паливних карток) на пальне.

Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №903/666/22, від 06.04.2023 у справі №908/507/22.

Отже факт підписання позивачем видаткової накладної №0003/000255 від 15.03.2024 не свідчить про факт передачі товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надають позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Судом встановлено, що у розпорядженні позивача залишились невикористані талони (скретч-карти) на 8170 літрів дизельного палива вартістю 408 500 грн (8170*50 грн/л) та 235 літрів бензину А-95 вартістю 11 750 грн (235*50грн/л).

У листі від 30.01.2025 позивач 2 повідомив відповідача про неможливість отримання дизельного пального 8980літрів на суму 449000,00грн та бензину А95 360 літрів на суму 18 000,00грн, та просив повідомити про місце і дату, де можна отримати пальне за наявними талонами, або повернути кошти (а.с. 57-58).

Однак відповідач відповіді на вказаний лист не надав, кошти не повернув.

За приписами ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд зазначає, що припис ч. 2 ст. 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару продавцем у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто ч. 2 ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №910/903/23.

Враховуючи вищевикладене та відсутність доказів передачі відповідачем товару у повному обсязі на всю суму здійсненої позивачем оплати в порядку та на умовах, визначених договором №СК03/00125 від 14.03.2024, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги прокурора про стягнення з ТОВ "Армерія Ойл" на користь Відділу освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради, коштів в сумі 420 250,00 грн, а відтак і задоволення позову в цій частині.

Крім цього, прокурор просив стягнути з відповідача 6 251,94грн 3% річних та 20 172,00 грн інфляційних.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання.

У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

Прокурором нараховано 3% річних та інфляційні з 01.02.2025, тобто, з першого дня місяця направлення претензії (листа) від 30.01.2025.

Суд не погоджується із визначенням початку нарахування 3% річних та інфляційних з огляду на таке.

Зі змісту листа від 30.01.2025 вбачається, що позивач2 повідомив про неможливість отримання дизельного пального 8980літрів на суму 449 000,00грн та бензину А95 360 літрів на суму 18 000,00грн, та просив повідомити про місце і дату, де можна отримати пальне за наявними талонами, або повернути кошти.

Однак, строки повернення коштів вказаним листом не визначено.

За вказаного, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Суд встановив, що лист (вимогу) від 30.01.2025 позивач 2 направив відповідачу 31.01.2025 (а.с. 58). Доказів отримання вказаного листа матеріали справи не містять.

За вказаного, суд враховує Нормативи і нормативні строків пересилання поштових відправлень (чинних станом на момент здійснення поштового направлення), відповідно до яких: нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Оскільки вимогу направлено 31.01.2025, семиденний строк за ч. 2 ст. 530 ЦК України (з урахуванням поштового обігу 5+1д), спливає 12.02.2025, а прострочення починається 13.02.2025.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних за період з 13.02.2025 по 31.07.2025, суд встановив, що обгрунтована сума інфляційних складає 20 096,78 грн, 3% річних - 5 837.45грн. У стягненні 75,22грн інфляційних та 414,49грн 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 420 250,00 грн. основного боргу, 5 837,45грн - 3% річних та 20 096,78грн інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 3Б, код ЄДРПОУ 44618933) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Радомишльської міської ради (12201, Житомирська обл., Радомишльський р-н, місто Радомишль, вул. мала Житомирська, будинок 17, ід. код 41892113):

- 420 250,00 грн основного боргу,

- 5 837,45грн 3% річних

- 20 096,78 грн інфляційних.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 3Б, код ЄДРПОУ 44618933) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська область, місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, будинок 11, ід. код 02909950):

- 6 692,76грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 02.10.26

Суддя Давидюк В.К.

Сторонам - через "Електронний суд"

позивачу -2 - рек.