Рішення № 140272647, 02.10.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.2026 Справа № 905/478/26

Господарський суд Донецької області у складі

судді Лободи Т.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", м. Краматорськ Донецької області, код 34657789,

до Синициної Ірини Володимирівни, м. Краматорськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 ,

про стягнення 60 698,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежено відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Синициної Ірини Володимирівни про стягнення заборгованості за Договором постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуги з централізованого постачання гарячої води №855 від 01.10.2008 за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2020 року по березень 2024 року в сумі 58 887,29 грн, 1 180,91 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування за період з серпня 2020 року по жовтень 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за відповідним договором в частині оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії.

На запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру щодо Синициної Ірини Володимирівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримана відповідь № 3051541 від 20.07.2026 про те, що адресою реєстрації такої особи є: АДРЕСА_1 .

Також суд зробив запит щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, на який отримав відповідь № 3051591 від 20.07.2026, з якої вбачається, що стосовно Синициної Ірини (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутні довідки ВПО.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 20.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/478/26, розгляд справи вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

З метою повідомлення позивача про розгляд даної справи, суд копію ухвали від 20.07.2026 направив до його електронного кабінету в системі "Електронний суд". Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 20.07.2026 в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету позивача 20.07.2026.

Оскільки відповідачка на момент відкриття провадження у справі не мала зареєстрованого кабінету в системі "Електронний суд", копію ухвали від 20.07.2026 було направлено на її адресу, відомості про яку внесено до Єдиного державного демографічного реєстру, однак поштове відправлення було повернуто поштою до суду без вручення з відміткою поштового відділення : "адресат відсутній".

Разом з цим суд зазначає, що з метою повідомлення відповідачки про розгляд справи суд вживав додаткові альтернативні способи повідомлення учасника справи. Так, 21.07.2026 суд намагався передати відповідачці телефонограму за номером телефону, відомості про який міститься в спірному договорі, однак невстановлена особа зазначила, що вона не є Синициною І.В та не підтримує зв`язок з Синициною І.В.

24.07.2026 під час прийому дзвінка від Синициної І.В. за номером 0505646444 через застосунок "WhatsApp" відповідачці було передано телефонограму про відкриття провадження у даній справі.

В подальшому суд встановив, що відповідачка 25.07.2026 зареєструвала особистий кабінет в системі "Електронний суд", після чого суд 27.07.2026 направив їй ухвалу від 20.07.2026 в електронному вигляді до її кабінету в системі "Електронний суд".

Пунктом 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Приймаючи до уваги отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронних кабінетів сторін, суд вважає, що позивач та відповідач є належним чином повідомленими про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

06.08.2026 до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну. У відзиві відповідачка не погоджується з позовними вимогами та просить врахувати, що у період з 2020 по 2022 року вона здійснювала оплату послуг з теплопостачання, але у зв`язку з воєнними діями, вимушеним виїздом з України та втратою документів, квитанції про оплату не збереглися. Також відповідачка вказує, що у квітні 2022 року через повномасштабне вторгнення Російської Федерації вона була вимушена залишити Україну та виїхати до Німеччини, де перебуває під тимчасовим захистом. Належне їй приміщення є нежитловим приміщенням (магазином), яке внаслідок бойових дій було розграбоване, затоплене та мало значні пошкодження від вибухової хвилі, що унеможливило його нормальне використання. У листопаді 2024 року приміщення було передано в оренду, після чого орендарі власними силами привели його до придатного використання стану та сумлінно сплачували послуги теплопостачання.

06.08.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. У відповіді на відзив позивач зазначає, що надані відповідачкою докази оплати боргу не стосуються спірного періоду в даній справі. При цьому остання оплата за спірний період відповідачкою була здійснена у березні 2021 року, що було зафіксовано в акті за березень 2021 року. Інші оплати відповідачка не здійснювала та не надає доказів здійснення таких оплат. Щодо тверджень відповідачки про пошкодження майна зазначає, що нею не надано відповідних доказів на підтвердження. Вказує, що позивач відповідає за постачання теплової енергії до приміщення відповідачки, але нею не надано докази пошкодження централізованого опалення за спірний період.

Суд прийняв подані сторонами заяви по суті справи до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 12.08.2026 зобов`язав позивача надати до суду до 31.08.2026 акти підключення та відключення теплопостачання до будинку або офісу за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України (колишня назва Вознесенського), буд. 30, що складаються на кожний опалювальний сезон; пояснення чи не було в спірний період технічного відключення будинку за вищезазначеною адресою від теплопостачання у зв`язку з військовими діями; обґрунтований розрахунок об`єму спожитої відповідачем теплоенергії за період з 01.10.2020 по 31.03.2024 помісячно з документальним підтвердженням.

28.08.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог ухвали суду від 12.08.2026 надійшли пояснення, з яких зокрема викладено обґрунтований розрахунок об`єму спожитої відповідачем теплоенергії за період з 01.10.2020 по 31.03.2024, та до яких додано витребувані судом документи.

Суд прийняв подані позивачем документи та долучив їх до матеріалів справи.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Синициної Ірини Володимирівни, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , припинено за її рішенням 31.03.2024.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, даний спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

З матеріалів справи вбачається, що Синицина Ірина Володимирівна є власником нежитлового приміщення загальною площею 44,2 кв.м, розташованого за адресою : АДРЕСА_3 .

01.10.2008 між Фізичною особою-підприємцем Синициною Іриною Володимирівною (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (теплопостачальна організація) укладено Договір №855 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію споживачу до точки продажу (або до точки розподілу у разі відсутності вузлів обліку) теплової енергії згідно Додатку № 1 "Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін", що є невід`ємною частиною цього Договору, а споживач зобов`язується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія постачається на об`єкт споживача в обсягах згідно Додатку №2 "Перелік об`єктів та обсяги постачання теплової енергії", що є невід`ємною частиною цього Договору, на такі потреби: опалення в опалювальний період, гаряче водопостачання протягом календарного року, за умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.3 Договору початок та закінчення опалювального періоду визначається погодинними умовами та встановлюється теплопостачальною організацією згідно рішення місцевих органів влади.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що споживач здійснює розрахунок протягом 3 робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

За фактичний обсяг спожитої теплової енергії за розрахунковий період, визначений за показниками приладів обліку або на підставі наданих споживачем теплових навантажень (у разі відсутності або виходу з ладу приладу обліку), за тарифом (ціною) 466,72 грн за 1 (одну) Гкал (у тому числі ПДВ в розмірі 20%) (п. 6.1.1 Договору).

У разі відсутності у теплопостачальної організації даних про фактичне споживання теплової енергії відповідно до показників приладів обліку або ненадання споживачем теплових навантажень за вимогами пунктів 3.2.13., 5.3 цього Договору, виходячи з опалювальної площі Споживача за тарифом (ціною): 14,14 грн за 1 квадратний метр опалювальної площі (у тому числі ПДВ у розмірі 20%) (п. 6.1.2 Договору).

За умовами п. 6.2 Договору у випадку встановлення інших тарифів (цін) на теплову енергію уповноваженими на це органами сторони застосовують нові тарифи (ціни) з моменту їх затвердження (погодження) уповноваженими на це органами без додаткового узгодження їх Сторонами.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.4 Договору).

Відповідно до п. 6.5 Договору споживач оплачує теплову енергію за тарифами (цінами), діючими у розрахунковий період.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного календарного року з дня набрання його чинності (п. 11.1 Договору).

Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дня закінчення строку дії Договору не заявила про його розірвання, Договір вважається продовженим сторонами на наступний рік (п. 11.2 Договору).

Суд зазначає, що Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою позивача, що свідчить про набрання ним чинності. З огляду на відсутність доказів розірвання такого Договору, суд дійшов висновку, що строк дії Договору продовжувався кожного наступного року та Договір був чинним на момент спірних правовідносин.

До вказаного Договору сторонами підписано Додаток №1 "Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін", Додаток № 2 "Перелік об`єктів та обсяги постачання теплової енергії", відповідно до якого об`єкт споживача знаходиться по вул. Вознесенського, б. 30, кв. 66, вид діяльності споживача магазин "Нега", площа об`єкта 44,20 кв.м.

В подальшому сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору, а саме: Додаткова Угода № 1 від 01.09.2009, Додаткова угода №1 від 06.05.2010, Додаткова угода №2 від 01.07.2010, Додаткова угода №1 від 01.01.2015.

Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради №940 від 07.10.2020 "Про початок опалювального періоду 2020-2021 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2020-2021 років з 16.10.2021 за умови, що середньодобова температура повітря протягом трьох діб поспіль не перевищує 8?С.

Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради №409 від 30.03.2021 рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" закінчити опалювальний період 2020/2021 років 10.04.2021, або у разі середньодобової температури зовнішнього повітря вище, ніж +8?С протягом трьох діб раніше.

Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради №1264 від 06.10.2021 "Про початок опалювального періоду 2021-2022 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2021-2022 років з 16.10.2021 за умови, що середньодобова температура повітря протягом трьох діб поспіль не перевищує 8?С.

Розпорядженням міського голови Краматорської міської ради №18-р від 16.03.2022 "Про закінчення опалювального періоду 2021-2022 років для окремих об`єктів комунальної власності" визначено закінчити опалювальний період 2021/2022 років для окремих об`єктів комунальної власності з 16.03.2022 року.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №63 від 17.10.2022 "Про початок опалювального періоду 2022-2023 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2022-2023 років з 01 листопада 2022 року.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №203-р від 22.03.2025 "Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" закінчити опалювальний період 2022-2023 років з 01 квітня 2023 року.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №726-р від 02.10.2023 "Про початок опалювального періоду 2023-2024 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" почати опалювальний період 2023-2024 років з 01 листопада 2023 року.

Розпорядженням начальника Краматорської міської військової адміністрації №303-р від 26.03.2024 "Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років" рекомендовано, зокрема, ТОВ "Краматорськтеплоенерго" закінчити опалювальний період 2023-2024 років з 29 березня 2024 року.

До матеріалів справи позивач додав наряди підключення та відключення теплопостачання (з відмітками про їх виконання) до будинку за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України (колишня назва Вознесенського), буд. 30, відповідно до яких в будинок було включено подачу теплоносія з 26.10.2020 та відключено з 07.04.2021, включено з 25.10.2021 та відключено з 06.04.2022, включено з 02.11.2022 та відключено з 30.03.2023, включено з 07.11.2023 та відключено з 29.03.2024.

Постановою НКРЕКП № 81 від 14.01.2020 встановлені тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго", зокрема, для потреб інших споживачів (крім населення) тариф на теплову енергію - 1202,07 грн/Гкал (без ПДВ). До вказаної постанови внесені зміни постановою № 2249 від 30.11.2020, якою зазначений тариф 1202,07 грн змінений на 1302,45 грн.

До матеріалів справи позивач також додав рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради № 1359 від 20.10.2021, яким встановлено тарифи для споживачів ТОВ "Краматорськтеплоенерго" без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів для потреб інших споживачів у розмірі 1 818,52 грн/Гкал, рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради № 1510 від 06.12.2021, яким встановлено тарифи для споживачів ТОВ "Краматорськтеплоенерго" без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів для потреб інших споживачів у розмірі 2 370,17 грн/Гкал; рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради №1602 від 30.12.2021, яким встановлено тарифи для споживачів ТОВ "Краматорськтеплоенерго" без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів для потреб інших споживачів у розмірі 4 150,56 грн/Гкал; розпорядження начальника Краматорської міської військової адміністрації №837-р від 31.10.2023, яким встановлено тарифи для споживачів ТОВ "Краматорськтеплоенерго", з урахуванням тарифів на виробництво теплової енергії, установлених постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2729, зокрема, тариф на теплову енергію без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів для потреб інших споживачів (не населення та не бюджетні організації) у розмірі 5370,18 грн/Гкал (з ПДВ); розпорядження начальника Краматорської міської військової адміністрації №1194-р від 29.12.2023, яким встановлено тарифи для споживачів ТОВ "Краматорськтеплоенерго", з урахуванням тарифів на виробництво теплової енергії, установлених постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2729 (зі змінами), зокрема, тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів (не населення та не бюджетні організації) у розмірі 4 771,37 грн/Гкал (з ПДВ).

На виконання умов договору позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачці в опалювальні періоди 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 роки, на підтвердження чого до позовної заяви додав Акти-рахунки, в яких нараховано послугу з постачання теплової енергії :

- за жовтень 2020 року на суму 3,05 грн,

- за листопад 2020 року на суму 1 127,06 грн,

- за грудень 2020 року на суму 1 569,38 грн,

- за січень 2021 року на суму 980,75 грн,

- за лютий 2021 року на суму 1 528,74 грн,

- за березень 2021 року на суму 1 231,12 грн,

- за квітень 2021 року на суму 537,53 грн,

- за листопад 2021 року на суму 1 533,00 грн,

- за грудень 2021 року на суму 2 951,65 грн,

- за січень 2022 року на суму 4 160,14 грн,

- за лютий 2022 року на суму 3 245,28 грн,

- за березень 2022 року на суму 3 464,98 грн,

- за квітень 2022 року на суму 282,96 грн,

- за листопад 2022 року на суму 2 084,69 грн,

- за грудень 2022 року на суму 3 087,23 грн,

- за січень 2023 року на суму 4 217,19 грн,

- за лютий 2023 року на суму 4 508,75 грн,

- за березень 2023 року на суму 3 707,63 грн,

- за листопад 2023 на суму 1 844,82 грн,

- за грудень 2023 року на суму 5 275,15 грн,

- за січень 2024 року на суму 2 299,36 грн,

- за лютий 2024 року на суму 4 601,76 грн,

- за березень 2024 року на суму 3 845,10 грн.

З наданого Акту-рахунку за березень 2021 року в березні 2021 року відповідачка сплатила за послугу з постачання теплової енергії 761,02 грн. Як вказує позивач в позовній заяві, вказані кошти були сплачені в рахунок погашення боргу, який виник до жовтня 2020 року.

Вказані акти підписані лише позивачем. Вказані акти-рахунки позивач направив відповідачці, на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, що містить штамп АТ "Укрпошта", та фіскальний чек про відправлення поштової кореспонденції від 02.07.2026.

Як стверджує позивач, відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання та не оплатила послугу з постачання теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 58 887,29 грн за період з жовтня 2020 року по березень 2024 року.

Також позивач стверджує, що у відповідачки наявна заборгованість за нараховану абонентську плату за період з серпня 2020 року по жовтень 2024 року включно у сумі 1 810,91 грн, на підтвердження чого надає акти-рахунки за вказаний період.

Несплата відповідачкою боргу стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідачки заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 58 887,29 грн та заборгованості з плати за абонентське обслуговування в сумі 1 810,91 грн.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з вищевказаного договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що одним із основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Правила), які в подальшому було викладено в новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022.

Ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Пунктами 32, 34, 35, 36 Правил передбачено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Рахунок на оплату спожитої послуги може бути сформований з використанням Єдиної платформи та наданий споживачу через його електронний кабінет (за наявності). Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами п. 5.1 Договору облік обсягу споживання поставленої теплової енергії здійснюється за приладами комерційного обліку, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та пройшли державну метрологічну атестацію і опломбовані теплопостачальною організацією.

У наданій до суду 28.08.2026 заяві позивач навів розрахунок обсягів споживання відповідачкою теплової енергії за спірний період, який зроблений відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі Методика розподілу), з урахуванням показів вузла комерційного обліку, встановленого на будинку 30 по вул. Героїв України (колишня назва Вознесенького), загальної опалювальної площі та площі приміщень відповідачки.

До матеріалів справи позивач додав роздруківку з системи даних показників будинкового приладу обліку заводський № 68628175, встановленого за адресою м. Краматорськ, вул. Героїв України, б. 30, з жовтня 2020 року по березень 2024 року.

Відповідачкою наданий позивачем розрахунок не спростований, інших даних не наведено. Перевіривши розрахунок обсягів спожитої відповідачкою теплової енергії, суд дійшов висновку, що він відповідає фактичним показам та зроблений у відповідності до Методики розподілу.

Суд зазначає, що відповідачкою не надано доказів оскарження вказаних в актах-рахунках позивача обсягів спожитої теплової енергії у зв`язку з наявністю сумнівів щодо правильності показників обсягів споживання теплової енергії. Даних про інші обсяги спожитої теплової енергії відповідачкою до суду не надано. Також відповідачкою не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання теплової енергії за спірний період в обсязі, який визначений позивачем.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка не заперечує факту споживання теплової енергії в спірному приміщенні, а вказує що таке приміщення не використовувалось нею через його пошкодження внаслідок бойових дій, а вона сама була вимушена виїхати з України.

Стосовно цих заперечень суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачкою, що приміщення, куди поставлялась спірна теплова енергія, перебуває у приватній власності ОСОБА_1 .

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

За приписами ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на відповідачку як на власника майна покладений обов`язок щодо утримання майна, тобто в даному випадку відповідачка як власник майна обізнана, що в спірне приміщення здійснюється постачання теплової енергії, однак не вжила жодних дій щодо розірвання відповідного договору та остаточного припинення постачання теплової енергії до спірного приміщення.

При цьому, суд також враховує, що відповідачкою не надано жодних доказів в підтвердження пошкодження спірного приміщення.

Суд зазначає, що позивач заявляє до стягнення заборгованість з постачання теплової енергії за період з жовтня 2020 по березень 2024 в загальній сумі 58 887,29 грн. Згідно наданих позивачем актів - рахунків за заявлений період позивачем відповідачу нараховано за послугу з постачання теплової енергії загальну суму 58 087,32 грн, такі саме нарахування і відображені в заяві на виконання вимог ухвали суду від 28.08.2026.

Суд встановив, що позивач додав до матеріалів справи акти-рахунки за серпень 2020 року та вересень 2020 року, з яких вбачається, що на кінець серпня 2020 року за відповідачкою рахується сальдо по тепловій енергії в сумі 4 438,98 грн, інші відомості щодо наявності заборгованості/переплат відсутні, однак в акті-рахунку за вересень 2020 року крім сальдо на 1 вересня по тепловій енергії в сумі 4 438,98 грн, наявне сальдо на 1 вересня з послуги з постачання теплової енергії в сумі 1 560, 99 грн, яке в подальшому враховано в заявлену суму заборгованості.

Позивач ні в позовній заяві, ні в інших заявах по справі не зазначає, що це за нарахування в сумі 1 560,99 грн, за який період такі нарахування здійснені, не надав ніяких документів на підтвердження виникнення вказаної заборгованості. Отже, з урахуванням того, що за поясненнями позивача сплачена відповідачкою в березні 2021 року сума 761,02 грн зарахована в рахунок погашення боргу, який виник до жовтня 2020 року (стор.5 позовної заяви), суд приходить до висновку, що позивач не довів суду обґрунтованість включення до загальної суми заборгованості, яка заявлена до стягнення, суми в розмірі 799,97 грн (1 560,99 761,02 = 799,97), тобто залишку від сальдо вересня 2020 року без зазначення періоду та підстави виникнення такої заборгованості. При цьому суд звертає увагу на те, що не надає оцінку здійсненому зарахуванню, оскільки виходить з заявлених вимог, а матеріали справи не містять докази сплати 761,02 грн за інший період, а не за заборгованість, яка виникла раніше за даними позивача.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати постачання теплової енергії за період з жовтня 2020 року по березень 2024 року в загальній сумі 58 087,32 грн. В частині стягнення основної заборгованості в сумі 799,97 грн суд відмовляє, оскільки такі нарахування не підтверджені документально.

Приписами частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Разом з тим, за умовами п. 6.1 Договору споживач здійснює розрахунок протягом 3 робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Як вбачається з матеріалів справи, акти-рахунки за спірний період позивач направив відповідачці засобами поштового зв`язку 02.07.2026.

Таким чином, виходячи з умов Договору, строк оплати за спожиту в жовтні 2020 року березні 2024 року теплову енергію є таким, що настав.

У відзиві на позов позивачка вказує про здійснення нею у період з 2020 по 2022 рік оплат, однак не вказує в якій сумі. Як зазначає відповідачка, докази оплати у неї не збереглися.

Стосовно цього суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачка не надає доказів здійснення нею оплат в рахунок погашення боргу за спірний період. Суд зазначає, що у разі втрати доказів здійснених оплат, відповідачка не позбавлена можливості звернення до відповідної банківської установи для отримання таких доказів, а також, у разі відмови банком в наданні відповідних доказів, відповідачка не позбавлена права на звернення до суду з клопотанням про витребування таких доказів. Однак, таким правом відповідачка не скористалась, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачка не надала докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію в жовтні 2020 року березні 2024 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 58 087,32 грн підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення плати за абонентське обслуговування у сумі 1 810,91 грн за період з серпня 2020 року по жовтень 2024 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Тобто, плату за абонентське обслуговування споживач сплачує виконавцю комунальної послуги у визначених законом випадках на підставі укладеного сторонами договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачкою прийнятих на себе зобов`язань за договором №855 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 01.10.2008.

Поряд з тим, укладений сторонами договір №855 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 01.10.2008 не містить умов щодо обов`язку відповідачки здійснювати на користь позивача плати за абонентське обслуговування та щодо її розміру, матеріали справи також не містять відомостей та доказів укладання між сторонами додаткових угод з даного питання, що свідчить про відсутність доведених позивачем підстав для виникнення у споживача обов`язку сплачувати плату за абонентське обслуговування на підставі вказаного договору.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення плати за абонентське обслуговування у сумі 1 810,91 грн за період з серпня 2020 року по жовтень 2024 року за договором №855 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 01.10.2008 є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку, що судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме витрати по сплаті судового збору в сумі 2547,92 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Синициної Ірини Володимирівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 8-Д, код 34657789) заборгованість за договором № 855 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 01.10.2008 з постачання теплової енергії за період з жовтня 2020 року по березень 2024 року в сумі 58 087,32 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2547,92 грн.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2026.

Суддя Т. О. Лобода