Рішення № 140272626, 29.09.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.09.2026 Справа № 905/383/26

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.

при секретарі судового засідання Голуб К.В.,

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ, код 00100227,

до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", м. Краматорськ Донецької області, код 00131268,

про стягнення 9 914 507,51 грн,

за участю представників сторін:

позивача Грачова Є.О.,

відповідача Гребенара О.В.,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про стягнення 9 881 886,24 грн заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024 за надані послуги в березні-квітні 2026 року та 32 621,27 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД від 01.01.2024 в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №905/383/26, справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 14.07.2026 о 10:30 год, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

10.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення відповідача щодо заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості. Суд розцінив вказані пояснення саме як відзив на позовну заяву.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 14.07.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, поновив строк на подачу відзиву на позов, прийняв даний відзив до розгляду та долучив його до матеріалів справи.

У відзиві на позов відповідач визнає суму основної заборгованості в розмірі 9 881 886,24 грн за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період березень квітень 2026 року, у зв`язку з чим при ухваленні рішення просить вирішити питання повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 59 291,32 грн. Щодо заявлених до стягнення сум 3 % річних стверджує, що заявлена до стягнення сума 3 % річних, що нарахована на планові обсяги послуги за березень квітень 2026, в загальному розмірі 9 799,31 грн є безпідставною. Заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, відповідач стверджує, що позивач не довів заявлені ним планові обсяги надання послуги з березня по квітень 2026 року та не надав документи, які підтверджують саме заявлені обсяги, а надав тільки рахунок-фактуру. Відповідач вказує, що не зрозумілим є чому саме такі суми, як зазначені в розрахунку були у кожній декаді розрахункового періоду. Позивач не надав доказів, що саме такі планові обсяги повинні бути, а не інші, або зовсім 0 МВт*год. Зазначає про те, що якщо скласти разом значення сум за кожну декаду кожного розрахункового періоду, то загальна сума відрізняється від фактичних обсягів наданої послуги. Отже, доказів планового обсягу послуги матеріали справи не містять. На думку відповідача, скріншоти з програми АСКОД не є тими доказами, що підтверджують дані Адміністратора комерційного обліку, інших доказів (вихідних даних), з яких можливо встановити відповідність визначеного у рахунках обсягу та вартості плановому обсягу послуги, яким він мав бути, матеріали справи не містять. Крім того, в позові позивачем не заявляється про стягнення безпосередньо сум планової вартості послуг за кожну декаду розрахункового періоду, але розрахунок 3 % річних позивач здійснює на вказані суми, тобто передбачаючи що відповідач повинен їх сплачувати. Але ж позивачем не доведено, що він має право на стягнення сум планових обсягів за кожну декаду розрахункового періоду, тому відповідач вважає, що розрахунок 3 % річних повинен проводитися відносно фактичних обсягів наданої послуги, а не планової, як про це зазначив позивач у позові та у розрахунку до нього. Саме фактичний обсяг наданої послуги повинен сплатити відповідач відповідно до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0518-03041-ПД від 01.01.2024. Також на думку відповідача, оскільки і передбачені п. 3.5. Договору подекадні оплати, і визначений п.3.7. Договору порядок оплати на підставі актів за відповідний місяць у цілому опосередковують оплату фактично наданого обсягу послуг на умовах послідуючої оплати у межах одного і того ж самого періоду, їх одночасне застосування шляхом вчинення 4-ьох платежів (трьох подекадних і одного на підставі акту) є неможливим, адже після третього платежу до 08 числа, наступного за розрахунковим має бути повністю виконане все грошове зобов`язання (визначене Позивачем в односторонньому порядку розрахунками-фактурами) і запровадження подальшої оплати за актом надання послуг до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (якщо це не опосередковує фактичне коригування) було б подвійною оплатою одного обсягу послуги. Відповідач посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 914/3621/23, в якій зазначено про безпідставність нарахування 3 % річних на планові платежі та на необґрунтованість вимог про їх стягнення. Вказує, що постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 було підтверджено попередню позицію Верховного Суду у справі № 914/3621/23.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 14.07.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 05.08.2026 року о 10:30 год.

21.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, якій позивач не погоджується із запереченнями відповідача. Зокрема, вказує, що використання даних АКО для визначення планового обсягу, передбачене п. 3.6 Договору, має пряму нормативну основу, закріплену в Законі України "При ринок електричної енергії", та не є довільним способом формування рахунків. Наведені положення ст. 53 вказаного закону самі по собі не замінюють доказування конкретного числового показника у справі. Водночас вони спростовують припущення відповідача, що зазначені у рахунках обсяги є юридично невизначеними лише через те, що позивач одночасно виконує функції ОСП та АКО. Конкретні показники підлягають оцінці разом із рахунками, доказами їх направлення, тарифом, розрахунком і поведінкою сторін. Вказує на те, що після подання позивачем договору, рахунків, доказів їх направлення та деталізованого розрахунку сторона, яка стверджує про помилковість конкретних даних, повинна надати докази на підтвердження такого заперечення. Саме лише припущення, що плановий обсяг міг бути іншим або дорівнювати 0 МВт·год, не відповідає стандарту вірогідності доказів, установленому ст. 79 ГПК України. На думку позивача, відсутність у Договорі спеціальної процедури оскарження декадного рахунку також не припиняє строкового платіжного обов`язку. Відповідач мав загальне право висловити заперечення, вимагати пояснення та звернутися до суду, але не довів, що до настання строків оплати повідомляв про конкретну арифметичну чи облікову помилку. Щодо посилань відповідача на практику Верховного Суду, зазначає, що у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 20.03.2026 року у справі № 914/2625/23 досліджувався договір диспетчеризації від 29.06.2019 року. Він передбачав платежі 35 % / 35 % / 30 % від вартості послуги, але не встановлював, як визначається плановий обсяг база таких платежів. Саме за цих конкретних умов об`єднана палата зазначила, що оплата планових обсягів тим договором не передбачена. У п. 8.37 цієї постанови Верховний Суд прямо пов`язав неподібність правовідносин із відмінністю умов договорів. А тому твердження відповідача, що висновок у справі № 914/2625/23 не залежить від редакції договору, суперечить самій постанові. У спірному Договорі від 01.01.2024 року наявні саме ті елементи, яких не було в договорі 2019 року: пряма вказівка на поетапну оплату планової вартості, декадні строки та визначення планового обсягу за даними АКО. Постанова КГС ВС від 15.07.2025 року у справі № 914/3621/23 стосується того самого договору від 29.06.2019 року і тому з аналогічних причин не визначає наслідків невиконання п. 3.5 3.7 Договору від 01.01.2024 року. Також зазначає, що після ухвалення постанови об`єднаної палати сформовано послідовну практику щодо договорів редакції 2024 року, в яких прямо визначено плановий обсяг, декадні строки планових платежів та остаточний розрахунок за фактичним обсягом (справи № 918/604/25, № 924/1083/25, № 904/2616/24, № 918/1018/25, тощо). Хоча наведені справи стосувалися послуги з передачі електричної енергії, механізм розрахунків у них за змістом відповідає п. 3.4 3.7 спірного Договору, тому висновки релевантні за правовою аналогією щодо природи строкового грошового зобов`язання.

Суд прийняв відповідь на відзив до розгляду та долучив її до матеріалів справи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.08.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.09.2026 об 11:00 год.

08.09.2026 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Суд прийняв заяву про відстрочення виконання рішення суду до розгляду та долучив її до матеріалів справи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 09.09.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 15.09.2026 о 12:00 год.

15.09.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду, які суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.09.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 29.09.2026 о 10:30 год.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Також заперечував проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог частково з підстав, наведених у відзиві на позов. Також просив суд відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, які були присутні у судових засіданнях по даній справі, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління.

На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, своєю Постановою від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та Постановою від 14.03.2018 року № 309 "Про затвердження кодексу системи передачі" затвердила типові форми договорів. Договори є публічними договорами приєднання.

Як стверджує позивач, Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" із заявою-приєднанням до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Повідомленням про приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 20.12.2023 року за вих. №01/70377, НЕК "Укренерго" проінформувало про те, що АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" приєднано до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі Договір), якому присвоєно ідентифікатор договору №0518-03041-ПД, дата акцептування 01.01.2024 року.

Наказом НЕК "Укренерго" №627 від 06.08.2025 відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП), від 14.03.2018 №309 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 15.07.2025 № 1053 та від 29.07.2025 №1144), зокрема, затверджено умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління в новій редакції.

Враховуючи затвердження умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління в новій редакції, суд дійшов висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин діяли умови Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД, в редакції, затвердженій Наказом НЕК "Укренерго" №627 від 06.08.2025 (надалі - Договір).

При цьому, суд враховує, що сторони в судовому засіданні підтвердили факт укладення Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0518-03041-ПД, та прийняття умов Договору в редакції, затвердженій Наказом НЕК "Укренерго" № 627 від 06.08.2025.

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - Користувач). Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору цей Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії Сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.

За цим Договором ОСП (НЕК "Укренерго") безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга).

Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.

За умовами п. 2.2 Договору Користувач (АТ "ДТЕК Донецькі електромережі") зобов`язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору.

Ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Обсяг наданої Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП (п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що планова та/або фактична вартість Послуги визначається як добуток діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

За умовами п. 3.5 Договору Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Згідно з п. 3.6 Договору плановий обсяг Послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3.7 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість фактично наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання Послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості фактично наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно), або Акт надання Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді Виконавець ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта надання Послуги та/або акта коригування до актів надання Послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Відповідно до п. 3.8 Договору Користувач здійснює підписання актів надання Послуги та актів коригування до актів надання Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

За умовами п. 3.2.1 Договору Користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим Договором.

На виконання умов договору позивачем сформовано та виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури на оплату послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління:

- № ДУ-0091783/0518-03041-ПД від 14.03.2026 за березень 2026 року на плановий обсяг 14 573,259115 МВт*год на суму 1 924 194,84 грн;

- № ДУ-0092557/0518-03041-ПД від 24.03.2026 за березень 2026 року на плановий обсяг 13 206,279842 МВт*год на суму 1 743 704,36 грн;

- № ДУ-0093335/0518-03041-ПД від 04.04.2026 за березень 2026 року на плановий обсяг 13 271,173968 МВт*год на суму 1 752 272,72 грн;

- № ДУ-0094917/0518-03041-ПД від 14.04.2026 за квітень 2026 року на плановий обсяг 1 771,433127 МВт*год на суму 233 892,95 грн;

- № ДУ-0095691/0518-03041-ПД від 24.04.2026 за квітень 2026 року на плановий обсяг 1 653,997308 МВт*год на суму 218 387,18 грн;

- № ДУ-0096488/0518-03041-ПД від 04.05.2026 за квітень 2026 року на плановий обсяг 12 623,476503 МВт*год на суму 1 666 753,34 грн.

Також на виконання умов Договору позивач склав акти надання послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на загальну суму 9 881 886,24 грн:

- № ДУА-0024488 від 31.03.2026 за березень 2026 року на суму 5 302 815,05 грн (фактичний обсяг 40 161,888000 МВт*год);

- № ДУА-0025315 від 30.04.2026 за квітень 2026 року на суму 4 579 071,19 грн (фактичний обсяг 34 680,475000 МВт*год).

Вказані Акти підписані обома сторонами кваліфікованими електронними підписами.

Як стверджує позивач, в порушення умов Договору відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, внаслідок чого станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за надані у березні-квітні 2026 року послуги становить 9 881 886,24 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення боргу в сумі 9 881 886,24 грн та 3 % річних у сумі 32 621,27 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Згідно з п. 38 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" диспетчерське (оперативно-технологічне) управління - оперативно-технологічне управління об`єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.

Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Оплата послуг з передачі електричної енергії та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положенням ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору у період березень-квітень 2026 року позивач надав відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на загальну суму 9 881 886,24 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи додано акти надання послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № ДУА-0024488 від 31.03.2026 за березень 2026 року на суму 5 302 815,05 грн (фактичний обсяг 40 161,888000 МВт*год) та № ДУА-0025315 від 30.04.2026 за квітень 2026 року на суму 4 579 071,19 грн (фактичний обсяг 34 680,475000 МВт*год).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п. 3.7 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Таким чином, виходячи з умов Договору, остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління повинен був бути здійснений відповідачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), тобто за березень 2026 року до 15.04.2026 включно та за квітень 2026 року до 15.05.2026 включно.

Однак, відповідач не оплатив вартість послуг. При цьому, заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості в розмірі 9 881 886,24 грн визнана відповідачем у відзиві на позов.

Нормами пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з відзиву на позов, в якому відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 9 881 886,24 грн, такий документ підписано від імені відповідача уповноваженою особою - представником Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" адвокатом Гребенаром Олексієм Володимировичем, який діє на підставі довіреності №17/2026 від 03.04.2026. Вказана особа має повноваження на визнання позовних вимог від імені відповідача.

Враховуючи доведеність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог за надані в березні-квітні 2026 року послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління в сумі 9 881 886,24 грн, а також визнання їх відповідачем, суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з позовної заяви, позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 32 621,27 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого розрахунку, 3% річних нараховані позивачем наступним чином:

- у сумі 4 428,28 грн за період з 19.03.2026 по 15.04.2026 на суму планової вартості послуги за першу декаду березня 2026 року в розмірі 1 924 194,84 грн,

- у сумі 2 579,73 грн за період з 29.03.2026 по 15.04.2026 на суму планової вартості послуги за другу декаду березня 2026 року в розмірі 1 743 704,36 грн,

- у сумі 1 008,16 грн за період з 09.04.2026 по 15.04.2026 на суму планової вартості послуги за третю декаду березня 2026 року в розмірі 1 752 272,72 грн,

- у сумі 18 305,61 грн за період з 16.04.2026 по 27.05.2026 на суму фактичної вартості послуги за березень 2026 року в розмірі 5 302 815,05 грн,

- у сумі 519,05 грн за період з 19.04.2026 по 15.05.2026 на суму планової вартості послуги за першу декаду квітня 2026 року в розмірі 233 892,95 грн,

- у сумі 305,14 грн за період з 29.04.2026 по 15.05.2026 на суму планової вартості послуги за другу декаду квітня 2026 року в розмірі 218 387,18 грн,

- у сумі 958,95 грн за період з 09.05.2026 по 15.05.2026 на суму планової вартості послуги за третю декаду квітня 2026 року в розмірі 1 666 753,34 грн,

- у сумі 4 516,34 грн за період з 16.05.2026 по 27.05.2026 на суму фактичної вартості послуги за квітень 2026 року в розмірі 4 579 071,19 грн.

Тобто, позивач здійснює нарахування 3% річних за прострочення поетапної оплати планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду відповідно до виставлених рахунків та за прострочення оплати за фактичний обсяг наданих послуг.

Заперечуючи проти частини позовних вимог, відповідач не погоджується саме з нарахуваннями 3 % річних у сумі 9 799,31 грн, які здійснені на планову вартість послуги, оскільки вважає, що здійснюючи нарахування 3 % річних до уваги потрібно брати вартість саме фактично наданої послуги. При цьому, за твердженням відповідача позивачем не доведені планові обсяги послуги, наведені в рахунках.

Як вбачається з умов Договору, таким встановлено два види обсягу послуги - плановий та фактичний, а також порядок їх оплати.

Так, за умовами п. 3.5 Договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

За умовами п. 3.7 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

При цьому, за умовами п. 3.9 Договору у разі, якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг за цим Договором, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).

Таким чином, при розрахунку за послуги сторони зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язаними та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а після закінчення відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.

Як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов`язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов`язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов`язання.

Невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданої послуги.

При цьому, такий порядок жодним чином не призводить до подвійної оплати послуг, оскільки у разі дотримання користувачем умов договору та належного виконання ним своїх зобов`язань щодо поетапної оплати вартості послуг, під час здійснення остаточного розрахунку за фактично надані послуги протягом розрахункового періоду до оплати виставляється лише той обсяг послуги, який перевищує плановий та не був оплачений користувачем у складі подекадних платежів.

Оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу, як оплата планових платежів, та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 ЦК України.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, від 14.05.2026 у справі № 918/604/25, від 02.06.2026 у справі № 924/1083/25.

Одночасно, висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 914/2625/23 зводяться до необхідності виходити саме з конкретних погоджених сторонами умов договору.

Отже заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо заперечень відповідача про недоведеність позивачем планового обсягу послуги, вказаного в рахунках, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП.

Згідно з п. 3.6 Договору плановий обсяг Послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.

Згідно з п. 6.6. гл. 6 розд. ХІ КСП обсяг послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначається для суб`єкта господарювання сукупно за всіма видами діяльності на ринку електричної енергії у період до та після приєднання ОСП до ІТС механізму, зокрема, для ОСР як обсяг розподіленої електричної енергії об`єктам/площадкам комерційного обліку споживачів, обсяг відбору технологічних витрат електричної енергії на її розподіл територією здійснення ліцензованої діяльності, як електричними мережами ОСР, так і електричними мережами інших власників та обсяг відбору електричної енергії площадкам комерційного обліку господарчих потреб ОСР.

Для визначення обсягу наданої послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління використовуються дані комерційного обліку щодо відпуску та/або відбору електричної енергії, сформовані Адміністратором комерційного обліку за площадками (точками) комерційного обліку, яким присвоєні ЕІС-коди, та відповідно до Кодексу комерційного обліку в інтервалі розрахункового періоду, затвердженого Правилами ринку, в розрізі кожного календарного дня.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі.

Частиною 2 ст. 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено обов`язки адміністратора комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 2.2.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що АКО виконує, зокрема, функції: адміністрування відносин щодо комерційного обліку електричної енергії шляхом забезпечення реєстрації ППКО, ТКО, автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії; контролю за дотриманням учасниками ринку електричної енергії вимог цього Кодексу; координації та забезпечення інформаційного обміну даними комерційного обліку на ринку електричної енергії; визначення регламентів та протоколів інформаційної взаємодії учасників ринку щодо обміну даними комерційного обліку; отримання від ППКО валідованих даних комерційного обліку; виконання перевірок повноти інформації, отриманої від ППКО, визначення помилок у даних або випадків відсутності даних, визначення її придатності до використання; інформування ППКО про стан придатності отриманих даних комерційного обліку та надання вимог щодо повторного надання належних даних для виправлення виявлених помилок; надання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків, а також учасникам ринку та іншим заінтересованим сторонам, які пов`язані з певною ТКО. Іншим особам сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії надаються лише з метою та у спосіб, визначений законом; нагляду за відповідністю стану комерційного обліку на ринку електричної енергії вимогам цього Кодексу.

Згідно з п. 2.3.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії ППКО зобов`язані, зокрема: після запровадження Датахабу формувати та передавати АКО та іншим ППКО електронні документи з даними щодо переліку та параметрів ТКО, для яких вони надають послуги комерційного обліку. До дати запровадження Датахабу відповідні дані передаються оператору системи та за запитом АКО; формувати та передавати АКО, а також іншим учасникам ринку та ППКО електронні документи з даними комерційного обліку згідно з цим Кодексом, Правилами ринку та Правилами роздрібного ринку.

Формування та передача даних комерційного обліку регулюється Регламентом обміну даними комерційного обліку електричної енергії, затвердженим адміністратором комерційного обліку ПрАТ НЕК Укренерго, який розміщений на сайті НЕК Укренерго за посиланням https://ua.energy/wp-content/uploads/2025/12/Reglament-obminu-danymy-elmertsijnogo-obliku.pdf.

З аналізу наведених норм вбачається, що обсяг послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, в т.ч. який використовується для визначення планової вартості послуги, визначається позивачем, як АКО, на підставі даних щодо відпуску та/або відбору електричної енергії, які в свою чергу він отримує на платформі Датахаб від ППКО.

Відповідач не заперечував факту отримання від позивача рахунків на оплату планових обсягів, при цьому жодного разу не звертався до позивача з питання роз`яснення виставлених обсягів як планових, надання йому відповідних даних з платформи Датахаб, якщо він самостійно не бачив такі відомості.

Відповідач, зокрема, зазначив, що в березні 2026 загальна сума планових платежів є більшою, ніж фактично отримані послуги за результатами місяця, при цьому, відповідач не надає оцінки тому, що в квітні 2026 виставлені до оплати планові платежі є значно меншими, ніж фактичні нарахування за квітень. Суд зазначає, що планові обсяги визначаються на підставі певних даних, а отже неможливо спрогнозувати такі обсяги 100% фактично використаним, у зв`язку з чим і визначений механізм остаточного обчислення фактично отриманої послуги, яка може як бути більшою, так і меншою від запланованих обсягів. Умови договору в тому числі передбачають повернення позивачем коштів, які надмірно сплачені відповідачем або їх зарахування в рахунок майбутніх платежів (п. 3.9 Договору).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги ненадання відповідачем жодних доказів на підтвердження іншого планового обсягу послуги, ніж зазначений позивачем у виставлених ним рахунках, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про недоведеність позивачем планових обсягів послуги у спірний період.

Як вже зазначив суд, з урахуванням умов договору у відповідача виникло зобов`язання з оплати планових платежів, а отже позивач правомірно нарахував на такі суми 3% річних.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 32 621,27 грн є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 329 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до положень ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України та статтями 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов`язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення або розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на наступні обставини:

- військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні;

- обставини, що ускладнюють виконання рішення саме в даний момент арешт державною виконавчою службою усіх рахунків боржника, навіть рахунку з якого здійснюється оплата усіх обов`язкових платежів, виплата заробітної плати працівникам та усього рухомого і нерухомого майна боржника в межах виконавчих проваджень;

- несприятлива фінансова ситуація, що пов`язана з великими збитками у господарській діяльності, в тому числі необхідність постійного відновлення мереж в зоні ведення бойових дій (Донецька область);

- обмежена можливість примусового стягнення з більшості боржників відповідача у зв`язку із зупиненням здійснення виконавчих дій певних категорій споживачів послуг про розподіл;

- використання позивачем у своїй господарській діяльності електричних мереж відповідача, покладаючи всі втрати, які виникають під час передачі електричної енергії такими мережами на відповідача;

- позивач веде свою господарську діяльність по всій території України, а господарська діяльність відповідача обмежується тільки Донецькою областю, а також позивач є державним підприємством, має державні дотації та міжнародну допомогу.

Зокрема, відповідач вказує, що здійснює свою господарську (ліцензійну) діяльність на території Донецької області, яка сильно потерпає від активних бойових дій. Через воєнні дії та окупацію територій Донецької області частина мереж АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" та активи підприємства втрачені, а інша частина зазнала значних ушкоджень та потребує постійного відновлення, у зв`язку з чим всі кошти підприємства, в першу чергу, направляються на відновлення роботи мереж з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності вказаного регіону. Відповідач просить також врахувати, що внаслідок бойових дій протягом 2022-2024 років зафіксовано більш 4 тисяч випадків пошкодження майна підприємства відповідача на загальну суму більш ніж 8 млрд. грн, однак він при цьому продовжує відновлювати мережі, які зазнають пошкоджень від ворожих бомбардувань, забезпечуючи оперативне відновлення електропостачання в населених пунктах Донецької області, в більшості з яких ведуться бої. Крім того, просить врахувати, що стягнення з відповідача заборгованості в даній справі на сьогодні може привести до ще більшого погіршення його фінансового стану та до неспроможності виконання вкрай важливих функцій товариства. Також вказує, що виконавчою службою арештовано всі рахунки відповідача, що унеможливлює здійснення будь-яких виплат, в тому числі погашення заборгованості перед кредиторами, та через що відповідач не може самостійно виконувати взяті на себе договірні зобов`язання. Зазначає, що АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" знаходиться у вкрай скрутному фінансовому стані, на підтвердження чого надає фінансову звітність підприємства.

Заперечуючи проти заяви про відстрочення виконання рішення суду, позивач зазначає, що наведені відповідачем обставини не підтверджують неможливість або істотне ускладнення виконання саме рішення у цій справі, не обґрунтовують необхідність надання максимального 12-місячного строку відстрочення та не забезпечують справедливого балансу інтересів сторін. Вказує, що відповідачем не наведено прогнозу грошових надходжень упродовж наступних 12 місяців, графіка погашення присудженої заборгованості, переліку конкретних очікуваних надходжень, обґрунтування того, чому через 12 місяців фінансове становище відповідача дозволить виконати рішення, а також доказів неможливості виконати його раніше. Зазначає, що значна дебіторська заборгованість не доводить відсутності активів відповідача, а може свідчити про наявність значного обсягу майнових вимог до третіх осіб, за рахунок стягнення яких можливе погашення кредиторської заборгованості. Стверджує, що посилання на воєнний стан та статус підприємства критичної інфраструктури саме по собі не доводить необхідності відстрочення виконання рішення. НЕК "Укренерго" так само здійснює діяльність у сфері критичної енергетичної інфраструктури та потребує своєчасного надходження передбачених договорами коштів для виконання функцій оператора системи передачі. Тому відстрочення не може оцінюватися виключно з позиції інтересів боржника. За твердженням позивача, заява відповідача містить посилання на обставини, що характеризують загальні умови його господарської діяльності в період воєнного стану, однак не доводять наявності саме тих виняткових обставин, з якими ст. 331 ГПК України пов`язує можливість відстрочення виконання конкретного судового рішення. Заявником не надано належного обґрунтування необхідності максимального 12-місячного строку, не доведено фактичної неможливості виконання рішення на дату його ухвалення, не підтверджено актуальний стан усіх банківських рахунків і активів та не надано доказів реальної можливості виконання рішення після закінчення заявленого строку. Натомість сама заява підтверджує продовження відповідачем господарської діяльності, здійснення поточних витрат, наявність значної дебіторської заборгованості та вжиття заходів щодо її стягнення.

Суд зазначає, що загальновідомим фактом є введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, який на даний час є продовженим.

Суд враховує, що позивач і відповідач є підприємствами енергетичної інфраструктури. З 2022 року російська федерація систематично здійснює масовані ракетні та дронові атаки на територію України, в тому числі по об`єктам енергетичної інфраструктури, за наслідками яких фіксуються руйнування та пошкодження майна обох сторін. Тобто такі обставини, стосуються обох сторін. Однак, позивач перебуває в кращому становищі порівняно з боржником, оскільки веде діяльність по всій території України, частина якої все-таки трохи менше потерпає від обстрілів, ніж територія Донецької області, на якій веде свою господарську діяльність відповідач. Тобто підприємство позивача на даний час має більше можливостей для повноцінного ведення своєї діяльності та перебуває в більш вигідному становищі, ніж підприємство відповідача. При цьому, суд в враховує, що контрагентами відповідача є особи, які знаходяться в зоні, яка максимально наближена до зони бойових дій, та не мають фінансової можливості сплачувати свої зобов`язання перед відповідачем, при цьому у НЕК "Укренерго" більшість контрагентів знаходиться на іншій території.

Суд враховує, що збройна агресія та окупація частини територій Донецької області викликають труднощі повноцінного ведення господарської діяльності відповідачем. Наведені відповідачем в заяві обставини в сукупності на даний час дійсно утруднюють сплату відповідачем заборгованості та виконання рішення суду.

Одночасно суд враховує, що відстрочка виконання рішення суду має на меті можливість його реального виконання по закінченню такої відстрочки без подальших зволікань. Відповідачем не обґрунтовано чому ним заявлено максимальний строк можливої відстрочки та за рахунок чого ним буде погашена заборгованість по закінченню терміну наданої судом відстрочки виконання рішення суду.

Оскільки основною метою надання відстрочки виконання рішення суду є надання можливості боржнику вжити заходи для погашення заборгованості протягом наданого строку відстрочки та/або невідкладно по закінченню такої відстрочки без подальших зволікань, враховуючи складну економічну ситуацію в державі, суд вважає за можливе надати АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" відстрочення виконання рішення суду на 6 місяці.

Суд вважає, що надання такого відстрочення відповідає принципу дотримання балансу інтересів сторін та надасть можливість АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" вжити дієві заходи, спрямовані на можливість погашення існуючої заборгованості.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд зазначає, що відповідач у відзиві на позов до початку розгляду справи по суті частково визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 9 881 886,24 грн. В той же час, відповідач заперечив щодо заявленої позивачем суми 3% річних та здійснив власний розрахунок суми 3% річних, які, на його думку, підлягають задоволенню.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач безумовно до початку розгляду справи по суті визнав частину позовних вимог в розмірі 9 881 886,24 грн, отже в цій частині при розподілі судових витрат суд вважає за можливе застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за вказаний розмір позовних вимог майнового характеру складає 1,5 відсотки ціни позову, з урахуванням коефіцієнту 0,8 за подання в електронному вигляді, а саме 118 582,63 грн (9 881 886,24 грн х 1.5% х 0,8), отже 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, виходячи з розміру визнаних відповідачем позовних вимог у сумі 9 881 886,24 грн, а саме 59 291,32 грн підлягають поверненню платнику з Державного бюджету України у встановленому порядку, а в сумі 59 291,32 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншій частині задоволених вимог судові витрати, що складаються з судового збору, покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (84302, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Комерційна, будинок 8, код 00131268) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, код 00100227) заборгованість за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0518-03041-ПД за надані в березні-квітні 2026 року послуги в сумі 9 881 886,24 грн (на рахунок НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк" у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129), 3% річних у сумі 32 621,27 грн (на рахунок НОМЕР_2 в АТ "Ощадбанк" у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129) та витрати по сплаті судового збору в сумі 59 682,77 грн (на рахунок НОМЕР_2 в АТ "Ощадбанк" у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129).

Задовольнити клопотання Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про відстрочення виконання рішення суду частково.

Відстрочити виконання рішення суду у справі на шість місяців до 29.03.2027.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, код 00100227) 59 291,32 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції № AU.sud-3122 від 04.06.2026, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 02.10.2026.

Суддя Т. О. Лобода