Рішення № 140271508, 22.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3916/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Алманової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Жовті води, Дніпропетровська обл. в інтересах держави в особі позивача: Божедарівської селищної ради, с. Божедарівка, Кам`янський р-н, Дніпропетровська обл.

до Селянського (фермерського) господарства "Артем", с. Покровка, Криничанський р-н, Дніпропетровська обл.

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Представники:

Прокурор: Риженко В.О., посвідчення, прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача: Божедарівської селищної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить суд:

- розірвати договір оренди землі № 384 від 05.08.2019, укладений між Божедарівською селищною радою та Селянським (фермерським) господарством "Артем" щодо оренди земельної ділянки, розташованої на території Божедарівської селищної ради (Божедарівська селищна об`єднана територіальна громада), площею 16,2400 га, кадастровий номер 1222081500:01:001:0295;

- зобов`язати Селянське (фермерське) господарство "Артем" повернути Божедарівській селищній раді земельну ділянку, розташовану на території Божедарівської селищної ради (Божедарівська селищна об`єднана територіальна громада), площею 16,2400 га, кадастровий номер 1222081500:01:001:0295.

Судові витрати по сплаті судового збору прокурор просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 04.08.2026.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 06.07.2026 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

22.07.2026 на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали від 06.07.2026, що направлялася на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв`язку: "адресат відсутні за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У підготовче засідання 04.08.2026 позивач та відповідач явку повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

У засіданні прокурор не заперечував проти відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкладено підготовче засідання на 25.08.2026.

07.08.2026 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, також зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги прокурора та просить їх задовольнити.

У підготовче засідання 25.08.2026 представники позивача та відповідача не з`явилися.

У підготовчому засіданні 25.08.2026 прокурор заявив про можливість закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 25.08.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 22.09.2026.

У судовому засіданні 22.09.2026 прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися.

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для розірвання договору оренди землі № 384 від 05.08.2019, укладеного Божедарівською селищною радою та Селянським (фермерським) господарством "Артем", щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, загальною площею 16,2400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1222081500:01:001:0295, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Звертаючись з даним позовом прокурор вказує таке.

Жовтоводською окружною прокуратурою встановлено, що згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2203/15-18-СГ від 06.06.2018 та додатком до нього передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 1222081500:01:001:0295, площею 16,24 га, у комунальну власність Божедарівської селищної об`єднаної територіальної громади Криничанського району Дніпропетровської області.

Божедарівська селищна рада своїм рішенням №18-48/VII від 26.09.2018 прийняла вказану вище земельну ділянку.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222081500:01:001:0295 зареєстровано 18.02.2019 за Божедарівською селищною радою (код ЄДРПОУ 04338397) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1770969812220, номер відомостей про речове право 30401029.

05 серпня 2019 року на підставі протоколу проведення земельних торгів від 30.07.2019 за лотом № 36176, між Божедарівською селищною радою (позивач, орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством "Артем" (відповідач, орендар) укладено договір оренди землі сільськогосподарського призначення комунальної власності, загальною площею 16,2400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1222081500:01:001:0295, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 3.1 договір оренди укладено строком на 49 років.

Реєстрація права оренди за Селянським (фермерським) господарством "Артем" на земельну ділянку відбулась 21.05.2021, номер запису про речове право 42184674, про що свідчать дані Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2.7 договору оренди, визначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 18.04.2019 становить 421 657,46 грн.

Згідно із умовами п. 4.1. договору оренди, річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі - гривнях на рахунок Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області у розмірі 11,65 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: 49 144 грн. 16 коп. (сорок дев`ять тисяч сто сорок чотири гривні 16 коп.), що зазначено у протоколі проведення земельних торгів за лотом № 36176 від 30 липня 2019 року №45.

Відповідно до п.4.3 договору починаючи з наступного року орендна плата вноситься Орендарем щомісячно по 1/12 частині від загальної річної орендної плати, встановленої п.4.1 Договору відповідно до Додаткового кодексу України.

Орендна плата вноситься Орендарем протягом 15 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного періоду (місяця) (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.5 договору оренди землі обчислення розміру орендної плати здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Також відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №23874/5/04-36-13-09-10 від 25.06.2026 встановлено, що СФГ "Артем" не виконує обов`язки, передбачені договором, щодо своєчасної сплати орендної плати на користь Божедарівської селищної ради за період з 2022 по теперішній час. При цьому відносно СФГ "Артем" вживається комплекс заходів щодо погашення податкового боргу, передбачений чинним законодавством України. Зокрема винесено рішення про стягнення грошових коштів з банківських рахунків боржника. А також ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 за позовною заявою ГУ ДПС відкрито провадження у справі № 160/13773/26 про стягнення податкового боргу з СФГ "артем" у загальній сумі 221 561 грн. 69 коп.

Згідно з листом Божедарівської селищної ради від 03.06.2026 заборгованість СФГ "Артем" з орендної плати за користування земельною ділянкою 1222081500:01:001:0295, яка утворилась за період з січня 2022 року по квітень 2026, та складає 242 388,09 грн.

Пунктом 12.2 договору визначено, що дія договору припиняється у разі невиконання орендодавцем умов цього договору та систематичної несплати, несвоєчасної або неповної сплати орендарем орендної плати.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України (п. 12.3 договору).

Відповідно до п. 12.4 договору, розірвання Договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

На підставі вищевикладеного, прокурор вважає, що договір оренди підлягає розірванню за рішенням суду, а земельну ділянку необхідно повернути у розпорядження Божедарівської селищної ради.

06.02.2026 Божедарівська селищна рада звернулася до Жовтоводської окружної прокуратури з вимогою вжити відповідні заходи представницького характеру, в тому числі щодо стягнення з СФГ "Артем" боргу з орендної плати у розмірі 205 301,67 коп. та єдиного податку 17 098 грн. 73 коп.

Жовтоводською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу Божедарівської селищної ради лист (запит) за № 55/2-374вих-26 від 24.03.2026 щодо виявлених порушень інтересів держави та надання необхідних документів для вжиття заходів реагування.

На вказаний запит Божедарівською селищною радою надано відповідь № 590/02-12 від 13.04.2026 надані запитувані документи та повідомлено, що будь-яких заходів щодо усунення порушень Земельного законодавства України та податкового кодексу України селищною радою не вживались.

З урахуванням обізнаності компетентного органу про виявлені порушення вимог законодавства та невжиття заходів реагування, окружною прокуратурою прийнято рішення про звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Божедарівської селищної ради до СФГ "Артем" про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Про прийняте рішення, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", окружною прокуратурою листом № 55/2-796вих-26 від 25.06.2026 повідомлено Божедарівську селищну раду.

Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999, за №3-рп/99 прокурори та їхні заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку з ч. 3 ст.2З Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій, у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

На думку Верховного Суду (постанова від 26.02.2019 у справі 905/803/18) нездійснення захисту, полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

В свою чергу, здійснення захисту "неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту, уповноваженим органом полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Крім того, Великою палатою Верховного суду у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 викладено правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 2З Закону України "Про прокуратуру", i якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Крім того, відповідно до правових висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 923/833/20, суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17. Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами держави і суспільства з одного боку та приватними інтересами - з іншого.

При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім цього, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Враховуючи вищенаведене, прокурор наділений повноваженнями в даному випадку для звернення до суду з позовною заявою, оскільки у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, припинення правовідношення.

З метою встановлення дотримання відповідачем вимог законодавства під час користування спірною земельною ділянкою, а також щодо повної та своєчасної сплати орендної плати окружною прокуратурою 04.05.2026 було направлено запити до Божедарівської селищної ради за № 55-1591вих-26 та до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за № 55-2231вих-26 від 18.06.2026.

Відповідно до інформації Божедарівської селищної ради зазначеної у листі № 851/02-12 від 03.06.2026, зазначено, що між Божедарівською селищною радою та СФГ "Артем" 05.08.2019 укладено договір оренди землі №384, кадастровий номер 1222081500:01:001:0295, площею 16,2400 га, із земель сільськогосподарського виробництва. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1222081500:01:001:0295 у 2019 році становила 421 657 грн. 46 коп. Орендна плата за кожний наступний рік розрахована шляхом множення на коефіцієнт індексації грощової оцінки. Загальна заборгованість з орендної плати СФГ "Артем" за період з січня 2022 по квітень 2026 складає 242 388 грн. 06 коп. Отже, відповідач систематично протягом тривалого строку не сплачує орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою, чим завдає шкоди інтересам селищної територіальної громади. Заходів щодо усунення порушень Божедарівською селищною радою не вживалося.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №23874/5/04-36-13-09-10 від 25.06.2026 встановлено, що СФГ "Артем" не виконує обов`язки, передбачені договором, щодо своєчасної сплати орендної плати на користь Божедарівської селищної ради за період з 2022 по теперішній час. При цьому відносно СФГ "Артем" вживається комплекс заходів щодо погашення податкового боргу, передбачений чинним законодавством України.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.11.2021 у справі № 393/590/17 виклав правову позицію: "У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди".

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Положеннями ст. ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Положеннями ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Вказане узгоджується з положеннями Договору оренди землі №384 від 05.08.2019 укладеному між Божедарівскою селищною радою та СФГ "Артем".

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною умов цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 16.04.2019 у справі № 905/1315/18, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19.

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору.

Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19, від 07.06.2022 у справі № 925/518/18, від 28.12.2022 у справі № 577/140/20.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, а також у постановах Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 17.08.2021 у справі № 923/410/20, від 07.06.2022 у справі № 925/518/18.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Будучи власником земельної ділянки, Божедарівська селищна рада виходить з правомірного очікування своєчасної і в повному обсязі сплати відповідачем орендної плати.

Невиконання відповідачем обов`язків за договором завдає шкоду правам Божедарівської селищної ради власника земельної ділянки, яка полягає в ненадходженні коштів до місцевого бюджету та нераціонального використання земельної ділянки.

Вищевикладені обставини свідчать про істотне порушення СФГ "Артем" умов договору оренди, що є підставою для його розірвання відповідно до ст. 651 ЦК України.

У свою чергу, пунктом 12.3 Договору прямо передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено обов`язок землекористувача своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до підпункту 14.1.147 та 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтями 610, 611, 651 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Абзацом 3 п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" встановлено, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред`явлення позову про розірвання договору.

Пунктом 2.20. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 зазначено, що під час вирішенні спорів про розірвання договору і оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п. 2.23. зазначеного Пленуму суди, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, мають мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Таким чином, сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 16.04.2019 у справі №905/1315/18, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19, від 07.06.2022 у справі № 925/518/18.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За таких обставин, наявність заборгованості зі сплати орендних платежів з 2022 року по теперішній час у значному розмірі, систематична несплата орендної плати у розумінні ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для розірвання договору оренди землі № 384 від 05.08.2019 та повернення земельної ділянки власнику.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №918/391/23 від 20.11.2024 зазначила, що пункт "д" частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати.

Згідно з п. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Також, за ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У п. 14 договору сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1222081500:01:001:0295 за період з січня 2022 по квітень 2026 у розмірі 242 388,06 грн.

Таким чином, СФГ "Артем" на теперішній час має заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1222081500:01:001:0295 за період з січня 2022 по квітень 2026 у розмірі 242 388,06 грн.

Враховуючи зазначене, договір оренди землі № 384 від 05.08.2019 підлягає розірванню, а спірна земельна ділянка, розташована на території Божедарівської селищної ради Кам`янського району (Божедарівська селищна об`єднана територіальна громада), площею 16,2400 га, кадастровий номер 1222081500:01:001:0295, яка є предметом вказаного договору поверненню її власнику Божедарівської селищній ради Кам`янського району Дніпропетровської області.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 185, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі № 384 від 05.08.2019, укладений між Божедарівською селищною радою (52323, Дніпропетровська область, с-ще Божедарівка, Кам`янський район, вул. Кооперативна, буд. 33, код ЄДРПОУ 04338397) та Селянським (фермерським) господарством "Артем" (52351, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Покровка, ЄДРПОУ 32501952) щодо оренди земельної ділянки, розташованої на території Божедарівської селищної ради (Божедарівська селищна об`єднана територіальна громада), площею 16,2400 га, кадастровий номер 1222081500:01:001:0295;

Зобов`язати Селянське (фермерське) господарство "Артем" (52351, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Покровка, ЄДРПОУ 32501952) повернути Божедарівській селищній раді (52323, Дніпропетровська область, с-ще Божедарівка, Кам`янський район, вул. Кооперативна, буд. 33, код ЄДРПОУ 04338397) земельну ділянку, розташовану на території Божедарівської селищної ради (Божедарівська селищна об`єднана територіальна громада), площею 16,2400 га, кадастровий номер 1222081500:01:001:0295.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Артем" (52351, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Покровка, ЄДРПОУ 32501952) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) 5 324 грн. 80 коп - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.10.2026

Суддя І.А. Рудь