Рішення № 140270120, 02.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12372/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Усенка Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №00367-05/2024 від 03.05.2024 року в загальному розмірі 34 800,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10 800,00 грн заборгованість за процентами; 16 000,00 грн заборгованість за штрафом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №00367-05/2024, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 8 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором.

Договір про надання фінансового кредиту укладено в електронній формі.

Перед укладенням Договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» здійснило ідентифікацію та верифікацію відповідача відповідно до передбаченої кредитодавцем процедури.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано Договір про надання фінансового кредиту №00367-05/2024 від 03.05.2024 року, Додаток №1 до вказаного Договору, заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту, довідку про ідентифікацію та візуальну форму послідовності дій клієнта.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», за твердженням позивача, свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 8 000,00 грн шляхом їх безготівкового перерахування за реквізитами, зазначеними відповідачем під час оформлення кредиту.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем до матеріалів справи долучено лист-повідомлення про успішне перерахування коштів кредиту за Договором №00367-05/2024 від 03.05.2024 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за Договором №00367-05/2024 від 03.05.2024 року, у розрахунку враховано платіж відповідача в розмірі 3 000,00 грн від 01.06.2024 року.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача, за розрахунком позивача, становить 34 800,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10 800,00 грн заборгованість за процентами; 16 000,00 грн заборгованість за штрафом.

24.09.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №24092024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», визначених у Реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту №00367-05/2024 від 03.05.2024 року.

Факт переходу права вимоги позивач обґрунтовує Договором факторингу №24092024 від 24.09.2024 року, Витягом із Реєстру боржників до вказаного Договору, Актом приймання-передачі Реєстру боржників та платіжною інструкцією до Договору факторингу.

Позивачем на адресу відповідача направлялася досудова вимога про погашення кредитної заборгованості, однак заборгованість у заявленому позивачем розмірі погашена не була.

28.09.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Павленком Вячеславом Вікторовичем через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач заперечує насамперед доведеність фактичного отримання ним кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн.

Представник відповідача зазначає, що укладення електронного договору, здійснення платіжної операції та належність банківського рахунку конкретній особі є окремими обставинами, кожна з яких підлягає доказуванню.

На думку сторони відповідача, лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.06.2026 року, який містить інформацію про операцію на суму 8 000,00 грн із зазначенням маскованого номера платіжної картки та прізвища, ім`я і по батькові відповідача, сам по собі не є достатнім доказом отримання коштів саме ОСОБА_1 , оскільки не містить підтвердження банку-емітента щодо власника відповідного карткового рахунку та банківської виписки про зарахування коштів.

Представник відповідача також посилається на те, що позивачем заявлялося клопотання про витребування в АТ «ТАСКОМБАНК» відомостей щодо належності платіжної картки НОМЕР_1 , факту надходження на неї 8 000,00 грн та виписки за період з 03.05.2024 року по 08.05.2024 року.

Крім того, сторона відповідача звертає увагу на те, що лист платіжного сервісу від 08.06.2026 року містить посилання на договір із кредитодавцем від 15.01.2026 року при описі операції, здійсненої 03.05.2024 року, та просить врахувати вказану хронологічну невідповідність під час оцінки доказів.

Окремо представник відповідача заперечує проти стягнення штрафу в розмірі 16 000,00 грн, посилаючись на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зазначає, що відповідно до розрахунку позивача штраф нараховувався в період дії воєнного стану та пов`язаний саме з простроченням виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а тому відповідач звільнений від обов`язку його сплачувати.

При цьому сторона відповідача вказує, що посилання позивача на пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та укладення кредитного договору після 23.01.2024 року не виключає застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Щодо розрахунку процентів представник відповідача зазначає, що позов містить твердження про відсутність платежів, тоді як у розрахунку заборгованості відображено платіж у розмірі 3 000,00 грн від 01.06.2024 року.

Водночас представник відповідача вказує, що згідно з наданим позивачем розрахунком зазначений платіж уже враховано при визначенні розміру процентної заборгованості, тому у разі встановлення факту надання кредиту просить не віднімати відповідну суму повторно, а перевірити правильність нарахування процентів та врахування всіх платежів.

Щодо переходу права вимоги відповідач не заперечує факту наявності у матеріалах справи Договору факторингу від 24.09.2024 року, Витягу з Реєстру боржників, Акта та платіжного документа, однак зазначає, що внесення відповідної суми до Реєстру боржників саме по собі не підтверджує правомірності її нарахування, зокрема в частині штрафу.

Крім того, представник відповідача заперечує проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн та просить зменшити їх до 2 000,00 грн із подальшим розподілом пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування такого клопотання представник відповідача зазначає, що спір стосується одного кредитного договору, має типовий характер, а заявлений розмір витрат дорівнює 100 % суми основного кредиту. Також звертає увагу на зазначення в акті від 07.08.2026 року послуги з подання позову, тоді як судовий збір сплачено 11.08.2026 року, а протокол перевірки кваліфікованого електронного підпису пакета документів датовано 25.08.2026 року.

Представник відповідача також порушив питання щодо строку подання відзиву, зазначивши, що відповідач ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та додані до неї документи не отримував, про наявність судової справи дізнався з мережі Інтернет, після чого звернувся за правничою допомогою.

На підставі доручення від 15.09.2026 року адвокат Павленко В.В. вступив у справу як представник відповідача, а 16.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» подав заяву про долучення доручення, надання доступу до електронної справи та часу для підготовки відзиву.

З огляду на наведене представник відповідача просив прийняти відзив до розгляду, а у разі встановлення факту пропуску відповідного процесуального строку визнати причини його пропуску поважними та вирішити питання щодо продовження процесуального строку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явилися.

Водночас представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти заявлених позовних вимог та заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Враховуючи подання представником відповідача відзиву, викладення в ньому позиції відповідача щодо суті спору та наявність у матеріалах справи достатніх даних для вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній матеріалів.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Інші процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.09.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Разом із позовною заявою представник позивача подав клопотання про витребування доказів щодо перерахування відповідачу кредитних коштів за Договором про надання фінансового кредиту №00367-05/2024 від 03.05.2024 року.

16.09.2026 року представником відповідача Павленком В.В. подано заяву про долучення доручення з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, внесення відомостей про представника до даних про учасників справи та надання доступу до матеріалів електронної справи.

28.09.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Враховуючи наведені представником відповідача обставини щодо моменту отримання фактичної можливості ознайомитися з матеріалами справи, з метою забезпечення принципів змагальності сторін та права відповідача на подання заперечень проти позову, суд приймає поданий відзив та враховує викладені в ньому доводи під час вирішення справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази з погляду їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку у їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що 03.05.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №00367-05/2024, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн, а позичальник повернути отриманий кредит, сплатити проценти та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Кредитний договір укладено в електронній формі.

Укладенню Кредитного договору передували ідентифікація та верифікація відповідача, зазначення персональних даних і реквізитів для отримання кредитних коштів, ознайомлення з умовами кредитування та підтвердження волевиявлення на укладення Договору.

На підтвердження перерахування кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн позивачем надано лист-повідомлення про успішне перерахування коштів кредиту.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості 01.06.2024 року здійснено платіж у розмірі 3 000,00 грн, який враховано кредитодавцем при визначенні заборгованості за процентами.

24.09.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №24092024, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання фінансового кредиту №00367-05/2024 від 03.05.2024 року.

Факт переходу права вимоги підтверджується Договором факторингу №24092024 від 24.09.2024 року, Актом приймання-передачі Реєстру боржників, Витягом із Реєстру боржників до вказаного Договору та платіжною інструкцією до Договору факторингу.

Оцінка суду

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

З урахуванням предмета позову та доводів відзиву для правильного вирішення спору необхідно встановити:

1.чи було укладено кредитний договір із відповідачем;

2.чи підтверджується фактичне надання відповідачу кредитних коштів;

3.чи перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до відповідача;

4.чи правильно визначено розмір основної заборгованості та процентів;

Щодо укладення кредитного договору

З матеріалів справи вбачається, що Договір про надання фінансового кредиту №00367-05/2024 від 03.05.2024 року укладено між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно із частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається в письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами законодавства.

За положеннями статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі.

Згідно із частинами третьою, шостою та дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного в письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено способи підписання електронного правочину, зокрема шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, договір, укладений в електронній формі відповідно до вимог законодавства, є таким, що укладений у письмовій формі.

Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, яка враховується судом відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Наявні в матеріалах справи Договір про надання фінансового кредиту №00367-05/2024 від 03.05.2024 року, Додаток №1 до нього, заявка-анкета клієнта, паспорт споживчого кредиту, довідка про ідентифікацію та візуальна форма послідовності дій клієнта (log-file) у своїй сукупності підтверджують проходження відповідачем процедури укладення електронного кредитного договору.

Отже, суд доходить висновку про доведеність факту укладення між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 . Договору про надання фінансового кредиту №00367-05/2024 від 03.05.2024 року.

Представник відповідача заперечує достатність доказів перерахування кредитних коштів саме ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність банківської виписки та окремого підтвердження банку-емітента щодо належності відповідачу платіжної картки НОМЕР_1 .

Суд ураховує, що сам по собі факт укладення кредитного договору не є безумовним доказом фактичного перерахування позичальнику грошових коштів, а тому обставина надання кредиту підлягає встановленню на підставі сукупності наявних у справі доказів.

На підтвердження виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредиту позивачем долучено лист-повідомлення про здійснення платіжної операції на суму 8 000,00 грн, у якому зазначено дані відповідача та маскований номер платіжної картки.

Вказаний доказ суд оцінює не ізольовано, а у взаємному зв`язку з кредитним договором, заявкою-анкетою, матеріалами ідентифікації та верифікації клієнта, log-file, зазначеними під час оформлення кредиту реквізитами, а також відомостями розрахунку заборгованості.

Крім того, наданий позивачем розрахунок містить відомості про платіж у розмірі 3 000,00 грн від 01.06.2024 року, який кредитором враховано при розрахунку заборгованості за кредитним договором.

За встановленої сукупності обставин справи відсутність окремої банківської виписки сама по собі не спростовує інших доказів, наданих на підтвердження виконання кредитодавцем зобов`язання з надання кредитних коштів.

Щодо зазначеної представником відповідача невідповідності в листі платіжного сервісу стосовно дати договору між платіжним сервісом та кредитодавцем суд ураховує цей довід під час оцінки відповідного доказу.

Водночас така невідповідність сама по собі не спростовує факту здійснення конкретної платіжної операції, враховуючи зміст інших доказів, які оцінюються судом у їх сукупності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши надані сторонами докази в сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт надання за Договором №00367-05/2024 кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн.

У зв`язку із цим доводи відзиву про недоведеність факту надання кредиту не спростовують висновків суду, зроблених на підставі сукупності досліджених доказів.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі Договору факторингу №24092024 від 24.09.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту №00367-05/2024 від 03.05.2024 року.

Факт переходу права вимоги підтверджується Договором факторингу, Актом приймання-передачі Реєстру боржників, Витягом із Реєстру боржників та платіжною інструкцією.

Наявність зазначених документів представник відповідача у відзиві не заперечує.

Водночас суд погоджується з доводом сторони відповідача про те, що перехід до нового кредитора права вимоги не може збільшувати обсяг прав, які належали первісному кредитору, та сам по собі не свідчить про правомірність усіх включених до Реєстру боржників нарахувань.

Тому кожна складова заявленої до стягнення заборгованості підлягає самостійній правовій оцінці судом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за тілом кредиту становить 8 000,00 грн, а заборгованість за процентами 10 800,00 грн.

Суд ураховує доводи відзиву про те, що в розрахунку позивача відображено платіж у розмірі 3 000,00 грн від 01.06.2024 року.

Зі змісту розрахунку вбачається, що зазначений платіж позивачем враховано при визначенні розміру процентної заборгованості, а тому підстав для повторного зменшення заявленої до стягнення суми на 3 000,00 грн немає.

Зокрема, відповідно до розрахунку позивача при визначенні процентної заборгованості враховано суму нарахованих процентів, передбачену умовами договору знижку та здійснений платіж у розмірі 3 000,00 грн, унаслідок чого залишок заборгованості за процентами визначено в розмірі 10 800,00 грн.

Доказів здійснення інших платежів, які не були враховані кредитором, відповідачем суду не надано.

Власного контррозрахунку процентної заборгованості, який би свідчив про арифметичну або методологічну неправильність наданого позивачем розрахунку, матеріали справи також не містять.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок з урахуванням заперечень відповідача, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 8 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 10 800,00 грн заборгованості за процентами.

Щодо вимоги про стягнення 16 000,00 грн штрафу

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою штрафом або пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання.

Пунктом 5.3 Договору про надання фінансового кредиту №00367-05/2024 від 03.05.2024 року передбачено, що у випадку прострочення клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, установлених Графіком платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством України.

Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки штрафу, пені за таке прострочення.

Неустойка штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що штраф у розмірі 16 000,00 грн нараховано саме за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у період дії воєнного стану.

Суд погоджується з доводами відзиву в цій частині.

Посилання позивача на пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та на те, що кредитний договір укладено після 23.01.2024 року, не спростовує застосування до спірних правовідносин пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зазначені положення мають різний предмет правового регулювання, а передбачене пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнення позичальника від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період воєнного стану не поставлено в залежність від дати укладення відповідного кредитного договору.

Крім того, пункт 5.3 самого кредитного договору передбачає застосування штрафних санкцій з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством України.

Передання права вимоги новому кредитору також не змінює правової природи відповідного нарахування та не створює у нового кредитора права на стягнення платежу, від сплати якого позичальник звільнений законом.

Отже, вимога позивача про стягнення 16 000,00 грн штрафу задоволенню не підлягає.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за Договором про надання фінансового кредиту №00367-05/2024 від 03.05.2024 року підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 18 800,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10 800,00 грн заборгованість за процентами.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 16 000,00 грн штрафу слід відмовити.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач просить стягнути з відповідача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження таких витрат представником позивача надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012 року, копію виписки з Єдиного державного реєстру щодо Адвокатського об`єднання «АПОЛОГЕТ», копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копію ордера на надання правничої допомоги, Акт наданих послуг правової (правничої) допомоги №2313 від 07.08.2026 року та детальний опис наданих послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

У разі недотримання вимог щодо співмірності суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів договорів, рахунків тощо.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 зазначено, що однією з основних засад судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Водночас при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінити не лише факт існування між адвокатом та клієнтом домовленості про розмір гонорару, а й реальність, необхідність та розумність відповідних витрат у конкретній справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 звернуто увагу на те, що визначення сторонами договору фіксованого розміру гонорару не позбавляє іншу сторону права доводити неспівмірність відповідних витрат зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданої правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу за критерієм їх неспівмірності можливе за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення відповідних обставин.

Представником відповідача у відзиві прямо заявлено клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу з 8 000,00 грн до 2 000,00 грн.

В обґрунтування клопотання представник відповідача посилається на типовий характер спору, його незначну складність, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, співвідношення заявленої суми витрат із сумою основного кредиту та наявність невідповідності між датою Акта наданих послуг і датами подальшого фактичного оформлення та подання позовних матеріалів.

З Акта наданих послуг та детального опису робіт убачається, що адвокатом здійснено усну консультацію клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта, складення позовної заяви та її подання до суду.

Загальний зазначений у документах обсяг часу становить 6 годин 30 хвилин, а вартість професійної правничої допомоги визначена сторонами у фіксованому розмірі 8 000,00 грн.

Суд бере до уваги, що спір виник із одного кредитного договору, стосується стягнення кредитної заборгованості, не характеризується значною юридичною чи фактичною складністю та належить до поширеної категорії цивільних справ.

Основна частина доказової бази складається з документів, які були сформовані кредитодавцем у межах його звичайної господарської діяльності, а також документів щодо відступлення права вимоги.

Розгляд справи не потребував участі представника позивача в судових засіданнях, допиту свідків, проведення експертиз або здійснення інших складних процесуальних дій.

Суд також ураховує, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн дорівнює сумі основного кредиту, наданого відповідачу.

Окремо суд ураховує довід представника відповідача про те, що Акт наданих послуг датований 07.08.2026 року та включає послугу з подання позову до суду, тоді як судовий збір сплачено 11.08.2026 року, а матеріали щодо перевірки кваліфікованого електронного підпису датовані пізнішою датою.

Наведене не свідчить про відсутність усіх заявлених послуг та саме по собі не є підставою для повної відмови у відшкодуванні витрат, однак підлягає врахуванню при оцінці реального обсягу виконаної адвокатом роботи та співмірності заявленої до компенсації суми.

Встановивши та проаналізувавши характер і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її характер та складність, ціну позову, обсяг доказів, відсутність необхідності участі представника позивача в судових засіданнях, а також враховуючи наведені відповідачем заперечення щодо співмірності витрат, суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн є завищеним та не повною мірою відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності.

З огляду на конкретні обставини справи суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який може бути покладений на іншу сторону, у сумі 2 000,00 грн.

Разом із тим позовні вимоги задовольняються частково.

Ціна позову становить 34 800,00 грн, тоді як позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 18 800,00 грн, що становить приблизно 54,02 % від ціни позову.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 080,46 грн (2 000,00 грн ? 54,02 %).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задовольняються на суму 18 800,00 грн із заявлених 34 800,00 грн, що становить приблизно 54,02 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 438,08 грн.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За вимогами статей 7681 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши оцінку як доводам позовної заяви, так і запереченням, викладеним представником відповідача у відзиві, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 127, 133, 137, 141, 178, 247, 258260, 263265, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 516, 517, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд,

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Усенка Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №00367-05/2024 від 03.05.2024 року в загальному розмірі 18 800,00 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок), з яких:

8 000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) заборгованість за тілом кредиту;

10 800,00 грн (десять тисяч вісімсот гривень 00 копійок) заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 080,46 грн (одна тисяча вісімдесят гривень 46 копійок) та судовий збір у розмірі 1 438,08 грн (одна тисяча чотириста тридцять вісім гривень 08 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлено в разі його пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.